79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
13.03.2023 Справа № 914/2903/22
Господарський суд Львівської області у складі судді Король М.Р., розглянувши справу
за позовом: Фізичної особи-підприємця Гуменного Євгенія Анатолійовича
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Роял Арт Декор»
про: стягнення 25 000,00 грн.,
без виклику учасників,
14.11.2022р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Гуменного Євгенія Анатолійовича до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Роял Арт Декор» про стягнення 25 000,00 грн.
21.11.2022р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, згідно якої, вищевказану позовну заяву залишено без руху; надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали, а саме: 10 днів з дня вручення цієї ухвали про залишення позовної заяви без руху.
03.01.2023р. позивачем до суду подано заяву про долучення документів до матеріалів справи, яку зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№167/23.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 09.01.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору.
Про розгляд справи позивач належним чином повідомлений за адресою, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Ухвала суду надіслана відповідачу на електронну адресу, що вказана у позовній заяві.
Крім того, процесуальний документ щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднений у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходиться у вільному доступі.
Таким чином, судом було вчинено всіх можливих за даних обставин дій щодо належного повідомлення учасників справи про спір, що розглядається. Зважаючи на зазначене, учасники справи належним чином були повідомлені про відкриття судового провадження у даній справі.
Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.
30.01.2023р. на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№2144/23.
Суть спору та правова позиція учасників справи.
Позовні вимоги обґрунтовано наявністю заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 25 000,00 грн. за надані позивачем послуги з перевезення вантажу, що підтверджується товарно-транспортною накладною №13.10.22/1, а також, що дані у зазначеній накладній відповідають даним, які погоджені сторонами в договорі-заявці №3/121022.
Разом з тим, як зазначає позивач, оплата відповідачем проведена не була, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом і просить стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги перевезення в сумі 25 000,00 грн.
Відповідач щодо позову заперечує, при цьому вказує на відсутність підпису відповідача на договорі-заявці, що, за твердженням відповідача, спростовує факт погодження сторонами всіх істотних умов договору, зокрема умов щодо оплати та, як наслідок, наявність договірних зобов'язань між сторонами.
Крім того, відповідач вказує на те, що долучена позивачем товарно-транспортна накладна не може вважатись належно складеним первинним документом в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджує факт надання послуг, оскільки не містить всіх реквізитів первинного документу.
Також відповідач зауважив, що позивачем долучено до матеріалів позовної заяви претензію відповідача, проте даний документ не містить підпису уповноваженої особи відповідача, відповідно не може вважатись належним доказом, а також не може вважатись електронним доказом в розумінні Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оскільки не містить електронного підпису уповноваженої особи відповідача.
За результатами дослідження наданих учасниками справи доказів та матеріалів справи, суд встановив наступне:
Позивач стверджує про те, що 13.10.2022 року між позивачем, як перевізником, та відповідачем, як замовником, було оформлено Договір-заявку на перевезення вантажу на суму в розмірі 25 000,00 грн.
Як зазначено в п.7.3 Договору-заявки, такий переданий факсимільним зв'язком та має силу оригіналу.
Вказаним Договором-заявкою визначено, що оплата здійснюється «по оригіналам документів» протягом 2-3 банківських днів.
Зазначений Договір-заявка не містить підпису чи печатки відповідача, як замовника.
Позивач стверджує, що відповідно до товарно-транспортної накладної (ТТН) позивачем надано відповідачу послуги на загальну суму в розмірі 25 000,00 грн:
- ТТН №13.10.22/1 від 13.09.2022 року.
Позивач зазначив щодо дати ТТН, зокрема, що замовником помилково вказано дату 13.09.2022р.
На підтвердження здійснення поставки позивачем надано до матеріалів справи: заява про прийняття ОСОБА_1 на посаду водія, Типову форму №П-1 (1-К про прийняття на роботу) водія ОСОБА_1 .
У зв'язку з неоплатою вартості наданих позивачем відповідачу послуг, останньому, як стверджує позивач, була направлена претензія №1 від 24.10.2022 року щодо сплати заборгованості в розмірі 25 000,00 грн.
Матеріали справи містять також долучену позивачем до позову копію виписки по особовому рахунку ФОП Гуменний Є.А.
Також, позивач долучив до позовних матеріалів лист-претензію відповідача позивачу, яка не мітить підпису відповідача.
Звертаючись до суду позивачем зазначено, що суму основного боргу в розмірі 25 000,00 грн. відповідачем не сплачено, у зв'язку з чим, позивач просить їх стягнути в судовому порядку.
Оцінюючи подані учасниками справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення.
Згідно із ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
За приписами ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до частин 1-2 ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Так, акцепт оферти у формі єдиного документа робиться шляхом підписання договору та проставлення печатки на обох екземплярах договору, один з яких повертається контрагенту. Оферта, зроблена у спрощений спосіб, акцептується у той самий спосіб, в якому була зроблена пропозиція про вступ у договірні відносини: листом, факсограмою, тощо.
Не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача, тощо).
У разі недотримання сторонами письмової форми правочину, для з'ясування факту його вчинення та змісту слід виходити з приписів ч.2 ст.205 Цивільного кодексу України, яка регламентує, що поведінка сторін, що засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків, може доводитися письмовими доказами та поясненнями сторін.
Відповідно до ст.50 Закону України «Про автомобільний транспорт», договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція, тощо).
Істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення.
Згідно з Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, визначено правила укладення договорів перевезення.
Замовлення на перевезення вантажів - документ, який подає вантажовідправник перевізникові на доставляння обумовленої партії вантажів в узгоджені терміни (Глава 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363) (надалі - Правила).
Приймання вантажу - подання вантажовідправником підготовленого для відправлення вантажу та товарно-транспортних документів перевізнику з наступним навантаженням на транспортний засіб та оформлення документів про прийняття вантажу перевізником для відправлення. (Глава 1 Правил).
Здавання вантажу - подання вантажоодержувачу перевізником вантажу, згідно з товарно-транспортним документом, з наступним розвантаженням і оформленням документів про його передачу вантажоодержувачу. (Глава 1 Правил).
Згідно з Главою 1 Правил, договір про перевезення вантажів - це двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язки та відповідальність сторін щодо їх додержання. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Заявка подається Перевізнику у строк, визначений Договором. За погодженням із Перевізником Замовник може передати заявку на перевезення вантажів телефонограмою, телетайпом, телеграфом, телексом, іншим фіксованим шляхом. У цьому випадку в такій заявці мають бути необхідні відомості, які характеризують найменування та кількість вантажу, адреси вантаження та розвантаження, відстані перевезення та рід упаковки (п. 3.8 Правил).
Пунктом 11.1 Правил передбачено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб'єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
Таким чином, належним доказом здійснення перевезення вантажу є товарно-транспортна накладна.
Дана накладна зі сторони вантажоодержувача підписана, а відтак суд приходить до висновку, що товар був отриманий.
Відповідно, наявність підписаного договору-заявки в односторонньому порядку не спростовує фактичного передання перевізнику вантажу до перевезення, оскільки після укладення договору або разового договору, перевізник має право відмовитись від приймання вантажу для перевезення, зокрема у разі, якщо замовником не підготовлено вантаж чи необхідні товарно-транспортні документи або без попереднього узгодження з перевізником змінені реквізити цих документів (п. 10.6 Правил).
Враховуючи, що дії сторін свідчать про дотримання зазначених вимог, вантаж передано до перевезення та отримано вантажоодержувачем, послуги за заявкою є такими, що надані.
Наведене дає суду підстави стверджувати про виконання перевізником обов'язків з прийняття вантажу до перевезення та належної передачі вантажу вантажоотримувачу.
При цьому, як слідує із матеріалів справи, будь-які заперечення щодо повного та належного надання послуг з перевезення вантажу з боку замовника відсутні, всі заперечення відповідача стосуються недоліків товарно-транспортного документу.
Згідно з ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, тощо.
Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.
Таким чином, посилання відповідача на неістотні недоліки первинного документу, не звільняє його від обов'язку оплатити надані послуги.
Оскільки позивач виконав взяті за договором-заявкою зобов'язання та перевіз вантаж, а відповідач вартості перевезення не оплатив, вимога позивача про стягнення з відповідача 25 000,00 грн. заборгованості обгрунтована і підлягає до задоволення.
Будь-яких доказів звернення відповідача до позивача з приводу непогодження з обсягом та вартістю послуг з перевезення вантажів, щодо надання позивачем неналежно оформлених документів та з вимогами надати у визначеній формі оформлені документи, щодо висловлення сумнівності здійснення господарської операції до матеріалів справи не надано.
За таких обставин, з огляду на характер договірних відносин сторін та умов самого договору, виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з'ясованих та досліджених у справі, враховуючи їх вірогідність і взаємозв'язок, суд дійшов висновку про наявність у відповідача обов'язку з оплати позивачу коштів за надані послуги з перевезення вантажу.
Також, відповідачем не надано суду доказів існування між сторонами спорів з приводу якості та повноти наданої послуги перевезення, неотримання необхідних документів чи пред'явлення вантажоодержувачем претензій щодо одержаного товару.
Суд приймає до уваги те, що дата перевезення у товарно - транспортній накладній містить помилку, разом з тим, до матеріалів справи не долучено доказів того, що між сторонами існували інші правовідносини з перевезення вантажів, ніж ті, котрі виконані на підставі заявки від 13.10.2022 р.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 25 000,00 грн. за надані послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом.
Як визначено ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст.76 Господарського процесуального кодексу України).
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, позивачем доведено обставини, на які він посилається, як на підставу своїх вимог в частині стягнення з відповідача боргу в сумі 25 000,00 грн. за надання послуг з перевезення вантажу, в зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:
Сплачена позивачем сума судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною квитанцією від 08.11.2022р. на суму 2 481,00 грн.
Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги підлягають до задоволення, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст.13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Роял Арт Декор» (місцезнаходження: Україна, 79035, Львівська обл., місто Львів, ВУЛИЦЯ ПЕРСЕНКІВКА, будинок 2; ідентифікаційний код - 40707114) на користь Фізичної особи-підприємця Гуменного Євгенія Анатолійовича (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) суму основного боргу в розмірі 25 000,00 грн. та суму судового збору у розмірі 2 481,00 грн.
3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Суддя Король М.Р.