Провадження № 11-кп/821/105/23 Справа № 694/954/21 Категорія: ч.2 ст. 286 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
06 березня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засіданняОСОБА_5
за участі:
прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
обвинуваченого в режимі відеоконференції
з Жашківським районним судом ОСОБА_8 ,
потерпілої ОСОБА_9 ,
в режимі відеоконференції
з власних технічних засобів:
захисника ОСОБА_10 ,
представника потерпілої ОСОБА_9 ОСОБА_11 ,
представника потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_12 ,
ОСОБА_13 , ОСОБА_14 в режимі відеоконференції
з Орджонікідзевським районним
судом м. Запоріжжя ОСОБА_15 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси матеріали кримінального провадження №21021250000000088 за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 та потерпілої ОСОБА_9 на вирок Звенигородського районного суду Черкаської області від 04 жовтня 2022 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, одруженого, уродженця с. Цибулів, Монастирищенського району, Черкаської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого механізатором СТОВ «ЛАН», раніше не судимого,-
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 роки.
На підставі статті 75 КК України звільнено ОСОБА_8 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком в 2 роки, з покладенням обов'язків, передбачених п.1,2 ч.1 ст. 76 КК України.
Вирішено стягнути з ОСОБА_8 процесуальні витрати на залучення експертів, при проведенні під час досудового розслідування експертизи в сумі 9153,20 грн.
Вирішена доля речових доказів відповідно до вимог ст. 100 КПК України,
Згідно вироку Звенигородського районного суду Черкаської області від 04.10.2022 ОСОБА_8 визнано винним та засуджено за те, що він 24.01.2021, близько 18 год. 00 хв., керуючи автомобілем «ВАЗ 2108», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись по автодорозі сполученням Золотоноша-Черкаси-Сміла-Умань, на території Звенигородського району Черкаської області, в порушення вимог пункту 10.1, лінії дорожньої розмітки 1.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, перед перестроюванням, та зміною напрямку руху ліворуч не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, проїжджаючи поблизу перехрестя з поворотом до м. Ватутіно, продовжив рух керованого ним транспортного засобу, виїхав на лінію дорожньої розмітки 1.1, на яку в'їзд заборонено, після чого на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з автомобілем «SUBARU FORESTER», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався в зустрічному для нього напрямку руху, зі сторони м. Шпола в напрямку м. Звенигородка.
Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «ВАЗ 2108», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_17 ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно з висновком експерта № 05-9-02/28 від 25.01.2021, отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритої травми грудної клітки у вигляді розриву дуги аорти, розриву лівої легені, розриву серця, що призвело до гострої крововтрати, та від яких настала смерть.
В апеляційній скарзі прокурор, не заперечуючи доведеності вини та правильності кваліфікації дій обвинуваченого, просив вирок суду першої інстанції скасувати в частині призначеного покарання, через неправильне застосування ЗУ про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, та ухвалити в цій частині новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, та призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.
В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на те, що обвинувачений ОСОБА_8 не сприяв активно досудовому розслідуванню, а тому місцевим судом безпідставно визнано пом'якшуючою покарання обставиною - активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, також він не відшкодував завданих збитків потерпілим та не зробив для себе належних висновків. Вказує, що місцевим судом не враховано позицію потерпілих, та необґрунтовано застосовано положення ст. 75 КК України.
В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_9 просила вирок суду першої інстанції скасувати в частині призначеного покарання у зв'язку з безпідставним застосуванням щодо ОСОБА_8 положення ст. 75 КК України, і ухвалити в цій частині новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_8 за ч.2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції вказаної статті, без застосування положень ст. 75 КК України з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 роки.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_10 подала заперечення на апеляційні скарги прокурора та потерпілої ОСОБА_9 , в яких вказувала на їх необґрунтованість, а тому просила залишити їх без задоволення, а вирок місцевого суду залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , потерпілої ОСОБА_9 та її представника ОСОБА_11 , які підтримали подані прокурором та потерпілою апеляційні скарги, просили їх задовольнити, думку обвинуваченого ОСОБА_8 його захисника ОСОБА_10 , та представника потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 - ОСОБА_15 , які просили в задоволенні поданих апеляційних скарг відмовити, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають до задоволення, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке він засуджений, відповідають фактичним обставинам справи, що ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному їх дослідженні в порядку ч.3 ст. 349 КПК України, та ніким з учасників судового провадження не оспорюються.
Дії обвинуваченого ОСОБА_8 за ч.2 ст. 286 КК Українисудом першої інстанції кваліфіковано вірно.
Доводи прокурора та потерпілої ОСОБА_9 про м'якість призначеного ОСОБА_8 покарання у зв'язку з безпідставним звільненням останнього відповідно до ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням є необґрунтованими.
Загальні засади призначення покарання (стаття 65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Визначені в ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке б ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства.
Відповідно до вказаних засад особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи з принципу співмірності цей захід примусу за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (справа «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_8 місцевий суд достатньо виконав вимоги ст. 50, 65, 66, 67 КК України та правових позицій, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», врахувавши ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, але з необережною формою вини, особу обвинуваченого, який працює механізатором СТОВ «ЛАН», одружений, раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку в лікаря нарколога та психіатра не перебуває, обставини, що пом'якшують покарання: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відсутність обтяжуючих покарання обставин, та обґрунтовано призначив покарання в межах санкції ч.2 ст. 286 КК України у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 роки.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про можливість виправлення обвинуваченого без реального відбування покарання у виді позбавлення волі, звільнивши його від відбування основного покарання з випробуванням згідно ст. 75 КК України з іспитовим строком на 2 роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч.1 ст. 76 КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії тяжких, дані про особу винного, який одружений, за місцем проживання характеризується позитивно, раніше не судимий, працевлаштований, на обліку в лікаря нарколога та психіатра не перебуває, засуджує свою поведінку, позицію потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , які під час розгляду справи місцевим судом при призначенні покарання обвинуваченому поклалися на розсуд суду.
В ході апеляційного розгляду обвинуваченим ОСОБА_8 надано розписки потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 (а.с. 186-189), в яких останні вказували про те, що не мають та не будуть мати в майбутньому претензій морального чи матеріального характеру до обвинуваченого, оскільки вони вирішені в позасудовий спосіб. Крім того, потерпілий ОСОБА_13 в своїй розписці зазначив, що обвинуваченим 03.01.2023 відшкодовано шкоду в розмірі 100 000 грн. ( витрати по встановленню пам'ятника), а потерпілі ОСОБА_12 , ОСОБА_12 та ОСОБА_14 вказували, що погоджуються на допомогу з боку обвинуваченого ОСОБА_8 в частині організації та фінансування ним витрат в рамках існуючого цивільного позову між ОСОБА_9 та ОСОБА_12 (цивільна справа №693/528/21), оскільки заперечують факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_9 та ОСОБА_17 .
Тому колегія суддів враховує вказані дані про відшкодування шкоди обвинуваченим - як пом'якшуючу покарання обставину. Крім того, потерпілі ОСОБА_12 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та їх представник вважають, що вирок суду в частині призначення покарання ОСОБА_8 є законним, і його слід залишити без змін. Колегія судді враховує думку близьких родичів потерпілого при призначенні йому покарання.
Також колегія суддів враховує, що потерпілий ОСОБА_17 був товаришем обвинуваченого ОСОБА_8 , і останній стверджував, що жалкує щодо наслідків, які настали в результаті ДТП, а саме - смерті ОСОБА_17 .
Таким чином, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, з наявних п'яти потерпілих у даному кримінальному провадженні, лише одна із них - ОСОБА_9 вказує на необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_8 основного покарання у виді реального позбавлення волі. При цьому ОСОБА_9 була співмешканкою ОСОБА_17 , і факт спільного проживання було встановлено лише в ході апеляційного розгляду, про що свідчить заочне рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 18.10.2022, яке набрало законної сили - 02.02.2023 (справа №693/528/21), тоді як ОСОБА_12 є матір'ю загиблого ОСОБА_17 , ОСОБА_12 - сином, ОСОБА_13 - братом, ОСОБА_14 - донькою.
На підставі вищевикладеного доводи потерпілої ОСОБА_9 щодо необхідності призначення обвинуваченому ОСОБА_8 покарання у виді реального позбавлення волі не підлягають до задоволення,колегія суддів вважає, що призначене місцевим судом обвинуваченому ОСОБА_8 покарання з застосуванням вимог ст. 75, 76 КК України, виходячи з принципів законності справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, є співрозмірним протиправному діянню, достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, і не може вважатися явно несправедливим внаслідок м'якості чи недостатнім для досягнення мети покарання, а тому не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг прокурора та потерпілої ОСОБА_9 ..
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону під час розгляду кримінального провадження районним судом, які б слугували підставою для скасування чи зміни вироку суду, не встановлено.
Тому, колегія суддів вважає, що постановлений щодо ОСОБА_8 вирок є законним, обґрунтованим та вмотивованим, а підстави для його зміни чи скасування - відсутні, у зв'язку з чим апеляційні скарги прокурора та потерпілої ОСОБА_9 не підлягають до задоволення, отже вирок Звенигородського районного суду Черкаської області від 04.10.2022 слід залишити без змін.
Керуючись ст. 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати, -
ухвалила:
Вирок Звенигородського районного суду Черкаської області від 04 жовтня 2022 рокущодо ОСОБА_8 - залишити без змін, а апеляційні скарги прокурора та потерпілої ОСОБА_9 - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення.
Головуючий
Судді