07.03.2023 Справа № 756/11569/22
Провадження № 2/756/1654/23
Справа № 756/11569/22
07 березня 2023 року м. Київ
Оболонський районний суд міста Києва у складі: головуючого судді Діденко Є.В., за участю секретаря судового засідання Раздайбєдіної С.С., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,
позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором позики від 01.08.2022 року в розмірі 7000 доларів США, 29,34 доларів США 3 % річних.
Позов обґрунтований тим, що 01.08.2022 р. між сторонами укладено договір позики у формі розписки, відповідно до якого позивач передав відповідачу в позику суму 7000,00 доларів США, а відповідач зобов'язався повернути борг до 01.10.2022 р. Проте відповідач борг не повернув. На підставі ст. 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу суму 3 % річних за прострочення виконання зобов'язання в розмірі 29,34 доларів США станом на 21.11.2022 р.
Ухвалою судді від 21 грудня 2022 року відкрито спрощене позовне провадження з викликом учасників справи та призначено справу до розгляду на 19 січня 2023 року.
19.01.2023 року відповідач отримав в суді копію позову з додатками, подав заяву про відкладення справи. Справа відкладена у зв'язку з відсутністю в суді електропостачання на 07.03.2023 року.
Заяв та клопотань по справі від учасників процесу до суду не надходило.
Позивач в судове засідання не прибув, надав заву про розгляду справи без його участі, просить позов задовольнити.
Відповідач в судове засідання не прибув, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, зазначив, що позов визнає.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, з урахуванням заяви представника позивача про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з такого.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 4 ст. 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Під час розгляду справи судом встановлено, що 01 серпня 2022 року між сторонами укладено договір позики, відповідно до умов якого, ОСОБА_2 отримав від позивача у позику грошову суму в розмірі 7000,00 доларів США і зобов'язався повернути борг до 01 жовтня 2022 року.
Укладення договору позики і отримання грошових коштів підтверджено розпискою.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Статтею 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Надані суду докази підтверджують укладення між сторонами договору позики у належній формі та отримання відповідачем в борг суми коштів в розмірі 7000,00 доларів США. Вказані обставини не оспорюються сторонами.
Так само, сторонами не оспорюється, що відповідач не повернув борг на умовах договору позики.
Нарахована відповідачу сума 3 % річних за прострочення виконання зобов'язання в розмірі 29,34 доларів США за період з 02.10.2022 р. по 21.11.2022 р. (51 день) також визнана відповідачем.
Суд вважає, що позовні вимоги є доведеними, визнання позову відповідачем не суперечить закону і не порушує прав інших осіб, а тому позов слід задовольнити.
На підставі ст. 141 ЦПК України, слід стягнути з відповідача на користь позивача сплачену суму судового збору в розмірі 2570,54 грн.
Крім того, позивачем заявлено витрати на правову допомогу в розмірі 7 000,00 грн.
На підтвердження вказаних витрат надано Договір про надання правничої допомоги від 15.11.2022 р. та Додаткову угоду до нього, якою визначено фіксовану суму гонорару у цій справі 7 000,00 грн., детальний опис робіт та квитанцію про оплату 7000,00 грн.
Відповідач не заперечив проти співмірності і доведеності заявлених позивачем витрат.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Частинами 1-3 ст. 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Виходячи з вимог розумності та співмірності, відсутності заперечень з боку відповідача, суд вважає суму витрат на правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн. обґрунтованою.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 89, 137, 141, 206, 263-265 ЦПК України, суд
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , заборгованість за договором позики в загальному розмірі 7029,34 доларів США.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , судові витрати в розмірі 9570 грн. 54 коп., з яких: сума судового збору - 2570,54 грн., витрати на правову допомогу - 7000,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя Є.В. Діденко