ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.03.2023Справа №910/13596/22
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄПК Україна"
доПриватного акціонерного товариства "Київський електровагоноремонтний завод"
простягнення 2 005 492,16 грн.
Суддя Бойко Р.В.
секретар судового засідання Кучерява О.М.
Представники сторін:
від позивача:Гусельников М.О.
від відповідача:не з'явився
У грудні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄПК Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "Київський електровагоноремонтний завод" про стягнення 2 005 492,16 грн.
В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄПК Україна" вказує, що ним на виконання своїх зобов'язань згідно Договору поставки №КЕВРЗ/ВПЗ-КЕВРЗ/ВПЗ-21261 від 23.07.2021 було поставлено Приватному акціонерному товариству "Київський електровагоноремонтний завод" згідно видаткових накладних №1703 від 15.12.2021, №1761 від 28.12.2021 товар загальною вартістю 1 628 544,00 грн., в той час як останнім свого обов'язку із оплати вказаного товару не виконано, у зв'язку з чим у відповідача виник перед позивачем борг у вказаній сумі.
Крім того, позивач стверджує, що у зв'язку з невиконанням Приватним акціонерним товариством "Київський електровагоноремонтний завод" своїх грошових зобов'язань за Договором поставки №КЕВРЗ/ВПЗ-КЕВРЗ/ВПЗ-21261 від 23.07.2021, наявні правові підстави для стягнення з відповідача пені у розмірі 26 770,59 грн., 3% річних у розмірі 34 248,72 грн. та інфляційних втрат у розмірі 315 928,85 грн.
У змісті позовної заяви Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄПК Україна" викладено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, у відповідності до якого позивач поніс витрати на оплату судового збору у розмірі 30 082,38 грн. та очікує понести витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 20 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/13596/22; вирішено здійснювати її розгляд справи за правилами загального позовного провадження; визначено сторонам строки для подання заяв по суті спору; підготовче засідання призначено на 12.01.2023.
Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.2023 встановлено позивачу строк для надання довіреностей на ОСОБА_1 - до наступного засідання; відкладено підготовче засідання на 26.01.2023.
13.01.2023 засобами поштового зв'язку від Приватного акціонерного товариства "Київський електровагоноремонтний завод" надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що позивачем не було передано Приватному акціонерному товариству "Київський електровагоноремонтний завод" усіх товаросупровідних документів на товар, в той час у Договорі поставки №КЕВРЗ/ВПЗ-КЕВРЗ/ВПЗ-21261 від 23.07.2021 сторонами було погоджено, що датою поставки продукції є дата передачі продукції з усіма товаросупровідними документами. Відтак, відповідач вважає, що строк оплати товару не настав, а тому Приватним акціонерним товариством "Київський електровагоноремонтний завод" не було порушено грошових зобов'язань, у зв'язку з чим також відсутні підстави для нарахування йому пені, інфляційних втрат та 3% річних.
24.01.2023 засобами електронного зв'язку та 30.01.2023 засобами поштового зв'язку від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄПК Україна" надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказує, що у відзиві не міститься заперечень того, що ОСОБА_1 є довіреною особою відповідача із правом одержання товару. При цьому, позивач вказує, що ОСОБА_1 був уповноважений та одержував товар від імені відповідача за іншими видатковими накладними, що свідчить про те, що ОСОБА_1 є штатним працівником Приватного акціонерного товариства "Київський електровагоноремонтний завод". Також позивач звертає увагу суду, що у видаткових накладних не зафіксовано відсутність будь-яких супровідних документів на товар та відповідач не звертався до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄПК Україна" із вимогою передачі будь-яких супровідних документів на товар. У відповіді на відзив позивач просить суд застосувати до представника Приватного акціонерного товариства "Київський електровагоноремонтний завод" Давидюк О.В. заходи процесуального примусу за зловживання процесуальними правами та притягнути останнього до адміністративної відповідальності.
Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 26.01.2023 долучено відповідь на відзив до матеріалів справи №910/13596/22; оголошено перерву в підготовчому засіданні до 07.02.2023.
06.02.2023 засобами електронного зв'язку від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄПК Україна" надійшли пояснення, в яких позивач зазначає, що контактною особою від замовника (відповідача), з якою безпосередньо проводилися переговори з приводу укладення та виконання умов Договору поставки №КЕВРЗ/ВПЗ-КЕВРЗ/ВПЗ-21261 від 23.07.2021, є комерційний директор відповідача Бабій Христина Володимирівна. Спілкування з приводу відвантаження товару, а також його оплати здійснювалося із нею у телефонному режимі та остання жодного разу не висловлювала претензій щодо комплектності товару, вимог чи пропозицій по переданню замовнику будь-якої супровідної або іншої документації, або ж пропозицій/вимог щодо повернення товару. Несвоєчасність розрахунку із постачальником пояснювала відсутністю коштів на підприємстві, і обіцяла погасити заборгованість після надходження відповідачу коштів. Також позивач зазначає, що відповідач має нормативно-технічні документи на товар, оскільки допуск продукції до використання відбувається після перевірки його працівниками технічних параметрів підшипників (вальниць).
Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2023 закрито підготовче провадження у справі №910/13596/22; встановлено порядок дослідження доказів - в порядку їх розміщення в матеріалах справи; призначено розгляд справи №910/13596/22 по суті на 16.02.2023.
08.02.2023 засобами поштового зв'язку від Приватного акціонерного товариства "Київський електровагоноремонтний завод" надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач зазначає, що вхідний контроль товару не проводився з причин відсутності документів щодо якості продукції - копій сертифікату (паспорту) якості, нормативно-технічних документів (ТУ, ГОСТ, ДСТУ), сертифікату якості (паспорту) на буксові підшипники з відміткою інспекції ЦТ. Так, відповідач стверджує, що внаслідок тривалого прострочення позивачем своїх зобов'язань з поставки, Приватне акціонерне товариство "Київський електровагоноремонтний завод" втратило інтерес до виконання боржником свого зобов'язання після закінчення строку дії договору у 2022 році та провело закупку підшипників за допомогою електронних майданчиків. В свою чергу, відповідач вважає, що закінчення терміну дії Договору поставки №КЕВРЗ/ВПЗ-КЕВРЗ/ВПЗ-21261 від 23.07.2021 унеможливило реалізацію покупцем свого права на відмову від договору та повернення попередньої оплати.
15.02.2023 через відділ діловодства суду від Приватного акціонерного товариства "Київський електровагоноремонтний завод" надійшло клопотання про відкладення судового засідання, мотивоване перебуванням представника відповідача у відрядженні, та пояснення, в яких відповідач вказує, що в коробках з підшипниками відсутні паспорти виробника, про що його працівниками було складено відповідні службові документи. Щодо поставки товару за накладною від 28.12.2021, то відповідач вказує, що у наданій позивачем експрес-накладній ТОВ "Нова Пошта" зазначено отримувачем товару ОСОБА_2 , тип відправлення - палети, вага - 500 кг (фактична), опис: палети, оголошена вартість - 200,00 грн., що, на думку відповідача, жодним чином не підтверджує постачання йому товару 28.12.2021. Також відповідач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄПК Україна", входить до групи компаній ЄПК, які здійснюють виробництво та постачання продукції військового призначення до Російської Федерації.
Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2023 відкладено судове засідання на 01.03.2023.
01.03.2023 через відділ діловодства суду від Приватного акціонерного товариства "Київський електровагоноремонтний завод" надійшло клопотання про відкладення судового засідання, мотивоване перебуванням представника відповідача у відрядженні.
В судове засідання 01.03.2023 з'явився представник позивача, надав пояснення по суті спору, за змістом яких позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Відповідач явку свого представника в судове засідання 01.03.2023 не забезпечив, однак подав клопотання про відкладення судового засідання.
Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2023 відмовлено в задоволенні клопотання про відкладення засідання, оскільки представник відповідача не був позбавлений можливості взяти участь в засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду, а відповідач забезпечити явку іншого представника в дане засідання, в той час як позивач несе витрати на забезпечення явки свого представника у засіданнях по справі (відрядження із м. Запоріжжя до м. Києва).
З огляду на приписи ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та враховуючи, що має місце повторна неявка представника відповідача у засідання по справі №910/13596/22, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника Приватного акціонерного товариства "Київський електровагоноремонтний завод".
При цьому, суд вважає, що допущена в ухвала суду від 17.02.2023 про повідомлення відповідачу місця, дати та часу судового засідання описка в частині зазначення про відкладення "підготовчого" замість "судового" засідання не зумовила невірне розуміння відповідачем стадії судового розгляду справи №910/13596/22 з огляду на присутність представника відповідача в підготовчому засіданні 07.02.2023 під час проголошення протокольної ухвали про закриття підготовчого провадження у справі №910/13596/22; встановлення порядку дослідження доказів та призначення розгляду справи №910/13596/22 по суті.
До того ж, Приватне акціонерне товариство "Київський електровагоноремонтний завод" достеменно було обізнане про призначення справи до розгляду по суті, оскільки у своєму клопотанні вих. №156/ВДР/23 від 15.02.2023 просило відкласти саме судове засідання, а не підготовче, а оскільки жодних ухвал про повернення до розгляду справи у підготовчому провадженні не постановлялось, то жодних підстав вважати, по справі №910/13596/22 триває підготовче провадження у відповідача не було.
У судовому засіданні 01.03.2023 судом було завершено розгляд справи №910/13596/22 по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін (надані, в тому числі в попередніх засіданнях), всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
23.07.2021 між Приватним акціонерним товариством "Київський електровагоноремонтний завод" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄПК Україна" (постачальник) укладено Договір поставки №КЕВРЗ/ВПЗ-КЕВРЗ/ВПЗ-21261 (надалі - Договір), у відповідності до п. 1.1 якого постачальник зобов'язався передати у власність (поставити) в обумовлені строки (строк) замовнику продукцію, найменування, технічні характеристики (креслення, науково-технічні документи), кількість, ціна якої вказується в специфікації (-іях), що оформляється додатком до договору і є його невід'ємною частиною, а замовник зобов'язався прийняти вказану продукцію і оплатити її.
У пункті 1.3 Договору зазначено найменування продукції та виробника: підшипник, АТ "ЄПК Степногорськ", Республіка Казахстан, м. Степногорськ, АТ "ЄПК Саратов", Російська Федерація, м. Саратов.
Пунктом 2.1 Договору передбачено, що якість продукції, що поставляється постачальником, повинна відповідати вимогам державних стандартів, що діють в Україні, нормативно-технічній документації (номери та індекси ТУ, ГОСТ, ДСТУ, креслення та інше) та вимогам, зазначеним в специфікації до даного договору. Підтвердженням якості з боку постачальника є надання наступних документів:
- копія сертифікату якості (паспорта) на кожну партію (при кожній поставці) продукції, завірена печаткою;
- копія-нормативно-технічних документів (ТУ, ГОСТ, ДСТУ), по яким виготовлена та поставляється продукція згідно специфікації;
- копія сертифікату якості (паспорта) на буксові підшипники з відміткою інспекції ЦТ.
Згідно п. 2.6 Договору у разі поставки продукції більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), замовник має право відмовитися від прийняття і оплати продукції, а якщо продукція вже оплачена - вимагати повернення сплаченої суми з урахуванням збитків, завданих замовникові постачальником шляхом порушення узятих на себе зобов'язань щодо якості. У разі якщо недоліки поставленої продукції можуть бути усунені без повернення її постачальнику, замовник має право вимагати від постачальника усунення недоліків за місцезнаходженням продукції або усунути їх власними силами за рахунок постачальника.
Вхідний контроль, приймання по якості, асортименту, кількості продукції проводиться кінцевим одержувачем згідно з вимогами ДСТУ 9027:2020. Замовник має право проводити перевірку технології виробництва продукції та приймання її по якості у виробника з використанням виробничого обладнання (п. 2.10 Договору).
Відповідно п. 4.1 Договору поставка продукції здійснюється окремими партіями за адресою DDP (склад замовника, м. Київ).
Постачання продукції проводиться протягом 5 календарних днів з дати отримання постачальником заявки замовника (п. 4.3 Договору).
У пункті 4.4. Договору сторонами погоджено, що датою передачі у власність (поставки) вважається дата отримання замовником продукції з належними товаросупровідними документами.
Пунктом 5.1 Договору в редакції Додаткової угоди №1 від 10.12.2021 передбачено, що оплата за продукцію проводиться замовником протягом 30 календарних днів з дати повної поставки кожної окремої партії продукції, але не раніше дати реєстрації податкової накладної.
У пункті 6.2 Договору зазначено, що постачальник при поставці продукції зобов'язаний передати замовнику належним чином оформлені товаросупровідні документи:
- рахунок-фактура постачальника;
- технічна документація, яка встановлює вимоги до якості продукції;
- видаткова накладна;
- товарно-транспортна накладна (у випадках, передбачених чинним законодавством).
Постачальник зобов'язаний надати замовнику увесь пакет товаросупровідних документів протягом 5 робочих днів з дати передачі продукції (п. 6.3 Договору).
Пунктом 9.5 Договору визначено, що у випадку порушення замовником строків розрахунків за договором останній сплачує постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.
У Специфікаціях №1 та №2 сторонами погоджено перелік підшипників, які підлягають постачанню замовнику, їх кількість та вартість.
Позивач стверджує, що ним на виконання своїх зобов'язань за Договором було поставлено Приватному акціонерному товариству "Київський електровагоноремонтний завод" згідно видаткових накладних №1703 від 15.12.2021, №1761 від 28.12.2021 товар загальною вартістю 1 628 544,00 грн., в той час як останнім свого обов'язку із оплати вказаного товару не виконано.
Спір у справі виник у зв'язку з твердженнями Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄПК Україна" про наявність правових підстав для стягнення з Приватного акціонерного товариства "Київський електровагоноремонтний завод" боргу у розмірі 1 628 544,00 грн., пені у розмірі 26 770,59 грн., 3% річних у розмірі 34 248,72 грн. та інфляційних втрат у розмірі 315 928,85 грн.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.
За приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Позивачем на підтвердження здійснення постачання відповідачу товару загальною вартістю 1 628 544,00 грн. надано суду видаткові накладні №1703 від 15.12.2021 на суму 1 486 772,16 грн. та №1761 від 28.12.2021 на суму 141 771,84 грн.
На вказаних накладних від імені Приватного акціонерного товариства "Київський електровагоноремонтний завод" проставлено підпис ОСОБА_1.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, вказує, що: 1) Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄПК Україна" не надано доказів передання Приватному акціонерному товариству "Київський електровагоноремонтний завод" рахунків на оплату товару; 2) видаткові накладні містять підпис ОСОБА_1 , однак не надано доказів наявності у ОСОБА_1 повноважень на отримання товару; 3) ні видаткові накладні, ні будь-які інші надані позивачем документи не містять відомостей про передачу відповідачу будь-яких товаросупровідних документів разом із товаром або у визначений п. 6.3 Договору строк.
Натомість позивач стверджує, що товаросупровідні документи були наявні у відповідача, оскільки виробник вкладав паспорти на підшипники у тару (коробки), в яких такі підшипники постачались, в той час як нормативно-технічні документи (ТУ, ГОСТ, ДСТУ) щодо підшипників були надані одноразово та жодного разу не вимагали відповідачем повторно впродовж довготривалих правовідносин сторін, в тому числі за іншими договорами. При цьому, позивач також зазначає, що рахунки на оплату товару надавались представнику відповідача разом із видатковими накладними.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За наслідками дослідження наявних в матеріалах справи доказів, суд прийшов до висновку, що матеріалами справи підтверджується постачання позивачем відповідачу товару за видатковими накладними №1703 від 15.12.2021, №1761 від 28.12.2021 та відповідно виникнення у Приватного акціонерного товариства "Київський електровагоноремонтний завод" обов'язку оплатити його з огляду на наступне.
По-перше, згідно частини 1 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні":
бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень;
господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства;
первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Частиною 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи
До документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей відноситься, зокрема, (видаткова) накладна, форма якої є типовою формою первинного обліку, затвердженою відповідними нормативно-правовими актами.
Отже, підписана сторонами видаткова накладна є самостійним та належним доказом того, що господарська операція з передачі товару від позивача відповідачу, відбулась.
Натомість товарно-транспортні накладні підтверджують факт перевезення товару та не є первинними документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в України" на підтвердження господарських операцій з придбання товару.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.01.2021 у справі №804/16276/15.
Крім того, відсутність реквізитів довіреності (на підставі якої діяла уповноважена особа відповідача при прийнятті товару) в накладних також не є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки, їх відсутність за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.12.2018 у справі №910/19702/17.
Щодо посилання відповідача на відсутність доказів надання йому позивачем рахунку на оплату, то суд відзначає, що рахунок за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а він має лише інформаційний характер.
Рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 Цивільного кодексу України; тому наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку сплатити грошові кошти за договором.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.02.2020 у справі №908/771/19 та від 29.09.2021 у справі № 910/3129/20.
По-друге, відповідач у відзиві не заперечує фактичне отримання спірного товару, однак вказує, що сторонами було погоджено перехід права власності на товар із наданням позивачем товаросупровідних документів.
Суд відзначає непослідовність позиції відповідача, яка полягає у тому, що останній вказує про відсутність в матеріалах справи доказів наявності у ОСОБА_1. повноважень отримувати від імені Приватного акціонерного товариства "Київський електровагоноремонтний завод" товарно-матеріальні цінності, однак не заперечує фактичне отримання товару. При цьому, позивачем було надано Договір №КЕВРЗ/ВПЗ-21262 від 23.07.2021, видаткові накладні №1704 від 15.12.2021, №1762 від 28.12.2021 та довіреність серії 12ААК №127253 від 13.12.2021, видану Приватним акціонерним товариством "Київський електровагоноремонтний завод" ОСОБА_1 на одержання від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄПК Україна" товарно-матеріальних цінностей. Тобто, ОСОБА_1 є відомою відповідачу особою, перебував у довірительних правовідносинах із відповідачем та в той самий день, що і за видатковими накладними №1703 від 15.12.2021, №1761 від 28.12.2021 приймав від імені відповідача поставлений позивачем товар за іншим договором.
Таким чином, суд приходить до висновку, що у постачальника були обґрунтовані підстави вважати, що у ОСОБА_1 наявні повноваження на одержання від імені Приватного акціонерного товариства "Київський електровагоноремонтний завод" товару, а у разі якщо відповідач мав намір припинити чи припинив повноваження вказаної особи на одержання товару за спірним Договором, то він повинен був завчасно (до постачання) повідомити про це Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄПК Україна".
Також непослідовними є твердження відповідача, що через ненадання позивачем товаросупровідних документів він втратив інтерес у постачанні товару, однак через закінчення строку дії Договору не міг реалізувати своє право на повернення товару.
Пунктом 12.5 Договору передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2021, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань. Тобто, якщо припустити, що відповідач від самого початку презюмував, що підписання видаткових накладних не свідчить про виконання позивачем свого обов'язку з постачання товару, то відповідно жодних підстав вважати, що з 31.12.2021 Договір припинив свою дію немає, а отже Приватне акціонерне товариство "Київський електровагоноремонтний завод" могло реалізувати своє право на повернення товару, однак ним не скористалось.
По-третє, за приписами ст. 637 Цивільного кодексу України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу.
Статтею 213 Цивільного кодексу України визначено, що при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.
Пунктом 2.1 Договору передбачено, що якість продукції, що поставляється постачальником, повинна відповідати вимогам державних стандартів, що діють в Україні, нормативно-технічній документації (номери та індекси ТУ, ГОСТ, ДСТУ, креслення та інше) та вимогам, зазначеним в специфікації до даного договору. Підтвердженням якості з боку постачальника є надання наступних документів:
- копія сертифікату якості (паспорта) на кожну партію (при кожній поставці) продукції, завірена печаткою;
- копія-нормативно-технічних документів (ТУ, ГОСТ, ДСТУ), по яким виготовлена та поставляється продукція згідно специфікації;
- копія сертифікату якості (паспорта) на буксові підшипники з відміткою інспекції ЦТ.
Згідно п. 2.6 Договору у разі поставки продукції більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), замовник має право відмовитися від прийняття і оплати продукції, а якщо продукція вже оплачена - вимагати повернення сплаченої суми з урахуванням збитків, завданих замовникові постачальником шляхом порушення узятих на себе зобов'язань щодо якості. У разі якщо недоліки поставленої продукції можуть бути усунені без повернення її постачальнику, замовник має право вимагати від постачальника усунення недоліків за місцезнаходженням продукції або усунути їх власними силами за рахунок постачальника.
Пунктом 2.9 Договору визначено, що при виявленні дефектів продукції виклик уповноваженого представника постачальника для складення двостороннього акта обов'язковий.
Приймаючи до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів, суд приходить до висновку, що саме на відповідача був покладений обов'язок перед прийняттям товару перевірити якість продукції, що є неможливим без наявності у останнього передбачених п. 2.1 Договору документів, та відмовитись від її прийняття (не підписувати видаткову накладну) у разі якщо товар є неякісним.
Окрім того, саме відповідач зобов'язаний був викликати уповноваженого представника постачальника для складення двостороннього акта у разі виявлення відсутності товаросупровідних документів на такий товар.
Зважаючи на фактичне передання відповідачу товару за видатковою накладною №1704 від 15.12.2021 та передбачений п. 4.3 Договору строк для надання постачальником товаросупровідної документації, то, навіть якщо припустити обґрунтованість доводів відповідача з приводу неможливості повернути товар через закінчення строку дії Договору, не лише до 31.12.2021, а й до дати поставки товару за видатковою накладною №1761 від 28.12.2021 у покупця було більш ніж достатньо часу для висловлення своїх заперечень щодо отримання партії товару/відмови від товару/повернення товару до наступної поставки партії товару, тим більше, що таке право передбачене пунктами 2.6-2.9 Договору.
Однак матеріали справи не містять доказів ініціювання відповідачем питання щодо надання позивачем товаросупровідних документів на товар чи повернення товару не лише до 31.12.2021, а й до звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄПК Україна" у грудні 2022 року (майже протягом року) до суду з даним позовом, що, зважаючи на фактичне одержання товару та підписання видаткових накладних не може вважатись добросовісною та розумною поведінкою суб'єкта господарювання.
По-четверте, позивачем на підтвердження виконання ним своїх зобов'язань також було надано суду зареєстровані ще у грудні 2021 року податкові накладні, оформлені на підставі вчинення господарських операцій з постачання товару за видатковими накладними №1703 від 15.12.2021 та №1761 від 28.12.2021.
З дати реєстрації вказаних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (та прийняття їх органами податкової служби) відповідач міг та повинен був бути обізнаним про їх реєстрацію, оскільки вони відображаються в електронному кабінеті відповідача у Державній податковій службі України.
Матеріали справи не містять доказів будь-якого реагування відповідачем на реєстрацію позивачем податкових накладних за господарськими операціями, які Приватне акціонерне товариство "Київський електровагоноремонтний завод" стверджує, що не відбулись - не було здійснено поставку товарів, що також не може вважатись послідовною поведінкою добросовісного суб'єкта господарювання.
Також непослідовною поведінкою є посилання відповідача як на підставу для відмови у задоволенні позову на співпрацю позивача із суб'єктами господарювання Російської Федерації, в тому числі військового сектору економіки, оскільки ще станом на дату укладення Договору - 23.07.2021 Приватному акціонерному товариству "Київський електровагоноремонтний завод" було відомо, що виробником закуповуваних ним підшипників є також АТ "ЄПК Саратов" (Російська Федерація) (п. 1.3 Договору), хоча загальновідомими є обставини агресії Російської Федерації проти України ще з лютого 2014 року.
Отже, відповідачем фактично було прийнято товар, підписано видаткові накладні та впродовж року жодного разу не зазначалось про ненадання позивачем товаросупровідних документів на такий товар та/або про невиконання/неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄПК Україна" свого обов'язку з поставки товару, хоч про дані господарські операції з постачання було прозвітовано податковій службі, однак після звернення позивача до суду із даним позовом Приватне акціонерне товариство "Київський електровагоноремонтний завод" почало заперечувати (належне) виконання позивачем свого обов'язку з поставки товару, аргументуючи свою позицію взаємовиключними мотивами.
Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Відтак, суд приходить до висновку, що фактично доводи відповідача у даній справі спрямовані не на сприяння своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи та надання суду повних і достовірних пояснення з спірних питань, а на ухилення від виконання свого обов'язку з оплати товару та уникнення відповідальності за порушення зобов'язання.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що матеріалами справи (зокрема, підписаними представниками сторін видатковими накладними) підтверджується поставка позивачем відповідачу товару загальною вартістю 1 628 544,00 грн.
Положеннями ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 5.1 Договору в редакції Додаткової угоди №1 від 10.12.2021 передбачено, що оплата за продукцію проводиться замовником протягом 30 календарних днів з дати повної поставки кожної окремої партії продукції, але не раніше дати реєстрації податкової накладної.
Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відтак, відповідач мав оплати поставлений позивачем за видатковою накладною №1703 від 15.12.2021 товар до 14.01.2022 включно, а за видатковою накладною №1761 від 28.12.2021 - до 27.01.2022 включно.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Доказів оплати Приватним акціонерним товариством "Київський електровагоноремонтний завод" поставленого позивачем за видатковими накладними №1703 від 15.12.2021 та №1761 від 28.12.2021 товару станом на дату розгляду даної справи відповідачем суду не надано.
Частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено обов'язок сторін довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За приписами частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
З огляду на приписи ст.ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що відповідачем було прострочено виконання своїх грошових зобов'язань з оплати поставленого позивачем згідно Договору товару та станом на дату розгляду даної справи у Приватного акціонерного товариства "Київський електровагоноремонтний завод" наявний перед Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄПК Україна" борг у розмірі 1 628 544,00 грн.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, наявність та розмір заборгованості Приватного акціонерного товариства "Київський електровагоноремонтний завод" підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв'язку з чим позовна вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄПК Україна" про стягнення суми основного боргу підлягає задоволенню.
Крім того, позивач стверджує, що у зв'язку з невиконанням Приватним акціонерним товариством "Київський електровагоноремонтний завод" своїх грошових зобов'язань за Договором поставки №КЕВРЗ/ВПЗ-КЕВРЗ/ВПЗ-21261 від 23.07.2021 наявні правові підстави для стягнення з відповідача пені у розмірі 26 770,59 грн., 3% річних у розмірі 34 248,72 грн. та інфляційних втрат у розмірі 315 928,85 грн.
Судом встановлено, що відповідач обов'язку по сплаті коштів у визначений Договором строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.
Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Приватне акціонерне товариство "Київський електровагоноремонтний завод" не навело обставин, з якими законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Пунктом 9.5 Договору визначено, що у випадку порушення замовником строків розрахунків за договором останній сплачує постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.
З аналізу даної умови Договору вбачається, що сторонами було визначено розмір пені (подвійна облікова ставка НБУ від несплаченої суми), порядок нарахування пені (за кожен день прострочення), однак не погоджено строк такого нарахування, а відтак в даному випадку в силу приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування пені обмежується піврічним строком.
Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені у інформаційно-пошуковій системі "Ліга:Закон" з врахуванням визначеного позивачем періоду їх нарахування, та зважаючи на імперативність приписів ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку, що правомірним є стягнення з Приватного акціонерного товариства "Київський електровагоноремонтний завод" пені у розмірі 26 770,59 грн.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат у інформаційно-пошуковій системі "Ліга:Закон", з врахуванням визначеного позивачем періоду їх нарахування, та зважаючи на імперативність приписів ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку, що правомірним є стягнення з Приватного акціонерного товариства "Київський електровагоноремонтний завод" 3% річних у розмірі 34 248,72 грн. та інфляційних втрат у розмірі 315 928,85 грн..
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін, суд ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в їх заявах по суті спору не спростовують висновків суду.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄПК Україна" підлягають задоволенню повністю, а з Приватного акціонерного товариства "Київський електровагоноремонтний завод" підлягає стягненню сума боргу у розмірі 1 628 544,00 грн., пеня у розмірі 26 770,59 грн., 3% річних у розмірі 34 248,72 грн. та інфляційні втрати у розмірі 315 928,85 грн.
Щодо розподілу судового збору за наслідками розгляду справи суд зазначає наступне.
За змістом пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви встановлюються у таких розмірах: майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄПК Україна" у своїй позовній заяві було заявлено майнову вимогу про стягнення з відповідача коштів у загальному розмірі 2 005 492,16 грн., за розгляд якої підлягав оплаті судовий збір у розмірі 30 082,38 грн.
В той же час, як вбачається із платіжного доручення №3901 від 03.10.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄПК Україна" сплачено судовий збір за звернення до Господарського суду міста Києва із даним позовом у розмірі 30 082,38 грн.
Тобто, позивачем при зверненні до суду із даним позовом було надмірно сплачено судовий збір у сумі 0,01 грн.
Отже, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача на оплату судового збору, який підлягав сплаті за звернення до господарського суду із вимогою про стягнення коштів у розмірі 2 005 492,16 грн., покладаються на відповідача у зв'язку з задоволенням позову повністю.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Суд звертає увагу позивача, що останній вправі звернутись до суду з клопотанням про повернення з Державного бюджету України судового збору у розмірі 0,01 грн., проте в цій частині судовий збір не підлягає стягненню з відповідача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 13, 74, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄПК Україна" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київський електровагоноремонтний завод" (03049, м. Київ, вул. Ползунова, буд. 2; ідентифікаційний код 00480247) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄПК Україна" (69014, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Олексія Поради, буд. 52; ідентифікаційний код 39025614) суму боргу у розмірі 1 628 544 (один мільйон шістсот двадцять вісім тисяч п'ятсот сорок чотири) грн. 00 коп., пеню у розмірі 26 770 (двадцять шість тисяч сімсот сімдесят) грн. 59 коп., 3% річних у розмірі 34 248 (тридцять чотири тисячі двісті сорок вісім) грн. 72 коп., інфляційні втрати у розмірі 315 928 (триста п'ятнадцять тисяч дев'ятсот двадцять вісім) грн. 85 коп. та судовий збір у розмірі 30 082 (тридцять тисяч вісімдесят дві) грн. 38 коп. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 13.03.2023.
Суддя Р.В. Бойко