Справа №760/32260/21
2/760/2934/23
(заочне)
27 лютого 2023 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Калініченко О.Б.
при секретарі Соколовській А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
01.12.2021 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Позов обґрунтовується тим, що 16.08.2019 року відповідачем було отримано від позивача суму грошових коштів у розмірі 5000 доларів США, що підтверджується розпискою.
Згідно із вказаною розпискою позичальник зобов'язується повернути позикодавцю суму позики до кінця 2019 року, яким є останній день року - 31.12.2019 року.
Відповідач належним чином добровільно не виконав умови договору позики та не повернув борг, у зв'язку чим заборгованість перед позивачем складає суму у розмірі 5000 доларів США, що за курсом НБУ станом на 17.11.2021 року (1 долар США - 26,41 грн.) становить 132 050 грн.
Загальний розмір 3 % річних за період з 01.01.2020 року по 17.11.2021 року за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем становить 7456,29 грн.
Враховуючи викладене, сторона позивача просить стягнути з відповідача суму основної заборгованості - 132 050 грн., три проценти річних - 7456,29 грн., а також витрати на правову (правничу) допомогу - 2500 грн. та судовий збір - 1395,06 грн.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 29.12.2021 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та визначено сторонам строк на подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.
Відповідач відзив у встановлений судом строк не подав.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 10.02.2023 року призначено справу до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
У судове засідання сторона позивача не з'явилася, представником через канцелярію суду було подано заяву, з якої вбачається, що він просить розглядати справу без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся в порядку, передбаченому процесуальним законом.
Суд за письмовою згодою представника позивача ухвалив постановити заочне рішення згідно положень ч. 1 ст. 280 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Оскільки розгляд справи відбувається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, учасники справи не викликались.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 207 цього Кодексу правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Судом встановлено, що відповідно до розписки від 16.08.2019 року ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 5000 доларів США, які зобов'язався повернути до кінця 2019 року.
Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Факт отримання відповідачем коштів підтверджується розпискою від 16.08.2019 року.
За положеннями ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Тобто, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Крім того, ч. 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Таким чином, розписка як документ, що посвідчує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів.
Як зазначав неодноразово Верховний Суд в своїх постановах, зокрема від 11.06.2021 року (справа № 753/11670/17), досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
За своїми правовими характеристиками договір позики є реальною, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. У разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. З метою забезпечення правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
Дослідивши зміст наданої розписки, суд приходить до висновку, що вона є документом, що підтверджує боргове зобов'язання ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 .
Жодних заперечень від відповідача стосовно вказаних обставин щодо отримання ним коштів від позивача не надходило, доказів, що свідчили б про виконання ним зобов'язань, не подано.
Відповідно до ст. 509 цього Кодексу зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до ст. 610 цього Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У визначені договором позики строки та станом на день подачі позову до суду відповідачем не повернуто надані йому в позику грошові кошти, тому позивач просить стягнути суму заборгованість у розмірі 132 050 грн., що в еквіваленті дорівнює 5000 доларів США за курсом НБУ станом на день складання позову - 17.11.2021 року (1 долар США - 26,41 грн.).
У відповідності до ст.ст. 524, 533 ЦК України визначено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Однак, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Положеннями ст.ст. 625, 629 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача ґрунтуються на законі, а тому підлягає стягненню з відповідача заборгованість за договором позики від 16.08.2019 року в розмірі 132 050 грн.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, стягненню з відповідача підлягають нараховані три проценти річних за період з 01.01.2020 року по 17.11.2021 року в розмірі 7456,29 грн.
З огляду на наведене, позовна заява підлягає задоволенню.
Щодо стягнення заявлених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2500 грн., суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Пунктом 1 ч. 3 цієї статті визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Частинами 2, 3 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За вимогами ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу представником були надані копії наступних документів: договору № 17/11/2021 про надання правової допомоги від 17.11.2021 року; ордеру серії АО № 1046120; акту № 1 наданих послуг від 17.11.2021 року; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
З поданих документів вбачається, що вартість послуг правової (правничої) допомоги, що складається з: підготовки та подання позовної заяви, становить 2500 грн.
Якщо стороною заявлено суму витрат, яка не є співмірною з наведеними вище критеріями, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК).
Враховуючи викладене, суд вважає, що розмір заявлених витрат на професійну правничу у розмірі 2500 грн. є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
З урахуванням задоволення позову відповідно до ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача також підлягає судовий збір у розмірі 1395,06 грн., сплачений позивачем при зверненні до суду.
Керуючись ст.ст. 11, 207, 524, 526, 530, 533, 610, 625, 629, 1046-1048 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-284 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) заборгованість за договором позики від 16 серпня 2019 року в розмірі 139 506,29 грн., з яких: 132 050 грн. - основна сума боргу, 7456,29 грн. - три проценти річних; а також витрати на правничу допомогу - 2500 грн. та судовий збір - 1395,06 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено 09 березня 2023 року.
Суддя: