ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.03.2023Справа № 910/11862/22
Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,
при секретарі судового засідання Петрук Б.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтегра Трейд"
вул. Європейська 2-В, с. Крюківщина, Києво-Святошинський
район, Київська область, 08136
до Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард"
пр-т. Перемоги, 121 В, м. Київ, 03115
про стягнення 2 272 299,64 грн.
За участі представників учасників справи згідно протоколу судового засідання
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтегра Трейд" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" (далі-відповідач) про стягнення 2 272 299,64 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.11.2022 було відкрите провадження у справі, враховуючи категорію спору та ціну позову судом було вирішене питання про здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження і підготовче засідання призначене на 21.12.2022
22.12.2022 від представника відповідача надійшло клопотання про продовження процесуального строку для подання відзиву на позову на 10 днів до 03.01.2023.
21.12.2022 протокольною ухвалою суду відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні до 25.01.2023.
25.01.2023 через відділ діловодства суду від Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" надійшла зустрічна позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтегра Трейд" про визнання зобов'язань за Договором №КПКЗ-2409/2021 від 24.09.2021 припиненими.
Представник позивача у підготовчому засіданні 25.01.2023 зазначив про можливість закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Оскільки судом під час підготовчого провадження, та зокрема, у підготовчому засіданні, було вчинено всі дії, які необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті, ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.02.2023.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.02.2023 зустрічну позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтегра Трейд" про визнання зобов'язань за Договором №КПКЗ-2409/2021 від 24.09.2021 припиненими з доданими до неї документами у справі №910/11862/22 повернуто заявнику.
Протокольною ухвалою суду від 23.02.2023 розгляд справи по суті відкладено на 01.03.2023.
У судовому засіданні 01.03.2023 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі. відповідач свого повноважного представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином
Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 01.03.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
23.09.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтегра Трейд» (далі - Позивач) та Приватним акціонерним товариством «Агрохолдинг Авангард» (далі Відповідач) в особі директора з виробництва Філії «Птахофабрика «Авіс» ПрАТ «Агрохолдинг Авангард» Величка Максима Олександровича, підписано Договір поставки №КПКЗ-2409/2021 від 24.09.2021 (далі - Договір), згідно п. 1.1. якого Продавець зобов'язувався поставити та передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити Товар.
24.11.2021 року підписано Специфікацію №9 до Договору на поставку: шроту соняшникова (далі -- Товар) в кількості сто тон на загальну суму 1 млн. 601 тис. 250 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 266 тис. 875 грн. 00 коп.
01.12.2021 року підписано Специфікацію №10 до Договору на поставку: шроту соняшникова (далі - Товар) в кількості сто тон на загальну суму 1 млн. 788 тис. 000 грн. 00 коп., в тому числі ГІДВ 298 тис. грн. 00 коп.
Відповідно до п. 4.4. розрахунок за поставлений згідно Договору Товар здійснюються шляхом перерахунку коштів Покупцем на поточний рахунок Постачальника, вказаний в Договорі або повідомлений Постачальником Покупцю згідно умов Договору, у наступному порядку:
80% вартості Товару - не пізніше трьох банківських днів після розвантаження Товару в місці (поставки) призначення та підписання видаткової накладної Покупцем;
20% вартості Товару - після реєстрації податкової накладної та надання всіх супровідних документів.
Як свідчать матеріали справи, з метою виконання договірних відносин, Позивач поставив, а Відповідач прийняв Товар:
26.11.2021 - відповідно до видаткової накладної №95 від 26.11.2021 та товаро-транспортної накладної №26 від 24.11.2021 - шрот соняшниковий негранульований в кількості 23.02 т на загальну суму 210 тис. 633 грн. 00 коп.
26.11.2021 - відповідно до видаткової накладної №96 від 26.11.2021 та товаро-транспортної накладної №23 від 25.11.2021 - шрот соняшниковий негранульований в кількості 25.24 т на загальну суму 230 тис. 946 грн. 00 коп.
26.11.2021 - відповідно до видаткової накладної №97 від 26.11.2021 та товаро-транспортної накладної №05 від 25.11.2021 - шрот соняшниковий негранульований в кількості 25.36 т на загальну суму 232 тис. 044 грн. 00 коп.
26.11.2021 - відповідно до видаткової накладної №98 від 26.11.2021 та товаро транспортної накладної №03 від 25.11.2021 - шрот соняшниковий негранульований в кількості 24.66 т на загальну суму 225 тис. 639 грн. 00 коп.
26.11.2021 - відповідно до видаткової накладної №99 від 26.11.2021 та товаро транспортної накладної №01 від 25.11.2021 - шрот соняшниковий негранульований в кількості 24.84 т на загальну суму 227 тис. 286 грн. 00 коп.
27.11.2021 - відповідно до видаткової накладної №100 від 27.11.2021 та товаро транспортної накладної №07 від 26.11.2021 - шрот соняшниковий негранульований в кількості 23.38 т на загальну суму 213 тис. 927 грн. 00 коп.
27.11.2021 - відповідно до видаткової накладної №101 від 27.11.2021 та товаро транспортної накладної №10 від 26.11.2021 - шрот соняшниковий негранульований в кількості 23.46 т на загальну суму 214 тис. 659 грн. 00 коп.
03.12.2021 - відповідно до видаткової накладної №104 від 03.12.2021 та товаро транспортної накладної №10 від 02.12.2021 - шрот соняшниковий негранульований в кількості 25.14 т на загальну суму 224 тис. 751 грн. 60 коп.
03.12.2021 - відповідно до видаткової накладної №105 від 03.12.2021 та товаро транспортної накладної №03 від 02.12.2021 - шрот соняшниковий негранульований в кількості 5.3 т на загальну суму 226 тис. 182 грн. 00 коп.
03.12.2021 - відповідно до видаткової накладної №106 від 03.12.2021 та товаро транспортної накладної №12 від 02.12.2021 - шрот соняшниковий негранульований в кількості 25.7 т на загальну суму 229 тис. 758 грн. 00 коп.
04.12.2021 - відповідно до видаткової накладної №107 від 04.12.2021 та товаро транспортної накладної №01 від 02.12.2021 - шрот соняшниковий негранульований в кількості 25.52 т на загальну суму 228 тис. 148 грн. 80 коп.
04.12.2021 - відповідно до видаткової накладної №108 від 04.12.2021 та товаро транспортної накладної №21 від 02.12.2021 - шрот соняшниковий негранульований в кількості 24.22 т на загальну суму 216 тис. 526 грн. 80 коп.
04.12.2021 - відповідно до видаткової накладної №109 від 04.12.2021 та товаро транспортної накладної №07 від 03.12.2021 - шрот соняшниковий негранульований в кількості 25.24 т на загальну суму 225 тис. 645 грн. 60 коп.
05.12.2021 - відповідно до видаткової накладної №110 від 05.12.2021 та товаро транспортної накладної №25 від 03.12.2021 - шрот соняшниковий негранульований в кількості 23.9 т на загальну суму 213 тис. 666 грн. 00 коп.
06.12.2021 - відповідно до видаткової накладної №111 від 06.12.2021 та товаро транспортної накладної №10 від 03.12.2021 - шрот соняшниковий негранульований в кількості 25.46 т на загальну суму 227 тис. 612 грн. 40 коп.
За твердженням Позивача, котре не спростоване Відповідачем, Відповідач здійснив оплату за поставлений товар, але не в повному обсязі. Борг перед Постачальником складав 3млн. 032 тис. 566 грн. 06 коп.
В подальшому, у зв'язку з реєстрацією податкових накладних не на весь поставлений Товар, Позивачем підготовлено та направлено до Відповідача Договір прощення боргу №21/02/22-3 від 21.02.2022, на підставі якого, Позивач прощає Відповідачу частину боргу, а саме: 917 тис. 801 грн. 64 коп.
Однак, Відповідач не підписав Договір прощення боргу №21/02/22-3 від 21.02.2022 та не повідомив Позивача про результати розгляду даного документу.
25.08.2022 року Позивач поштовою кореспонденцією (номер накладної 2750102198766 та 2750102198774) направив до Відповідача та представника Відповідача (Філії «Птахофабрика Авіс» ПрАТ «Агрохолдинг Авангард») лист-вимогу про сплату боргу №2018/08 від 17.08.2022, однак претензія залишена Відповідачем без реагування.
28.09.2022 року Позивач поштовою кореспонденцією (номер накладної 2750102211916) направив до Відповідача Претензію на суму 2 114 764 грн. 42 коп.
Отже, спір у справі виник у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за Договором №КПКЗ-2409/2021 від 24.09.2021, в результаті чого у останнього утворилася заборгованість перед позивачем на суму 2 114 764,42 грн.
За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає Договір №КПКЗ-2409/2021 від 24.09.2021 як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами Договір є договором купівлі - продажу, який підпадає під правове регулювання норм статті 655 Цивільного кодексу України.
Частиною 1 ст. 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Отже, з урахуванням положень статті 530 Цивільного кодексу України та умов Договору №КПКЗ-2409/2021 від 24.09.2021 станом на час розгляду справи строк виконання відповідачем грошових зобов'язань, щодо яких заявлено позов, настав.
Доказів оплати відповідачем заборгованості у розмірі 2 114 764,42 грн., яку заявлено позивачем до стягнення, матеріали справи не містять.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Як вбачається із матеріалів справи, загальна вартість поставленого Товару відповідачу склала 3 032 566,06 грн., а сума не сплаченої заборгованості становить 2 114 764,42 грн. Відповідач жодним чином не заперечив наявність у нього заборгованості перед позивачем.
За висновками суду, на час розгляду спору в господарському суді відповідачем за позовом не заперечено факт отримання товару за спірним Договором №КПКЗ-2409/2021 від 24.09.2021 на загальну суму 3 032 566,06 грн., а також те, що сума не сплаченої заборгованості становить 2 114 764,42 грн., не надано доказів повної оплати на суму розмірі 2 114 764,42 грн., окрім того всупереч викладеним вище нормам закону, відповідачем не було спростовано наданих позивачем доказів, зокрема, не надано до матеріалів справи будь-яких належних та допустимих доказів погашення заборгованості в розмірі 2 114 764,42 грн. Обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, суду також не наведено, відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основної заборгованості за спірним Договором №КПКЗ-2409/2021 від 24.09.2021 у розмірі 2 114 764,42 грн. підлягає задоволенню.
Також позивачем заявлено до стягнення із відповідача 105 738,22 грн. - пені, 51 797,00 грн. - 3% річних.
Стосовно вказаних позовних вимог суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд встановив, що він є арифметично вірним, таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 51 797,00 грн. - 3% річних, а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню повністю.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 105 738,22 грн. - пені.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 6.4. Договору визначено, що у випадку прострочення оплати або не повної оплати Товару в строки, зазначені у даному Договору, Покупець зобов'язується на вимогу Постачальника сплати останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення платежу від вартості неоплаченого або частково неоплаченого Товару за кожен день прострочення оплати, але не більше 5% від суми прострочення грошового зобов'язання. Дана пеня не застосовується до попередньої оплати, яку повинен здійснити Покупець,
Судом перевірено наведений у позовній заяві розрахунок пені та визнано його арифметично вірним.
За таких обставин, суд задовольняє позовну вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 105 738,22 грн.
Відповідачем було подано заяву про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення пені. З приводу вказаної заяви суд зазначає таке.
Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).
Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені)( ст. 258 Цивільного кодексу України).
Статтею 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Як було встановлено вище, позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення пені у розмірі 5% від загальної суми поставки.
В свою чергу відповідає вказує, що стягнення пені у розмірі 5% від загальної суми поставки можливе лише за рік. При цьому, відповідач жодним чином не зазначає про обґрунтованість та правомірність нарахування пені у розмірі 5% від загальної суми поставки.
Суд зауважує, що постачання за спірними накладними відбулося у період з 26.11.2021 по 06.12.2021. Прострочення оплати у відповідача виникло з 02.12.2021 відповідно до умов договору, а за позовною заявою позивач до суду звернувся 01.11.2022.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що строк позовної давності не було пропущено позивачем при зверненні до суду
Що стосується заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру пені та 3% річних на 99% грн. суд зазначає наступне.
Нарахування 3% річних на суму боргу відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09.02.2021 у справі №520/17342/18, від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц (провадження №14-241цс19) та від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц (провадження №14-591цс18), від 13.11.2019 у справі №922/3095/18 (провадження №12-105гс19), від 13.03.2020 у справі №902/417/18 (провадження №12-79гс19).
Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
З аналізу положень статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України вбачається, що ними передбачено право суду на зменшення штрафних санкцій (штрафу, пені), в той час як стягнення 3% річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями, зокрема неустойкою, а є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №910/3692/18, від 27.04.2018 у справі №908/1394/17 та від 22.01.2019 у справі №905/305/18.
Відтак, у суду відсутні правові підстави для зменшення розміру 3% річних на 99%.
Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
При застосуванні частини третьої ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником. Вказану позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 06.03.19. по справі № 916/4692/15.
У вирішенні питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Наразі, обґрунтовуючи наявність підстав для зменшення пені на 99% відповідач посилається на скрутне фінансове становище, скорочення виробничих потужностей та зменшення логістичних шляхів у зв'язку із введенням воєнного стану на території України.
Оцінюючи вказані доводи відповідача судом враховано, що згідно з ч. ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1ст. 74 Кодексу.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23.06.93.
Захищене ст. 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст. 2 ГПК України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.3 3 Рішення віл 27.10.93. Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів").
У п. 26 рішення від 15.05.08. Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Відповідач заперечуючи проти позовних вимог та звертаючись до суду із заявою про зменшення розміру пені на 99% посилається на ту обставину, що у зв'язку з веденням на території України з 24.02.2022 воєнного стану підприємство зазнало значних фінансових обмежень.
Суд зауважує, що відсутність у Підприємства коштів для оплати товару не звільняє останнього від обов'язку сплати такі кошти.
Проте, наразі відповідачем доказово не обґрунтовано суду дійсного скрутного фінансового становища, як і не доведено наявності інших обставин, які б давали достатньо підстав для зменшення розміру неустойки.
До того ж, за висновками суду, заявлений позивачем розмір пені не є надмірно великим.
Підприємство у відзиві на позов, вказало про те, що оскільки відповідачем доведено, що належне виконання зобов'язань виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили (введення воєнного стану), тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності, а відтак відповідач звільняється від відповідальності за порушення зобов'язань за Договром.
Разом з тим, за умовами пункту 7.3 Договору сторони погодили, що існування форс-мажорних обставин звільняє сторону, яка підпала під їх дію, від відповідальності за невиконання обов'язків або неналежне виконання за цим Договором у разі, якщо вона повідомила другу сторону про настання таких обставин протягом 5 робочих днів з моменту настання форс-мажорних обставин з подальшим наданням підтвердження виникнення та/або існування таких обставин згідно умов 7.2 даного Договору. У випадку невиконання умов п.п.7.3 Договору, сторона що посилається на форс-мажорні обставини, позбавляється права посилатися на настання таких обставин.
Що ж до введення на території України з 24.02.2022 воєнного стану, то зобов'язання відповідача з оплати поставлених за Договорами товарів виникло у Підприємства в листопаді та грудні 2021 року, а воєнний стан на території України був введений Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022.
Суд вважає, що відповідач не довів наявність виняткових обставин у справі, не навів доводів щодо неспівмірності пені з розмірами збитків, понесених позивачем, що може бути підставою для зменшення штрафних санкцій.
Таким чином, за висновками суду, жодних підстав для звільнення Підприємства від оплати нарахованих позивачем сум пені немає.
З огляду на вищевикладене, заява відповідача про зменшення пені залишена судом без задоволення як така, що позбавлена належного доказового обґрунтування.
Заперечення відповідача проти задоволення позовних вимог суд розглянув і відхилив, як такі, що не спростовують заявлених позовних вимог.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" (пр-т. Перемоги, 121 В, м. Київ, 03115; ідентифікаційний код 00851519) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтегра Трейд" (вул. Європейська 2-В, с. Крюківщина, Києво-Святошинський район, Київська область, 08136; ідентифікаційний код 43405418) 2 114 764,42 грн. - основного боргу, 105 738,22 грн. - пені, 51 797,00 грн. - 3% річних та 34 084,50 грн. - судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.
Дата складання та підписання повного тексту рішення 14.03.2023
Суддя М.О. Лиськов