Справа № 758/2121/23
3/758/1367/23
07 березня 2023 року м. Київ
Суддя Подільського районного суду м. Києва Казмиренко Л.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Подільського управління поліції ГУ НП в м.Києві про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,
встановила :
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 15 лютого 2023 року серії ВАВ №269035, складеного інспектором Подільського УП ГУ НП у м. Києві Кроткіх А.С., 15 лютого 2023 року, близько 20 год. 58 хв., за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 перебуваючи в п'яному вигляді вчинив сварку із матір'ю ОСОБА_2 , висловлювався нецензурною лайкою, чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, як вчинення домашнього насильства.
В призначене судове засідання ОСОБА_1 не з'явився.
Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Практика Європейського Суду з прав людини (зокрема рішення «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008) наголошує, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження».
За таких обставин, суд визнав можливим розглянути справу за відсутності в судовому засіданні ОСОБА_1 на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія або бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 252 КУпАП, оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.
Згідно з ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
При цьому, державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення.
Справа складається лише з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №269035, рапорту працівника поліції.
Не долучено пояснення особи, відносно якої складено протокол, пояснення потерпілого.
Будь-яких належних та допустимих доказів у розумінні ст. 251 КУпАП, які б підтверджували факт вчинення домашнього насильства психологічного характеру судом не встановлено.
У відповідності до ст. 7 КУпАП, ст. 62 Конституції України, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути притягнута до відповідальності, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
З огляду на викладене, в судовому засіданні не знайшов підтвердження факт вчинення домашнього насильства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, суд вважає за необхідне провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
Керуючись ст. 247, 280, 283, 284, 294 КУпАП, суддя
постановила :
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу і події адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд міста Києва.
Суддя Л. В. Казмиренко