ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.03.2023Справа № 910/6947/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., за участі секретаря судового засідання Коваленко М.О., розглянувши матеріали справи
За позовом Приватного акціонерного товариства «Завод Супутник»
до Фізичної особи - підприємця Понькіної Оксани Володимирівни
про стягнення 69773,72 грн,
За зустрічним позовом Фізичної особи - підприємця Понькіної Оксани Володимирівни
до Приватного акціонерного товариства «Завод Супутник»
про визнання недійсною додаткової угоди
за участі представників:
від позивача - Опалюк С.В. (уповноважений представник);
від відповідача - Гера Р.Ю. (уповноважений представник).
У серпні 2022 Приватне акціонерне товариство «Завод Супутник» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Понькіної Оксани Володимирівни про стягнення 69773,72 грн.
Позовні вимоги з урахуванням заяви по уточнення позовних вимог, обґрунтовані тим, що відповідачем порушено умови укладеного між сторонами Договору оренди нежитлового приміщення №758 від 30.10.2019 в частині повної та своєчасної сплати орендної плати та плати за опалення, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 58400 грн, яку позивач просить суд стягнути з відповідача. Окрім того, позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 5602 грн, 3% річних у розмірі 494,20 грн та інфляційні втрати у розмірі 5277,52 грн.
Відповідач заперечив проти позову, вказавши, що строк дії спірного Договору закінчився 01.11.2021, автоматичної пролонгації вказаного Договору не передбачено. Так, відповідач зазначає, що у позивача відсутні підстави для нарахування відповідачу орендної плати за період лютий-липень 2022. Також, відповідач вказує на те, що позивачем не надано доказів, які підтверджували б надання комунальних послуг. Крім того, відповідач посилається на наявність форс-мажорних обставин, спричинених військовою агресією рф проти України, у зв'язку з чим, вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій не підлягають задоволенню. Разом з тим, відповідач заперечив щодо заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Крім того, ФОП Понькіна Оксана Володимирівна подала зустрічну позовну заяву до ПрАТ «Завод Супутник» про визнання Додаткової угоди №1 від 01.01.2022 до Договору №758 від 30.10.2019 недійсною, оскільки дія Договору №758 від 30.10.2019 закінчилась 01.11.2021, сторонами не укладались будь-які угоди про продовження дії Договору, спірна додаткова угода не є нотаріально посвідченою, а також внесення змін до Договору, зобов'язання за яким вже припинилось, не може бути спрямоване на реальне настання правових наслідків, оскільки припинення зобов'язання має остаточний характер, а чинне законодавство не передбачає можливості відновлення вже припиненого зобов'язання.
ПрАТ «Завод Супутник» заперечило проти зустрічного позову, вказавши, що між позивачем та відповідачем була досягнута згода про продовження дії Договору про, що свідчить відсутність підписаного між сторонами Акту здачі-приймання об'єкта оренди, здійснення відповідачем платежів за оренду приміщення та підписання додаткової угоди 01.01.2022 до Договору. Також, позивач зазначає, що строк дії Договору було продовжено до 01.11.2023, тобто на 2 роки, у зв'язку з чим, додаткова угода до Договору не підлягала нотаріальному посвідченню.
Ухвалою Господарського суд міста Києва від 24.10.2022 прийнято для спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов Фізичної особи - підприємця Понькіної Оксани Володимирівни до Приватного акціонерного товариства «Завод Супутник» про визнання недійсною додаткової угоди. Вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом. Постановлено здійснювати розгляд справи №910/6947/22 за правилами загального позовного провадження.
В судовому засіданні представники позивача підтримав позовні вимоги за первісним позовом в повному обсязі та просив суд задовольнити. Проти зустрічного позову заперечував, просив суд відмовити.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги за зустрічним позовом та просив суд задовольнити. Проти первісного позову заперечував, просив суд відмовити у позові.
Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються первісний та зустрічний позови, суд вважає, що первісний позов підлягає частковому задоволенню, а зустрічний позов задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Судом встановлено, що 30.10.2019 між Приватним акціонерним товариством «Завод Супутник» (далі - Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Понькіною Оксаною Володимирівною (далі - Орендар) укладено Договір оренди нежитлового приміщення №758 (далі - Договір) відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування, без права передання в суборенду та без права викупу, нежитлове приміщення (далі - об'єкт оренд) для використання його у якості офісу. (п.1.1. Договору)
Під об'єктом оренди у цьому Договору розуміється нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Київ, 040820, вул. Межигірська, 82-А, корпус №3. Загальна площа об'єкта оренди становить - 50 кв.м. (п.1.2. та п.1.3. Договору)
Відповідно до п.2.1. Договору Орендар вступає у строкове платне користування приміщенням у термін, указаний у Договорі оренди, але не раніше дати підписання Сторонами цього Договору та Акта приймання-передачі об'єкта оренди, який є невід'ємною частиною цього Договору.
Згідно з п.3.1. Договору цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з момент підписання Сторонами договору та Акту приймання-передачі приміщення і діє з 01.11.2019 по 01.11.2021.
Відповідно до п.5.4.19. Договору Орендар зобов'язується після припинення Договору повернути об'єкт оренди Орендодавцю в належному стані, не гіршому ніж на момент підписання сторонами Договору або компенсувати втрати у разі суттєвого погіршення приміщення.
Пунктом 11.1. Договору визначено, що повернення об'єкта оренди здійснюється у день закінчення строку дії Договору, припинення Договору або розірвання Договору та оформлюється відповідним Актом здачі-приймання, який складається Орендодавцем та підписується сторонами.
Об'єкт оренди вважається повернутим Орендодавцю з моменту фактичного повернення приміщення (об'єкта оренди) та підписання Сторонами Акту здачі-приймання об'єкта оренди. (п.11.8. Договору)
Додатком №1 до Договору сторони визначили розрахунок платежів оренди та комунальних послуг по підприємству з 01.11.2019, відповідно до якого загальна вартість орендної плати становить 8000 грн (строк оплати з 01 по 05 щомісяця).
01.01.2022 між сторонами було складено та підписано Додаткову угоду №1 до Договору (далі - Додаткова угода), відповідно до якої сторонами внесено зміни до розрахунків платежів оренди та комунальних послуг по підприємству, а саме на період з 01.01.2022 по 30.01.2022 загальна вартість плати за опалення становить 9000 грн.
На виконання умов Договору, відповідно до наявного у матеріалах справи Акту приймання-передачі від 01.11.2019 позивач передав, а відповідач прийняв з 01.11.2019 у тимчасове володіння і платне користування приміщення, що орендується, площею - 50 кв.м. під офіс, яке знаходиться за адресом: 04080, м. Київ, вул. Межигірська, буд. 82-А, корпус №3.
За змістом ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Згідно ч.4 ст.284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
За ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ст.764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Судом встановлено, що сторонами не заявлялось про припинення дії Договору, тобто договір є продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.
Жодних актів про повернення орендованого майна орендодавцю сторонами підписано не було, а ФОП Понькіна О.В. письмово не заперечувала проти продовження строку дії договору.
Крім того, як вбачається з наявних у матеріалах справи виписок з АТ КБ «ПриватБанк», відповідачем здійснювалась сплата орендної плати із призначенням платежу «Сплата за оренду приміщення листопад 2021, рахунок №857 від 01.11.2021 у сумі 14690 грн, пдв-20% 1333,33 грн»; «Сплата за оренду приміщення грудень 2021, рахунок №948 від 01.12.2021 у сумі 13000 грн, пдв-20% 2600 грн»; «Сплата за оренду приміщення січень 2022 у сумі 8000 грн, пдв-20% 1600 грн»; «Сплата за оренду приміщень січень 2022 згідно рахунку №1044 від 29.12.2021 у сумі 9000, пдв-20% 1800 грн», а позивачем вказана плата приймалась без заперечень.
Тобто, обома сторонами договору вчинені конклюдентні дії на пролонгацію договірних відносин.
Відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.
Отже, оскільки сторони не повідомляли у встановлений строк про відсутність намірів щодо продовження дії договору оренди після його закінчення, вимог до ФОП Понькіної О.В. про звільнення орендованого приміщення позивачем не заявлялось, більше того, відповідач сплачував, а позивач приймав орендну оплату після закінчення дії договору то Договір №758 від 30.10.2019 вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором, тобто до 01.11.2023 (на 2 роки).
Підстави вважати, що Додаткова угода №1 від 01.01.2022 не спрямована на реальне настання правових наслідків, обумовлених нею, відсутні, оскільки відповідач продовжує займати орендоване приміщення, а доказів протилежного матеріали справи не містять.
Доводи відповідача про виникнення необхідності нотаріального посвідчення Додаткової угоди №1 від 01.01.2022 до Договору в порядку ст. 793 ЦК України, судом відхиляються з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.793 Цивільного кодексу України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню, крім договору, предметом якого є майно державної або комунальної власності, який підлягає нотаріальному посвідченню у разі, якщо він укладений за результатами електронного аукціону строком більше ніж на п'ять років.
Відповідно до постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 29.05.2013 №12 у разі якщо внаслідок внесення змін до договору така його істотна умова як строк його дії сторонами визначено більше, ніж три роки (а саме, якщо додатковою угодою відповідним чином змінюється пункт договору, який передбачав менш ніж трирічний строк), то, за загальним правилом, передбаченим статтею 654 ЦК України, відповідна додаткова угода чи договір у редакції такої угоди підлягають нотаріальному посвідченню, якщо інше не встановлено договором. Таким чином, у випадку неодноразової пролонгації договору оренди будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) на підставі статті 764 ЦК України чи частини другої статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (строк дії якого менший трьох років) немає підстав для його нотаріального посвідчення та державної реєстрації.
Суд зазначає, що Додатковою угодою №1 від 01.01.2022 до Договору сторонами не вносилось жодних змін щодо строку його дії, в такому випадку підстави для нотаріального посвідчення спірної Додаткової угоди №1 від 01.01.2022 відсутні.
Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Таким чином, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, у разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
При цьому, висновок (рішення) про невідповідність правочину актам законодавства як підстава для його недійсності (п. 1 ст. 203 ЦК України) має ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи щодо порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства; саме по собі відступлення сторонами від положення законодавства, регулювання їх іншим чином не свідчить про суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що ФОП Понькіною Оксаною Володимирівною не доведено та не надано суду належних доказів для визнання спірної
Додаткової угоди №1 від 01.01.2022 до Договору №758 від 30.10.2019 недійсною, а тому зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Щодо первісних позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Завод Супутник» до Фізичної особи - підприємця Понькіної Оксани Володимирівни про стягнення 69773,72 грн, суд зазначає наступне.
Пунктом 4.1. Договору визначено, що за користування об'єктом оренди Орендар сплачує Орендодавцю оренду плату в розмірі, передбаченому у Додатках №1, 2 до цього Договору (Розрахунок платежів оренди та комунальних послуг).
Відповідно до п.4.2., 4.3. Договору орендну плату Орендар, незалежно від наслідків його господарської діяльності, здійснює в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Орендодавця наперед, не пізніше 05 числа поточного місяця за місяць оренди, в якому здійснюється платіж.
Розмір орендної плати може періодично переглядатися у разі змін цін і тарифів, з урахуванням їх індексації та інших випадків, передбачених чинним законодавством України. (п.4.5. Договору)
Згідно з п.4.7. Договору плата за оренду приміщення є фіксованим платежем, який повинен сплачуватися незалежно від наслідків діяльності Орендаря.
Зобов'язання Орендаря, щодо сплати орендної плати, забезпечується у вигляді залогової оплати оренди за останній місяць терміну дії цього Договору. (п.4.8. Договору)
Відповідно до п.5.4.2 Договору орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати оренду плату, та інші платежі, передбачені цим Договором.
У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як було вище встановлено судом, Договір оренди нежитлового приміщення №758 від 30.10.2019 діє, а Фізична особа - підприємець Понькіна Оксана Володимирівна продовжує користуватися орендованим приміщенням.
Проте, в порушення умов Договору, відповідачем не виконано взяті на себе зобов'язання по сплаті орендної плати та плати за опалення, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 58400 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи документами, зокрема, рахунками-фактури №СФ-000066 від 01.02.2022, №СФ-0000157 від 01.03.2022, №СФ-0000260 від 01.04.2022, №СФ-0000310 від 01.05.2022 та №СФ-0000374 та виписками з АТ КБ «ПриватБанк».
Про факт узгодження сторонами розміру орендної плати, а також досягнення згоди щодо оплати відповідачем вартості комунальних послуг свідчать надані позивачем рахунки-фактури та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).
Твердження відповідача за первісним позовом про те, що він не отримував рахунку не приймаються судом до уваги, адже з наявних у матеріалах справи банківських виписок вбачається, що виставлені рахунки відповідач частково оплачував на користь позивача.
Наявність обов'язку відповідача щодо сплати заборгованості у розмірі 58400 грн підтверджується матеріалами справи та не була ним спростована, зокрема, останнім не надано суду доказів оплати на вказану суму, у зв'язку з чим первісний позов в частині стягнення основного боргу підлягає задоволенню в повному обсязі.
Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача пені у розмірі 5602 грн, 3% річних у розмірі 494,20 грн та інфляційних втрат у розмірі 5277,52 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, судом встановлено, що надані розрахунки відповідають вимогам чинного законодавства та є арифметично вірними, а тому позовні вимоги в даній частині підлягають задоволенню.
Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. (частина 3 статті 549 ЦК України).
Відповідно до п.6.1. Договору у випадку несвоєчасного внесення на рахунок Орендодавця орендної плати, Орендар сплачує на користь Орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що останній здійснений із порушенням п.6.1. Договору, а саме позивачем за березень 2022 нараховано пеню на загальну суму заборгованості у розмірі 20400 грн, яка складається із заборгованості по сплаті орендної плати у розмірі 8000 грн та заборгованості по опаленню 9000 грн, в той же час п.6.1. Договору передбачено право нарахування пеню саме на суму боргу зі сплати орендної плати.
Здійснивши власний розрахунок пені, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 4291,18 грн.
Посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, як на наявність форс-мажорних обставин, судом відхиляються з огляду на наступне.
Згідно листа Торгово-Промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, в якому зазначено, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану з 05 години 30 хвилини 24 лютого 2022 року, ТТП підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності по договору, виконання яких настало згідно з умовами договору і виконання яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.
Відповідно до ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
В той же час, відповідачем не надано доказів неможливості виконання зобов'язання внаслідок настання форс-мажорних обставин.
Окрім того, підписаним між сторонами Договором оренди, не передбачено порядку та умов регулювання правовідносин у випадку виникнення форс-мажорних обставин.
Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за первісним позовом покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог, разом з тим, судові витрати за подання зустрічного позову покладаються на відповідача.
Стосовно вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000, суд зазначає наступне.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено види судових витрат. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з вимогами п.п. 1-2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Витрати сторін, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених 129 ГПК України.
Судом встановлено, що на підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем додано до матеріалів справи ордер серії СВ №1021404 від 27.07.2022, ордер серії АН №1013166 від 20.12.2022, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН №5482 від 24.04.2019, копію витягу з Єдиного реєстру адвокатів України копію Договору на правове обслуговування юридичної особи №0104/19 від 01.04.2019, копію Акту здачі-приймання наданих юридичних послуг від 27.07.2022 на 10000 грн, копію Додаткової угоди №17 від 31.10.2022 до Договору, акт здачі-приймання наданих юридичних послуг від 31.10.2022 на 10000 грн.
З огляду на спірні правовідносини сторін, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, ціну позову, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, часткове задоволення первісного позову, враховуючи наявність заперечень відповідача щодо заявлених витрат, суд вважає за доцільне обмежити розмір витрат з оплати професійної правничої допомоги адвоката сумою у 10000 грн.
Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Первісний позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця Понькіної Оксани Володимирівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Завод Супутник» (04080, м. Київ, вул. Межигірська, буд. 82-А; ідентифікаційний код 02970300) заборгованість у розмірі 58400 (п'ятдесят вісім тисяч чотириста) грн, 3%річних у розмірі 494 (чотириста дев'яносто чотири) грн 20 коп., інфляційні втрати у розмірі 5277 (п'ять тисяч двісті сімдесят сім) грн 52 коп., пеню у розмірі 4291 (чотири тисячі двісті дев'яносто одна) грн 18 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2434 (дві тисячі чотириста тридцять чотири) грн 39 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 (десять тисяч) грн.
В іншій частині первісного позову відмовити.
У задоволенні зустрічного позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено: 13.03.2023
Суддя Я.В. Маринченко