гСправа № 358/180/23 Провадження № 2-о/358/18/23
13 березня 2023 року м. Богуслав
Богуславський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Лебединець Г.С.
секретар судового засідання Ведмеденко І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за заявою ОСОБА_1 , представник заявника - адвокат Шапошник Євгеній Васильович, заінтересована особа - Головне Управління Пенсійного фонду України у Київській області про встановлення факту, що має юридичне значення,-
ОСОБА_1 в лютому 2023 року звернулася в суд з даною заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме: її проживання в м.Богуслав, Київської області в період часу з 01.09.1988 року по 15.08.1993 року.
Заяву обгрунтувала наступним. Так, 15.12.1993 року заявнику було видано посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю серії НОМЕР_1 . (категорія 4).
З досягненням 55 років заявник звернулася до ГУ ПФУ в Миколаївській області з метою призначення пенсії згідно зі статтею 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Разом із тим, рішенням управління від 11.01.2023 року № 104550005371, у призначенні пенсії у зв'язку зі зменшенням пенсійного віку їй було відмовлено.
Встановлення місця постійного проживання за відповідною адресою заявника необхідно для призначення пенсії на пільгових умовах.
На підставі викладеного, ОСОБА_1 просить суд встановити факт постійного проживання в м.Богуслав, Київської області в період часу з 01.09.1988 року по 15.08.1993 року.
В судове засідання учасники справі не з'явилися, про дату та час судового розгляду повідомлені належним чином. В порядку ст.223 ч.1 ЦПК України, суд вважає можливим проводити судовий розгляд за їх відсутності.
Дослідив матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у звязку із тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, з наступних підстав.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
В даній справі, ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме: проживання особи на території зони посиленого радіоекологічного контролю.
Основні положення щодо реалізації права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я врегульовано Законом України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 11 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого (добровільного) відселення - не менше трьох років.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 14 вказаного Закону для встановлення пільг і компенсацій визначаються певні категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого (добровільного) відселення - не менше трьох років, - категорія 3.
Заявник ОСОБА_1 має посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю серії НОМЕР_2 від 15.12.1993 року (категорія 4).
Згідно із частиною 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються зі зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею
26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зокрема особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зменшення пенсійного віку на 3 роки, та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
Як на підставу звернення до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме: проживання особи за на території зони посиленого радіоекологічного контролю, ОСОБА_1 посилається на те, що встановлення вказаного факту необхідно їй подальшого звернення до відповідного органу ПФУ для призначення пенсії на пільгових умовах.
Перелік підвідомчих суду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, наведений у частині першій статті 256 ЦПК України у редакції, що діяла на момент звернення до суду із заявою. Встановлення факту проживання особи на території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, до цього переліку не віднесено.
Разом із тим, згідно із частиною другою статті 256 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Аналіз наведених норм процесуального права дає підстави для висновку про те, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
У частині четвертій статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 162/760/17 (провадження № 14-550цс18) зроблено висновок про те, що відповідно до частин 3, 4 статті 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
Отже, законом передбачено позасудовий порядок установлення юридичного факту, про який просить заявник.
Не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Водночас із заявлених вимог вбачається, що між заявником і заінтересованою особою виник спір з приводу призначення заявнику пенсії на пільгових умовах, що передбачено статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, підсудні адміністративним судам.
З аналізу вказаних вище норм права слід зробити висновок про те, що заява? ? ОСОБА_1 не підлягає розгляду в порядку окремого провадження, а спір між нею та заінтересованою особою щодо права на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до статті 55 Закону Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
Аналогічний правовий висновок щодо юрисдикційності спору викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 162/760/17 (провадження № 14-550цс18).
В даній справі вирішення спору із суб'єктом владних повноважень щодо права на отримання пенсії має розглядатися в позовному провадженні за правилами адміністративного судочинства, тому на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, провадження у цивільній справі підлягає закриттю.
На підставі п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», заявнику ОСОБА_1 підлягає поверненню сплачена сума судового збору 536,80 грн, відповідно до квитанції АТ «Ощадбанк» від 07.02.2023 року ТВБВ 10026/0638.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 255, 260 ЦПК України, суд -
Провадження по справі за заявою ОСОБА_1 , представник заявника - адвокат Шапошник Євгеній Васильович, заінтересована особа - Головне Управління Пенсійного фонду України у Київській області про встановлення факту, що має юридичне значення - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду.
Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у Богуславському районі Київської області, код ЄДРПОУ 37556042, що розташоване за адресою: Київська обл., м. Богуслав, вул. Франка, 4, повернути ОСОБА_1 судовий збір в сумі 536,80 грн (п'ятсот тридцять шість гривень 80 коп), який було сплачено на рахунок № НОМЕР_3 відповідно до квитанції АТ «Ощадбанк» від 07.02.2023 року ТВБВ 10026/0638.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Головуючий: суддя Г. С. Лебединець