Справа № 161/14271/22 Головуючий у 1 інстанції: Пахолюк А. М.
Провадження № 22-ц/802/187/23 Доповідач: Осіпук В. В.
07 березня 2023 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Осіпука В. В.,
суддів - Бовчалюк З. А., Федонюк С. Ю.,
з участю секретаря судового засідання Савчук О. В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Волиньобленерго» про встановлення відсутності факту безоблікового споживання електричної енергії за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 грудня 2022 року,
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом.
Покликався на те, що 22 січня 2021 року працівниками відповідача була проведена технічна перевірка засобу комерційного обліку електричної енергії (лічильника) у його житловому будинку, що у АДРЕСА_1 та складено Акт про порушення №000269 від 22 січня 2021 року до якого додано Додаток №1 (схема електроживлення споживача). Зі змісту даного акта слідує, що було виявлено самовільне підключення електропроводки до електричної мережі оператора системи елекропостачання з порушенням схеми обліку спожитої електроенергії. Сам процес технічної перевірки та демонтажу частин кабелів електроживлення, які йому було представлено, проводився із застосуванням фото та відеофіксації.
Крім того позивач вказував, що рішенням комісії з розгляду актів про порушення ПРРЕЕ ПрАТ «Волиньобленерго», яке оформлене протоколом від 18 березня 2021 року, на основі Акта про порушення №000269 від 22 січня 2021 року, щодо визначення обсягу вартості недорахованої електричної енергії, йому було нараховано суму 73 448 гривень 63 копійки і надіслано лист з попередженням про відключення від електромережі у разі добровільної несплати вищевказаної суми.
Також ОСОБА_1 зазначив, що за його зверненням експертом Волинського НДЕКЦ МВС у Волинській області було проведено експертне електротехнічне дослідження факту наявності самовільного підключення до електромережі його будинку за даними наданими йому представниками відповідача ПрАТ «Волиньобленерго», яким спростований факт безоблікового споживання ним електричної енергії, про що було зафіксовано в Акті про порушення №000269 від 22 січня 2021 року.
Враховуючи наведене, позивач просив суд встановити відсутність факту безоблікового споживання ним електричної енергії згідно Акта про порушення №000269 від 22 січня 2021 року та відшкодувати йому понесені судові витрати по справі.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 грудня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, неповно з'ясував обставини справи та помилково вважав обраний ним спосіб захисту свого порушенного права неефективним і як наслідок ухвалив незаконне рішення.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ПрАТ «Волиньобленерго», вважаючи оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач ОСОБА_1 звертаючись до суду до ПрАТ «Волиньобленерго» саме з позовом про встановлення відсутності факту безоблікового споживання електричної енергії, згідно Акта про порушення №000269 від 22 січня 2021 року, обрав неефективний спосіб захисту порушеного права.
Такий висновок суду є правильний.
Встановлено, що 22 січня 2021 року працівниками Володимир-Волинської філії ПрАТ «Волиньобленерго» була проведена технічна перевірка засобу комерційного обліку електричної енергії (лічильника) житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який належить на праві власності позивачу ОСОБА_1 та складено відповідний Акт з додатком №1 до нього (схема електроживлення споживача). З даного Акта про порушення №000269 від 22 січня 2021 року, приєднаного до матеріалів справи, вбачається, що під час вище вказаної перевірки було виявлено: порушення цілісності пломб з відбитками тавр оператора системи, самовільне підключення електропроводки до електричної мережі оператора системи з порушенням схеми обліку.
Крім того, встановлено що рішенням комісії з розгляду актів про порушення ПРРЕЕ ПрАТ «Волиньобленерго», яке оформлене протоколом від 18 березня 2021 року на основі Акта про порушення №000269 від 22 січня 2021 року, позивачу ОСОБА_1 визначено обсяг вартості необлікованої електричної енергії в сумі 73 448 гривень 63 копійки, про що останньому надсилалось і було ним отримане 03 серпня 2022 року письмове повідомлення з попередженням про припинення електропостачання у разі добровільної несплати зазначеної грошової суми на рахунок товариства.
Приєднаною до матеріалів справи постановою Волинського апеляційного суду від 21 лютого 2022 року, яка не змінена і не скасована Верховним Судом, підтверджується та обставина, що у квітні 2021 року ОСОБА_1 звертався до суду з позовом до ПрАТ «Волиньобленерго» про визнання дій неправомірними, визнання протокольного рішення протиправним та його скасування, однак судом апеляційної інстанції у задоволенні позову було відмовлено за безпідставністю.
Зазначеною постановою суду також встановлено, що оспорювані позивачем Акт про порушення №000269 від 22 січня 2021 року та рішення Комісії з розгляду актів про порушення ПРРЕЕ ПрАТ «Волиньобленерго» щодо нарахованої за електричну енергію, необліковану внаслідок порушення ПРРЕЕ, оформлене відповідним протоколом від 18 березня 2021 року, відповідають вимогам п.п. 8.2.4, 8.2.5, 8.4.2, 8.4.13 ПРРЕЕ.
Також встановлено, що за зверненням представника позивача, судовим експертом Волинського НДЕКЦ МВС у Волинській області проводилось експертне електротехнічне дослідження і згідно висновку експерта від 28 червня 2022 року Акт про порушення №000269 від 22 січня 2021 року із Додатком 2 до нього про порушення ПРРЕЕ (схема електроживлення споживача) не відповідає «Правилам роздрібного ринку електричної енергії», оскільки зазначений у Додатку №1 до Акта про порушення ПРРЕЕ третій провідник (позначений як «самовільне підключення»), що підключений до лічильника, відсутні на наданих на дослідження фото та відеоматеріалах.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом позову у даній справі є вимога позивача про встановлення відсутності факту безоблікового споживання останнім електричної енергії згідно Акта про порушення №000269 від 22 січня 2021 року.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом статей 11, 15 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Обґрунтовуючи обраний спосіб захисту порушеного права, позивач посилається на п.п. 8.2.7 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальні послуги, № 312 від 14 березня 2018 року (далі ПРРЕЕ).
Відповідно до п.п. 8.2.7 ПРРЕЕ кошти за необліковану електричну енергію та суми збитків перераховуються споживачем на поточний рахунок оператора системи.
Споживач має оплатити розрахункові документи за необліковану електричну енергію протягом 30 календарних днів від дня отримання рахунка (у випадку неотримання споживачем рахунка у поштовому відділенні упродовж 5 робочих днів з дня надходження рахунка до поштового відділення споживача рахунок вважається отриманим споживачем на 5 робочий день).
У разі незгоди споживача з фактом безоблікового споживання електричної енергії та відмови від сплати вартості необлікованої електричної енергії оператор системи звертається з позовом до суду для підтвердження факту безоблікового споживання електричної енергії та стягнення вартості необлікованої електричної енергії.
Спірні питання, які виникають між сторонами при складанні актів про порушення та/або визначеного обсягу та вартості необлікованої електричної енергії, вирішуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі електроенергетики відповідно до компетенції, енергетичним омбудсменом та/або судом.
Якщо судом прийнято рішення, яким спростовано факт безоблікового споживання електричної енергії споживачем та/або відмовлено оператору системи в задоволені позову про стягнення зі споживача необлікованої електричної енергії, розраховане на підставі акта про порушення, та за умови набрання рішенням суду законної сили оператор системи скасовує відповідний акт про порушення.
Факт безоблікового споживання, на підставі якого складено акт, та обґрунтованість цього акта оцінюються при вирішенні спору про відшкодування збитків, однак такий спір між сторонами відсутній.
Із наведених норм вбачається, що спірні питання, які виникають між сторонами при складанні акта про порушення можуть бути вирішені під час судового розгляду позову щодо стягнення зі споживача вартості необлікованої електричної енергії, розрахованої на підставі акта про порушення.
Аналіз наведених положень ПРРЕЕ, зокрема п.п.8.2.7, не дає підстав стверджувати, що ним встановлено спосіб захисту права шляхом встановлення відсутності факту безоблікового споживання електричної енергії позивачем згідно акта про порушення, оскільки в ньому зазначено лише про вирішення судом спірних питань, які виникають при складенні акта про порушення, а отже обраний позивачем саме такий спосіб захисту свого порушеного права не може сприяти ефективному відновленню права, яке позивач вважає порушеним, адже задоволення позову не матиме наслідком визнання незаконним та скасування цього акта, як і інших документів, складених на його підставі, тобто спір між сторонами не буде вичерпано.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 січня 2020 року у справі №910/17955/17 зазначила, що вимога про скасування рішення комісії електропередавальної організації про визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та її вартості є способом захисту прав та інтересів, установленим законом, оскільки таке рішення комісії, оформлене протоколом з розгляду акта про порушення ПРРЕЕ, безпосередньо впливає на права та обов'язки відповідного суб'єкта господарювання в контексті його відносин з електропередавальною організацією, встановлює обсяг і вартість недоврахованої електроенергії та створює загрозу припинення електропостачання відповідного споживача.
Відтак, ефективним у цьому випадку способом захисту права, яке позивач як споживач вважає порушеним, необхідно вважати вимогу про скасування рішення комісії електропередавальної організації про визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та її вартості, оскільки таке рішення комісії, оформлене відповідним протоколом з розгляду акта про порушення ПРРЕЕ, безпосередньо впливає на права та обов'язки останнього як споживача електричної енергії в контексті його відносин з електропередавальною організацією, встановлює обсяг і вартість недоврахованої електроенергії, що позивач ОСОБА_1 й зробив, звернувшись до Луцького міськрайонного суду Волинської області з відповідним позовом в іншій справі №161/6441/22.
Таким чином, позивач, звертаючись до суду з вищезазначеним позовом у справі №161/6441/22, скористався відповідним чинному законодавству, ефективним способом захисту порушеного права, де була надана правова оцінка Акта про порушення ПРРЕЕ і діям уповноважених представників оператора системи при його складанні та рішенню Комісії з розгляду актів про порушення ПРРЕЕ ПрАТ «Волиньобленерго», оформлене протоколом від 18 березня 2021 року.
Отже, такий спосіб захисту, як встановлення відсутності факту безоблікового споживання електричної енергії згідно акта про порушення, який обрав позивач, не передбачений чинним законодавством як самостійний і ефективний спосіб захисту прав, особи у правовідносинах, які виникли між сторонами даного спору.
Таким чином, враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвалене судом першої інстанції рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 саме з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту порушеного права, відповідає вимогам закону та є самостійною підставою для відмови у позові.
Доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 про те, що ухвалене судом рішення є незаконним і підлягає скасуванню із-за порушення судом першої інстанції вимог норм цивільного процесуального права і невірного застосування норм матеріального права є безпідставними, спростовуються вищевикладеним та зводяться до незгоди із судовим рішенням.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 грудня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді