Житомирський апеляційний суд
Справа №278/281/22 Головуючий у 1-й інст. Татуйко Є. О.
Категорія 44 Доповідач Шевчук А. М.
22 лютого 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді Шевчук А.М.,
суддів: Талько О.Б., Коломієць О.С.,
за участі секретаря судового засідання Руденко Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі
цивільну справу №278/281/22 за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 , про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого,
за апеляційною скаргою ОСОБА_3 ,
на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 02 вересня 2022 року, яке ухвалене під головуванням судді Татуйка Є.О. в м.Житомирі,
У січні 2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 . Просили стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 : на користь ОСОБА_1 580 000 грн моральної шкоди, завданої смертю батька внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки та 30 000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу; на користь ОСОБА_2 580 000 грн моральної шкоди, завданої смертю батька внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки та 30 000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.
Позовні вимоги обґрунтовували тим, що 08 грудня 2020 року ОСОБА_4 , керуючи справним автобусом «Рута-20», передньою лівою частиною транспортного засобу здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_5 , який внаслідок отриманих травм помер. Порушення водієм ОСОБА_4 вимог пункту 18.1 ПДР знаходиться у прямому причинному зв'язку із виникненням ДТП та її наслідками. Вказані факти підтверджуються вироком Житомирського районного суду Житомирської області від 19 жовтня 2021 року в справі №278/1291/21. Загиблий ОСОБА_5 є батьком ОСОБА_1 та ОСОБА_1 . Унаслідок смерті ОСОБА_5 позивачам завдано моральної шкоди. ДТП, унаслідок якого позивачам завдано шкоди, сталося з участю рейсового автобуса «Рута 20», д.н.з НОМЕР_1 , що належить відповідачу, під керуванням водія ОСОБА_4 , який на момент ДТП перебував у трудових відносинах із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та керував транспортним засобом, належним останній. Станом на дату складення позовної заяви страховик не прийняв рішення про виплату чи відмову у виплаті страхового відшкодування. Сума відшкодування, яку має здійснити страховик є значно меншою ніж та, яку завдано позивачам, тому вони прийняли рішення звернутися з позовом до власника транспортного засобу, яким спричинено ДТП, за відшкодуванням решти розміру заподіяної шкоди. Вважають, що зазначений розмір відшкодування є розумним і справедливим та зможе хоча б частково допомогти дітям загиблого в організації життя після тяжкої втрати батька.
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 02 вересня 2022 року позов задоволений частково. У відшкодування моральної шкоди стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 300 000 грн та на користь ОСОБА_1 - 300 000 грн. Стягнуто з відповідача на користь держави судові витрати за розгляд даної справи в розмірі 16 500 грн.
Не погодившись у задоволеній частині із рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 02 вересня 2022 року, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення у частині задоволення позову скасувати та ухвалити постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
Доводи апеляційної скаргу аргументує тим, що матеріали справи не містять доказів родинних відносин ОСОБА_1 із ОСОБА_5 . У свідоцтві про народження позивача міститься інформація про батька « ОСОБА_5 », а зауваження про описку в прізвищі батька не є підставою встановлювати факт родинних відносин між позивачем та загиблим без заявлення такої позовної вимоги. Позивач не заявляв вимогу про встановлення факту родинних відносин, а суд самостійно зробив такий висновок на показаннях свідків та акту, складеного позивачем, а тому висновок суду про те, що ОСОБА_1 має право на відшкодування моральної шкоди необґрунтований. Також скаржник наполягає на тому, що розмір заявленої позивачами моральної шкоди є надмірно великим. Задовольняючи розмір моральної шкоди по 300 000 грн кожному із позивачів, суд порушив принцип розумності, справедливості та співмірності. Крім того, при розгляді справи суд не взяв до уваги грубу необережність потерпілого. Так, за висновком експерта обласного СМЕ №1156 у крові ОСОБА_5 виявлено спирт етиловий у концентрації 3,14 ‰ гр/л, що згідно з методичних рекомендацій «Судово-медичної діагностики смертельних отруєнь етиловим алкоголем» може бути розцінено як сильне алкогольне сп'яніння. ОСОБА_5 не дотримався й вимог пунктів 4.7 та 4.14 Правил дорожнього руху України, які забороняють пішоходам виходити на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху, раптово виходити, вибігати на проїзну частину, в тому числі на пішохідний перехід, переходити проїзду частину поза пішохідним переходом. Груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди. Залежно від ступеня вини потерпілого, розмір відшкодування з особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, має бути зменшено. Переконана у тому, що моральну шкоду позивачам заподіяно, в тому числі грубою необережністю самого загиблого ОСОБА_5 , який в стані сильного алкогольного сп'яніння, не впевнившись у своїй безпеці, в темну пору доби раптово вибіг на проїзну частину.
Відзиву на апеляційну скаргу позивачі не подали. Відповідно до положень частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
У судовому засіданні, проведеному в режимі відеоконференції, адвокат відповідача ОСОБА_6 апеляційну скаргу підтримала та просить її задовольнити, рішення суду першої інстанції в задоволеній частині скасувати та постановити в цій частині нове, яким позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_1 відмовити.
Адвокат позивачів ОСОБА_7 та позивач ОСОБА_1 заперечили щодо задоволення апеляційної скарги, просять рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідач, позивач ОСОБА_1 та третя особа ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилися. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлені. Вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі. Клопотань про відкладення справи не спрямовували та про причини неявки не повідомили. У разі неповідомлення про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин. Явка до суду апеляційної інстанції не обов'язковою. Відповідно до частини другої ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що 08 грудня 2020 року приблизно о 19 годині 15 хвилин у с. Станишівка Житомирського району сталася дорожньо-транспортна пригода. Так, ОСОБА_4 , керуючи технічно справним автобусом «Рута-20», д.р.н. НОМЕР_1 , здійснюючи пасажирські перевезення за маршрутом №121 «Глибочиця-Станишівка», рухаючись в с.Станишівка Житомирського району у напрямку м. Житомира, під'їжджаючи до нерегульованого пішохідного переходу, в порушення вимог пунктів 2.3,12.3,12.4,12.9 та 18.1 ПДР, перевищуючи максимально дозволену швидкість руху в населеному пункті, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, при виникнення небезпеки для руху у вигляді пішохода, якого він об'єктивно спроможний був виявити, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, щоб пропустити пішохода, в результаті чого передньою лівою частиною автобуса здійсним наїзд на пішохода ОСОБА_5 , який перетинав проїзну частину в межах нерегульованого пішохідного переходу справа наліво. Внаслідок ДТП пішохід ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження, від яких загинув на місці пригоди. Порушення водієм ОСОБА_4 вимог ПДР знаходиться у прямому причинному зв'язку із виникнення ДТП та її наслідками. Вирок набрав законної сили 19 листопада 2021 року.
Вироком Житомирського районного суду Житомирської області від 19 жовтня 2021 року ОСОБА_4 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України (а.с.13-14 т.1).
Відповідно до частини шостої ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов'язковим для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, в частині, чи мали місця ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Із лікарського свідоцтва про смерть від 09 грудня 2020 року №2734 слідує, що причиною смерті ОСОБА_5 є відкрита черепно-лицьова травма (а.с.26 т.1).
Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб.
За загальним правилом шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За спеціальною нормою частини першої ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Учасники справи визнають ті обставини, що на час ДТП ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах із відповідачем та, керуючи автобусом, виконував трудові обов'язки водія, а тому належним відповідачем у даній справі є ФОП ОСОБА_3 (а.с.57-73 т.1).
Відповідно до п.1 частини другої ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю (частина друга ст.1168 ЦК України).
Згідно з частиною першою ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди обов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
На момент вчинення ДПТ цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Рута-20, д.р.н НОМЕР_1 , ФОП ОСОБА_3 була застрахована в АТ «СК «Країна» за полісом №АР/5002199 від 18 листопада 2020 року (строк дії з 23 листопада 2020 року до 22 травня 2021 року) (а.с.46 т.1).
Пунктом 27.3 ст.27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку і виплачується рівними частинами.
Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік» із 01 вересня 2020 року встановлена мінімальна заробітна плата на рівні 5 000 грн. Отже, загальний розмір регламентної виплати становить 60 000 грн (12 *5 000).
Представник позивачів 05 лютого 2021 року звернувся до ПАТ «СК «Країна» із заявами на виплату страхового відшкодування моральної шкоди на користь дітей загиблого: ОСОБА_1 та ОСОБА_1 по 20 000 грн на кожного, а також - матері загиблого (60 000 : 3 (особи) = 20 000 грн).
Стаття 23 ЦК України передбачає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Із ксерокопії паспорта серії НОМЕР_2 , який виданий ОСОБА_1 11 вересня 2019 року Богунським РВ у м. Житомирі УДМС України в Житомирській області, слідує, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.36 т.1). Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим 14 вересня 1994 року Житомирським міським відділом запису актів громадянського стану, посвідчено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та його батьками є ОСОБА_5 (батько) та ОСОБА_8 (мати) (а.с.35 т.1). Доводи апеляційної скарги відносно того, що у прізвищах загиблого « ОСОБА_5» та позивача « ОСОБА_5» не співпадає одна буква пояснюється складністю перекладу прізвища українською мовою, що не спростовує родинних відносин між позивачем та загиблим, тобто між сином та батьком, а тому не може бути беззаперечною підставою для відмови у позові про відшкодування моральної шкоди, яка присуджується дітям загиблого, оскільки свідчить про надмірний формалізм у чуттєвому питанні, враховуючи, що інший позивач (донька померлого) не заперечує існування рідного їй по-батькові брата. За таких обставин, посилання в апеляційній скарзі грунтується на дуже вузькому тлумаченні норм права. При цьому, Європейський суд з прав людини провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, а надмірний формалізм заважає практичному та ефективному здійсненню правосуддя. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
Родинні відносини іншого позивача ОСОБА_2 із ОСОБА_5 , як доньки та батька, доводяться свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , яке видане органами запису актів громадянського стану 27 березня 2002 року (а.с.41 т.1).
Отже, позивачі є дітьми загиблого, які є рідними по-батькові та мають право на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю ОСОБА_5 .
Дійсно із висновку експерта №1156 убачається, що при токсикологічній експертизі крові з трупа ОСОБА_5 виявлено спирт етиловий у концентрації 3,14‰ гр./л. Така концентрація етилового спирту в крові згідно з Методичними рекомендаціями «Судово-медична діагностика смертельних отруєнь етиловим алкоголем» (Київ-2004) може бути розцінена як сильне алкогольне сп'яніння (а.с.196-201 т.1).
Проте, вироком встановлено, що потерпілий перетинав проїзду частину в межах нерегульованого пішохідного переходу та перевищення водієм автобуса максимально дозволеної швидкості руху у населеному пункті призвело до виникнення небезпеки для руху пішохода, якого водій об'єктивно спроможний був виявити. Матеріали справи не містять доказів того, що дії потерпілого знаходяться у причино-наслідковому зв'язку із ДТП. Отже, хоча потерпілий перебував у стані сильного алкогольного сп'яніння, але він перетинав проїзну частину на пішохідному переході та грубої необережності не допустив, а доводи апеляційної скарги з цього приводу є надуманими. Відповідачем не доведено факту виникнення шкоди внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, який би передбачав, бажав чи свідомо допускав настання ДТП зі смертельним наслідком. Кримінальне правопорушення вчинено водієм із необережності.
Разом із тим, визначаючи розмір моральної шкоди, спричиненої позивачам смертю батька, суд першої інстанції не врахував те, що із матерями дітей потерпілий розлучився та із дітьми не проживав, а останнім часом проживав із своєю матір'ю. Визначаючи розмір моральної шкоди, апеляційний суд також виходить із того, що позивачі безсумнівно зазнали моральних страждань, зумовлених емоційними переживаннями з приводу втрати батька, але заявлений ними розмір моральної шкоди та присуджений їм розмір моральної шкоди є явно завищеним, а тому виходячи з принципу розумності і справедливості, слід зменшити присуджений судом першої інстанції розмір із 300 000 грн до 120 000 грн.
Водночас в ст.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» наголошено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» спрямований насамперед на захист прав осіб потерпілих внаслідок ДТП, при цьому також забезпечує майнові інтереси винної особи, які полягають у відшкодуванні спричиненої шкоди не нею, а страховиком (страховою компанією) за певні страхові внески.
Положення цього Закону спрямовані як на захист прав потерпілої особи на відшкодування шкоди, так і на те, що винна особа має право розраховувати на відшкодування спричиненої нею шкоди страхувальником, у якого застрахована її відповідальність, а тому, розглядаючи такі спори, судам слід уважно дотримуватися балансу інтересів як потерпілої особи, так і особи, яка застрахувала свою відповідальність та переклала тягар відшкодування шкоди на страховика.
Тобто, основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик у межах страхової суми.
Із огляду на вищевикладене, з відповідача на користь кожного позивача слід стягнути по 100 000 грн, що становить різницю між фактичним розміром моральної шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (120 000 грн - 20 000 грн).
Відповідно до ст.376 ЦПК України апеляційний суд змінює рішення суду першої інстанції щодо розміру моральної шкоди, зменшуючи відшкодування на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_1 із ФОП ОСОБА_3 із 300 000 грн до 100 000 грн щодо кожного із позивачів.
Судові витрати покладаються пропорційно до задоволених вимог (ст.141 ЦПК України). Рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача в дохід держави судових витрат слід змінити, зменшивши розмір із 16 500 грн до 1 999,84 грн (200 000 * 100 :1 160 000 =17,24%; 11 600 * 17,24 :100 =1 999,84).
Судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 10 500 грн компенсувати відповідачу за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (16 500 - 7 500 =9 000 грн; 9 000 * 66,66 :100 = 6 000 грн; 6 000 + 7 500 = 13 500 грн; 13 500 - 3 000 = 10 500 грн).
Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374,376,381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 02 вересня 2022 року в частині стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди змінити, зменшивши розмір із 300 000 грн. до 100 000 грн.
Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 02 вересня 2022 року в частині стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральної шкоди змінити, зменшивши розмір із 300 000 грн. до 100 000 грн.
Рішення суду першої інстанції в частині стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 в дохід держави судових витрат змінити, зменшивши розмір із 16 500 грн. до 1 999 грн. 84 коп.
Компенсувати за рахунок держави фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 10 500 грн. судового збору в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча Судді: