гСправа № 358/11/23 Провадження № 2/358/3/23
13 березня 2023 року м. Богуслав
Богуславський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Тітова М.Б.
за участю секретаря судового засідання Зеленько О.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богуславі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Головкіна Яна Вікторівна та Приватний виконавець виконавчого округу Житомирської області Клименюк Андрій Миколайович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -
05 січня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати виконавчий напис № 42690, вчинений 29 березня 2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» заборгованості в розмірі 7 335 (сім тисяч триста тридцять пять) гривень 65 копійок таким, що не підлягає виконанню. Також просить стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» на її (позивача) користь судові витрати по справі - сплачений судовий збір в розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок, та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.
Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що нотаріус при вчиненні вищевказаного напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом, чим порушив норми ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», п. 284 Інструкції та п. 1 Переліку документів для одержання виконавчого напису, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.
Ухвалою судді від 09 січня 2023 року постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у вищезазначеній справі в порядку спрощеного провадження з повідомленням учасників справи та призначено судове засідання (а.с. 55-56).
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Яресько Т.В. звернувся до суду із заявою про розгляд справи без його участі та без участі позивача, а також зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти винесення заочного рішення.
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс», будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання свого представника не направило та не повідомило про причини неявки (а.с. 59).
Третя особа - приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Головкіна Яна Вікторівна в судове засідання не з'явилася, про час та місце слухання справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила. (а.с. 60).
Третя особа - приватний виконавець виконавчого округу Житомирської області Клименюк Андрій Миколайович в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив (а.с. 61).
Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Суд, розглянувши матеріали справи та дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
29 березня 2021 року приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Головкіна Яна Вікторівна вчинила виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 42690 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» заборгованості в розмірі 7 335 (сім тисяч триста тридцять пять) гривень 65 копійок. (а.с. 19).
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Клименюка Андрія Миколайовича від 21 жовтня 2021 року відкрито виконавче провадження № 67228720 про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» заборгованості в розмірі 7 335 (сім тисяч триста тридцять пять) гривень 65 копійок та постановлено стягнути з боржника 733,57 гривень виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця (а.с. 32-33).
Вирішуючи даний позов, суд враховує наступні положення чинного законодавства України.
Звертаючись до суду з вищевказаним позовом про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, позивач зазначає, що такий порушує його законне право на захист своїх законних прав та інтересів, оскільки вчинений з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчих написів.
Відповідно до п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат», виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.
З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. № 296/5 передбачено порядок вчинення виконавчих написів.
Відповідно до підпунктів 1.1-1.2 Глави 16 Розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій) та статті 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно абзацу 3 пункту 4 глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджених наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5 та абзацу 4 частини першої статті 89 Закону України «Про нотаріат», у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають, витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення, розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред'явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.
Для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені:
відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувана та боржника;
дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи;
номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи;
строк, за який має провадитися стягнення;
інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.
Постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» доповнено перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту:
Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин.
2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями.
Для одержання виконавчого напису додаються:
оригінал кредитного договору;
засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» було визнано незаконною та нечинною.
Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 06 березня та 04 квітня 2017 року виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року зупинено до закінчення касаційного розгляду.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року у справі №826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року було залишено без змін.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року було відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року.
Таким чином, оскільки у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Вказаний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 №12-5 гс 21.
Кредитний договір № 313200-А від 09 липня 2018 року нотаріально не посвідчувався, тому, як наслідок у нотаріуса не було законних підстав для вчинення виконавчого напису.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За встановлених обставин оспорюваний виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.
Щодо вимоги позивачки про стягнення з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» на її користь судових витрат, які понесені на правничу допомогу, суд враховує наступне.
Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Відповідно до частин 1, 3 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати: на професійну правничу допомогу.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
За змістом статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Тобто нормами цивільного процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).
У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України).
Таким чином, у розумінні положень ч. 5 ст. 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції на суму 10000, 00 грн. позивач ОСОБА_1 надала наступні документи: копія договору про надання правничої (правової) допомоги від. 14.11.2021; копія акту приймання-передачі послуг № 1 від 16.11.2022; копія розрахункової квитанції № 16/11/22 від 16.11.2022; копія ордеру серії АІ № 1308024 від 17.11.2022; копія свідоцтва на зайняття адвокатською діяльністю серії КС № 8815/10.
Врахувавши результати розгляду справи у суді 13.03.2023, дослідивши надані позивачкою документи на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, заяву позивача, керуючись ст. ст. 137, 141 ЦПК України, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» на користь позивача ОСОБА_1 5000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, які відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру і ці витрати є співрозмірні з виконаною роботою у суді першої інстанції.
Щодо посилання сторони позивача на постанову Верховного Суду від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19, в якій міститься висновок про те, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу, то необхідно зазначити наступне.
Цивільним процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у використанні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що з метою застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції необхідно виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного цивільного суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об'єднаної палати Касаційного цивільного суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об'єднаної палати, судової палати й колегії суддів Касаційного цивільного суду.
При вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу у даній справі суд враховує висновки, викладені саме у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20, згідно з якими для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.
Отже, відповідно до вимог ст. ст. 137, 141 ЦПК України, з урахуванням вказаних висновків Великої Палати Верховного Суду та критеріїв «необхідності і обґрунтованості», з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 5000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді першої інстанції.
Згідно положень ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати, понесені на сплату судового збору у розмірі 992,40 грн.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 19, 76, 77, 81, 89, 137, 141, 263, 265, 273, 280-282 ЦПК України, ст. 18 ЦК України, ст.ст. 87-89 Закону України «Про нотаріат», суд -
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати виконавчий напис № 42690, вчинений 29 березня 2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» заборгованості в розмірі 7 335 (сім тисяч триста тридцять п'ять) гривень 65 копійок таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» (юридична адреса: 02094, м. Київ, вул. Хоткевича Гната, буд. 12, офіс 177, код ЄДРПОУ 42265696) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 судові витрати, понесені на сплату судового збору у розмірі 992(дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 коп.
Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» (юридична адреса: 02094, м. Київ, вул. Хоткевича Гната, буд. 12, офіс 177, код ЄДРПОУ 42265696) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 судові витрати, понесені на оплату правничої допомоги у розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем до Київського апеляційного суду в загальному порядку.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Головуючий: суддя М. Б. Тітов