Справа № 359/9906/22
Провадження № 2/359/906/2023
Іменем України
23 лютого 2023 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі :
головуючої судді Яковлєвої Л.В.,
при секретарі Русан А.М.,
розглянувши y відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Борисполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області про визнання права власності на житловий будинок, господарські будівлі та споруди в порядку спадкування за заповітом,-
встановив:
27 грудня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з даним позовом, яким просить: визнати в порядку спадкування за ним, ОСОБА_1 право власності на житловий будинок, господарські будівлі та споруди, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилась спадщина, до складу якої домоволодіння, розташоване за адресою : АДРЕСА_1 . На випадок своєї смерті ОСОБА_2 склала заповіт, яким все своє майно заповіла ОСОБА_1 . Позивач звернулася до державного нотаріуса Бориспільської районної державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину. Проте, позивачу було відмовлено у зв'язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючих документів на нерухоме майно. З цих підстав позивач вимушена звернутись до суду за захистом своїх прав на спадкове майно з позовом про визнання права власності на вказане домоволодіння.
Ухвалою суду від 28 грудня 2022 року у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання. Сторонам роз'яснено права, обов'язки та встановлено строки для вчинення процесуальних дій.
01 лютого 2023 року ухвалою суду підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судове засідання сторони, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не з'явились. Від позивача надійшла заява з проханням слухати справу без її участі, позовні вимоги повністю підтримала та просив задовольнити.
Від відповідача Вороньківської сільської ради Київської області надійшла заява, якою просили розгляд справи проводити без участі їхнього представника, при ухваленні рішення покладається на думку суду.
Відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши подані заяви та матеріали справи, в тому числі належним чином завірену копію спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_2 , суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Приписами ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Частиною 3, 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Обґрунтовуючи судове рішення, суд також приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини.
Так, враховуються висновки, зазначені у рішенні в справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року (серія А, № 303А, п. 2958), згідно якого Суд повторює, що згідно усталеної практики, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 22 жовтня 2021 року виконавчим комітетом Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області.
На випадок своєї смерті ОСОБА_2 23 грудня 2005 року склала заповіт, згідно якого все своє майно заповіла ОСОБА_1 .
Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, до складу якої входить житловий будинок, господарські будівлі та споруди, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 .
У встановлений законом строк позивач звернувся до Бориспільської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, де була заведена спадкова справа, що підтверджується копією Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі за № 68097411 від 14 січня 2022 року.
Судом також встановлено, що позивач зверталася до державного нотаріуса Бориспільської районної державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину. Проте, позивачу було відмовлено у зв'язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючих документів на нерухоме майно, що підтверджується копією постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, виданої державним нотаріусом Бориспільської районної державної нотаріальної контори від 13 жовтня 2022 року за № 990/02-31.
Згідно виписки із погосподарської книги №27 виконавчого комітету Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області за 2021-2025 роки, житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 обліковується за ОСОБА_2 . Вказаний житловий будинок побудований у 1927 році.
27 вересня 2022 року КП БРР БР БТІ на ім'я ОСОБА_1 виготовлено технічний паспорт на житловий будинок, який розташований за адресою : АДРЕСА_1 , з якого вбачається, що будинок побудований в 1927 році.
З наявних в матеріалах справи документів встановлено, що спору про спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_2 , немає. Доказів протилежного суду не надано.
Спірні правовідносини регулюються книгою шостою Цивільного кодексу України «Спадкове право». Як вбачається із статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно ст. 1220, 1223 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно ч. 2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Згідно статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Як встановлено ч.1, 2, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Частиною 1, 2 ст. 1269 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Частиною 1 ст. 1297 ЦК України визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Згідно абз.3 ч.2 ст. 331 ЦК, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно ч.3 ст.3 Закону України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Частиною 4 ст. 3 зазначеного Закону вказано, що права на нерухоме майно, які виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української РСР від 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року №7/5.
Відповідно вказаних нормативних актів передбачалась державна реєстрація будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Таким чином, судом встановлено, що у відповідності до законодавства, яке діяло на момент закінчення будівництва житлового будинку та регулювало відносини пов'язані із виникненням права власності на споруджений житловий будинок у спадкодавця ОСОБА_2 виникло право власності на вказаний житловий будинок.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 , яка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 , в тому числі на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, набула право власності на дане майно в порядку спадкування з моменту відкриття спадщини.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
У відповідності ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.
Зважаючи на вказане, суд вважає доведеними обставини, зазначені в позовній заяві, а відтак наявні підстави для її задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ч.3 та ч.4 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», абз.3 ч.2 ст.331, ч.1 ст.1268, ч.1 ст.1269 та ч.1 ст.1270 Цивільного кодексу України, п.2 ч.1 ст.258, ч.3 ст.259, ст.ст.263-265 та ст.268 Цивільного процесуального України, суд, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області про визнання права власності на житловий будинок, господарські будівлі та споруди в порядку спадкування за заповітом, - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_2 , право власності на житловий будинок, господарські будівлі та споруди, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скаргу на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення виготовлено 23 лютого 2023 року.
Суддя Яковлєва Л.В.