вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
06.03.2023м. ДніпроСправа № 904/3385/22
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бондарєв Е.М. за участю секретаря судового засідання Найдьонова Є.О.
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-виробнича фірма "Ремтехгаз" (50106, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Коломойцівська, 28, ідентифікаційний код 30299519)
до Приватного акціонерного товариства "Дніпровагонмаш" (51925, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Українська, буд. 4, ідентифікаційний код 05669819)
про стягнення 2 083 947,60 грн. заборгованості за поставлену продукцію, 35 896,60 грн. 3% річних, 349 805,13 грн. інфляційних втрат, 404 655,79 грн. пені
Представники:
Від позивача: Яцків І.М., довіреність, адвокат
Від відповідача: Донець О.Є., довіреність, адвокат
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інженерно-виробнича фірма "Ремтехгаз" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом №б/н від 29.09.2022 про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Дніпровагонмаш" заборгованості на загальну суму 2 874 305,12 грн., з яких:
- 2 083 947,60 грн. заборгованість за поставлену продукцію;
- 35 896,60 грн. 3% річних за загальний період з 15.02.2022 по 20.09.2022;
- 349 805,13 грн. інфляційні втрати за загальний період з лютого по серпень 2022 року;
- 404 655,79 грн. пеня за загальний період з 15.02.2022 по 13.09.2022.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати понесені позивачем в даній справі, які складають з судового збору та витрат пов'язані з розглядом справи (попередній розрахунок витрат на правничу допомогу становить 100 000,00 грн.).
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки продукції №500/19 від 30.12.2019 в частині щодо своєчасної та повної оплати за продукцію отриману на загальну суму 2 965 267,20 грн. за наступними видатковими накладними:
- №РН0000244 від 31.01.2022 на суму 825 375,60 грн.;
- №РН0000353 від 11.02.2022 на суму 895 944,00 грн.;
- №РН0000434 від 21.02.2022 на суму 731 337,60 грн.;
- №РН0000480 від 28.02.2022 на суму 359 528,40 грн.;
- №РН0000513 від 10.03.2022 на суму 153 081,60 грн.,
а саме часткової оплати на суму 881 319,60 грн.
Разом з позовною заявою позивачем подана заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках Приватного акціонерного товариства "Дніпровагонмаш", включаючи розрахунковий рахунок IBAN НОМЕР_1 в АТ "ТАСкомбанк" м. Київ МФО 339500 у межах розміру суми позовної вимоги 2 847 305,10 грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2022 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Інженерно-виробнича фірма "Ремтехгаз" у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2022 позовну заяву залишено без руху, позивачу запропоновано протягом 5 днів з дня вручення ухвали суду про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки позовної заяви, а саме надати до суду докази сплати судового збору у сумі 404,99 грн. у встановленому порядку.
До суду 12.10.2022 надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/3385/22, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням учасників справи та призначено підготовче засідання на 14.11.2022 о 14:00год.
У підготовчому засіданні 14.11.2022 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та підготовче засідання відкладено на 05.12.2022 о 11:30 год.
До суду 15.11.2022 надійшов відзив відповідача на позовну заяву в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог виходячи з наступного. Так, в порушення укладеного між сторонами договору позивачем не здійснено постачання продукції і не надання сертифікатів якості продукції. Тому, постачання продукції не відбувалось в підтвердженням даного факту слугує відсутність копій зазначених сертифікатів у додатках до позовної заяви як доказів поставки. Також, факт відсутності Актів приймання-передачі рідкого двоокису вуглецю, які мали б бути підписані обома сторонами в момент його поставки, також свідчить про відсутність постачання продукції.
Також відповідач зазначає, що надані позивачем копії товарно-транспортних накладних жодним чином не підтверджують ані поставку відповідачу двоокису вуглецю, ані поставку аргону, який, до речі, є основним газом у суміші М21. Наявні в матеріалах справи товарно-транспортні накладні не відповідають вимогам закону щодо їх змісту, містять неправдиві відомості, а тому є неналежними та недопустимими доказами щодо здійснення поставки товару.
Згідно з доданих копій ТТН, вантажоодержувачем за ними являється сам позивач. А в тих ТТН в яких зазначений відповідач, відсутні такі реквізити як посада, прізвище та підпис відповідальної особи. Також, більшість наданих позивачем копій ТТН не містять позначки місця складання документа: № ТТН-000032 від 11.01.2022, № 71 від 14.01.2022, № ТТН-000095 від 19.01.2022, № 1 від 27.01.2022, № ТТН-000180 від 04.02.2022, № ТТН-000230 від 12.02.2022, № 349 від 14.02.2022, № ТТН-000269 від 17.02.2022. В деяких ТТН відсутня відмітка про кількість вантажу: № СК00-000017 від 10.01.2022, №1 від 27.01.2022, №СК00-000091 від 31.01.2022.
Крім того, відповідач зазначає, що в порушення п.10.121 р. 10 Правил перевезення, деякі ТТН не містять запису щодо маси вантажу: № 71 від 14.01.2022, № 349 від 14.02.2022. В порушення п.п. 5.2., 5.4 Правил перевезення та пп. 4.3 Договору деякі ТТН не містять запису щодо виду пакування: № СК00-000017 від 10.01.2022, № 71 від 14.01.2022, № 1 від 27.01.2022, № СК00-000091 від 31.01.2022, № 349 від 14.02.2022. Відповідач зауважує, що "налив", згідно Правил перевезення, не є видом пакування, а є способом навантаження/розвантаження.
Щодо не підписання відповідачем актів приймання-передачі приладів вузла обліку суміші ArCo2, видаткових накладних та неоплату виставлених позивачем рахунків-фактур відповідач зазначає, що вони не є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриману продукцію, адже не фіксують факту здійснення господарської операції з огляду на нижченаведене. Відповідно до умов договору не передбачено обов'язку відповідача підписувати Акти зняття показань з вузла автоматизованого обліку, відповідно, порядок та строки такого підписання також не передбачено, а тому і обов'язку направляти мотивовану відмову від підписання у відповідача не має.
При цьому, згідно умов договору, на підставі таких актів сторони визначають кількість поставленої продукції. Таким чином, з огляду на відсутність обов'язку у відповідача направляти мотивовану відмову від підписання акту, то у разі незгоди з кількістю поставленої продукції, а у даному разі відсутності поставки, відповідач не погоджується з обсягами постачання не поставивши підпис на актах.
За допомогою системи "Електронний суд" 01.12.2022 до суду надійшло клопотання позивача про витребування доказів, в якому посилаючись на правову позицію відповідача, яка викладена у відзиві на позовну заяву, постало питання щодо підтвердження доказів. Так, попри подання беззаперечних доказів щодо поставки позивачем продукції відповідачу, зважаючи, що відповідачем навмисно не підписувалися первинні документи, а саме видаткові накладні за поставлену продукцію в період трьох декад лютого 2022 та першої декади березня 2022, а також того, що останнім задекларовані податкові накладні в податковій звітності, та віднесено до податкового кредиту, доказом чого є відповідь ГУ ДПС у Дніпропетровській області з додатками, зважаючи, що відповідач зазначає, що така відповідь на адвокатський запит ГУ ДПС у Дніпропетровській області не є належний та допустимим доказом, також заперечення останнім поставки продукції. На підставі наведеного, позивач просить суд, постановити ухвалу, відповідно до якої витребувати в Головному управлінні Державної податкової служби у Дніпропетровській області Державної податкової служби України належним чином завірені копії податкової декларації за звітний податковий період 2 місяць 2022; 6 місяць 2022 року та письмові повідомлення ГУ ДПС у Дніпропетровській області щодо факту, чи були податкові накладні відображені у податкових деклараціях ПАТ "Дніпровагонмаш" та на яку суму був відображений та використаний податковий кредит ПАТ "Дніпровагонмаш".
Також за допомогою системи "Електронний суд" позивачем 01.12.2022 подана до суду відповідь на відзив в якій не погоджується з викладеною позицією відповідача та просить суд задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування якої зазначає, про наявність правовідносин за між сторонами за договором та наявності невиконаних зобов'язань із сторони відповідача, що підтверджується його листом від 09.03.2022 №2/10-54 адресований позивачу про настання форсмажорних обставин.
Щодо позиції відповідача стосовно ненадання позивачем сертифікатів, так з даного приводу, позивач зазначає, що до кожної партії поставки продукції, а саме подекадно позивачем надавались відповідачу надавались сертифікати якості продукції, та разом з пакетом інших документів (видаткові накладні, акти приймання передачі показань приладів вузла обліку суміші ArCO2, рахунки фактури) надсилались засобами поштового зв'язку та електронною поштою. Доказом зазначених аргументів, слугуватимуть наступні сертифікати якості продукції:
паспорт якості №108 ISO 14175-M21 склад СО2 (18%) + Ar (82%) від 11.02.2022 кількість 10 666м3; (Додаток 2);
паспорт якості №133 ISO 14175-M21 склад СО2 (18%) + Ar (82%) від 21.02.2022 кількість 8 706м3; (Додаток 3);
паспорт якості №156 ISO 14175-M21 склад СО2 (18%) + Ar (82%) від 01.03.2022 кількість 4 280,1м3; (Додаток 4);
паспорт якості №171 ISO 14175-M21 склад СО2 (18%) + Ar (82%) від 10.03.2022 кількість 1 822,4м3; (Додаток 5).
Вказані документи разом з іншими документами (видаткові накладні, акти приймання передачі показань приладів вузла обліку суміші ArCO2, рахунки фактури) надсилались, як зазвичай позивачем, електронною поштою менеджеру відповідача за адресою yanshin@dvmash.biz, а також засобами поштового зв'язку, а саме Нова Пошта. Відповідач попри отримання продукції та документів, вказані документи не підписував та не скріплював печаткою, позивачу у відповідь не надсилав.
Так, у відзиві відповідач зазначає, про "факт відсутності Актів приймання-передачі рідкого двоокису вуглецю, які б мали бути підписані обома сторонами в момент його поставки, також свідчить про відсутність постачання продукції." В заперечення вказаних доводів, позивач зазначає, що в процесі виконання договору, жодних Актів приймання-передачі рідкого двоокису вуглецю між сторонами не підписувалися.
Також, позивач не погоджується з доводами відповідача щодо неналежного оформлення ТТН та нібито сплати відповідачем 55 944,00 грн.
У підготовчому засіданні 05.12.2022 оголошувалась перерва до 19.12.2022 о 11:30 год.
До суду 19.12.2022 позивач надав заяву про не допуск у справу представника відповідача, з в'язку з тим, що у останнього зупинено свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю, а враховуючи що спір по даній справі не є малозначнім, тому Донець О.Є. не має права представляти в ній інтереси, належні докази на право самопредставництво в справі відсутні.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2022 клопотання позивача про витребування доказів задоволено, витребувано у Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області Державної податкової служби України копії документів та відкладено підготовче засідання на 10.01.2023 о 11:00 год.
До суду 10.01.2023 відповідачем подані заперечення на позицію викладену позивачем у відповіді на відзив в яких зазначає, що відповідач не отримував жодного письмового повідомлення від позивача щодо наміру останнього реалізувати своє право на розірвання договору в односторонньому порядку.
Також відповідач зазначає, що зі свого боку позивач вважає, що доказом поставки слугують товарно-транспортні накладні, копії яких були ним додані до позовної заяви, проте це суперечить умова договору, в якому сторони погодили, що доказом поставки, в даному випадку, будуть вважатись Акти приймання-передачі, а товарно-транспортна накладна - документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення та розрахунків за перевезення вантажу. А отже, ТТН не може бути належним доказом ані поставки рідкого двоокису вуглецю, адже згідно договору підтвердженням поставки має бути Акт приймання-передачі, ані будь чого іншого, адже згідно порядку постачання (розділ 5 договору), постачання продукції здійснюється постачальником з виробничих потужностей постачальника до точки подачі в розподільчий трубопровід покупця. При цьому, точкою подачі в розподільчий трубопровід покупця, за якою продукція вважається власністю покупця, є вузол автоматизованого обліку.
Крім того, 10.01.2023 відповідачем надані пояснення щодо права Донця Олександра Євгеновича представляти Приватне акціонерне товариство "Дніпровагонмаш" у порядку самопредставництва з наданням витягу із Статуту Приватного акціонерного товариства "Дніпровагонмаш", копії витягу з протоколу засідання наглядової ради Приватного акціонерного товариства "Дніпровагонмаш" від 11.03.2022, копії витягу з протоколу засідання наглядової ради Приватного акціонерного товариства "Дніпровагонмаш" від 12.03.2022.
У підготовчому засіданні 10.01.2023 оголошувалась перерва до 25.01.2023 о 11:30 год. та повторно витребувано у Головного управління ДПС у Дніпропетровській області документи.
За допомогою системи "Електронний суд" 23.01.2023 від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на вимогу ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2022 надійшли копії декларацій з ПДВ по ПрАТ "Дніпровагонмаш" за лютий 2022 року та червень 2022 року з Додатком №1 "Відомості про суми податку на додану вартість, зазначені у податкових накладних/розрахунках коригування до податкових накладних, не зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та про податковий кредит з урахуванням його коригування".
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні на 20.02.2023 о 15:30год.
У судовому засіданні 20.02.2023 оголошувалась перерва до 06.03.2023 о 14:00 год.
До суду 06.03.2023 відповідачем подані пояснення в яких зазначає, що відсутність доказів постачання продукції позивачем, а саме відсутність Актів приймання-передачі при здійсненні позивачем доставки сировини для виготовлення продукції; не надання відповідачеві на кожний об'єм поставленої продукції сертифікатів якості; відсутність товарно-транспортних накладних, які підтверджують фактичне переміщення вантажу/продукції, а відтак, поставку відповідачу продукції за Договором тощо, дають підставу стверджувати, що доказів здійснення поставки продукції позивач суду не надав, адже поставка не здійснювалась. Відповідач стверджує, що позивач жодним чином не довів факту здійснення ним постачання продукції, не надав жодного доказу навіть технічної можливості здійснення такої поставки, адже фактичних доказів передачі та встановлення відповідного обладнання немає.
Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 6 лютого 2023 року №58/2023, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 07 лютого 2023 року № 2915-IХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.
Відповідно до частини 1 статті 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Згідно з частиною 2 статті 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя, навіть в умовах воєнного стану.
Так, розпорядженням голови Господарського суду Дніпропетровської області № 34 від 28.03.2022 "Про роботу суду в умовах воєнного стану" відповідно до ст. 24 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", у зв'язку із запровадженням 24 лютого 2022 року на території України воєнного стану Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні"" від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ та рішення Ради суддів України від 24 лютого 2022 року № 9, з метою недопущення випадків загрози житло, здоров'ю та безпеці відвідувачів і працівників суду, встановлено в Господарському суді Дніпропетровської області особливий режим роботи суду.
Суд з метою належного виконання свого процесуального обов'язку щодо розгляду справи по суті, керується п.10 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, що кореспондується із ст. 129 Конституції України, за якою однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
У відповідності до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення у даному судовому засіданні.
У судовому засіданні 06.03.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
30 грудня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інженерно-виробнича фірма "Ремтехгаз" (далі - позивач, постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Дніпровагонмаш" (далі - відповідач, покупець) укладено договір №500/19 поставки продукції (далі - договір) відповідно до п.1.1 якого в порядку та відповідно до умов договору та додатків до нього, які після підписання сторонами є невід'ємною частиною договору, постачальник зобов'язався поставляти покупцю продукцію в кількості і по цінах, наведеним у Специфікації (п.1.2 договору), а покупець прийняти і оплати її.
Відповідно до п.1.2 договору щомісячний обсяг продукції, яка постачається постачальником та приймається покупцем, визначається в межах до 20 000 м3 , а саме Матеріали зварювальні. Захисні гази для дугової зварки та різки (Суміш газова зварювальна М21 відповідно до ДСТУ ISO 14175-2014) в кількості поставки 20 000 м3 , за ціною 28,80 грн. з ПДВ.
01 листопада 2021 року між сторонами укладено Додаткову угоду №2 до договору, якою до п. 1.2 договору внесено зміни та викладено його в наступній редакції: Специфікація Продукції: Щомісячний обсяг Продукції, яка постачається Постачальником та приймається Покупцем, визначається в межах до 20 000 м3. Найменування продукції - Матеріали зварювальні. Захисні гази для дугової зварки та різки (Суміш газова зварювальна М21 відповідно до ДСТУ ISO 14175-2014); Кількість поставки (м3) (0-20 000); Ціна грн. (без ПДВ) - 70,00; Ціна грн. (з ПДВ) 84,00.
Відповідно до п.3.2 договору фактичний розмір поставленої постачальником та спожитої покупцем продукції, визначається обома сторонами на підставі показань вузла автоматизованого обліку в складі:
- лічильник газу промисловий для комерційного обліку (Курс-01);
- коректор об'єму газу "Тандем -ТР";
- GSM датчик зі здатністю в он-лайн режимі вести cторонами облік спожитої продукції із виведенням даних на екран комп'ютерної техніки, та зберігання таких даних в пам'яті комп'ютера.
Зазначений вузол автоматизованого обліку є лічильником комерційного приладу обліку обсягу спожитої покупцем продукції.
Відповідно до п.3.6 договору умови оплати - подекадний платіж. В останній робочий день кожної декади поточного місяця уповноважені представники сторін, зазначені в п. 3.5 договору, знімають показання з вузла автоматизованого обліку та складають "Акт зняття показань з вузла автоматизованого обліку". На підставі цього Акту визначається кількість поставленої протягом декади постачальником, та прийнятої покупцем продукції, та оформлюють видаткову накладну. Разом з рахунком на оплату постачальник передає наступні документи: видаткову накладну. Видаткова накладна датується останнім днем кожної декади поточного місяця. Оплата відбувається за рахунками постачальника, якщо рахунки відповідають умовам договору, в них вказана діюча ціна та кількість фактично поставленої продукції та за наявності вищевказаних документів.
Покупець зобов'язаний здійснити в безготівковому порядку на поточний банківський рахунок оплату за поставлену постачальником та прийняту покупцем продукцію протягом 3-х банківських днів з моменту одержання рахунку з документами, вказаними в п.3.6 договору (п. 3.7 договору).
Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2020, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань (п.8.1 договору). У випадку, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити умови договору за 10 банківських днів до його закінчення, договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік (п.8.2 договору).
Позивач стверджує, що на виконання умов договору у січні, лютому та у березні 2022 року здійснив поставку продукції на загальну суму 2 965 267,20 грн. за наступними видатковими накладними:
- №РН0000244 від 31.01.2022 - 9 825,9 м3 продукції на суму 825 375,60 грн.;
- №РН0000353 від 11.02.2022 - 10 666,0 м3 продукції на суму 895 944,00 грн.;
- №РН0000434 від 21.02.2022 - 8 706,4 м3 продукції на суму 731 337,60 грн.;
- №РН0000480 від 28.02.2022 - 4 280,1 м3 продукції на суму 359 528,40 грн.;
- №РН0000513 від 10.03.2022 - 1 822,4 м3 продукції на суму 153 081,60 грн.
та за наступними актами приймання-передачі показань приладів вузла обліку суміші ArCO2 :
- від 01.02.2022 - 9 825,9 м3 продукції на суму 825 375,60 грн.;
- від 11.02.2022 - 10 666,0 м3 продукції на суму 895 944,00 грн.;
- від 21.02.2022 - 8 706,4 м3 продукції на суму 731 337,60 грн.;
- від 28.02.2022 - 4 280,1 м3 продукції на суму 359 528,40 грн.;
- від 10.03.2022 - 1 822,4 м3 продукції на суму 153 081,60 грн.
В свою чергу відповідачем сплачено суму основного боргу на загальну суму 881 319,60 грн., що підтверджується банківськими виписками:
- від 03.02.2022 на суму 225 375,60 грн.;
- від 07.02.2022 на суму 300 000,00 грн.;
- від 14.02.2022 на суму 300 000,00 грн.;
- від 14.02.2022 на суму 55 944,00 грн.
Позивач стверджує, що відповідач в порушення умов договору оплатив товар частково, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом про стягнення основного боргу у сумі 2 083 947,60 грн., 3% річних у сумі 35 896,60 грн., інфляційних втрат у сумі 349 805,13 грн. та пені у сумі 404 655,79 грн.
Відповідач, в свою чергу, заперечує факт отримання продукції за договором, вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження отримання відповідачем продукції за договором.
Предметом доказування у справі є обставини укладання договору, факт поставки продукції, строк оплати, наявність часткової оплати, строк дії договору, наявність прострочення оплати.
Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 2 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Отже, двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. З укладенням такого договору постачальник бере на себе обов'язок передати у власність покупця товар належної якості і водночас набуває права вимагати його оплати, а покупець зі свого боку набуває права вимагати від постачальника передачі цього товару та зобов'язаний здійснити оплату.
Первинні документи, які складені на виконання умов договору та підтверджують факт поставки товару покупцеві мають відповідати вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 № 363.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з частиною другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
За приписами пунктів 2.1.-2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.1995 №88 (далі - Положення №88), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).
Згідно з пунктами 2.4., 2.5. Положення №88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.
Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.
Отже, за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать зокрема, видаткова накладна, товарно-транспортна накладна тощо, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції.
Правовідносини з перевезення вантажів регулюються Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 №363, у п. 11 якого встановлено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом (п.11.3.). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники (п.11.4.). У разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику (п.11.5.).
Згідно зазначених вище положень Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники та один примірник товарнотранспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника).
Суд зазначає, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару.
У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18.
В підтвердження факту постачання продукції позивачем надані Звіти з подобового архіву фактичного розміру поставленої позивачем та спожитої відповідачем продукції, які сформовані за допомогою вузла автоматизованого обліку, який є лічильником комерційного приладу обліку обсягу спожитої відповідачем продукції, в складі: лічильника газу промислового для комерційного обліку (Курс-01); коректора об'єму газу "Тандем-ТР"; GSM датчика зі здатністю в онлайн режимі вести сторонами облік спожитої продукції із виведенням даних на екран комп'ютерної техніки, та зберігання даних в пам'яті комп'ютера, про що зазначено в п. 3.2 договору, а саме:
- звіт подобового архіву споживання продукції з 21.01.2022-01.02.2022 (9 825,9 м3);
- звіт подобового архіву споживання продукції з 01.02.2022-11.02.2022 (10 660 м3);
- звіт подобового архіву споживання продукції з 11.02.2022-21.02.2022 (8 706,4 м3);
- звіт подобового архіву споживання продукції з 21.02.2022-01.03.2022 (4 280,1 м3);
- звіт подобового архіву споживання продукції з 01.03.2022-11.03.2022 (1 822,4 м3);
в період лютого 2022 року - березня 2022 року (10 660м3 + 8 706,4м3 + 4 280,1м3 +1 822,4м3 = 25 747,9 м3).
Також позивачем в підтвердження позовних вимог надані товарно-транспортні накладні щодо поставки аргону та діоксиду вуглецю на територію підприємства за адресою м. Кам'янське, вул. Українська, 4, а саме:
- ТТН №СК 00-000017 від 10.01.2022 - 2 470 кг двоокис вуглецю рідкий;
- ТТН №ТТН-000032 від 11.01.2022 - 10 000 кг аргон охолоджений рідкий;
- ТТН №71 від 14.01.2022 - 4 270 кг діоксид вуглецю скраплений;
- ТТН №ТТН-000095 від 19.01.2022 - 11 680 кг аргон охолоджений;
- ТТН №1 від 27.01.2022 - 12 980 кг. аргон охолоджений;
- ТТН №СК00-000091 від 31.01.2022 - 5 416 кг двоокис вуглецю рідкий;
- ТТН №ТТН-000180 від 04.02.2022 - 10 390 кг аргон охолоджений рідкий;
- ТТН №ТТН-000230 від 12.02.2022 - 12 700 кг аргон охолоджений рідкий;
- ТТН №349 від 14.02.2022 - 4 620 кг діоксид вуглецю скраплений;
- ТТН №ТТН-000269 від 17.02.2022 - 8 260 кг аргон охолоджений рідкий.
Таким чином, в період з кінця січня по лютий 2022 року відповідно до вказаних вище товарно-транспортних накладних на територію підприємства відповідача, з метою поставки продукції (суміш 18% діоксид вуглецю, 82 % аргон) доставлено 10 036 кг діоксиду вуглецю, та 44 330 кг аргону.
Вищенаведені первинні документи, а саме видаткові накладні та акти приймання показань приладів вузла обліку суміші ArCO2 , та рахунки фактури:
- №СФ-0000193 від 31.01.2022 на суму 825 375,60 грн.;
- №СФ-0000254 від 11.02.2022 на суму 895 944,00 грн.;
- №СФ-0000301 від 21.02.2022 на суму 731 337,60 грн.;
- №СФ-0000338 від 28.02.2022 на суму 359 528,40 грн.;
- №СФ-0000406 від 10.03.2022 на суму 153 081,60 грн.,
в день складання, підписувались та скріплювались печаткою позивачем, та надсилались відповідачу засобами поштового зв'язку, що підтверджується квитанцією Новапошта та трекінг листа №59000797658784 від 22.02.2022 та цінним листом з описом Укрпоштою 15.04.2022 та отримання їх відповідачем 20.04.2022 накладна №5010602998235 (а.с. 99-101 том 1).
Відповідач вищевказані первинні документи отримував, проте підписані та скріплені печаткою, з свого боку видаткові накладні за спожиту ним продукцію та Акти приймання показань приладів вузла обліку суміші ArCO2 позивачу не надав.
Таким чином, надані позивачем документи в їх сукупності, дають достатні підстави вважати поставку такою, що здійснена позивачем на загальну суму 2 965 267,20 грн.
Також як вбачається з матеріалів справи, на запит позивача ГУ ДПС у Дніпропетровській області надано відповідь №41340/6/04-36-04-03-08 від 11.08.2022 в якій зазначено, що згідно даних АІС "Податковий блок" встановлено, що підприємством ПрАТ "Дніпровагонмаш" задекларовано податкові накладні в податковій звітності з ПДВ, а саме віднесено до податкового кредиту:
- від 31.01.2022 №246 на суму ПДВ -137,56 тис. грн. обсяг постачання 825,37 тис. грн., зареєстрована в ЄРПН 14.02.2022, в податковій декларації з ПДВ за січень 2022 року;
- від 11.02.2022 №94 на суму ПДВ - 149,32 тис. грн., обсяг постачання - 895,94 тис. грн., зареєстрована в ЄРПН 07.06.2022, в податковій декларації з ПДВ за лютий 2022 року;
- від 21.02.2022 №159 на суму ПДВ - 121,88 тис. грн. обсяг постачання - 731,33 тис. грн., зареєстрована в ЄРПН 07.06.2022 в податковій декларації з ПДВ за червень 2022 року;
- від 28.02.2022 №194 на суму ПДВ - 59,92 тис. грн., обсяг постачання 359,52 тис. грн., зареєстрована в ЄРПН 07.06.2022, в податковій декларації з ПДВ за червень 2022 року;
- від 10.03.2022 №18 на суму ПДВ -25,5 тис. грн., обсяг постачання 153,08 тис. грн., зареєстрована в ЄРПН 07.06.2022, в податковій декларації з ПДВ за червень 2022 року.
На підтвердження формування відповідачем податкового кредиту за поставками позивачем продукції за договором, до відповіді на адвокатський запит, ГУ ДПС у Дніпропетровській області додано податкові декларації з ПДВ та Додатку №1 - відповідача, а саме:
- податкова декларація ПрАТ "Дніпровагонмаш" з ПДВ та додаток №1 за 1 місяць 2022;
- податкова декларація ПрАТ "Дніпровагонмаш" з ПДВ та додаток №1 за 2 місяць 2022;
- податкова декларація ПрАТ "Дніпровагонмаш" з ПДВ та додаток №1 за 6 місяць 2022.
Відповідачем в податкових деклараціях з ПДВ та додатках №1 до неї в розділі II, Таблиця 2.1. "Відомості про операції з придбання з податком на додану вартість, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та ставками 7% і 14%" задекларовано податкові накладні позивача в податковій звітності з ПДВ, та віднесено до податкового кредиту:
- за лютий 2022 року на суму ПДВ 149 324,00 грн., обсяг постачання 746 620,00 грн. (графа 12 таблиці 2.1.розділу II Додатку №1 до декларації з ПДВ за 2 місяць 2022 року ПрАТ "Дніпровагонмаш") та на суму ПДВ 181 811,00грн.; обсяг постачання 909 055,00грн. (графа 61 таблиці 2.1. розділу II Додатку №1 до декларації з ПДВ за 6 місяць 2022 року ПрАТ "Дніпровагонмаш") (149 324 + 181 811 = 331 135 грн. - ПДВ); (746 620 + 909 055 = 1 655 675 грн. обсяг постачання);
- за березень 2022 року на суму ПДВ 25 513,60 грн., обсяг постачання 127 568,00 грн. (графа 62 таблиці 2.1. розділу II Додатку №1 до декларації з ПДВ за 6 місяць 2022 року ПрАТ "Дніпровагонмаш").
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу).
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки.
Підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
Встановлюючи правило щодо обов'язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов'язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17.
З урахуванням наведеного Верховний Суд зазначає, що, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, господарські суди повинні враховувати фактичні дії як постачальника так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.
Якщо сторона заперечує факт передачі товару за договором поставки за податковими накладними, але одночасно реєструє податкові накладні на придбання товарів від постачальника та формує як покупець податковий кредит за фактом поставки товару на підставі спірних видаткових накладних, і жодним чином не пояснює свої дії та правову підставу виникнення в платника права на податковий кредит з ПДВ за цими накладними, то така поведінка сторони не є добросовісною та розумною. У такому випадку дії сторони з реєстрації податкових накладних засвідчують волю до настання відповідних правових наслідків, тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (постачальником) на постачання послуг на користь другої сторони (покупця), може бути допустимим доказом факту прийняття товару від контрагента на визначену суму, якщо покупець вчинив юридично значимі дії, зокрема, відобразив податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 03.06.2022 у справі № 922/2115/19.
Під час розгляду справи судом, на виконання вимог ухвали суду, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області надана відповідь №5786/5/04-36-04-03-008 від 10.02.2023 відповідно до якої згідно даних АІС Податковий блок" підприємством ПрАТ "Дніпровагонмаш" задекларовано в податковій звітності з ПДВ, а саме віднесено податкового кредиту податкові накладні:
- від 31.01.2022 №246 на суму ПДВ -137,56 тис. грн. обсяг постачання 825,37 тис. грн., зареєстрована в ЄРПН 14.02.2022, в податковій декларації з ПДВ за січень 2022 року;
- від 11.02.2022 №94 на суму ПДВ - 149,32 тис. грн., обсяг постачання - 895,94 тис. грн., зареєстрована в ЄРПН 07.06.2022, в податковій декларації з ПДВ за лютий 2022 року;
- від 21.02.2022 №159 на суму ПДВ - 121,88 тис. грн. обсяг постачання - 731,33 тис. грн., зареєстрована в ЄРПН 07.06.2022 в податковій декларації з ПДВ за червень 2022 року;
- від 28.02.2022 №194 на суму ПДВ - 59,92 тис. грн., обсяг постачання 359,52 тис. грн., зареєстрована в ЄРПН 07.06.2022, в податковій декларації з ПДВ за червень 2022 року;
- від 10.03.2022 №18 на суму ПДВ -25,5 тис. грн., обсяг постачання 153,08 тис. грн., зареєстрована в ЄРПН 07.06.2022, в податковій декларації з ПДВ за червень 2022 року.
Отже, після фактичного отримання від позивача продукції за спірними видатковими накладними відповідач відобразив в податковій звітності спірні операції.
У даному випадку матеріали справи не містять іншої інформації про існування між позивачем та відповідачем, як договірних, так і позадоговірних правовідносин з постачання продукції.
При цьому, відповідач не надав жодних доказів того, що відображені в його податковій звітності операції відносяться до інших господарських правовідносин із позивачем, а не до договору поставки прлдукції №500/19 від 30.12.2019.
Таким чином, відповідач обізнаний про існування спірного договору та про його умови, що підтверджується частковою оплатою спірної продукції та відображенням відповідних господарських операцій у податковій звітності відповідача, а отже вищевказані докази в їх сукупності підтверджують факт передачі позивачем у власність відповідача спірної продукції за договором, що є підставою для виникнення у відповідача обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриману відповідачем продукцію.
Згідно з нормами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Враховуючи п. 3.7 договору покупець зобов'язаний здійснити в безготівковому порядку на поточний банківський рахунок оплату за поставлену постачальником та прийняту покупцем продукцію протягом 3-х банківських днів з моменту одержання рахунку з документами, вказаних в п. 3.6 договору.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З огляду на викладене, а також зважаючи на ненадання відповідачем доказів здійснення своєчасної та у повному обсязі оплати поставленої продукції або обґрунтованих заперечень проти вимог позивача, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленої позивачем за договором продукції на суму 2 083 947,60 грн.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 404 655,79 грн., 3% річних у розмірі 35 896,60 грн. та інфляційних втрат у розмірі 349 805,13 грн., суд зазначає наступне.
Згідно з статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 Господарського кодексу України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).
Так, відповідно до статей 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 статті 549 Цивільного кодексу України).
Згідно з ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.
Відповідно до п. 6.3 договору при порушенні термінів оплати відповідно до умов договору покупець сплачу постачальнику пеню у розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми боргу за кожен день прострочення.
Перевіривши правильність нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України та здійснено позивачем арифметично правильно, а отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені за загальний період з 15.02.2022 по 13.09.2022 у сумі 404 655,79 грн., 3% річних за загальний період з 15.02.2022 по 20.09.2022 у сумі 35 896,60 грн. та інфляційних втрат за загальний період з лютого по серпень 2022 року у сумі 349 805,13 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Враховуючи вищенаведене та беручи до уваги порушення відповідачем умов договору в частині своєчасної та повної оплати поставленої позивачем продукції та те, що відповідач не спростував наявність суми основного боргу, суд вважає позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Враховуючи те, що позов задоволено повністю, згідно з п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у вигляді судового збору у повному обсязі у розмірі 43 114,58 грн. слід покласти на відповідача.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до частин першої та другої статті 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
До закінчення судових дебатів у справі представником позивача зроблена заява про те, що докази щодо розміру понесених позивачем витрат на правову допомогу будуть подані до суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, у зв'язку з чим судом для вирішення питання про судові витрати призначено судове засідання на 13.03.2023 о 12:00 год.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-виробнича фірма "Ремтехгаз" до Приватного акціонерного товариства "Дніпровагонмаш" про стягнення 2 083 947,60 грн. заборгованості за поставлену продукцію, 35 896,60 грн. 3% річних, 349 805,13 грн. інфляційних втрат, 404 655,79 грн. пені задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпровагонмаш" (51925, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Українська, буд. 4, ідентифікаційний код 05669819) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-виробнича фірма "Ремтехгаз" (50106, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Коломойцівська, 28, ідентифікаційний код 30299519) 2 083 947,60 грн. заборгованості за поставлену продукцію, 35 896,60 грн. 3% річних, 349 805,13 грн. інфляційних втрат, 404 655,79 грн. пені та судові витрати у вигляді судового збору у сумі 43 114,58 грн.
Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 13.03.2023 о 12:00 год. Судове засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Дніпропетровської області за адресою: 49600, м. Дніпро, вул. Володимира Винниченка, 1, 2-й поверх, кабінет № 2-209. Явка учасників в судове засідання не є обов'язковою.
Докази щодо розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу мають бути подані протягом п'яти днів з дня ухвалення рішення у справі.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складення повного судового рішення - 14.03.2023.
Суддя Е.М. Бондарєв