вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"22" лютого 2023 р. м. Київ Справа № 911/1630/22
Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., за участю секретаря судового засідання Тимошенка Д.Ю., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу за позовом
Заступника керівника Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, бульв. Лесі Українки, будинок 27/2, код: 02909996) в інтересах держави в особі:
Бучанської міської ради (08292, Київська обл., Бучанський р-н, місто Буча, вул. Енергетиків, будинок 12, код: 04360586)
Відділу культури, національностей та релігій Бучанської міської ради (08292, Київська обл., Бучанський р-н, місто Буча, вул. Героїв Майдану, будинок 15, код: 26473919)
до
Фізичної особи-підприємця Харченко Яни Костянтинівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
Бучанської дитячої школи мистецтв ім. Левка Ревуцького (08292, Київська обл., місто Буча, вулиця Будьоного, будинок 2, код: 20627824)
про визнання недійсним договору оренди майна та зобов'язання звільнити частину нежитлового приміщення,
за участю представників учасників справи:
від прокуратури: Ясир Є.М.;
від позивача 1: Галдецька Ю.В.;
від позивача 2: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: не з'явився;
До Господарського суду Київської області 08.09.2022 надійшла позовна заява Заступника керівника Київської обласної прокуратури (надалі по тексту - Прокурор/прокуратура) в інтересах держави в особі Бучанської міської ради (надалі по тексту - Міська рада/позивач 1) та Відділу культури, національностей та релігій Бучанської міської ради (надалі по тексту - Відділ культури/позивач 2) до Фізичної особи-підприємця Харченко Яни Костянтинівни (надалі по тексту - відповідач/ФОП Харченко Я.К.), в якій прокурор просить суд:
- визнати недійсним договір оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності Бучанської міської об'єднаної територіальної громади № 43, укладений 02.07.2021 між Бучанською міською радою, Відділом культури, національностей та релігії Бучанської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Харченко Яною Костянтинівною;
- зобов'язати Фізичну особу-підприємця Харченко Яну Костянтинівну звільнити частину нежитлового приміщення Бучанської дитячої школи мистецтв ім. Левка Ревуцького, площею 24,9 кв.м, вартістю 522354,00 гривень, розташованого за адресою Київська область, м. Буча, вул. Михайла Гориня (колишня вул. Будьонного), № 2, згідно договору оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності Бучанської міської об'єднаної територіальної № 43, укладеного 02.07.2021 між Бучанською міською радою, Відділом культури, національностей та релігії Бучанської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Харченко Яною Костянтинівною та повернути вказану частину нежитлового приміщення балансоутримувачу - Відділу культури, національностей та релігії Бучанської міської ради за актом приймання-передачі.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що Бучанська дитяча школа мистецтв ім. Левка Ревуцького є позашкільним навчальним закладом, оренда об'єктів та майна якої, як стверджує прокурор з посиланням на ч. 4 статті 80 Закону України «Про освіту», можлива лише у випадках оренди для надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.
При цьому, прокуратурою встановлено, що ФОП Харченко Я.К. здійснює господарську діяльність, пов'язану з наданням послуг перукарнями та салонами краси, що не відповідає наведеним приписам закону.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.09.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 911/1630/22, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Бучанську дитячу школу мистецтв ім. Левка Ревуцького (надалі по тексту - третя особа) та призначено підготовче засідання у справі на 19.10.2022.
На адресу суду 11.11.2022 від Міської ради та Відділу культури надійшла спільна заява про відмову від позову та, у зв'язку з цим, про закриття провадження у справі, у задоволенні якої ухвалою суду від 16.11.2022, із занесенням до протоколу судового засідання, відмовлено, з огляду на те, що прокурор відповідно до ч. 5 ст. 55 Господарського процесуального кодексу України підтримував подану ним позовну заяву і вимагав розгляду справи по суті.
До суду 11.01.2023 та 20.02.2023 від Міської ради надішли письмові пояснення щодо поданого прокурором позову.
Від прокуратури 02.02.2023 до суду надійшли письмові пояснення.
Підготовче судове засідання у справі неодноразово судом відкладалося та остаточно ухвалою суду від 07.12.2022 підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті на 12.01.2023, яке в подальшому остаточно призначено на 22.02.2023.
В судове засідання 22.02.2023 з'явилися прокурор та представник Міської ради, який приймав участь в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Прокурор в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити. Представник Міської ради проти задоволення позовних вимог заперечив та просив суд відмовити у задоволенні позову.
Представник інших учасників справи в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
1. Рішенням Бучанської селищної ради Київської області від 07.10.2004 № 1024-34-IV «Про передачу на баланс Вiддiлу культури та спорту виконавчого комітету Бучанської селищної ради будівлі по вул. Будьонного, № 2, що в селищі Буча» передано на баланс Вiддiлу культури та спорту виконавчого комітету Бучанської селищної ради будівлю площею 1066,9 кв.м. в селищі Буча по вул. Будьонного, буд. 2 для облаштування школи мистецтв, починаючи з 15.10.2004.
2. Постановою Верховної Ради України від 09.02.2006 № 3434-ІV «Про віднесення селища міського типу Буча Ірпінської міської ради Київської області до категорії міст обласного значення» селище міського типу Буча Ірпінської міської ради Київської області віднесено до категорії міст та надано йому статус міста обласного значення.
3. Рішенням Міської ради від 25.06.2015 № 2282-72-VІ «Про перейменування існуючих вулиць в м. Буча Київської області», зокрема, вирішено перейменувати вулицю Будьонного на вулиця Михайла Гориня.
4. Відповідно до інвентаризаційної справи № 2652 на будинок № 2 по вулиці Будьонного (на даний час вул. Михайла Гориня) в місті Буча Київської області до переліку найменувань за номером вказаної будівлі входять: центр дитячої творчості (А), гараж (В), огорожа (№ 1, 2), замощення (І), власником майна є територіальна громада селища Буча в особі селищної громади.
5. Частина нежитлового приміщення площею 24,9 кв.м., розташованого за адресою: Київська область, місто Буча, вулиця Будьонного (наразі вул. Михайла Гориня), будинок 2, є безпосередньо приміщенням, розташованим в будівлі Школи мистецтв, власником якої є територіальна громада селища Буча в особі селищної ради.
6. Відповідно до пунктів 1.1, 1.4 та 1.5 статуту Школи мистецтв (нова редакція), затвердженого рішенням Міської ради від 30.05.2019 № 3469-59-VII, Школа мистецтв є позашкільним навчальним закладом, який надає знання, формуючи уміння та навички за інтересами, забезпечує потреби особистості у творчій самореалізації та її інтелектуальний, духовний і фізичний розвиток, підготовку до активної професійної діяльності, створює умови для соціального захисту та організації змістовного дозвілля відповідно до здібностей, обдарувань та стану здоров'я вихованців, учнів і слухачів у позаурочний та позанавчальний час. Засновником Школи мистецтв є Міська рада. Даний позашкільний навчальний заклад належить до комунальної власності територіальної громади міста Буча, головною метою якої є забезпечення реалізації права дитини на доступність здобуття позашкільної освіти у межах державних вимог до навчання і виховання у позаурочний та позанавчальний час.
7. Пунктом 1.2 статуту Школи мистецтв визначено, що засновником - Міською радою здійснюється фінансування даного позашкільного закладу, його матеріально-технічне забезпечення, надання необхідних будівель з обладнанням i матеріалами, організація будівництва та ремонту приміщень, їх господарське обслуговування. Власником майна даного позашкільного навчального закладу є територіальна громада міста Буча в особі Міської ради та він знаходиться в підпорядкуванні Відділу культури.
8. За змістом пунктів 1, 3, 5, 6, 8, 17 положення про Відділ культури затвердженого рішенням Міської ради від 25.07.2019 № 3695-62-VII, визначено, що Відділ культури є самостійним структурним підрозділом Міської ради, що утворюється рішенням міської ради, підзвітний та підконтрольний міському голові, заступнику міського голови з соціально-гуманітарних питань Бучанської міської ради, управлінню культури, національностей та релігії Київської обласної державної адміністрації, а також Міністерству культури України, в межах передбачених чинним законодавством (п. 1); Відділ культури утворено з метою створення умов для реалізації прав громадян Бучанської об'єднаної територіальної громади на свободу літературної і художньої творчості, вільного розвитку культурно-мистецьких процесів, доступності всіх видів культурних послуг та культурної діяльності, реалізації державної політики у сфері культури, туризму, мистецтва, тощо (п. 3); Відділ культури здійснює керівництво діяльністю, координацію і контроль за роботою закладів культури і мистецтва, що знаходяться в комунальній власності Бучанської міської об'єднаної територіальної громади (п.п. 13 п. 5); об'єктами діяльності Відділу культури, національностей та релігії Бучанської міської ради, серед іншого, є початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади, що знаходяться в комунальній власності Бучанської міської об'єднаної територіальної громади (п. 6); майно відділу належить йому на праві оперативного управління, він ним володіє та користується (п. 8); до переліку структурних підрозділів, які входять до складу Відділу культури, віднесено і Школу мистецтв, розташовану за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Михайла Гориня (колишня вул. Будьонного), буд. 2 (п. 17).
9. Факт перебування приміщення Школи мистецтв за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Михайла Гориня (колишня вул. Будьонного), буд. 2, на балансі Відділу культури підтверджується інвентарною карткою обліку основних засобів в бюджетних установах № 19 (форма № 03-6 бюджет).
10. Рішенням Міської ради від 29.04.2021 № 980-11-VIIІ «Про оголошення аукціону, за результатами якого чинний договір оренди може бути продовжений з існуючим орендарем ФОП Харченко Я.К. або укладений з новим орендарем» вирішено оголосити аукціон, за результатами якого чинний договір оренди частини нежитлового приміщення Школи мистецтв, площею 24,9 кв.м., розташованої за адресою Київська обл., м. Буча, вул. Михайла Гориня буд. 2, може бути продовжений з існуючим орендарем ФОП Харченко Я. К. або укладений з новим орендарем.
11. Відповідно до протоколу електронного аукціону від 09.06.2021 № UA-PS-2021-05-13-000103-1 переможцем даного аукціону: продовження договору оренди частини нежитлового приміщення комунальної власності за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Михайла Гориня, буд. 2, загальною площею 24,9 кв.м. стала учасниця - ФОП Харченко Я.К.
12. На виконання протоколу електронного аукціону 02.07.2021 між Міською радою (орендодавець), ФОП Харченко Я.К. (орендар) та Відділом культури (балансоутримувач) укладено договір оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності Бучанської міської об'єднаної територіальної громади № 43.
13. За змістом змінюваних умов договору об'єктом оренди виступає частина нежитлового приміщення комунальної власності за адресою Київська обл., м. Буча, вул. Михайла Гориня, буд. 2, площею 24,9 кв.м. (п. 4.1.); строк оренди становить 4 роки та 11 місяців (п. 12.1.); процедура, в результаті якої майно отримано в оренду - продовження за результатами проведення аукціону (п. 5.1.); цільове призначення майна - майно може бути використане за будь-яким цільовим призначенням на розсуд орендаря (п. 7.1.).
14. 02.07.2021 між Відділом культури (балансоутримувач) та ФОП Харченко Я.К. (орендар) підписано акт приймання-передачі в оренду нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності, відповідно до якого балансоутримувачем передано, а орендарем прийнято в строкове платне користування майно: загальною та корисною площею об'єкта 24,9 кв.м., розташованого на 1-му поверсі Школи мистецтв за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Михайла Гориня, буд. 2, що перебуває на балансі балансоутримувача та належить до сфери управління Міської ради.
15. Прокурор звернувся до суду із розглядуваним позовом та просить суд визнати недійсним з моменту укладення договір оренди від 02.07.2021 № 47 та зобов'язати відповідача звільнити частину нежитлового приміщення Школи мистецтв, площею 24,9 кв.м., розташованого за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Михайла Гориня (колишня вул. Будьонного), буд. 2 та повернути вказану частину нежитлового приміщення балансоутримувачу - Відділу культури за актом приймання-передачі.
16. В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає про наявність підстав для визнання недійсним спірного договору оренди, оскільки Школа мистецтв є позашкільним навчальним закладом, оренда об'єктів та майна якої відповідно до частини четвертої статті 80 Закону України «Про освіту» можлива лише у випадках оренди для надання послуг, пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу. Та оскільки використання ФОП Харченко Я.К. орендованого приміщення для надання послуг перукарнями та салонами краси до забезпечення освітнього процесу не відноситься, цим було порушено інтереси держави, в особі Міської ради, адже унеможливлює досягнення освітніх цілей, завдань та напрямків діяльності щодо організації та матеріально-технічного забезпечення навчально-виробничого процесу з метою забезпечення прав дітей на навчання відповідно до їх покликань, інтересів та здібностей.
17. Заперечення Міської ради проти позову зводяться до наступного:
17.1. За змістом ч. 4 ст. 80 Закону України «Про освіту» заборона на оренду майна комунальних закладів освіти не стосується надання в оренду майна з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені закладом освіти. ФОП Харченко Я.К. володіє спеціальними знаннями та здійснює господарську діяльність, як з надання послуг перукарнями та салонами краси, так і інші види освіти, про що вказують коди КВЕД, зазначені при її державній реєстрації.
На виконання авторської навчальної програми гуртка «Перукарське мистецтво», між Відділом культури та ФОП Харченко Я.К. було укладено угоду від 03.06.2021 про співробітництво (партнерство), за умовами якої відповідачка прийняла на себе зобов'язання безкоштовно вести гурткову роботу «Перукарське мистецтво» та проводити практичні заняття з учнями школи мистецтв, а Відділ культури прийняв на себе зобов'язання надати ФОП Харченко Я.К. частину нежитлового приміщення комунальної власності Бучанської міської територіальної громади (будівлі Школи мистецтв) загальною площею 24,9 кв.м.
17.2. Прокурор ставить вимогу про визнання недійсним договору оренди в той час коли такий договір було укладено на виконання визначеної Законом України «Про оренду державного та комунального майна» процедури та укладанню спірного договору передувало прийняття Міською радою рішення від 29.04.2021 про оголошення аукціону, яке прокурором не оскаржується та без вимог про визнання його недійсним підстави для визнання недійсним спірного договору відсутні.
17.3. Нежитлове приміщення, що було передано в оренду згідно спірного договору оренди перебуває у користуванні ФОП Харченко Я.К. починаючи з 2005 року та від Відділу культури та/чи Школи мистецтв не надходило жодного звернення щодо недостатності приміщень для здійснення освітнього процесу.
До того ж, Міська рада посилається на положення абз. 9 п. 29 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483, які дозволяють передавати в оренду майно закладів освіти, якщо відповідні приміщення не використовуються у діяльності таких закладів протягом трьох років.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Надаючи оцінку правовідносинам, що склались у даній справі, суд зазначає, що укладений між ними правочин за своїм змістом та правовою природою є договором оренди (найму), за яким відповідно до частини 1 статті 283 Господарського кодексу України одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).
Як визначено частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно зі статтею 287 Господарського кодексу України орендодавцями щодо комунального майна є органи, уповноважені місцевими радами управляти майном, яке є у комунальній власності.
Як вбачається з матеріалів справи, нежитлове приміщення, що є предметом спірного договору оренди, належить до комунальної власності.
За змістом преамбули Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (тут та надалі, в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) предметом регулювання зазначеного закону є правові, економічні та організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим, а також передачею права на експлуатацію такого майна; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим.
За змістом ст. 2 зазначеного Закону законодавство України про оренду державного та комунального майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим, складається з цього Закону, інших законодавчих актів. Передача в оренду майна, що перебуває у комунальній власності, здійснюється органами місцевого самоврядування відповідно до вимог цього Закону. Оренда здійснюється на основі таких принципів: законності; відкритості та прозорості; рівності та змагальності; державного регулювання та контролю; врахування особливостей об'єктів державної та комунальної форм власності. Галузеві особливості оренди державного та комунального майна можуть встановлюватися виключно законами.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені у статті 203 Цивільного кодексу України, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно із статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною першою статті 207 Цивільного кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Статтею 215 вказаного Кодексу передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.
Частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
У відповідності до статті 53 Конституції України держава забезпечує доступність і безоплатність освіти в державних і комунальних навчальних закладах, розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти.
За змістом ст. 1 Закону України «Про освіту» (тут та надалі, в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) заклад освіти - юридична особа публічного чи приватного права, основним видом діяльності якої є освітня діяльність (п. 6); освітній процес - система науково-методичних і педагогічних заходів, спрямованих на розвиток особистості шляхом формування та застосування її компетентностей (п. 16); освітня діяльність - діяльність суб'єкта освітньої діяльності, спрямована на організацію, забезпечення та реалізацію освітнього процесу у формальній та/або неформальній освіті (п. 17); освітня послуга - комплекс визначених законодавством, освітньою програмою та/або договором дій суб'єкта освітньої діяльності, що мають визначену вартість та спрямовані на досягнення здобувачем освіти очікуваних результатів навчання (п. 18); спеціальні закони - закони України «Про дошкільну освіту», «Про повну загальну середню освіту», «Про позашкільну освіту», «Про професійно-технічну освіту», «Про вищу освіту» (п. 26).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про освіту» законодавство України про освіту ґрунтується на Конституції України та складається із цього Закону, спеціальних законів, інших актів законодавства у сфері освіти і науки та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.
За приписами статті 10 Закону України «Про освіту» невід'ємними складниками системи освіти є: дошкільна освіта; повна загальна середня освіта; позашкільна освіта; спеціалізована освіта; професійна (професійно-технічна) освіта; фахова передвища освіта; вища освіта; освіта дорослих, у тому числі післядипломна освіта.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про позашкільну освіту» позашкільна освіта - сукупність знань, умінь та навичок, що здобувають вихованці, учні і слухачі в закладах позашкільної освіти, інших суб'єктах освітньої діяльності за програмами позашкільної освіти; освітня діяльність закладу позашкільної освіти - процес надання знань, формування вмінь і навичок з різних напрямів позашкільної освіти, розвитку інтелектуальних і творчих здібностей, фізичних якостей відповідно до задатків та запитів особи.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про позашкільну освіту» законодавство України про позашкільну освіту базується на Конституції України і складається із Закону України «Про освіту», цього Закону, інших нормативно-правових актів та міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За приписами статті 4 Закону України «Про позашкільну освіту» позашкільна освіта є складовою системи безперервної освіти, визначеної Конституцією України, Законом України «Про освіту», цим Законом, і спрямована на розвиток здібностей та обдарувань вихованців, учнів і слухачів, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні.
Державна політика у сфері позашкільної освіти здійснюється на принципах: доступності позашкільної освіти громадянам України незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; фінансування державних та комунальних закладів позашкільної освіти відповідно до їх структури; добровільності вибору типів закладів позашкільної освіти, форм позашкільного навчання і видів діяльності; науковості; світського характеру освіти у державних і комунальних закладах позашкільної освіти; правового і соціального захисту вихованців, учнів і слухачів в їх прагненні до вільного, різнобічного розвитку особистості; інших принципах, визначених Законом України «Про освіту» (стаття 9 Закону України «Про позашкільну освіту»).
Частиною другою статті 9 Закону України «Про позашкільну освіту» визначено, що державна політика у сфері позашкільної освіти спрямована на збереження та розвиток мережі державних та комунальних закладів позашкільної освіти без права їх перепрофілювання, перепідпорядкування, злиття, передачі приміщень, обладнання, техніки в оренду, концесію, відчуження (продажу) землі, майна.
Частиною першою статті 10 Закону України «Про позашкільну освіту» визначено, що центральні та місцеві органи виконавчої влади, у сфері управління яких перебувають позашкільні навчальні заклади та які проводять діяльність у сфері позашкільної освіти, здійснюють управління діяльністю зазначених навчальних закладів незалежно від підпорядкування, типів і форм власності.
Державне управління позашкільною освітою здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти, органи місцевого самоврядування, як це визначено частиною другою статті 10 Закону України «Про позашкільну освіту».
Державний нагляд (контроль) у сфері позашкільної освіти здійснюється відповідно до Закону України «Про освіту» (частина четверта стаття 10 Закону України «Про позашкільну освіту»).
Відповідно до частини шостої статті 10 цього ж Закону визначено, що місцеві органи виконавчої влади тa органи місцевого самоврядування в межах їх компетенції, серед іншого затверджують обсяги фінансування комунальних позашкільних навчальних закладів, забезпечують збереження і зміцнення матеріально-технічної бази позашкільних навчальних закладів, розвиток їх мережі, ефективне використання закріплених за ними земельних ділянок.
Відповідно до статті 27 Закону України «Про позашкільну освіту» заклад позашкільної освіти володіє, користується і розпоряджається майном, земельною ділянкою відповідно до законодавства України.
Для здійснення навчально-виховної роботи закладам позашкільної освіти надаються в користування або в оренду спортивні об'єкти, культурні, оздоровчі та інші заклади безоплатно або на пільгових умовах. Порядок надання зазначених об'єктів у користування або в оренду визначається відповідними місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до законодавства України.
Вимоги до матеріально-технічної бази позашкільного навчального закладу визначаються відповідними будівельними, протипожежними і санітарно-гігієнічними нормами, правилами облаштування та утримання позашкільного навчального закладу, навчальними планами та програмами.
До матеріально-технічної бази закладу позашкільної освіти належать приміщення, споруди, обладнання, засоби зв'язку, транспортні засоби, земельні ділянки, рухоме і нерухоме майно, що перебуває у його власності або у повному господарському віданні, оперативному управлінні, орендоване чи надане йому засновником (власником).
Згідно ч. 1 ст. 80 Закону України «Про освіту» до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать: нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо; майнові права, включаючи майнові права інтелектуальної власності на об'єкти права інтелектуальної власності, зокрема інформаційні системи, об'єкти авторського права та/або суміжних прав; інші активи, передбачені законодавством. Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством.
Частиною четвертою статті 80 Закону України «Про освіту» встановлено імперативну законодавчу вимогу, згідно якої об'єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню для провадження видів діяльності, не передбачених спеціальними законами, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення уповноваженим органом управління можливості користування державним або комунальним нерухомим майном відповідно до законодавства.
Отже, вирішальним в аспекті неухильного дотримання приписів частини четвертої статті 80 Закону України «Про освіту» є обов'язкове використання об'єктів освіти і науки, що фінансуються з бюджету, за цільовим призначенням, тобто тісна пов'язаність з навчально-виховним (освітнім) процесом мети такого використання (в тому числі, на умовах оренди).
З наведеного вбачається, що майно (частина нежитлового приміщення) Школи мистецтв, повинно використовуватись лише та виключно для забезпечення освітнього процесу та здійснення освітньої діяльності відповідним суб'єктом освітньої діяльності.
Матеріалами справи підтверджено, що Школа мистецтв є позашкільним навчальним закладом, засновником якої є Міська рада. Даний позашкільний навчальний заклад належить до комунальної власності територіальної громади м. Буча.
Відповідно до Інвентаризаційної справи № 2652 на будинок № 2 по вулиці Будьонного (на даний час вул. Михайла Гориня) в місті Буча Київської області, частина нежитлового приміщення площею 24,9 кв.м., розташованого за адресою Київська область, місто Буча, вулиця Будьонного (на даний час вул. Михайла Гориня), буд. 2, є безпосередньо приміщенням, розташованим в будівлі Школи мистецтв.
Між Міською радою (орендодавець), ФОП Харченко Я.К. (орендар) та Відділом культури, (балансоутримувач) 02.07.2021 укладено договір оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності Бучанської міської об'єднаної територіальної громади № 43, відповідно до якого ФОП Харченко Я.К. передано в оренду частину нежитлового приміщення Школи мистецтв.
Згідно даних з ЄДР (станом на час вирішення справи) господарська діяльність ФОП Харченко Я.К. (основний вид діяльності) пов'язана з наданням послуг перукарнями та салонами краси, про що вказують коди КВЕД зазначені при її державній реєстрації, як фізичної особи-підприємця, а саме: КВЕД 96.02 - надання послуг перукарнями та салонами краси (основний); КВЕД 47.75 - роздрібна торгівля косметичними товарами та туалетними приналежностями в спеціалізованих магазинах; КВЕД 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; КВЕД 56.30 - обслуговування напоями; 85.59 - інші види освіти.
Суд зазначає, що майно (приміщення) позашкільних навчальних закладів, до яких відноситься Школа мистецтв, повинно використовуватись лише та виключно для забезпечення освітнього процесу та здійснення освітньої діяльності відповідним суб'єктом освітньої діяльності.
Відтак, Міська рада, передаючи частину приміщення Школи мистецтв в оренду ФОП Харченко Я.К., порушила імперативну законодавчу вимогу про заборону використання майна позашкільного навчального закладу в цілях, відмінних від освітніх, що, у свою чергу, має наслідком визнання спірного договору оренди недійсним.
Щодо аргументів Міської ради.
1. Міська рада посилається на те, що на підставі угоди від 03.06.2021 про співробітництво (партнерство), за умовами якої відповідачка прийняла на себе зобов'язання безкоштовно вести гурткову роботу «Перукарське мистецтво» та проводити практичні заняття з учнями Школи мистецтв, а Відділ культури прийняв на себе зобов'язання надати ФОП Харченко Я.К. частину нежитлового приміщення Школи мистецтв загальною площею 24,9 кв.м. Наведене, на думку Міської ради, свідчить про залучення ФОП Харченко Я.К. до освітнього процесу у Школі мистецтв з надання освітніх послуг, які не можуть бути забезпечені самим освітнім закладом, що в контексті змісту ч. 4 ст. 80 Закону України «Про освіти» надавало можливість укласти спірний договір оренди.
З матеріалів справи дійсно вбачається, що така угода між сторонами укладена та ФОП Харченко Я.К. прийняла на себе зобов'язання вести означений гурток, що, як зазначає Міська рада, стало передумовою для укладення спірного договору.
Поряд із цим, спірний договір укладено за результатами аукціону, які, на момент його оголошення, були непередбачуваними, тобто переможцем аукціону міг стати як діючий орендар, так і новий орендар.
Укладаючи угоду про співробітництво Відділ культури не міг гарантувати та забезпечити перемогу на аукціоні саме ФОП Харченко Я.К.
До того ж, надання безоплатних освітніх послуг не було конкурсною вимогою для участі у аукціоні. Тобто, якщо б переможцем аукціону став би інший суб'єкт господарювання, то у нього обов'язків з надання безоплатних освітніх послуг не було.
Зазначена угода свідчить скоріше про бажання підлаштувати вже укладений договір до формальних вимог, що містяться в ч. 4 ст. 80 Закону України «Про освіту», проте навіть укладання такої угоди та прийняття ФОП Харченко Я.К. обов'язків із ведення гуртка не може свідчити про усунення порушень вимог зазначеної норми та безоплатне надання послуг не може вважатися наданням послуг, які не можуть надаватися закладом освіти.
У розумінні ч. 4 ст. 80 Закону України «Про освіту» сама сутність господарської діяльності відповідного суб'єкта має полягати у наданні послуг освітнього характеру, а здійснення протягом більшості часу звичайної господарської діяльності з функціонування салону краси чи перукарні та лише у певні дні поряд із здійсненням такої господарської діяльності ведення гуртку з перукарського мистецтва не свідчить про надання саме освітніх послуг, адже основною діяльністю залишається функціонування салону краси.
Посилання Міської ради на те, що до ЄДР стосовно видів діяльності ФОП Харченко Я.К. внесено вид діяльності - КВЕД 85.59 - інші види освіти, жодним чином не спростовує позиції прокурора.
Як вбачається з ЄДР, а також з документів, що було долучено ФОП Харченко Я.К. до її конкурсної пропозиції, що розміщені на порталі Державніторги.Онлайн за ідентифікатором UA-PS-2021-05-13-000103-1, зокрема з витягу з ЄДР, який було нею долучено станом на 27.05.2021 до видів діяльності КВЕД 85.59- інші види освіти внесено не було, а доповнення видів діяльності відповідачки в ЄДР, в цій частині, було проведено лише 26.11.2021, тобто вже після проведення аукціону та укладання спірного договору оренди, отже зазначеними обставинами на момент укладення спірного договору жодна із сторін керуватися не могла.
Це свідчить про те, що дійсних намірів на момент укладання спірного договору щодо надання освітніх послуг поряд зі здійсненням діяльності з функціонування салону краси у сторін не було.
Крім того, всі документи необхідні для участі в аукціоні було подано 31.05.2021, тобто до підписання угоди про співробітництво (партнерство), яка була укладена лише 03.06.2021, а тому на момент надання пропозиції умови щодо безоплатного ведення гуртку не існувало та жодна зі сторін не могла керуватися тим, що ФОП Харченко Я.К. здійснюватиме надання освітніх послуг.
Звертає на себе також увагу та обставина, що в своєму листі від 24.02.2022 Міською радою зазначалося про те, що з ФОП Харченко Я.К. укладено інший договір, а саме про надання послуг, згідно якого остання надає послуги щодо підготовки сценічних образів для виступів школярів. Тобто в листі від 24.02.2022 не було жодного посилання на існування угоди про співробітництво (партнерство) щодо надання саме освітніх послуг (ведення гуртку «Перукарське мистецтво», який укладений 03.06.2021).
Судом також взято до уваги той факт, що рішенням Господарського суду Київської області від 23.09.2021 по справі 911/1645/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2022 та постановою Верховного Суду від 07.06.2022, визнано недійсним договір оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності Бучанської міської об'єднаної територіальної громади № 9, укладений 12.11.2020 між Міською радою, Відділом культури та ФОП Харченко Я.К.; зобов'язано ФОП Харченко Я.К. звільнити частину нежитлового приміщення Школи мистецтв, площею 24,9 кв.м., розташованого за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Михайла Гориня (колишня вул. Будьонного), буд. 2, та повернути вказану частину нежитлового приміщення балансоутримувачу - Відділу культури за актом приймання-передачі.
Це попередній договір, що було укладено Міською радою, Відділом культури та ФОП Харченко Я.К. щодо оренди того ж приміщення.
Як вбачається, зазначене судове рішення фактично не було виконано оскільки через проведення аукціону було укладено новий договір та відповідно виникла нова правова підстава для користування орендованим майном Школи мистецтв.
Проте, на момент укладання спірного договору оренди (02.07.2021) Міській раді мало бути відомо про існування позову прокурора та відкриття провадження у справі № 911/1645/21 в межах якого оспорювався попередній договір оренди з тих саме підстав, що і в межах розгляду цієї справи, проте, Міська рада та ФОП Харченко Я.К. не зупинили процес оформлення нового договору та такі дії свідчили про бажання створити нову правову підставу для користування приміщенням, адже попередня вже перебувала у спорі.
Про обізнаність учасників процесу про наявність спору щодо попереднього договору оренди може свідчити і сама процедура звернення прокурора із позовом, адже зверненню прокурора із позовом передувало його направлення до Міської ради із відповідним повідомленням, отримання копії позову, тому прийняття рішення щодо продовження договору оренди мало враховувати зауваження прокурора, а процес продовження договору оренди мав бути зупинений до остаточного вирішення спору.
Тим більше, що попередній договір оренди було укладено 12.11.2020 строком на один рік, тобто він діяв до 12.11.2021, отже нагальної потреби у його продовженні, з огляду на висловлені прокурором претензії щодо відповідності цього договору вимогам ч. 4 ст. 80 Закону України «Про освіту» не було.
Втім, сторонами спірного договору було укладено угоду від 03.06.2021 про співробітництво (партнерство), яка на їх думку, могла вплинути на оцінку вже нового договору оренду, як такого, що вимогам зазначеної норми відповідає, із чим суд погодитися не може.
До того ж, вперше договір оренди із ФОП Харченко Я.К. щодо оренди частини приміщення Школи мистецтв було укладено ще у 2005 році, та в матеріалах справи відсутні будь-які відомості, що ФОП Харченко Я.К. здійснювала будь-які освітні послуги протягом всього часу та залучення її до ведення гуртку «Перукарське мистецтво» відбулося лише у 2021 році, що у контексті ст. 79 Господарського процесуального кодексу України може свідчити скоріше про бажання придати легітимності спірному договору, відповідність якого вимогам законодавства є сумнівною, ніж про дійсний намір сторін, направлений на надання відповідачкою освітніх послуг у спосіб ведення гуртку.
Підсумовуючи необхідно зазначити, що визначальним для суду є те, що ведення відповідачкою гуртку, не вдаючись до питання доведеності зазначених обставин, саме по собі не спростовує невідповідності спірного договору вимогам ч. 4 ст. 80 Закону України «Про освіту», адже ведення такого гуртку є лише другорядною діяльністю відповідачки, яка, ймовірно здійснюється час від часу, поряд із постійним здійсненням в орендованому приміщенні саме діяльності перукарні чи салону краси.
Жодних доказів на спростування наведених обставин до матеріалів справи не додано.
2. Щодо тверджень Міської ради, що спірний договір укладено на виконання рішення Міської ради від 29.04.2021 про оголошення аукціону, яке прокурор не просить визнати недійсним, що, на думку Міської ради, унеможливлює визнання недійсним спірного договору, як такого, що укладений на виконання процедури, визначеної Законом України «Про оренди державного та комунального майна», суд дійшов наступних висновків.
Відновлення законності перебуває в залежності саме від прийняття рішення про визнання недійсним спірного договору оренди, що призведене до ефективного захисту інтересів держави, в аспекті визначеного прокурором в позові захищуваного інтересу.
Визнання для цього недійсним рішення Міської ради про оголошення аукціону не вимагається, адже, з цього рішення не можливо встановити, що воно не відповідає вимогам ч. 4 ст. 80 Закону України «Про освіту», воно не містить відомостей, що надання в оренду приміщення Школи мистецтв здійснюється з метою його використання в діяльності, що не пов'язана із надання освітніх послуг, це рішення стосується невизначеного кола осіб та факт його прийняття до порушення вимог законодавства, щодо використання майна закладу освіти в цілях, в яких його використання заборонене, призвести не могло.
Прийняття зазначеного рішення є свідченням дотримання Міською радої певної процедури, визначеної Законом України «Про оренду державного та комунального майна», дотримання якої для оцінки спірного договору на предмет відповідності його вимогам законодавства, в даному випадку, значення не має.
З тих же підстав, оцінка спірного договору не перебуває у прямій залежності від правової оцінки прийнятого Міської радою рішення про проведення аукціону, а тому відсутність спору щодо зазначеного рішення не означає, що прокурором не може ставитися питання про визнання недійсним укладеного за наслідками проведеного аукціону договору оренди, як окремої самодостатньої вимоги.
3. Міська рада також посилається на те, що нежитлове приміщення, що було передано в оренду згідно спірного договору оренди перебуває у користуванні ФОП Харченко Я.К. починаючи з 2005 року та від Відділу культури та/чи Школи мистецтв не надходило жодного звернення з приводу недостатності приміщень для здійснення освітнього процесу, а згідно абз. 9 п. 29 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого Постановою КМ України від 03.06.2020 № 483, майно закладів освіти, якщо воно не використовується у діяльності таких закладів протягом трьох років, може бути передано в оренду без обмежень.
Дійсно, згідно абзацу 9 пункту 29 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483, визначено, що обмеження щодо використання майна закладів освіти не поширюються на оренду будівель, споруд, окремих приміщень та їх частин, іншого нерухомого майна, що перебуває в аварійному стані або не використовується у діяльності таких закладів та об'єктів протягом трьох років (для об'єктів площею менш як 500 кв. м за умови, що це не порушує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у такому закладі.
При цьому, факт перебування приміщення Школи мистецтв у користуванні ФОП Харченко Я.К. з 2005 дійсно свідчить про те, що це приміщення не використовується Школою мистецтв за призначенням.
Проте, положення Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, не можуть змінювати імперативних приписів ст. 80 Закону України «Про освіту», адже його (Порядок) прийнято на виконання ч. 2 ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» з метою лише конкретизації самої процедури (етапності) передання майна в оренду та зміна підходів оренди майна закладів освіти має здійснюватися у спосіб внесення змін до відповідного Закону, а не у спосіб прийняття зазначеного порядку.
З огляду на наведене вище, суд дійшов висновку про доведеність позовних вимог в частині визнання недійсним спірного договору та про необхідність їх задоволення.
Щодо позовних вимог про повернення майна.
Відповідно до частини статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Згідно із частиною другою статті 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту, як правило, договір найму припиняється.
Як визначено статтею 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Таким чином, визнання недійсним договору оренди є правовим наслідком повернення цього приміщення орендодавцю в порядку і на умовах, які встановлені законом, а позовні вимоги, в цій частині є похідними від вимог про визнання договору недійсним.
Враховуючи викладене вище, вимога прокурора про зобов'язання ФОП Харченко Я.К. звільнити частину нежитлового приміщення Школи мистецтв площею 24,9 кв.м, та повернути вказану частину нежитлового приміщення балансоутримувачу - Відділу культури, за актом приймання-передачі підлягає задоволенню, проте з редакційними правками суду, що не впливають на зміст та сутність позовних вимог та обраного способу захисту порушеного права, оскільки зазначаючи про повернення орендованого майна не потрібно вказувати вартість майна та робити посилання на договір на підставі якого майно перебувало в оренді.
Щодо підстав представництва прокурором держави у суді в інтересах Міської ради та Відділу культури, суд дійшов наступних висновків.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України «Про прокуратуру». Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої).
Отже відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
У відповідності до ч. ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 дійшла висновків про те, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Звертаючись з розглядуваним позовом до суду прокурор зазначив, що Міською радою, як власником та розпорядником майна Бучанської дитячої школи мистецтв ім. Левка Ревуцького не вжито заходів для захисту та поновлення порушених інтересів держави у сфері освіти, спрямованих, в тому числі, на визнання недійсним спірного договору оренди та повернення майна балансоутримувачу.
Листами від 11.02.2022 № 24-309вих-22, від 11.07.2022 № 24-817вих-22, від 04.08.2022 № 24-929вих-22 прокуратура повідомила Міську раду, а листом від 08.08.2022 № 24-944вих-22 Відділ культури про те, що спірний договір суперечить приписам Законів України «Про освіту» та «Про позашкільну освіту», що свідчить про факт порушення інтересів держави. У зв'язку з чим прокурор просив Міську раду та Відділ культури повідомити про те, чи встановлювались наведені у листі порушення під час укладення спірного договору, та чи вживались або вживатимуться Міською радою та Відділом культури заходи цивільно-правового характеру з метою захисту інтересів держави.
У відповідь на вказані вище листи прокуратури Міська рада листами від 24.02.2022 № 12.1-08/2/914 та від 12.08.2022 № 12.1-08/2/2613 повідомила про те, що на підставі норм ч. 4 ст. 80 Закону України «Про освіту» 28.08.2019 між Відділом культури (замовник) та ФОП Харченко Я.К. (виконавець) укладено договір про надання послуг, предметом якого є надання замовнику послуг з підготовки сценічних образів для виступів школярів Бучанської міської територіальної громади. Відтак послуги, які надаються ФОП Харченко Я.К, дитячій школі, як зазначила Міська рада у листі, спрямовані на задоволення потреб учасників навчального процесу.
Посилаючись на п. 29 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483, Міська рада вказувала, що законодавчо відсутні обмеження щодо передачі в оренду окремих приміщень та частин таких приміщень - майна закладів освіти, що не використовуються у діяльності такими закладами протягом трьох років.
З огляду на наведені обставини, Міська рада стверджувала про законність дій останньої в питанні передання в оренду ФОП Харченко Я.К. нежитлового приміщення та відсутність порушень норм чинного законодавства України під час укладення договору оренди від 02.07.2021.
Відділ культури у відповідь на лист прокуратури від 04.08.2022 № 24-944вих-22 листом № 01-05/179 повідомив, що спірний договір оренди укладено з урахуванням вимог чинного законодавства, який не суперечить Законам України «Про позашкільну освіту», «Про освіту», «Про культуру», оскільки нежитлове приміщення Школи мистецтв здане в оренду використовується за освітнім призначенням, а саме з метою розширення освітніх культурних послуг створено гурток «Перукарське мистецтво». Повідомив також про те, що між Відділом культури та ФОП Харченко Я.К. укладено угоду «Про партнерство (співпрацю)», згідно якої остання надає послуги на безоплатній основі.
Суд зазначає, що недотримання визначеного законом порядку надання в оренду об'єктів комунального майна та їх ефективне використання за цільовим призначенням становить суспільний інтерес та переважає приватний інтерес у використанні таких об'єктів окремими суб'єктами господарювання.
Водночас користування орендованим майном комунальної власності з порушенням вимог чинного законодавства порушує права та інтереси держави в особі Міської ради та Відділу культури як власника та балансоутримувача майна. Порушення встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження майном, що перебуває у комунальній власності, спричиняють шкоду «інтересам держави» і є підставою для втручання органів прокуратури, у тому числі для звернення з позовами до суду щодо визнання недійсними договорів.
З матеріалів справи вбачається, що зверненню прокурора з розглядуваним позовом передувало відповідне листування з Міською радою та Відділом культури, з якого вбачається, що компетентні органи (власник та балансоутримувач комунального майна) були обізнані з фактом наявності необхідності захисту порушених інтересів держави, проте не здійснили самостійний захист інтересів держави в суді, що свідчить про бездіяльність уповноваженого органу щодо захисту інтересів держави.
Враховуючи, що відповідне обґрунтування підставності здійснення представництва інтересів держави прокурором визначено в позові, яке судом визнано обґрунтованим, та яке цілком узгоджується із вимогами, що ставляться до питань представництва прокурором інтересів держави, суд виходить із того, що звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави в особі Міської ради та Відділу культури відповідає приписам ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 53 Господарського процесуального кодексу України.
Витрати прокуратури на оплату судового збору, керуючись ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд повністю покладає на Бучанську міську раду, адже спір у справі виник внаслідок саме її неправильних дій.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Бучанської міської ради та Відділу культури, національностей та релігій Бучанської міської ради задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним договір оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності Бучанської міської об'єднаної територіальної громади № 43, укладений 02.07.2021 між Бучанською міською радою, Відділом культури, національностей та релігії Бучанської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Харченко Яною Костянтинівною.
3. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця Харченко Яну Костянтинівну звільнити частину нежитлового приміщення Бучанської дитячої школи мистецтв ім. Левка Ревуцького, площею 24,9 кв.м, розташованого за адресою Київська область, м. Буча, вул. Михайла Гориня (колишня вул. Будьонного), № 2, та повернути вказану частину нежитлового приміщення балансоутримувачу - Відділу культури, національностей та релігії Бучанської міської ради за актом приймання-передачі.
4. Стягнути з Бучанської міської ради (08292, Київська обл., Бучанський р-н, місто Буча, вул. Енергетиків, будинок 12, код 04360586) на користь Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 27/2, код 02909996) 10316,31 гривень судового збору.
5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 13.03.2022.
Суддя Р.М. Колесник