Рішення від 08.03.2023 по справі 910/5030/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.03.2023Справа № 910/5030/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., за участю секретаря судового засідання Березовської С.В., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Кропивницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону (25006 м. Кропивницький, вул. Шевченка, 3) в інтересах держави в особі: 1) Міністерства внутрішніх справ України (01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10, код ЄДРПОУ 00032684) та

2) Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 )

до 1) Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Українські вертольоти" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 19-21, код ЄДРПОУ 31792885)

2) Державного підприємства "Українське авіаційно-транспортне підприємство "Хорів-АВІА" (04071, м. Київ, вул. Ярославська, 6, код ЄДРПОУ 30550903)

про зобов'язання вчинити дії та стягнення коштів,

Представники учасників судового процесу:

від прокуратури: Гонтар А.Д.

від позивача-1: Ільницька Л.В.

від позивача-2: ОСОБА_1

від відповідача-1: Букорос С.С., Хоруженко В.О.

від відповідача-2: Ручка О.А.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Кропивницька спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України та Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України звернулася до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Українські вертольоти" та Державного підприємства "Українське авіаційно-транспортне підприємство "Хорів-АВІА" про зобов'язання Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Українські вертольоти" та Державного підприємства "Українське авіаційно-транспортне підприємство "Хорів-АВІА" виконати зобов'язання за договором оренди повітряного судна від 18.06.2002 № 3.7.-.02 та договором суборенди повітряного судна від 27.01.2010 № УВ.АРВ-12-004, а саме передати Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України у справному стані вертоліт Мі-8МТВ із заводським номером 94915 за актом приймання-передавання; та стягнення з Державного підприємства "Українське авіаційно-транспортне підприємство "Хорів-АВІА" 104 834,63 грн пені та 133 926,24 грн штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.08.2022 о 11:10.

08.07.2022 на електронну адресу суду від прокурора Кропивницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою сервісу "EASYCON" з використанням власних технічних засобів прокурора Гонтара Андрія Дмитровича.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2022 клопотання прокурора Кропивницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону Андрія Гонтара про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено; судове засідання, призначене на 03.08.2022 о 11:10 год. вирішено проводити у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення системи відеоконференцзв'язку "EаsyCon".

26.07.2022 через відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшло клопотання про об'єднання справ, в якому останній просив суд об'єднати справу № 910/5030/22 та № 910/5032/22.

Клопотання обґрунтовано тим, що відповідні судові справи співпадають як за складом сторін так і мають аналогічні підстави виникнення відповідний спорів.

Також 26.07.2022 через відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечив, а також послався на невидачу органами державної влади Республіки Малі дозволу на виліт вертольоту із країни, що вплинуло на об'єктивну здатність відповідача-1 виконати зобов'язання за договором суборенди щодо повернення вертольоту. Відповідач-1 зазначив про всі вчинені ним дії з метою виконання умов Договору суборенди щодо повернення ПС та долучив до відзиву копії документів на підтвердження відсутності його вини за виникнення відповідних порушень договірних зобов'язань.

29.07.2022 на електронну адресу суду від представника Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ОСОБА_1 надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи "EASYCON" з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2022 клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено, судове засідання, призначене на 03.08.2022 о 11:10, вирішено проводити у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення системи відеоконференцзв'язку "EаsyCon".

02.08.2022 через відділ діловодства суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позову заперечив, посилаючись на неможливість своєчасного виконання ним обов'язку з повернення вертольоту (який на підставі контракту з ООН про надання послуг з проведення аеромедичної евакуації перебуває на території Республіки Малі), у зв'язку із закриттям Державною авіаційною службою України повітряного простору над Україною, запровадженням постановою Правління Національного банку України № 18 від 24 лютого 2022 мораторію на здійснення транскордонних валютних переказів коштів, веденням на території України активних бойових дій. Відповідач-2 зазначив, що такі обставини виникли поза його волею та є форс-мажорними. Вказав, що до відносин сторін не можуть застосовуватись положення ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України щодо стягнення штрафу, оскільки у п. 10.5 договору оренди сторони інакше врегулювали питання відповідальності за порушення зобов'язання з повернення майна.

У судовому засіданні 03.08.2022 представники відповідача підтримали клопотання про об'єднання справ в одне провадження, представники позивачів та прокурор заперечень проти задоволення вказаного клопотання не навели.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2022 клопотання Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Українські вертольоти" про об'єднання справ в одне провадження задоволено; об'єднано в одне провадження справи № 910/5032/22 та № 910/5030/20 на розгляд судді Андреїшиній І.О.; присвоєно об'єднаній справі № 910/5030/20; об'єднану справу № 910/5030/20 постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання в об'єднаній справі призначено на 07.09.2022.

17.08.2022 через відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшло клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання доказів та приєднання доказів до матеріалів справи.

Також 23.08.2022 через відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшли додаткові пояснення.

02.09.2022 на електронну адресу суду від представника Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ОСОБА_1 надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи "EASYCON" з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2022 клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено, судове засідання, призначене на 07.09.2022 о 10:30 год., вирішено проводити у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення системи відеоконференцзв'язку "EаsyCon".

05.09.2022 на електронну адресу суду від прокуратури надійшла відповідь на відзиви з клопотанням про поновлення процесуального строку на подання доказів.

06.09.2020 від Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки представника було повідомлено про технічний ремонт інтернет мережі, який буде включати перенесення мережі підключення представника протягом 07.09.2022-09.09.2022.

У засіданні суду 07.09.2022 представники учасників судового процесу поставили вирішення клопотання Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про відкладення розгляду справи на розсуд суду.

Розглянувши клопотання представника позивача-2, суд на місці ухвалив відмовити у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки даний представник міг підключитись до інших провайдерів мережі інтернет, відомості про дану процесуальну дію занесено до протоколу судового засідання.

У засіданні суду 07.09.2022 представник відповідача-1 підтримав клопотання відповідача-1 про поновлення пропущеного процесуального строку на подання доказів та приєднання доказів до матеріалів справи.

У засіданні суду 07.09.2022 прокурор заперечив проти задоволення даного клопотання.

Представник позивача-1 підтримав позицію прокуратури.

Суд на місці ухвалив задовольнити клопотання відповідача-1 про поновлення пропущеного процесуального строку на подання доказів та приєднання доказів до матеріалів справи з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, залучити до матеріалів справи додаткові пояснення у справі відповідача-1, залучити до матеріалів справи відзив на позовну заяву відповідача-1, який надійшов до суду 27.07.2022 у справі № 910/5032/22 та відзив на позовну заяву відповідача-2, який надійшов до суду 02.08.2022 у справі № 910/5032/22, відомості про дані процесуальні дії занесено до протоколу судового засідання.

Також прокурор підтримав клопотання про поновлення процесуального строку на подання доказів.

Представник позивача-1 підтримав позицію прокуратури.

Представники відповідачів заперечили проти задоволення даного клопотання.

Суд на місці ухвалив задовольнити клопотання прокуратури про поновлення процесуального строку на подання доказів з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, відомості про дану процесуальну дію занесено до протоколу судового засідання.

Представник відповідача-1 подав клопотання про витребування у прокуратури та/або у інших учасників справи, які мають договори оренди від 18.06.2002, які укладені між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України та Державним підприємством "Українське авіаційно-транспортне підприємство "Хорів-Авіа" та подані прокуратурою разом з позовами у справі № 910/5030/22 та у справі № 910/5032/22, копій всіх додатків та додаткових угод до відповідних договорів.

Представник позивача-1 підтримав позицію прокуратури.

Представник відповідача-2 підтримав клопотання про витребування додаткових доказів у справі.

Розглянувши клопотання відповідача-1 про витребування доказів, суд дійшов висновку про його задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2022 відкладено підготовче засідання на 26.09.2022.

14.09.2022 засобами поштового зв'язку через відділ діловодства суду від Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Також 14.09.2022 засобами поштового зв'язку від відповідача-1 надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Разом з тим, 15.09.2022 від відповідача-2 надійшла заява про подання доказів, витребуваних судом у справі.

У засіданні суду 26.09.2022 представник відповідача-1 заявив усне клопотання про витребування додаткових доказів у позивачів.

Прокурор та представник Міністерства внутрішніх справ України заперечив проти задоволення даного клопотання.

Представник відповідача-1 підтримав заявлене клопотання.

Розглянувши дане клопотання, суд на місці ухвалив відхилити дане клопотання, оскільки дане клопотання належним чином не оформлено та необґрунтоване, відомості про дану процесуальну дію занесено до протоколу судового засідання.

Представник відповідача-1 заявив усне клопотання про оголошення перерви у підготовчому засіданні для надання можливості належним чином підготувати та подати клопотання про витребування додаткових доказів у справі.

Розглянувши дане клопотання, суд на місці ухвалив задовольнити клопотання представника відповідача-1, відомості про дану процесуальну дію занесено до протоколу судового засідання.

Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України уповноваженого представника у засідання суду не направила, про засідання суду була повідомлена належним чином.

У засіданні суду 26.09.2022 оголошено перерву на 28.09.2022.

27.09.2022 через відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшло клопотання про не неврахування наданого прокуратурою розрахунку штрафних санкцій та витребування доказів, в якому просив не враховувати під час прийняття рішення у справі, розрахунки штрафних санкцій, вказані прокуратурою в своїй позовній заяві у даній справі № 910/5030/22 у зв'язку з їх не підтвердженням належними, достатніми та допустимими доказами; витребувати у прокуратури та/або позивачів довідку, в якій відображена балансова вартість повітряних суден станом на день затвердження останньої річної фінансової звітності, з метою проведення коректного розрахунку відповідного розміру штрафних санкцій за договорами № 3.7-02 від 18.06.2002 про оренду вертольоту МІ-8МТВ, заводський номер 94915, реєстраційний номер UR-HLD та № 9.7-02 від 15.10.2002 про оренду вертольоту МІ-8МТВ, заводський номер 95127, реєстраційний номер UR-HLA та оголосити перерву в даній справі № 910/5030/22 на час, достатній для отримання відповідачем-1 коректних довідок про балансову вартість повітряних суден заводський номер 94915, реєстраційний номер UR-HLD та заводський номер 95127, реєстраційний номер UR-HLA від інших учасників справи, та складання й надання до суду відповідачем-1 відповідного контррозрахунку штрафних санкцій за договорами оренди повітряних суден № 3.7-02 від 18.06.2002 та № 9.7-02 від 15.10.2002.

У засіданні суду 28.09.2022 представник відповідача-1 підтримав подане ним клопотання, просив його задовольнити.

Представники Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та Міністерства внутрішніх справ України заперечили проти задоволення даного клопотання.

Представник відповідача-2 підтримав дане клопотання.

Враховуючи наведене та для встановлення відомостей, чи змінювалась щорічна балансова вартість повітряного судна на суму зносу, з метою встановлення всіх обставин у справі, судом задоволено клопотання відповідача-1 про витребування доказів.

Також представник відповідача-1 подав суду клопотання про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів відповідно до ч. 3 ст. 177 ГПК України.

Розглянувши дане клопотання, суд на місці ухвалив задовольнити клопотання представника відповідача-1 про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів, відомості про дану процесуальну дію занесено до протоколу судового засідання.

Кропивницька спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону участь свого представника у засідання суду 28.09.2022 не забезпечила, про дату та час судового розгляду повідомлялася належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 відкладено судове засідання на 10.10.2022; запропоновано Кропивницькій спеціалізованій прокуратурі у військовій та оборонній сфері Південного регіону, Міністерству внутрішніх справ України та Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України надати суду у строк до 05.10.2022: довідку, в якій відображена балансова вартість повітряних суден станом на день затвердження останньої річної фінансової звітності, з метою проведення коректного розрахунку відповідного розміру штрафних санкцій за договорами № 3.7-02 від 18.06.2002 про оренду вертольоту МІ-8МТВ, заводський номер 94915, реєстраційний номер UR-HLD та № 9.7-02 від 15.10.2002 про оренду вертольоту МІ-8МТВ, заводський номер 95127, реєстраційний номер UR-HLA.

06.10.2022 через відділ діловодства суду позивачем-2 подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

07.10.2022 через відділ діловодства суду позивачем-1 подане повідомлення.

07.10.2022 через відділ діловодства суду відповідачем-1 подано заяву про проведення процедури врегулювання спору за участю судді.

Судове засідання 10.10.2022 не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Андреїшиної І.О. у відпустці та задля збереження життя і здоров'я учасників судового процесу та працівників апарату суду.

06.10.2022 від позивача-2 засобами поштового зв'язку надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

07.10.2022 від позивача-1 на електронну суду надійшли пояснення.

Також 07.10.2022 від відповідача-1 через відділ діловодства суду надійшла заява про проведення процедури врегулювання спору за участю судді.

12.10.2022 від прокуратури на електронну адресу суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів.

24.10.2022 від відповідача-2 надійшли пояснення щодо розрахунку штрафних санкцій та щодо відсутності вини.

У засіданні суду 09.11.2022 представник відповідача-1 підтримав заяву про проведення процедури врегулювання спору за участю судді, просив її задовольнити.

Прокурор повідомив, що наразі не доцільно розглядати дану заяву.

Представник позивача-1 заперечив проти задоволення даної заяви, надає письмові пояснення, в яких не надано згоди на врегулювання спору за участі судді за заявою відповідача-1.

Представник позивача-2 заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для узгодження позиції щодо вищевказаної заяви.

Представник відповідача-1 заявив усне клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні.

У засіданні суду 09.11.2022 оголошено перерву до 23.11.2022.

17.11.2022 від відповідача-1 через відділ діловодства суду надійшли письмові пояснення.

18.11.2022 через систему "Електронний суд" від представника Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ОСОБА_1 надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи "EASYCON" з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2022 клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.

23.11.2022 через відділ діловодства суду від відповідача-1 подано заяву про закриття провадження у справі в частині вимог прокуратури в інтересах МВС України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2022 відкладено підготовче засідання на 07.12.2022.

29.11.2022 на електронну адресу суду від прокуратури надійшла відповідь на заяву про закриття провадження у справі.

Розглянувши у судовому засіданні 07.12.2022 заяву відповідача-1 про закриття провадження у справі в частині вимог прокуратури в інтересах МВС України у зв'язку з відсутністю предмету спору, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні.

Розглянувши у судовому засіданні 07.12.2022 заяву відповідача-2 про залишення позову без розгляду в частині вимог заявлених прокурором в інтересах держави в особі Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні.

У підготовчому засіданні 07.12.2022 присутніми представниками сторін надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті.

Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України участь свого представника у засідання суду 07.12.2022 не забезпечила, про дату та час судового розгляду повідомлялася належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2022 у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Українські вертольоти" про закриття провадження у справі в частині вимог прокуратури в інтересах МВС України на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України відмовлено; у задоволенні заяви Державного підприємства "Українське авіаційно-транспортне підприємство "Хорів-АВІА" про залишення позову без розгляду відмовлено; закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.01.2023.

24.01.2023 через систему "Електронний суд" від Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України надійшла заява про поновлення процесуального строку для подання доказів у справі.

Також 24.01.2023 від відповідача-1 через відділ діловодства суду надійшла заява про відстрочку виконання рішення.

У засіданні суду 25.01.2023 прокурор підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник позивача-1 також підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача-1 надав усні пояснення по суті спору та повідомив, що 24.01.2023 ним подано до канцелярії суду заяву про відстрочку виконання рішення.

Представник відповідача-2 надав усні пояснення по суті спору.

Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України участь свого представника у засідання суду 25.01.2023 не забезпечила, про дату та час судового розгляду повідомлялася належним чином.

Ухвалою суду від 25.01.2023 відкладено судове засідання на 13.02.2023.

07.02.2023 через систему «Електронний суд» від представника Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ОСОБА_1 надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи "EASYCON" з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2023 клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.

02.03.2023 через відділ діловодства суду відповідачем-1 подано заяву про зменшення розміру неустойки.

Прокурор та представники позивачів у судовому засіданні 08.03.2023 підтримали позовні вимоги у повному обсязі.

Представники відповідачів проти задоволення позову заперечували з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

08.03.2023 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

18.06.2002 між Військовою частиною НОМЕР_1 Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України (далі - орендодавець) та Державним підприємством "Українське авіаційно-транспортне підприємство "Хорів-АВІА" (далі - орендар) було укладено договір № 3.7.-02 про оренду вертольоту Мі-8МТ, заводський номер 94615.

Відповідно до п. 1.1. договору № 3.7.-02 (з урахуванням додаткової угоди №6 від 21.06.2011), орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - вертоліт Мі-8МТ, заводський номер 94615, балансова вартість якого становить 1 913 232,00 грн, з технічним майном, устаткуванням, і запасними частинами, необхідними для виконання усіх видів авіаційних робіт за цивільними процедурами на території України та за її межами на умовах, визначених цим договором.

15.10.2002 між Військовою частиною НОМЕР_1 Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України (далі - орендодавець) та Державним підприємством "Українське авіаційно-транспортне підприємство "Хорів-АВІА" (далі - орендар) було укладено договір № 9.7.-02 про оренду вертольоту Мі-8МТ, заводський номер 95127.

Відповідно до п. 1.1. договору № 39.7.-02 (з урахуванням додаткової угоди №6 від 24.06.2011) орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - вертоліт Мі-8МТ, заводський номер 94615, балансова вартість якого становить 2 307 918,00 грн, з технічним майном, устаткуванням, і запасними частинами, необхідними для виконання усіх видів авіаційних робіт за цивільними процедурами на території України та за її межами на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до умов п. 2.2 наведених вище договорів (в редакції додаткової угоди №6) передача повітряного судна (далі - ПС) в оренду не тягне за собою виникнення у орендаря права власності на ПС. Власником майна залишається держава в особі орендодавця, а орендар володіє та користується ним протягом строку оренди.

Згідно з п. 2.6 договорів оренди (в редакції додаткової угоди №6) приймання-передавання ПС від орендодавця до орендаря оформлюється актом приймання-передачі, підписаним уповноваженими представниками обох сторін. Порядок повернення ПС від орендаря до орендодавця є аналогічним порядку, встановленому при передачі ПС від орендодавця до орендаря за цим договором. ПС вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі ПС.

Обов'язок щодо складання акту приймання-передачі при поверненні ПС покладається на орендаря (п. 2.7 договорів в редакції додаткової угоди №6).

Згідно з пп. 6.1.4 п. 6.1 договорів оренди (в редакції додаткової угоди №6) орендар зобов'язується одержувати дозвіл на польоти ПС в Україні, у країнах базування а також у пункти третіх країн, на проліт територій третіх країн за встановленими маршрутами, погоджувати з компетентними органами відповідних країн митні, санітарні та інші формальності, пов'язані з такими польотами.

Відповідно до пп. 7.1.4 п. 7.1 договорів оренди (в редакції додаткової угоди №6) орендар має право за письмовою згодою орендодавця передавати ПС в суборенду фізичним та юридичним особам у порядку, передбаченому законодавством України.

Згідно з пп. 9.1.4 п. 9.1 договорів оренди (в редакції додаткової угоди №6) орендодавець має право надавати погодження орендарю на передачу ПС в суборенду на умовах (зобов'язаннях), не гірших, ніж передбачені даним договором.

Відповідно до абзацу першого пункту 12.1 договорів оренди (в редакції додаткової угоди №12 від 08.04.2019 (далі - додаткова угода №12) сторони звільняються від виконання зобов'язань за договором, якщо це викликано форс-мажорними обставинами. Під такими обставинами розуміють введення згідно з чинним законодавством воєнного стану в особливий період.

Згідно з п. 11.3 договорів оренди (в редакції додаткової угоди від 21.06.2011 № 6) у випадку настання форс-мажорних обставин відповідно до абзацу першого п. 11.1, на вимогу орендодавця орендар забезпечує повернення ПС на базовий аеродром орендодавця або, за письмовим погодженням на інший аеродром чи регіон України, у справному стані із залишком ресурсу, який фактично має кожне повітряне судно на момент введення обставин, передбачених абзацом першим п. 11.1, в терміни, що визначені Графіком повернення орендованих ПС, який складається сторонами окремо та після підписання стає невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 14.1 договору оренди № 3.7.-02 від 18.06.2002 та договору оренди № 9.7.-02 від 15.10.2002 (в редакції додаткових угод №12) ці договори діють з 15.10.2002 до 05.05.2028.

В подальшому Військова частина НОМЕР_1 Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України змінила назву на Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України було передано Державному підприємству "Українське авіаційно-транспортне підприємство "Хорів-Авіа" вертоліт Мі-8МТВ, заводський номер 94915, згідно з приймально-здавальним актом від 31.05.2000.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутній приймально-здавальний акт, який свідчив би про те, що Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України передала Державному підприємству "Українське авіаційно-транспортне підприємство "Хорів-Авіа" вертоліт Мі-8МТВ, заводський номер 95127.

Однак, у судових засіданнях представники сторін підтвердили передачу та отримання вертольоту Мі-8МТВ, заводський номер 95127.

Зважаючи на встановлені обставини справи, вимоги правових норм та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що вірогідною є та обставина, що Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України було передано Державному підприємству "Українське авіаційно-транспортне підприємство "Хорів-Авіа" вертоліт Мі-8МТВ, заводський номер 95127.

27.01.2010 між ДП «Українське АТП «Хорів-АВІА» та ПрАТ «Українські вертольоти» укладено договір суборенди № УВ.АРВ-12-004 (далі - договір суборенди) предметом якого є орендований ДП «Українське АТП «Хорів-АВІА» згідно з договором оренди від 18.06.2002 №3.7.-.02. вертоліт МІ-8МТВ із заводським номером 94915, балансова вартість якого становить 1 913 232,00грн.

Також 27.01.2010 між ДП «Українське АТП «Хорів-АВІА» та ПрАТ «Українські вертольоти» укладено договір суборенди № УВ.АРВ-12-006 (далі - договір суборенди), предметом якого є орендований ДП «Українське АТП «Хорів-АВІА» за договором оренди від 15.10.2002 №9.7.-02 вертоліт МІ-8МТВ із заводським номером 95127, балансова вартість якого становить 2307918,00 грн.

Відповідно до п. 1.1 договорів суборенди (з урахуванням додаткової угоди №6 від 24.06.2011 до договорів суборенди) орендар передає, а суборендар на правах оренди приймає в строкове платне володіння та користування окреме індивідуально визначене майно - вертольоти Мі-8МТВ, заводські номери 94915 та 95127, реєстраційний номер UR-HLB (далі - ПС), балансова вартість яких становить 1 535739,00 грн та 2 176027, 00 грн з технічним майном, устаткуванням з комплекту 1:1, необхідними для виконання усіх видів авіаційних робіт за цивільними процедурами на території України та за її межами.

Пунктом 1.2 договорів суборенди визначено, що ПС, яке орендується, знаходиться у володінні та користуванні орендаря на підставі укладених ним договорів оренди від 18.06.2002 № 3.7.-.02. та № 7.7.-02 від 15.10.2002.

Відповідно до п. 6.8 договорів суборенди приймання-передавання ПС від суборендаря до орендаря здійснюється аналогічно порядку, встановленому при передачі ПС від орендаря до суборендаря за цим договором і оформлюється відповідним актом, підписаним уповноваженими представниками обох сторін. ПС вважається поверненим орендарю з моменту підписання сторонами акту приймання-передавання ПС.

Згідно з пп. 7.1.4 п. 7.1 договорів суборенди суборендар зобов'язується одержувати дозвіл на польоти ПС в Україні, в країнах базування, а також у пункти третіх країн, на проліт територій третіх країн за встановленими маршрутами, погоджувати з компетентними органами відповідних країн митні, санітарні та інші формальності, пов'язані з такими польотами.

Відповідно до абзацу першого пункту 12.1 договорів суборенди (в редакції додаткової угоди №12 від 08.04.2019 до договору суборенди) сторони звільняються від виконання зобов'язань за Договором, якщо це викликано форс-мажорними обставинами. Під такими обставинами розуміють введення згідно з чинним законодавством воєнного стану в особливий період.

Пунктом 12.5 договорів суборенди (в редакції додаткової угоди № 6 ФМ від 24.06.2011 до договорів суборенди) передбачено, що у випадку настання форс-мажорних обставин відповідно до абзацу першого п. 12.1 договору, на вимогу орендаря суборендар забезпечує повернення ПС на базовий аеродром орендаря (орендодавця) або, за письмовим погодженням на інший аеродром чи регіон України, у справному стані із залишком ресурсу, який фактично має кожне повітряне судно на момент введення обставин, передбачених абзацом першим п. 12.1 договору, в терміни, що визначені Графіком повернення орендованих ПС, який складається сторонами окремо та після підписання стає невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 15.1 договорів суборенди (в редакції додаткової угоди №12 від 08.04.2019 до договорів суборенди) ці договори діють до 05.05.2028 включно.

Згідно з приймально-здавальним актом від 01.02.2010 вертольоти МІ-8МТВ, заводські номери 94915 та 95127, було передано Державним підприємством "Українське авіаційно-транспортне підприємство "Хорів-Авіа" Приватному акціонерному товариству "Авіакомпанія "Українські вертольоти".

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

24.02.2022 Військовою частиною НОМЕР_1 надіслано на адресу Державного підприємства "Українське авіаційно-транспортне підприємство "Хорів-Авіа" лист №69/14-523 про повернення вертольотів Мі-8МТВ, заводські номери 94915 та 95127, до Військової частини НОМЕР_1 , у зв'язку з введенням воєнного стану в Україні.

25.02.2022 Державним підприємством "Українське авіаційно-транспортне підприємство "Хорів-Авіа" надіслано на адресу Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Українські вертольоти" лист №28/1-22 про повернення до Військової частини НОМЕР_1 вертольотів Мі-8МТВ, заводські номери 94915 та 95127, які перебувають в суборенді, у зв'язку з введенням воєнного стану в Україні.

Вимогу про повернення вертольоту Приватним акціонерним товариством "Авіакомпанія "Українські вертольоти" було отримано 28.02.2022, що підтверджується листом останнього №409/22 від 17.03.2022, відтак, за доводами прокурора, зобов'язання з повернення вертольотів мало бути виконане 14.03.2022.

Оскільки вертольоти Мі-8МТВ, заводські номери 94915 та 95127, відповідно до умов договору оренди та договору суборенди не було повернуто до Військової частини НОМЕР_1 , керівник Кропивницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону (прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України (позивач-1), Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (позивач-2) звернувся з даним позовом до суду з вимогами до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Українські вертольоти" (відповідач-1), Державного підприємства "Українське авіаційно-транспортне підприємство "Хорів-Авіа" (відповідач-2) про зобов'язання останніх виконати зобов'язання за Договором оренди та Договором суборенди, а саме передати Військовій частині НОМЕР_1 у справному стані вертольоти МІ-8МТВ із заводськими номерами 94915 та 95127 за актом приймання-передавання, а також про стягнення з Державного підприємства "Українське авіаційно-транспортне підприємство "Хорів-Авіа" на користь Військової частини НОМЕР_1 пені у сумі 231 295,89 грн та штрафу у сумі 295 480,50 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з огляду на таке.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прокуратуру» на прокуратуру покладаються функції представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

У ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» зазначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

Згідно зі ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Суд зазначає, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяви самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений держави здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема, щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносин.

Якщо підстави для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачено абзацами 3-м і 4-м частини четвертої статті 23-ї закону застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави здійснює або не належним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження такого захисту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц.

Відповідно до Положення про військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України, затвердженого Наказом Міністра внутрішніх справ України від 03.12.2018 № 986, військова частина є суб'єктом державної авіації та призначена для виконання функцій, які покладаються на Національну гвардію України, використовуючи повітряні судна.

Починаючи з моменту настання обов'язку відповідачів повернути вертоліт МІ-8МТВ із заводськими номерами 95127 та 94915, а саме з 14.03.2022 Міністерство внутрішніх справ України та військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України до суду з позовом не звертались.

На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Кропивницька спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону листами від 27.04.2022 поінформувала Міністерство внутрішніх справ України та військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України про необхідність вжити заходи щодо захисту інтересів держави у даних правовідносинах у спосіб, визначений законом.

У відповідь на лист від 27.04.2022 військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України листом від 03.05.2022 №69/20-769 повідомила, що на даний час кошторисом на 2022 рік по КЕКВ 2800 не передбачено коштів для сплати судового збору. У листі від 03.05.2022 №69/20-769 зазначено про відсутність у військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України можливості звернутися до суду з позовною заявою.

У відповідь на лист від 27.04.2022 листом від 10.05.2022 № 11504/4/42-2022 Міністерство внутрішніх справ України повідомило, що підтримує позицію Кропивницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону щодо подання до суду позову в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України.

Надалі на виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Кропивницька спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону поінформувала листом від 06.05.2022 № 5-4-656 ВИХ.-22 військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України та листом від 11.05.2022 № 5-4-696 вих.-22 Міністерство внутрішніх справ України про намір звернутися до суду з відповідною позовною заявою.

Враховуючи викладені прокурором у позовній заяві обставини та беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет та підстави позову, суд дійшов висновку, що Кропивницькою спеціалізованою прокуратурою у військовій та оборонній сфері Південного регіону обґрунтовано та з дотриманням вимог ст. 53 Господарського процесуального кодексу України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» подано позовну заяву в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України та Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Частиною 1 ст. 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 ГК України).

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Проаналізувавши зміст договорів, укладених між позивачем-2 та відповідачем-2, та зміст договорів, укладених між відповідачем-1 та відповідачем-2, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою такі договори є відповідно договором оренди та суборенди.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 6 ст. 283 ГК України).

Частиною 1 статті 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 760 ЦК України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Передання наймачем речі у володіння та користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму (ч. 1, 2, 3 ст. 774 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Державне підприємство "Українське авіаційно-транспортне підприємство "Хорів-АВІА" та Приватне акціонерне товариство "Авіакомпанія "Українські вертольоти", уклавши, відповідно, договори оренди № 3.7.-02 від 18.06.2002, № 9.7.-02 від 15.10.2003 та договори суборенди №УВ.АРВ-12-004 від 27.01.2010 та №УВ.АРВ-12-006 від 27.01.2010, на визначених цими договорами умовах погодились зі своїми зобов'язаннями повернути орендоване ПС у випадку настання форс-мажорних обставин, під якими розуміється введення згідно з чинним законодавством воєнного стану в особливий період (п. 11.1, 11.3 договорів оренди та п. 12.1, 12.5 договорів суборенди) в терміни, що визначені графіком повернення орендованого ПС, взявши на себе обов'язки, зокрема, самостійно одержувати дозвіл на польоти ПС в Україні, в країнах базування, а також у пункти третіх країн, на проліт територій третіх країн за встановленими маршрутами, погоджувати з компетентними органами відповідних країн митні, санітарні та інші формальності, пов'язані з такими польотами (пп. 6.1.4 п. 6.1 договорів оренди та пп. 7.1.4 п. 7.1 договорів суборенди).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з статтями 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 11.3 Договору оренди у випадку настання форс-мажорних обставин відповідно до абзацу першого п. 11.1, на вимогу орендодавця орендар забезпечує повернення ПС на базовий аеродром орендодавця або, за письмовим погодженням, на інший аеродром чи регіон України, у справному стані із залишком ресурсу, який фактично має кожне повітряне судно на момент введення обставин, передбачених абзацом першим п. 11.1, в терміни, що визначені Графіком повернення орендованих ПС, який складається сторонами окремо та після підписання стає невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 12.5 договорів суборенди №УВ.АРВ-12-004 від 27.01.2010 та №УВ.АРВ-12-006 від 27.01.2010 у випадку настання форс-мажорних обставин відповідно до абзацу першого п. 12.1 договорів, на вимогу орендаря суборендар забезпечує повернення ПС на базовий аеродром орендаря (орендодавця) або, за письмовим погодженням на інший аеродром чи регіон України, у справному стані із залишком ресурсу, який фактично має кожне повітряне судно на момент введення обставин, передбачених абзацом першим п. 12.1 договорів, в терміни, що визначені Графіком повернення орендованих ПС, який складається сторонами окремо та після підписання стає невід'ємною частиною договорів.

За змістом абз. 1 п. 11.1 договорів оренди № 3.7.-02 від 18.06.2002, № 9.7.-02 від 15.10.2003 та абз. 1 п. 12.1 договорів суборенди №УВ.АРВ-12-004 від 27.01.2010 та №УВ.АРВ-12-006 від 27.01.2010, форс-мажорною обставиною, настання якої зумовлює виникнення в орендаря/ суборендаря обов'язку повернути повітряне судно, сторони визначили введення згідно з чинним законодавством воєнного стану в особливий період.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оборону України" особливий період - період, що настає, зокрема, з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, Закон України "Про правовий режим воєнного стану" та указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України (ст. 2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану").

На підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України 24 лютого 2022 № 2102-IX, в Україні був введений воєнний стан, строк якого згодом продовжувався та діє на даний час.

Отже, після введення в Україні воєнного стану у Державного підприємства "Українське авіаційно-транспортне підприємство "Хорів-Авіа" після вчинення Військовою частиною НОМЕР_1 належної вимоги виник обов'язок повернути повітряне судно Військовій частині НОМЕР_1 . Відповідно, після вчинення Державним підприємством "Українське авіаційно-транспортне підприємство "Хорів-Авіа" належної вимоги у Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Українські вертольоти" виник обов'язок повернути повітряне судно Військовій частині НОМЕР_1 .

Судом встановлено, що згідно з Графіком повернення повітряного судна (додаток до додаткової угоди №13 від 08.04.2019 до договорів суборенди) відповідач-1 зобов'язався повернути позивачу-2 вертоліт у наступному порядку: 1 день - оповіщення орендаря, 2-13 день - переліт по маршруту до місця призначення, 14 день - приймання та передача ПС.

Згідно з Графіком повернення повітряного судна (додаток до додаткової угоди №13 від 08.04.2019 до договорів оренди) відповідач-2 зобов'язався повернути позивачу-2 вертоліт у наступному порядку: 1 день - оповіщення орендаря, 2-13 день - переліт по маршруту до місця призначення, 14 день - приймання та передача ПС.

Таким чином, з урахуванням умов п. 11.3 договорів оренди та п. 12.5 договорів суборенди відповідачі зобов'язані були повернути повітряні судна Військовій частині НОМЕР_1 протягом 14-ти днів після пред'явлення вимоги.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 24.02.2022 листом № 69/14-523 позивач-2 пред'явив відповідачу-2 вимогу про повернення вертольотів, переданих в оренду на підставі договорів оренди, до Військової частини НОМЕР_1 .

25.02.2022 листом №28/1-22 відповідач-2 пред'явив вимогу відповідачу-1 про повернення вертольотів, переданих в суборенду на підставі договору суборенди, до Військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 .

Судом встановлено, що у зв'язку із закриттям повітряного простору України для польотів цивільних повітряних суден (лист Державної авіаційної служби України № 1-1330-22 від 05.03.2022), позивач-2 листом №69/21-543 від 09.03.2022 повідомив відповідача-1 про повернення повітряних суден Мі-8МТ на міжнародному аеродромі Ясси (Румунія).

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження своєчасної передачі відповідачами вертольотів МІ-8МТВ із заводськими номерами 94915 та 95127 Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.

За наведених обставин суд вважає обґрунтованою вимогу прокурора про зобов'язання Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Українські вертольоти" та Державного підприємства "Українське авіаційно-транспортне підприємство "Хорів-Авіа" передати Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України у справному стані вертольоти МІ-8МТВ із заводськими номерами 94915 та 95127 за актами приймання-передавання.

Щодо заяви Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Українські вертольоти" про відстрочення виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

В обґрунтування заяви про відстрочку виконання рішення суду відповідач-1 вказує на існування об'єктивних обставин, які незалежно від волі відповідача-1 перешкоджають виконанню зобов'язання щодо повернення повітряного суду та виконанню рішення суду на даний час, а саме ненадання державним органом Республіки Малі дозволу на виліт повітряного судна з території країни. Позиція Управління цивільної авіації Малі та Центру повітряних операцій (ССАО) ВПС Малі викладена в наявному в матеріалах справи листі від Багатовимірної комплексної місії ООН зі стабілізації в Малі від 12.08.2022 № МINUSМА/OSDM/L/2022/0110 - виведення спеціалізованих вертольотів є неможливим, якщо тільки ООН не надасть вертольоти на заміну з таким же рівнем можливостей.

За наведених обставин заявник просить суд відстрочити виконання рішення у даній справі на один рік з моменту ухвалення рішення.

Відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України, обов'язковість рішень суду відноситься до основних засад судочинства.

Частиною 1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Відстрочення виконання рішення - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю.

Підставою для відстрочення можуть бути конкретні існуючі, об'єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.

При розгляді заяв щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.

Оцінюючи доводи заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення.

Отже, відстрочення виконання рішення суду є таким законодавчо врегульованим механізмом відтермінування поновлення порушеного права стягувача, який ґрунтується на об'єктивних, виняткових обставинах, застосування яких не призводить до шкоди сутності права на суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованою Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 16-рп/2009 від 30.06.09., виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Суд відзначає, що Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.12. Конституційного суду України по справі № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.12. Конституційного суду України по справі № 11-рп/2012). Аналогічну позицію наведено в рішенні від 26.06.13. Конституційного Суду України по справі № 1 7/2013.

Виходячи з того, що згідно із ст. 1 Конституції України Україна є правовою державою, то обов'язковість виконання судових рішень є обов'язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.04. по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".

У рішенні від 17.05.05. по справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Доводи Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Українські вертольоти" про відсутність його вини не є тими обставинами, які можуть бути покладені в основу відстрочки виконання рішення суду, оскільки вони належать до доводів, які свідчать про обґрунтованість позову і підлягають оцінці при прийнятті рішення по суті спору, а не його виконанні.

Суд зазначає, що Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

Отже, наразі в Україні діє воєнний стан і наша країна саме зараз потребує військової техніки для виконання бойових задач, у тому числі вертольотів Мі-8МТ.

Між сторонами виникли господарські орендні відносини, а приписи Господарського кодексу України не передбачають привілейованого становища даних суб'єктів господарювання.

Щодо посилань заявника на те, що відстрочення виконання рішення у даному випадку - це не спосіб уникнути відповідальності, а навпаки, це організація та створення умов власне для виконання рішення у даній справі, то суд зазначає, що заявником не надано належних та переконливих доказів щодо можливості виконати рішення саме через декілька місяців.

Крім того, з наданих суду документів не вбачається, що інші вертольоти беруться відповідачем в оренду саме для передачі суборендаторам замість вертольотів, які наразі у них перебувають і є об'єктами спору.

Отже, відповідачем-1 не подано суду жодних належних доказів в розумінні приписів ст. 76 ГПК України на підтвердження викладених в заяві обставин.

Крім того, судом враховано, що Європейський суд з прав людини, рішення якого відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судом як джерело права, неодноразово наголошував щодо недопустимості невиконання або затягування виконання рішення національного суду в порушення прав іншої сторони, якою у даному випадку є позивач (рішення у справі "Горнсбі проти Греції").

З огляду встановлені вище судом обставини, з урахуванням принципів розумності та справедливості, враховуючи баланс інтересів сторін, а також те, що рішення суду є обов'язковим до виконання та має бути виконане, суд не вбачає правових підстав для відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.03.2023 у справі №910/5030/22.

За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Українські вертольоти" про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.03.2023 у справі №910/5030/22.

Прокурором також заявлено вимогу про стягнення з Державного підприємства "Українське авіаційно-транспортне підприємство "Хорів-Авіа" (відповідач-2) на користь Військової частини НОМЕР_1 (позивач-2) пені у сумі 231 295,89 грн за період з 15.03.2022 по 10.06.2022 на підставі п. 10.5 договору оренди та штрафу у сумі 295 480,50 грн на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Частиною 2 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем-2 своїх зобов'язань за договорами оренди повітряних суден № 3.7.-02 та № 9.7.-02 щодо своєчасного повернення повітряних суден Мі-8МТ із заводськими номерами 94915 та 95127 на вимогу позивача-2, прокурор нараховує пеню у розмірі 231 295,89 грн та штраф у розмірі 295 480,50 грн.

Так, згідно ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

З наданих ПрАТ "Авіакомпанія "Українські вертольоти" доказів вбачається, що після направлення позивачем-2 вимоги від 24.02.2022 за вих. № 69/14-523, відповідачем вживались необхідні дії для виконання свого обов'язку щодо своєчасного повернення вертольотів Мі-8МТ із заводськими номерами 94915 та 95127 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, зокрема, направлялись листи до позивачів, Державної авіаційної служби України щодо погодження маршруту перельоту повітряних суден з урахуванням закриття повітряного простору України, листів до Організації Об'єднаних Націй щодо повернення вертольотів до України внаслідок воєнної агресії російської федерації проти України, подання відповідачем заявок до Центру координації повітряних сил Малі на депозиціонування в Україну повітряних суден з Республіки Малі, а також звернення до Офісу підтримки ООН у Сомалі з листом про вжиття заходів для отримання дозволу на виліт від Управління цивільної авіації Сомалі, тощо.

Крім того, судом вище встановлено, що відповідач-1 у листах від 19.03.2022 за вих. №414/22 та від 04.07.2022 за вих. №926/22 запропонував Міністерству внутрішніх справ України розглянути питання щодо прийняття ідентичних повітряних суден, які будуть придбані відповідачем для передачі позивачу-1, або викупити за ринковими цінами повітряні судна із заводськими номерами 94915 та 95127.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про те, що ПрАТ "Авіакомпанія "Українські вертольоти" вживались всі залежні від останнього заходи для належного виконання своїх зобов'язань з повернення повітряних суден із заводськими номерами 94915 та 95127 позивачу, а тому суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача пені та штрафу, що має наслідком відмову у задоволенні цих вимог.

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 9 ст. 129 ГПК України передбачено, зокрема, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи приписи ст. 129 ГПК України, витрати прокурора по сплаті судового збору в сумі 12 863,64 грн покладаються в рівних частинах на відповідача-1 та відповідача-2, внаслідок неправильних дій яких виник спір у справі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 86, 129, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов'язати Приватне акціонерне товариство "Авіакомпанія "Українські вертольоти" (Україна, 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 19-21; ідентифікаційний код 31792885) та Державне підприємство "Українське авіаційно-транспортне підприємство "Хорів-Авіа" (04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 6; ідентифікаційний код 30550903) передати Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) у справному стані вертоліт МІ-8МТВ із заводським номером 94915 за актом приймання-передавання.

3. Зобов'язати Приватне акціонерне товариство "Авіакомпанія "Українські вертольоти" (Україна, 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 19-21; ідентифікаційний код 31792885) та Державне підприємство "Українське авіаційно-транспортне підприємство "Хорів-Авіа" (04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 6; ідентифікаційний код 30550903) передати Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) у справному стані вертоліт МІ-8МТВ із заводським номером 95127 за актом приймання-передавання.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Українські вертольоти" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 19-21; ідентифікаційний код 31792885) на користь Кропивницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону (25006, м. Кропивницький, вул. Шевченка, 3) 6 431 (шість тисяч чотириста тридцять одна) грн 82 коп. витрат по сплаті судового збору.

5. Стягнути з Державного підприємства "Українське авіаційно-транспортне підприємство "Хорів-Авіа" (04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 6; ідентифікаційний код 30550903) на користь Кропивницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону (25006, м. Кропивницький, вул. Шевченка, 3) 6 431 (шість тисяч чотириста тридцять одна) грн 82 коп. витрат по сплаті судового збору.

6. У решті позовних вимог відмовити.

7. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

8. У задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Українські вертольоти" про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.03.2023 у справі №910/5030/22 відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 14.03.2023

Суддя І.О. Андреїшина