ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.03.2023Справа № 904/678/22
За позовом Акціонерного товариства «ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «КВІНТІС ПРОМ 12»
за участі третіх осіб, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ КОМПЛЕКС»;
2) Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕСТА ТРАК БАТЕРИ»;
3) Товариство з обмеженою відповідальністю «Спортивно - оздоровчий комплекс «ЛАВИНА».
про стягнення 5 981 337, 67 грн,
Суддя Карабань Я.А.
Секретар судових засідань Федорова С.М.
представники учасників справи:
від позивача: Козак Т.В. (в режимі відеоконференції);
від відповідач: не з'явився;
від третіх осіб 1, 2, 3: не з'явився.
Акціонерне товариство «ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ», яке в подальшому змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «КВІНТІС ПРОМ 12» (надалі - відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 5 981 337, 67 грн, з яких: 5 808 045, 85 грн основний борг, 123 255, 87 грн пеня, 19 375, 73 грн 3% річних та 30 660, 22 грн інфляційні втрати.
Позовні вимоги, з посиланням на ст.11, 509, 525, 526, 530, 610, 625, 626, 633, 644, 692 Цивільного кодексу України, ст.175, 193 Господарського кодексу України, обґрунтовані неналежним виконання відповідачем свого грошового зобов'язання за договором електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії від 11.06.2019, в частині повної та своєчасної оплати отриманих послуг з розподілу електричної енергії.
09.03.2022 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області матеріали позовної заяви Акціонерного товариства «ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі № 904/678/22, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 22.06.2022.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2022 заяву представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.
У підготовче засідання 22.06.2022 з'явилась представник позивача, представник відповідача в засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2022 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та підготовче засідання відкладено на 27.07.2022.
22.06.2022 від представника позивача надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів за допомогою технічного забезпечення «EasyCon».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2022 заяву представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції повернуто без розгляду.
27.06.2022 від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів на виконання ухвали суду.
29.06.2022 від представника позивача надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів за допомогою технічного забезпечення «EasyCon».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2022 заяву представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції повернуто без розгляду.
18.07.2022 від представника позивача надійшла заява про участь в судовому засіданні призначеному на 27.07.2022 в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів за допомогою технічного забезпечення «EasyCon».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2022 заяву представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.
27.07.2022 від відповідача надійшов відзив на позов, разом з клопотанням про поновлення строку на його подання. В поданому відзиві відповідач заперечує щодо позову в повному обсязі та, зокрема, зазначає, що грошові кошти в сумі 209 376, 00 грн сплачувались відповідачем авансовим платежем за розподіл електричної енергії в грудні 2021 року, а не за листопад 2021 року. Також вказує, що позивачем не зазначено переліку споживачів по яким надавались послуги з розподілу, що на думку відповідача, свідчить про те, що позивач хоче отримати подвійну плату за послугу з розподілу електричної енергії, оскільки споживачем - Дніпровською обласною прокуратурою послуги з розподілу сплачуються самостійно. Крім цього зазначає, що позивачем не надано доказів направлення відповідачу актів та рахунків, оскільки в заяві про приєднання до договору електропостачальника відповідач вказував іншу електронну адресу, а при перевірці інформації на сайті укрпошта відомості про поштове відправлення 50000801622060 відсутні, а також позивачем не обґрунтовано, що відповідач погодився на ціну 0,69792 грн/кВт год, яка зазначена в актах та рахунках.
У підготовче засідання 27.07.2022 з'явилися представники сторін.
Проте, після відкриття провадження в справі та дослідження матеріалів позовної заяви, суд встановив, що позовна заява не відповідає вимогам ст.162, 164 ГПК України, в зв'язку з цим ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2022 позовну заяву Акціонерного товариства «ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» на підставі ч.11 ст.176 ГПК України було залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали шляхом.
09.08.2022 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2022 підготовче засідання в справі №904/678/22 призначено на 20.09.2022.
29.08.2022 від позивача надійшли письмові пояснення.
12.09.2022 від представника позивача надійшла заява про участь в судовому засіданні призначеному на 20.09.2022 в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів за допомогою технічного забезпечення «EasyCon».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2022 заяву представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.
У підготовче засідання 20.09.2022 з'явились представники учасників справи. Суд протокольною ухвалою поновив відповідачу строк для подання відзиву та прийняв поданий відзив до розгляду. Також суд, із урахуванням думки сторін, протокольною ухвалою відмовив у задоволені клопотання відповідача про витребування доказів, що викладене у відзиві.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2022 підготовче засідання в справі №904/678/22 відкладено на 11.10.2022.
28.09.2022 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній заперечує щодо обставин викладених у відзиві та, зокрема, зазначає, що відповідач у листопаді 2021 року здійснив придбання послуг з розподілу для своїх споживачів: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ КОМПЛЕКС» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТА ТРАК БАТЕРИ», а у грудні 2021 року також для Товариства з обмеженою відповідальністю «Спортивно - оздоровчий комплекс «ЛАВИНА», для чого звертався з запитами щодо зміни постачальника. Вказує, що в зазначених запитах було вказано 2 клас напруги для якого і розраховувалась вартість послуг відповідно до постанови НКРЕКП від 09.12.2020 №2364. Крім цього, зазначив, що акти та рахунки направлялись на електронну адресу відповідача, яка була зазначена в його запитах щодо зміни постачальника та офіційному бланку, а відомості на сайті укрпошта про поштове відправлення 50000801622060 на даний час відсутні, оскільки станом на 26.07.2022 пройшло більше шести місяців протягом яких можна відслідкувати поштове відправлення.
28.09.2022 від представника позивача надійшла заява про участь в судовому засіданні призначеному на 11.10.2022 в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів за допомогою технічного забезпечення «EasyCon».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2022 заяву представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.
11.10.2022 підготовче засідання не відбулось, в зв'язку з оголошеною в місті Києві повітряною тривогою.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2022 підготовче засідання в справі №904/678/22 призначено на 01.11.2022.
19.10.2022 від представника позивача надійшла заява про участь в судовому засіданні призначеному на 01.11.2022 в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів за допомогою технічного забезпечення «EasyCon».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2022 заяву представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.
26.10.2022 від представника відповідача надійшли заперечення, в яких останній просить поновити строк на подання доказів та дослідити оригінали доказів наданих позивачем, а саме запити: за № 224 від 18.10.2021, за №223 від 18.10.2021 та за № 248 від 19.11.2021.
У підготовче засідання 01.11.2022 з'явився представник відповідача, представник позивача участі в засідання в режимі відеоконференції не прийняв, оскільки в нього була відсутня технічна можливість участі у відеоконференції, в зв'язку з чим суд продовжив розгляд справи за його відсутності, так як ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2022 представника позивача було попереджено, що відповідно до ч. 4 ст. 197 ГПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву. Суд протокольними ухвалами відмовив у задоволені усного клопотання відповідача про витребування доказів, поновив відповідачу строк для подання доказів, долучив подані із запереченнями докази до матеріалів справи та задовольнив клопотання представника відповідача щодо дослідження оригіналів доказів наданих позивачем.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2022 підготовче засідання в справі №904/678/22 відкладено на 29.11.2022.
11.11.2022 від представника відповідача надійшла заява про долучення документів на виконання ухвали суду.
11.11.2022 від представника позивача надійшла заява про участь в судовому засіданні призначеному на 29.11.2022 в режимі відеоконференції з Господарським судом Дніпропетровської області.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2022 у задоволенні заяви представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмолено.
25.11.2022 від представника позивача надійшли пояснення в справі.
У підготовче засідання 29.11.2022 з'явилися сторони. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2022 підготовче засідання відкладено на 11.01.2023, залучено до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ КОМПЛЕКС» (надалі - третя особа-1), 2) Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕСТА ТРАК БАТЕРИ» (надалі - третя особа-2), 3) Товариство з обмеженою відповідальністю «Спортивно - оздоровчий комплекс «ЛАВИНА» (надалі - третя особа-3), витребувано в учасників справи докази, в порядку ст.74 ГПК України.
16.12.2022 від представника позивача надійшли письмові пояснення та заява про участь в судовому засіданні призначеному на 11.01.2023 о 11.00 год. у режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів за допомогою технічного забезпечення «EasyCon».
19.12.2022 та 21.12.2022 на електронну адресу суду від третьої особи-2 надійшли пояснення, які не містить електронного підпису, а тому не належать до офіційних документів, оригіналу вказаних пояснень в паперовій формі до суду не надходило, в зв'язку з чим судом пояснення третьої особи-2 залишено без розгляду.
21.12.2022 на електронну адресу суду від третьої особи-1 надійшли пояснення, які не містить електронного підпису, а тому не належать до офіційних документів, оригіналу вказаних пояснень в паперовій формі до суду не надходило, в зв'язку з чим судом пояснення третьої особи-1 залишено без розгляду.
26.12.2022 від представника третьої особи-3 надійшли пояснення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2023 заяву представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.
У підготовче засідання 11.01.2023 з'явилась представник позивача, інші учасники справи в засідання не з'явились, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2023 відкладено підготовче засідання на 07.02.2023 та витребувано в учасників справи докази, в порядку ст.74 ГПК України.
18.01.2023 від представника позивача надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів, яку ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 повернуто без розгляду.
25.01.2023 від представника надійшла заява про участь в судовому засіданні призначеному на 07.02.2023 о 11.40 год. у режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2023 заяву представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.
30.01.2023 від третьої особи-3 надійшли пояснення.
31.01.2023 від третьої особи-2 надійшли пояснення.
31.01.2023 від третьої особи-1 надійшли пояснення.
У підготовче засідання 07.02.2023 з'явилась представник позивача, інші учасники справи в засідання не з'явились, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили. Враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.03.2023.
15.02.2023 від представника позивача надійшла заява про участь в судовому засіданні призначеному на 07.03.2023 о 14.30 год. у режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів.
16.02.2023 від представника позивача надійшло клопотання про виклик керівника відповідача.
У судовому засіданні 07.03.2023 представник позивача надала пояснення по суті позовних вимог та позов просила задовольнити, а також не заперечувала щодо розгляду справи без участі інших учасників справи. Представники відповідача та третіх осіб у засідання не з'явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи.
Зокрема, згідно із частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Суд зауважує, що він надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень.
Суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи і виклику керівника відповідача та вважає за можливе розглядати спір за наявними матеріалами.
Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення в справі.
Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
У судовому засіданні 07.03.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
Акціонерне товариство "ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" (позивач) проводить господарську діяльність з розподілу електричної енергії на території Дніпропетровської області на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, виданої відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 16.11.2018 року №1440 "Про видачу ліцензії АТ "ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ".
Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕКОТЕХНОІНВЕСТ", яке в подальшому змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «КВІНТІС ПРОМ 12» (відповідач) відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, №546 від 12.04.2019 видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії.
Згідно з пунктом 2.1.14 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018, оператор системи не має права відмовити електропостачальнику, який звертається щодо укладання договору електопостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії споживачам, електроустановки яких приєднанні до електричних мереж на території здійснення діяльності відповідного оператора системи.
Пунктом 2.1.15 Правил роздрібного ринку електричної енергії встановлено, що договір електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії є публічним договором приєднання, зміст якого визначається оператором системи на основі типового договору, що є додатком 4 до цих правил, оприлюднюється на офіційному веб-сайті оператора системи та укладається шляхом надання елекропостачальником заяви-приєднання. Датою початку дії зазначеного договору є наступний робочий день від дня отримання оператором системи заяви-приєднання електропостачальника щодо укладання такого договору.
Відповідно до статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 2 статті 644 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.
Як убачається з матеріалів справи, 11.06.2019 відповідач приєднався до договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії, шляхом підписання 05.06.2019 заяви-приєднання та надіслання її на адресу позивача (оператора системи розподілу, ОСР) в якій встановлено, що відповідно до статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, Закону України "Про ринок електричної енергії", Правил роздрібного ринку електричної енергії затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312, умов договору постачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії розміщеного на сайті оператора системи розподілу Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі", постачальник електричної енергії Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ» приєдналося до умов договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії (надалі - договір).
Відповідно до пункту 1.1. договір електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови розподілу електричної енергії споживачем електропостачальника (надалі постачальник) як послуги оператора систем розподілу. Договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання постачальника до умов цього договору.
Оператор системи надає послуги з розподілу/передачі електричної енергії за сукупністю споживачів, які входять до групи постачальника згідно з реєстром за ЕІС-кодами споживачів та їх точками вимірювання. Реєстр ведеться оператором системи розподілу в електронному вигляді.
Оператор системи розподілу забезпечує надання послуг з розподілу в обсязі, необхідному та достатньому для виконання постачальником функцій відповідного суб'єкта роздрібного ринку електричної енергії, та надання інших послуг, зокрема з відключення та підключення споживачів (пункт 2.1. договору).
Постачальник здійснює придбання та оплату послуг з розподілу електричної енергії згідно з умовами глави 3 цього договору за сукупністю споживачів постачальника, які згідно з умовами договорів про постачання електричної енергії (комерційних пропозицій постачальника) здійснюють оплату послуг з розподілу електричної енергії у складі вартості (ціни) електричної енергії постачальника, та інших послуг оператора системи розподілу згідно з порядком розрахунків, який є додатком № 2 до цього договору (пункт 2.2. договору).
Згідно з пунктами 3.1.- 3.4. договору ціна послуг з розподілу визначається згідно з порядком встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії, затвердженим регулятором. Ціна інших послуг визначається згідно з калькуляціями, розрахованими на підставі методики розрахунків вартості робіт з підключенням електроустановок споживачів до електричних мереж ліцензіата та інших додаткових робіт і послуг, пов'язаних із ліцензованою діяльністю, затвердженого регулятором. Вартість договору складає вартість послуг з розподілу електричної енергії за сукупністю споживачів постачальника, яким згідно з умовами договорів про постачання електричної енергії (комерційних пропозицій постачальника) послуги з розподілу електричної енергії придбає постачальника, та вартості інших послуг згідно з договором. Розрахунковим періодом для цілей цього договору є календарний місяць. Оплата (придбання) послуг з розподілу електричної енергії здійснюється постачальником у формі попередньої оплати, у тому числі плановими авансовими платежами.
Пунктом 1.2.6 Правил роздрібного ринку електричної енергії передбачено, що оператор системи, який здійснює розподіл (передачу) електричної енергії безпосередньо до електроустановок споживача, отримує плату за послуги з розподілу (передачі) електричної енергії або від споживача, або від електропостачальника за вибором споживача (крім постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг або "останньої надії"). Вибір споживача зазначається в договорі про постачання електричної енергії споживачу (обраний споживачем комерційній пропозиції). У разі постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг або "останньої надії" послуги з розподілу (передачі) електричної енергії для потреб споживачів, електроустановок яких приєднанні на території діяльності відповідного оператора системи, оплачує відповідний електропостачальник за усією сукупністю зазначених споживачів, постачання яким здійснює постачальник універсальних послуг або "останньої надії". При цьому ціни на електричну енергію, що постачається споживачам постачальниками універсальних послуг та "остаточної надії", включають, у тому числі, ціни (тарифи) на послуги оператора системи передачі та оператора системи розподілу відповідно до укладених договорів про надання відповідних послуг.
Пунктом 4.2. договору на постачальника покладено обов'язки, серед іншого: виконувати умови цього договору; здійснювати придбання та оплату послуг з розподілу електричної енергії у повному обсязі згідно з умовами глави 3 цього договору за сукупністю споживачів постачальника, яким згідно з умовами договорів про постачання електричної енергії (комерційних пропозицій постачальника) оплату (придбання) послуг з розподілу електричної енергії забезпечує постачальник, та інших платежів, необхідність яких випливає з умов цього договору.
Відповідно до пункту 10 додатку 2 до договору "Порядок розрахунків" визначено, що за підсумками розрахункового періоду складається та підписується кожною стороною договору акт надання послуги з розподілу електричної енергії та інші необхідні документи.
Оператор системи розподілу надсилає постачальнику електронною поштою (або за письмовим зверненням постачальника іншим прийнятним для сторін засобом комунікації) до 12 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим, акт надання послуги з розподілу електричної енергії (пункт 11 додатку 2 до договору "Порядок розрахунків").
Пунктами 5.6, 5.7, 5.9 додатку 2 до договору "Порядок розрахунків" визначено, що постачальник до 25 числа місяця (включно), що передує розрахунковому періоду здійснює попередню оплату вартості послуг з розподілу електричної енергії у розмірі 100% обсягу електроенергії, що підлягає розподілу, розрахованого у відповідності до пункту 5.1 цього додатку, на поточний рахунок оператора системи розподілу. Датою здійснення оплати за встановленими оператором системи розподілу постачальнику платіжними документами є дата, на яку оплачена сума коштів зарахована на поточний рахунок оператора системи розподілу. Остаточна вартість послуги з розподілу визначається оператором системи розподілу на підставі місячних обсягів надання послуги з розподілу постачальника за класами напруги та відповідними тарифами. Остаточний розрахунок за надані послуги постачальник здійснює в розрахунковому місяці на підставі акта наданих послуг, отриманим від оператора системи розподілу до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим.
Відповідно до пункту 9.1. договору він набирає чинності з дня приєднання постачальником до умов цього договору і діє протягом 1 року, якщо інший строк не зазначено в заяві-приєднання. Договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляду його умов.
Так, позивачем на виконання умов договору направлено на електронну адресу відповідача 08.12.2021 акт та рахунок № 250060048520 від 30.11.2021 за надання послуги з розподілу електричної енергії в листопаді 2021 року на суму 2 567 854,26 грн та 08.01.2022 акт та рахунок №255501030376 від 31.12.2021 за надання послуги з розподілу електричної енергії в грудні 2021 року на суму 3 449 567,59 грн, а всього на загальну суму 6 017 421,85 грн. Крім цього, вказані акти та рахунки 18.01.2022 були направлені відповідачу засобами поштового зв'язку, що підтверджується описом вкладення, поштовою накладною №50000801622060 та фіскальним чеком АТ «Укрпошта» від 18.01.2022 (т.1., а.с.21-28).
Вказані акти та рахунки були отримані відповідачем поштовим шляхом 25.01.2022, що підтверджується роздруківкою трекінгу поштового відправлення АТ "Укрпошта" (т.1, а.с.29).
Позивач зазначає, що відповідач зауважень щодо вартості наданої послуги з розподілу електричної енергії в листопаді та грудні 2021 року не надав, виставлені позивачем рахунки оплатив частково, а саме 30.11.2021 у сумі 209 376,00 грн, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 5 808 045,85 грн.
Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача 5 808 045, 85 грн основного боргу, 123 255, 87 грн пені, 19 375, 73 грн 3% річних та 30 660, 22 грн інфляційних втрат.
Предметом доказування в даній справі є обставини укладання договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, факт надання послуг, строк оплати, строк дії договору, наявність прострочення оплати послуг з розподілу електричної енергії.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Так, пунктами 5.6, 5.7, 5.9 додатку 2 до договору "Порядок розрахунків" визначено, що постачальник до 25 числа місяця (включно), що передує розрахунковому періоду здійснює попередню оплату вартості послуг з розподілу електричної енергії у розмірі 100% обсягу електроенергії, що підлягає розподілу, розрахованого у відповідності до пункту 5.1 цього додатку, на поточний рахунок оператора системи розподілу. Датою здійснення оплати за встановленими оператором системи розподілу постачальнику платіжними документами є дата, на яку оплачена сума коштів зарахована на поточний рахунок оператора системи розподілу. Остаточна вартість послуги з розподілу визначається оператором системи розподілу на підставі місячних обсягів надання послуги з розподілу постачальника за класами напруги та відповідними тарифами. Остаточний розрахунок за надані послуги постачальник здійснює в розрахунковому місяці на підставі акта наданих послуг, отриманим від оператора системи розподілу до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим.
Як убачається з матеріалів справи позивачем були надані відповідачу послуги з розподілу електричної енергії в листопаді-грудні 2021 року на загальну суму 6 017 421,85 грн, що підтверджується актами надання послуг (т.1., а.с.22, 24), які складені і підписані позивачем та були направлені відповідачу на електронну і поштові адреси. Відповідачем, у свою чергу, лише здійснено оплату вартості наданих послуг у грудні 2021 року в сумі 209 376,00 грн.
При цьому твердження відповідача, що позивачем не надано належних доказів про направлення відповідачу актів та рахунків, суд визнає необґрунтованими, оскільки відповідно до вимог абз. 3 ст. 122 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009, заяви про внутрішні реєстровані поштові відправлення, поштові перекази приймаються протягом шести місяців з дня прийняття їх для пересилання, про міжнародні реєстровані поштові відправлення - у строки, передбачені актами Всесвітнього поштового союзу, про міжнародні поштові перекази - у строки, передбачені міжнародними угодами про обмін поштовими переказами.
Як убачається з відзиву відповідачем здійснювалася перевірка відправлення за №50000801622060, яке було направлено позивачем 18.01.2022 лише 26.07.2022, тобто після спливу шестимісячного строку, а тому копія опису вкладення, з поштовою накладною №50000801622060 та фіскальним чеком АТ «Укрпошта» від 18.01.2022 є належними доказами направлення відповідачу актів та рахунків.
Також згідно пункту 11 додатку 2 до договору "Порядок розрахунків" оператор системи розподілу надсилає постачальнику електронною поштою (або за письмовим зверненням постачальника іншим прийнятним для сторін засобом комунікації) до 12 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим, акт надання послуги з розподілу електричної енергії.
Відповідно до запитів щодо зміни постачальника № 224 від 18.10.2021, за №223 від 18.10.2021 та за № 248 від 19.11.2021, електронного листа від 27.11.2021, заяви-приєднання від 07.02.2020 відповідачем вказувалася електронна адреса (email): info@eti-trading.com.ua, а тому саме на цю адресу направлялись позивачем рахунки та акти.
Крім того, в запереченнях на відповідь від 26.10.2022 відповідач підтвердив отримання від позивача 08.12.2021 та 08.01.2022 електронних листів з рахунками та актами.
Що стосується заперечень відповідача щодо вартості послуг, суд зазначає таке.
Так, згідно з пунктами 3.1.- 3.4. договору ціна послуг з розподілу визначається згідно з порядком встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії, затвердженим регулятором. Ціна інших послуг визначається згідно з калькуляціями, розрахованими на підставі методики розрахунків вартості робіт з підключенням електроустановок споживачів до електричних мереж ліцензіата та інших додаткових робіт і послуг, пов'язаних із ліцензованою діяльністю, затвердженого регулятором. Вартість договору складає вартість послуг з розподілу електричної енергії за сукупністю споживачів постачальника, яким згідно з умовами договорів про постачання електричної енергії (комерційних пропозицій постачальника) послуги з розподілу електричної енергії придбає постачальника, та вартості інших послуг згідно з договором. Розрахунковим періодом для цілей цього договору є календарний місяць. Оплата (придбання) послуг з розподілу електричної енергії здійснюється постачальником у формі попередньої оплати, у тому числі плановими авансовими платежами.
Відповідно до запитів щодо зміни постачальника № 224 від 18.10.2021, за №223 від 18.10.2021 та за № 248 від 19.11.2021 споживачі Товариство з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ КОМПЛЕКС», Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕСТА ТРАК БАТЕРИ» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Спортивно - оздоровчий комплекс «ЛАВИНА» (треті особи 1, 2 і 3) є споживачами 2 класу напруги.
Згідно із постановою НКРЕКП від 09.12.2020 №2364, чинній на момент надання послуг, позивачу встановлено тарифи на послуги з розподілу електричної енергії із застосуванням стимулюючого регулювання на рівні:
для 1 класу напруги - 93,38 грн/МВт·год (без урахування податку на додану вартість);
для 2 класу напруги - 697,92 грн/МВт·год (без урахування податку на додану вартість).
Враховуючи зазначене позивач не встановлював самостійно ціну послуг, а розраховував вартість послуг відповідно до тарифів встановлених регулятором, що відповідає умовам договору.
Суд наголошує, що відповідач самостійно в запитах щодо зміни постачальника № 224 від 18.10.2021, за №223 від 18.10.2021 та за № 248 від 19.11.2021, з урахуванням листа від 26.11.2021 зазначив, що споживачі (треті особи 1, 2 і 3) будуть сплачувати вартість послуг з розподілу електричної енергії через нього.
При цьому треті особи в поясненнях на ухвали суду підтвердили сплату вартості послуг з розподілу електричної енергії в листопаді-грудні 2021 року саме на користь відповідача (постачальника електричної енергії).
Отже, враховуючи викладене вище, з урахуванням приписів пунктів 5.6, 5.7, 5.9 додатку 2 до договору "Порядок розрахунків", строк оплати послуг з розподілу електричної енергії за листопад 2021 року є таким, що настав 14.12.2021, а за грудень 2021 року - 14.01.2022.
Разом з тим відповідач доказів оплати послуг з розподілу електричної енергії в загальному розмірі 5 808 045,85 грн до суду не надав (6 017 421,85 грн (загальна вартість наданих послуг) - 209 376,00 грн (сума оплати відповідача)), доводи наведені позивачем в обґрунтування позову не спростував, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основної заборгованості підлягають задоволенню в повному обсязі.
Також у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання за договором, позивач просив суд стягнути 123 255,87 грн пені, нарахованої за загальний період з 15.12.2021 по 11.02.2022.
Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Положеннями статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (стаття 230 Господарського кодексу України).
За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з частиною 3 зазначеної вище статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Згідно зі статтями 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до пункту 6.6. договору за внесення платежів, передбачених цим Договором, з порушенням термінів, визначених порядком розрахунків, постачальник сплачує оператору системи розподілу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, за кожний день прострочення, враховуючи день фактичної оплати.
Судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку пені та встановлено, що він виконаний невірно, оскільки позивачем невірно визначено розмір заборгованості за грудень 2021 року, так як зазначає сам відповідач та вбачається з копії виписки банку за період з 01.11.2021 по 22.06.2022 останнім, при сплаті 30.11.2021 грошових коштів у сумі 209 376, 00 грн вказувалось призначення платежу саме за грудень 2021 року.
Так, загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб'єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами визначено законом «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».
Згідно з п. 1.30 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжне доручення -розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.
Відповідно до п. 1.35 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» розрахунковий документ - документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача.
Відповідно до п. 1.7. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.
Згідно з п. 3.8. вказаної Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті реквізит: «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення: «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.
Отже, право визначати призначення платежу в платіжних документах згідно вказаних норм належить виключно платнику.
З приводу наведеного слід також зауважити, що у випадку, коли в графі платіжного доручення «призначення платежу» відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно якого здійснюється платіж, тощо, такий період має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів. Якщо відповідні застереження у договорі відсутні, то у разі наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.
Наведений вище алгоритм розподілу коштів врегульований в статті 534 Цивільного кодексу України, яка визначає правила виконання грошового зобов'язання, якщо наявна сума грошей є меншою за суму боргу, і вимоги кредитора в повному обсязі не можуть бути задоволені. У такому випадку вимоги кредитора погашаються у встановленій черговості: - у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання. В даному випадку мова йдеться про судові витрати, витрати на сплату держмита та інших обов'язкових платежів, витрати на юридичну допомогу тощо. Такі витрати мають бути підтверджені кредитором (наприклад, підлягатиме стягненню за рішенням суду тощо); - у другу чергу підлягають сплаті проценти та неустойка, в разі їх нарахування на підставі договору або закону; - і лише в третю чергу сплачується основна сума боргу. Інший порядок погашення вимог кредитора може бути встановлений договором. Сторони можуть передбачити, наприклад, першочергове погашення основної суми боргу або інші правила тощо. Можливість застосування положень статті 534 Цивільного кодексу України безпосередньо залежить від змісту реквізиту «призначення платежу» платіжного доручення, згідно з яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов'язання. Це означає, що якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів, чітко зазначаючи призначення платежу - погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена статтею 534 цього Кодексу застосовуватися не може.
Розподіл коштів може здійснюватися кредитором відповідно до статті 534 Цивільного кодексу України у випадку, коли стягнення заборгованості здійснюється в порядку виконавчого провадження, або платіж буде отримано без реквізиту «Призначення платежу» чи як загальна підстава - на виконання договору або погашення кредиторської заборгованості тощо. Відповідний порядок наведено у пункті 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку Україні від 21.01.2004 № 22 та пункті 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, згідно з якими отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платник чітко визначив призначення платежу.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.12.2019 у справі № 911/2630/18.
З урахуванням викладеного вище, судом здійснено перерахунок пені, при цьому обмежуючись сумами та періодами визначеними позивачем, а саме:
Сума боргу, грнПеріод нарахуванняСума пені, грн
2 358 478,2615.12.2021-11.02.202271 465,12
3 240 191,5915.01.2022-11.02.202248 647,26
Всього120 112,38
Отже, стягненню з відповідача підлягає пеня в загальному розмірі 120 112,38 грн, а позов у цій частині частковому задоволенню.
Також позивачем, у зв'язку з простроченням відповідачем грошового зобов'язання, заявлено до стягнення з останнього 3% річних у сумі 19 375,73 грн розрахованих за загальний період з 15.12.2021 по 11.02.2022 та 30 660,22 грн інфляційних втрат за загальний період з 01.01.2022 по 21.02.2022.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми за користування коштами.
Передбачені викладеними вище нормами законодавства, наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Дії відповідача, які полягають в порушенні зобов'язання щодо своєчасної оплати послуг, є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.
Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Вказана позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.
Дослідивши наданий позивачем розрахунок 3% річних, судом встановлено, що він є невірним, оскільки, як зазначено судом вище, позивачем невірно визначено розмір заборгованості за грудень 2021 року.
З урахуванням викладеного вище, судом здійснено перерахунок 3%, при цьому обмежуючись сумами та періодами визначеними позивачем, а саме:
Сума боргу, грнПеріод нарахуванняСума 3% грн
2 358 478,2615.12.2021-11.02.202211 437,00
3 240 191,5915.01.2022-11.02.20227 456,88
Всього18 893,88
Отже, стягненню з відповідача підлягають 3% річних у загальному розмірі 18 893,88 грн, а позов у цій частині підлягає частковому задоволенню.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат суд встановив, що він є арифметично невірним, оскільки за розрахунком суду за загальний період з січня по лютий 2022 року розмір інфляційних втрат складає 68 886,43 грн, що є більше за суму, заявлену до стягнення позивачем.
Тому вимога позивача, про стягнення інфляційних втрат є обґрунтованою, проте арифметично невірною та враховуючи положення ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої суд розглядає справу в межах заявлених вимог, задоволенню підлягає інфляція саме в розмірі заявленому позивачем - 30 660,22 грн.
Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунок заявлених до стягнення сум не надав.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.
На підставі викладеного, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 5 808 045, 85 грн основного боргу, 120 112, 38 грн пені, 18 893, 88 грн 3% річних та 30 660, 22 грн інфляційних втрат.
Витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КВІНТІС ПРОМ 12» (49031, місто Дніпро, проспект Олександра Поля, будинок 59, ідентифікаційний код 34933742) на користь Акціонерного товариства «ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» (49107, місто Дніпро, шосе Запорізьке, будинок 22, ідентифікаційний код 23359034) 5 808 045 (п'ять мільйонів вісімсот вісім тисяч сорок п'ять) грн 85 коп. основної заборгованості, 120 112 (сто двадцять тисяч сто дванадцять) грн 38 коп. пені, 18 893 (вісімнадцять тисяч вісімсот дев'яносто три) грн 88 коп. 3% річних, 30 660 (тридцять тисяч шістсот шістдесят) грн 22 коп. інфляційних втрат та 89 665 (вісімдесят дев'ять тисяч шістсот шістдесят п'ять) грн 69 коп. судового збору.
3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.
5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.
Повний текст складено та підписано 14.03.2023.
Суддя Я.А.Карабань