вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
07.03.2023 м. ДніпроСправа № 904/5896/18
За заявою: ОСОБА_1 , м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про заміну стягувача у виконавчому документі
У справі:
за позовом Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
до Фізичної особи-підприємця Штефан Владислава Олександровича, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про стягнення 75 228,20грн
Суддя Євстигнеєва Н.М.
Секретар судового засідання Чернявська Е.О.
Представники:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: не з'явився
Від заявника: не з'явився
У грудні 2018 року Криворізька міська рада звернулася із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича про стягнення заборгованості з орендної плати за земельну ділянку площею 0,2912га, з кадастровим номером 1211000000:06:134:0057, для розміщення автостоянки за адресою вул. Качалова у Саксаганському районі м. Кривого Рогу за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 у розмірі 75 228,20грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2019 (Суддя Татарчук В.О.) закрито провадження у справі № 904/5896/18.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2019 ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2019 у справі №904/5896/18 - скасовано; постановлено передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.04.2019, справу передано для розгляду судді Євстигнеєвої Н.М.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2022 відмовлено в задоволенні позовних вимог Криворізької міської ради до Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 75228,2грн; стягнуто з Криворізької міської ради на користь Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30000грн.
21.03.2022 на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2022, яке набрало законної сили 24.02.2022 видано наказ №904/5896/18.
22 лютого 2023 року від ОСОБА_1 надійшла заява про заміну стягувача, ОСОБА_2 , у судовому наказі Господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2022 по справі №904/5896/18, який виданий на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2022 по справі №904/5896/18 (яке набрало законний сили 24.02.2022) на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ).
Заява обґрунтована тим, що відповідно до договору про відступлення права вимоги від 21 лютого 2023 року ОСОБА_2 (первісний стягувач) відступив ОСОБА_3 (новий стягувач) право вимоги до боржника у розмірі 30 000,00грн.Правовими підставами звернення до суду заявник зазначає статті 52, 334 ГПК України.
Криворізька міська рада проти задоволення заяви заперечує. Зазначає, що наданий заявником договір про відступлення права вимоги від 21.02.2023 не може вважатись законним, прийнятим та породжувати правові наслідки; не є неналежним доказом процесуального правонаступництва та не може бути підставою для заміни стягувача у виконавчому провадженні в даній справі.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2023 прийнято заяву та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 07.03.2023.
02 березня 2023 року до господарського суду надійшло клопотання позивача (боржника) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2023 в задоволенні клопотання Криворізької міської ради про участь представника в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду відмовлено.
Сторони у судове засідання не з'явилися, явку повноважних представників не забезпечили.
07 березня 2023 року від ОСОБА_1 до господарського суду надійшло клопотання про розгляд заяви про заміну стягувача без участі заявника. Подану до суду заяву заявник підтримує в повному обсязі.
07 березня 2023 року від Фізичної особи-підприємця Штефана В.О. надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі відповідача. Фізична особа-підприємець Штефан В.О. не заперечує проти задоволення заяви Веселова Д.А.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об'єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі "Цихановський проти України" (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ "Смірнова проти України" (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), "Карнаушенко проти України" (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).
Як відзначив Верховний Суд у постанові від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
В свою чергу, Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18 зробив правовий висновок, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.07.2022 у справі № 918/539/16.
Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об'єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.
Частиною 3 статті 334 ГПК України визначено, що суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.
З урахуванням викладеного, суд розглядає справу за наявними матеріалами та без участі представників сторін.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 про заміну стягувача у судовому наказі, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Статтею 18 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України при зміні кредитора у зобов'язанні, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом пункту 1 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив. У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім'я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.
Виходячи із системного аналізу цих норм, зокрема, пунктів 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.
Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.
По своїй суті заміна кредитора в зобов'язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв'язку заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором проводиться відповідно до частини п'ятої статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" за заявою заінтересованої особи. Такою заінтересованою особою є новий кредитор (правонаступник).
Заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 2-н-148/09, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2020 у справі № 916/617/17.
За приписами частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно із статтею 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.
Статтею 334 ГПК України визначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Ухвала про заміну сторони виконавчого провадження надсилається (надається) учасникам справи, а також державному виконавцю, приватному виконавцю в порядку, передбаченому статтею 242 цього Кодексу. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Аналогічні положення містяться у частині п'ятій статті 15 Закону України "Про виконавче провадження", а саме: у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Згідно із частиною п'ятою статті 334 ГПК України положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2020 у справі №916/617/17 викладено висновок щодо застосування статей 52, 334 ГПК України.
Так, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що на стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 334 цього Кодексу з урахуванням підстав, визначених статтею 52 Господарського процесуального кодексу України. У цьому випадку приписи статті 334 Господарського процесуального кодексу України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва на стадії виконання судового рішення, застосовуються разом з положеннями статті 52 цього Кодексу.
Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі статті 52 Господарського процесуального кодексу України. У такому випадку з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою. Єдиним винятком є заміна боржника або стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження, що окремо обумовлено у частині п'ятій статті 334 Господарського процесуального кодексу України (п. 7.4 постанови Верховного Суду від 25.03.2021 у справі №910/11030/18).
Так, у постанові від 16.02.2021 у справі №911/3411/14 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що заміна сторони виконавчого провадження правонаступником, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.
Правонаступництво як інститут цивільного процесуального права нерозривно пов'язане з правонаступництвом як інститутом цивільного права, адже зміни у матеріально-правових відносинах зумовлюють необхідність привести процесуальний стан осіб як учасників таких матеріально-правових відносин у відповідність з їх дійсною юридичною зацікавленістю у перебігу та результаті судового провадження, в тому числі у виконанні рішення суду.
Правонаступництво як інститут цивільного процесуального права має універсальний характер. У разі вибуття правопопередника з виконавчого провадження до правонаступника переходить весь комплекс процесуальних прав та обов'язків, притаманних для сторони виконавчого провадження, і, відповідно, комплекс процесуальних прав та обов'язків, притаманних стороні судового провадження, враховуючи стадію, на якій відбулося правонаступництво.
Верховний Суд у постанові від 05.02.2018 у справі №643/4902/14-ц зазначив, що судові рішення, які набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов'язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов'язанні, не має права звернутися до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.
Отже процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. Процесуальне правонаступництво випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв'язок матеріального і процесуального права.
Здійснення правонаступництва є результатом наявності визначеного юридичного складу, тобто сукупності юридичних фактів, необхідних і достатніх для того, щоб отримати відповідний ефект - наступництво в правах та обов'язках. У кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права, які мали місце.
Європейський суд з прав людини вказує, що "право на суд" було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (HORNSBY v. GREECE, №18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).
З матеріалів справи убачається, що 21 лютого 2023 року між ОСОБА_2 (первісний стягувач) та ОСОБА_1 (новий стягувач) згідно зі ст. 512-519 Цивільного кодексу України укладено договір відступлення права вимоги.
За п. 1.1 договору первісний стягувач передає, а новий стягувач приймає на себе право вимоги у загальному розмірі 30 000 (тридцять тисяч)грн.00коп., що належить первісному стягувачу, і стає стягувачем за:
- судовим наказом Господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2022 по справі №904/5896/18, який виданий на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2022 по справі №904/5896/18 (яке набрало законної сили 24.02.2022) про стягнення із Криворізької міської ради (50101, місто Кривий Ріг, площа Молодіжна, буд. 1, ідентифікаційний код 33874388) на користь Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) виграти на професійну правничу допомогу в розмірі 30000 (тридцять тисяч)грн 00коп. (далі - судовий наказ).
Загальний розмір зобов'язань боржника - Криворізької міської ради за судовим наказом перед первісним стягувачем становить 30000 (тридцять тисяч)грн 00коп, що підтверджується рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2022 по справі №904/5896/18 (яке набрало законної сили 24.02.2022) (п. 1.2 договору).
За цим договором новий стягувач одержує право (замість первісного стягувача) вимагати від боржника - Криворізької міської ради належного виконання всіх зобов'язань за рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2022 по справі №904/5896/18 та судовим наказом у розмірі 30000 (тридцять тисяч)грн 00коп. (п. 1.3 договору).
Згідно п. 2.1 договору первісний стягувач передає новому стягувачу всі документи (рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2022 по справі №904/5896/18 та судовий наказ на суму 30000 (тридцять тисяч)грн 00коп.), які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для примусового стягнення із боржника таких коштів чи її добровільної оплати, у день підписання даного договору.
Сторони дійшли згоди, що шляхом переведення права вимоги за цим договором погашається заборгованість за іншим договором, а саме договором позики №1 від 01.01.2019 на суму 30000 (тридцять тисяч)грн 00коп. (п. 2.3 договору).
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2023 року з урахуванням повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором (п. 4.1 договору).
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.01.2020 у справі №916/2286/16 зазначив, що фактичне виконання новим кредитором грошових зобов'язань за відступлення права вимоги за договором є визначальним для заміни сторони у виконавчому провадженні, оскільки за частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 ГПК України).
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
В пункті 2.3 договору відступлення зазначено, що сторони дійшли згоди, що шляхом переведення права вимоги за цим договором погашається заборгованість за іншим договором, а саме договором позики №1 від 01.01.2019 на суму 30000,00грн.
Однак, ОСОБА_1 , відповідно до положень статей 13, 74 ГПК України не надано доказів фактичного виконання новим кредитором грошових зобов'язань за відступлення права вимоги, а судом таких обставин не встановлено.
Наведені обставини є самостійною та достатньою підставою для відмови ОСОБА_1 у задоволенні заяви про заміну стягувача у судовому наказі у цій справі. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №910/16109/14.
Господарський суд зауважує, що обов'язок сплатити судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу не є за своє суттю цивільним чи господарським зобов'язанням, і включається до складу судових витрат, а не до предмету і ціни позову (саме які виникають з цивільних та господарських правовідносин), і відповідно, його процесуальний розподіл судом за результатами вирішення господарського спору між сторонами процесу в межах "позивач-відповідач" не є виникненням саме господарського чи цивільного зобов'язання в межах "кредитор-боржник".
Закон України "Про судовий збір" та Господарський процесуальний кодекс України не є актами саме цивільного чи господарського законодавства.
При цьому, стаття 512 Цивільного кодексу України передбачає заміну кредитора саме у цивільному або господарському зобов'язанні.
Заміна кредитора у зобов'язанні, як і саме зобов'язання, є інститутом цивільного права, а відносини, пов'язані з виконанням судового рішення, в тому числі, щодо стягнення/відшкодування судового збору та витрат на правову допомогу адвоката, характеру цивільно-правових не мають.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 05.05.2018 у справі № 913/54/16.
Крім того, сплата суми судового збору, визначеного рішенням суду, не є зобов'язанням в розумінні положень ст. 509 ЦК України, і сплата судового збору не може бути предметом відступлення за договором.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 13.05.2019 у справі №916/106/15-г, від 08.08.2019 у справі №911/1677/18, від 29.10.2019 у справі №913/945/16.
Судом також враховується, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу, розподіл яких відбувається за результатами розгляду справи разом із іншими судовими витратами.
Витрати на професійну правничу допомогу, присуджені до стягнення за судовим рішенням з боржника, не є зобов'язанням в розумінні положень ст. 509 ЦК України. Вони не можуть бути предметом відступлення за договором. Зазначена складова виникла виключно на підставі судового рішення та не стосується договірного зобов'язання, а отже і передати її шляхом договірного відступлення права вимоги та у зв'язку з цим замінити стягувача на підставі ст. 52, 334 ГПК України неможливо.
Суд вважає безпідставним посилання ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2023 у справі №904/2837/22, щодо заміни стягувача у судовому наказі, оскільки, заміна сторони у наведеній справі (стягувача на його правонаступника) здійснена судом за правом вимоги кредитора до боржника щодо стягнення основного боргу за поставлену електричну енергію за основним договором, а не за судовими витратами.
Враховуючи вищевикладене, відсутні правові підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про заміну стягувача у виконавчому документі.
Керуючись статтями 52, 234, 235, 334 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну стягувача у виконавчому документі - відмовити.
Ухвала набирає законної сили - 07.03.2023 та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено - 13.03.2023.
Суддя Н.М. Євстигнеєва