13.03.2023 року м.Дніпро Справа № 904/357/22
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Мороза В.Ф. (доповідач)
суддів: Коваль Л.А., Чередка А.Є.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2022 (суддя Крижний О.М.)
у справі № 904/357/22
за позовом ОСОБА_2 , м. Дніпро
до відповідача-1: ОСОБА_1 , м. Дніпро
відповідача-2: TOO UKRINVEST, м. Талін (Естонія)
відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю "Менеджмент технолоджіз", м. Дніпро
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Приватне акціонерне товариство "Дніпровський термінал", м. Херсон
про переведення прав та обов'язків покупця акцій, зобов'язання вчинити певні дії
за зустрічним позовом ОСОБА_1 , м. Дніпро
до відповідача-1: ОСОБА_2 , м. Дніпро
до відповідача-2: ОСОБА_3 , м. Дніпро
Особа, яка може набути статусу третьої особи за зустрічним позовом: Приватне акціонерне товариство "Дніпровський термінал", м. Херсон
про визнання удаваним правочину та недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2022 прийнято позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Менеджмент технолоджіз до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
25.11.2022 від ОСОБА_1 надійшов зустрічний позов до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у якому просить:
- визнати удаваним правочин та внаслідок цього недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів №БВ-643/18 від 02.11.2018, укладений між ТОВ "Т.Е.К" та ОСОБА_2 ;
- визнати договір купівлі-продажу цінних паперів №БВ-643/18 від 02.11.2018, як такий, що укладений між ТОВ "Т.Е.К" та ОСОБА_3 .
Також позивач за зустрічним позовом просить повернути справу на стадію підготовчого провадження, поновити пропущений строк на подання зустрічного позову та прийняти зустрічний позов до спільного розгляду з первісним позовом.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2022 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку на подання зустрічного позову. Зустрічний позов від 25.11.2022 про визнання удаваним правочину та недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів повернуто без розгляду ОСОБА_1 .
Не погодившись з вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2022 у справі № 904/357/22, справу направити до господарського суду для розгляду по суті зустрічної позовної заяви.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права, з неправильним встановленням обставин. Так позивачем за зустрічним позовом було зазначено винятковість та необхідність прийняття позову, оскільки задоволення зустрічного позову про визнання договору недійним, за яким ОСОБА_2 набув право власності на акції ПрАТ «Дніпровський термінал» свідчитиме про використання останнім «права на зло» та відсутність насправді порушеного майнового права та інтересу, що в свою чергу виключає задоволення первісного позову. Окрім того суд безпідставно встановив факт відсутності поважних причин поновлення процесуальних строків на надання зустрічного позову а повернув його позивачу. Позивач за зустрічним позовом неодноразово наголошувала, що товариство, акції якого є предметом спору як за первісним так і за зустрічним позовом, знаходилось в зоні бойових дій та перебувало під окупацією Російської Федерації до 11.11.2022 (м.Херсон). Після деокупації проводились відповідні стабілізаційні заходи, що також унеможливлювало отримати доступ до документів, а також отримати зв'язок з особами, у яких такі документи наявні. Тому позивачем було зазначено, що вказані докази будуть надані після подання зустрічного позову. Отже вказане, є поважними причинами пропуску строку на подання зустрічного позову.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.12.2022 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2022 у справі № 904/357/22 залишено без руху. Скаржнику надано строк 10 днів з дня вручення ухвали усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду докази сплати судового збору у розмірі 2 481,00 грн., докази надіслання копії апеляційної скарги на адресу всіх учасників справи.
Апелянтом усунено недоліки апеляційної скарги.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.12.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2022 у справі № 904/357/22 у порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи.
Від відповідача-2 TOO UKRINVEST за первісним позовом надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив проти доводів апеляційної скарги та зазначив, що клопотання про поновлення строку задоволенню не підлягає. ОСОБА_1 була обізнана про розгляд даної справи, її представник ознайомлювався з матеріалами справи та подавав клопотання про відкладення розгляду справи та заяву про застосування строку позовної давності. При цьому строк для подання відзиву, який було встановлено в ухвалі про відкриття провадження у справі, сплив на момент звернення з зустрічною позовною заявою. Позивач обґрунтовує клопотання про поновлення строку на подання зустрічного позову тим, що фактичні обставини, що є підставою для звернення з цим позовом ОСОБА_1 стало відомо після закриття підготовчого провадження, однак позивач не надає жодних доказів на підтвердження даного твердження.
Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Пунктом 6 частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про повернення заяви позивачеві (заявникові).
Згідно з ч. 2 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18,31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши правильність висновків, повноту їх дослідження місцевим господарським судом вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Менеджмент технолоджіз", в якому просить:
- перевести на користь ОСОБА_2 права та обов'язки ОСОБА_1 , як покупця простих іменних акцій Приватного акціонерного товариства "Дніпровський термінал" за договором купівлі-продажу №200319/02-БВ від 20.03.2019 укладеного між покупцем - громадянкою України ОСОБА_1 , від імені якої на підставі договору доручення №200319/01-БД від 20.03.2019 діє її повірений - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Гарант-Інвест" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрінвест" (UKRINVEST OU), в особі уповноваженого представника Кракалова Анатолія Федоровича, діючого на підставі довіреності №1479 від 28.02.2019, пропорційно кількості належних Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрінвест" (UKRINVEST OU) акцій у Статутному капіталі ПрАТ "Дніпровський термінал" у розмірі 25310 акцій номінальною вартістю 2531000 грн.;
- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Менеджмент технолоджіз" провести безумовну облікову операцію списання 25310 штук простих іменних акцій бездокументарної форми існування, емітованих Приватним акціонерним товариством "Дніпровський термінал" (вид, тип і категорія цінних паперів: акції іменні прості, код ISN:UA4000100937, номінальна вартість однієї акції 100 грн.) з рахунку у цінних паперах № НОМЕР_1 відкритий на ім'я ОСОБА_1 в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Менеджмент технолоджіз" та зарахувати їх на рахунок у цінних паперах, відкритий у депозитарній установі на ім'я ОСОБА_2 .
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.
Відповідачем-1 ОСОБА_1 подано заяву про застосування строку позовної давності, у зв'язку з чим просить в задоволенні позову відмовити.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. В ухвалі суду від 22.09.2022 сторонам було роз'яснено, що до першого засідання по суті вони можуть подати додаткові пояснення та докази.
25.11.2022 від ОСОБА_1 надійшов зустрічний позов до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у якому просить:
- визнати удаваним правочин та внаслідок цього недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів №БВ-643/18 від 02.11.2018, укладений між ТОВ "Т.Е.К" та ОСОБА_2 ;
- визнати договір купівлі-продажу цінних паперів №БВ-643/18 від 02.11.2018, як такий, що укладений між ТОВ "Т.Е.К" та ОСОБА_3 .
Окрім того позивач за зустрічним позовом просить повернути справу на стадію підготовчого провадження, поновити пропущений строк на подання зустрічного позову та прийняти зустрічний позов до спільного розгляду з первісним позовом.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2022 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку на подання зустрічного позову. Зустрічний позов ОСОБА_1 від 25.11.2022 про визнання удаваним правочину та недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів повернуто без розгляду.
Приймаючи вказану ухвалу господарський суд зазначив, що позивач обґрунтовує клопотання про поновлення строку на подання зустрічного позову тим, що про фактичні обставини, що є підставою для звернення з цим позовом ОСОБА_1 стало відомо після закриття підготовчого провадження, однак позивачем за зустрічним позовом не надано жодних доказів на підтвердження даного твердження. З огляду на вказане позивачем за зустрічним позовом не доведено наявність обставин поважності пропуску строку, не підтверджено неможливості подання зустрічного позову у строки, встановлені Господарським процесуальним кодексом України.
Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об'єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно частини першої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Відповідно до частини 1 статті 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами.
Пунктом 3 частини 2 статті 46 ГПК України встановлено, що крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 180 ГПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Статтею 42 ГПК України передбачені права та обов'язки учасників справи. Так, учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб (п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 42 ГПК України).
В силу приписів п. 6 ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Крім прав та обов'язків, визначених у ст. 42 ГПК України, відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом (п. 3 ч.1 ст. 46 ГПК України,).
Відповідно до ч. 1 ст. 180 ГПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Згідно ч. 8 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Отже, виходячи із правового аналізу вищенаведених норм, слід констатувати, що право відповідача подати до позивача зустрічний позов для його спільного розгляду з первісним позовом не є абсолютним. Зазначене право може бути реалізовано за умови дотримання загальних правил подання позовів, а також правил пред'явлення зустрічних позовів, встановлених процесуальним законодавством.
В ухвалі Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2022, якою було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі відповідачам: 1) ОСОБА_1 , 2) TOO UKRINVEST, 3) Товариству з обмеженою відповідальністю "Менеджмент технолоджіз" було встановлено строк протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надати до суду відзив на позовну заяву, який має відповідати вимогам статті 165 ГПК України і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду).
В ході підготовчого провадження відповідачем 1 подавалися заяви про застосування строків позовної давності, про виклик свідків в судове засідання.
Ухвалою господарського суду від 22.09.2022 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судове засідання на 06.10.2022. В даній ухвалі сторонам було роз'яснено, що до першого судового засідання по суті (до 06.10.2022) вони можуть подати додаткові пояснення та докази.
Після початку розгляду справи по суті в судовому засіданні неодноразово оголошувалися перерви до 20.10.2022, до 02.11.2022, до 17.11.2022, до 30.11.2022.
Проте з зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 звернулася лише 25.11.2022. При цьому в обґрунтування строку пропуску строку на подання зустрічної позовної заяви, позивач лише зазначив, що про фактичні обставини та наявність належних та допустимих доказів, що є підставою для звернення з зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 стало відомо після закриття підготовчого провадження.
При цьому останньою не зазначено які саме обставини, стали відомі позивачу після закриття підготовчого провадження та не надано будь-яких доказів, на підтвердження таких обставин.
Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом (ст. 113 ГПК України).
Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Стаття 116 ГПК України визначає початок і закінчення процесуальних строків. Так, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку. Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, строк закінчується в останній день цього місяця. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Перебіг строку, закінчення якого пов'язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події. Останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію тільки в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
Отже, нормами процесуального закону чітко визначено строки вчинення процесуальних дій, порядок обчислення, початок відліку та їх закінчення. Процесуальні строки є обов'язковими як для суду, так і учасників судового процесу, оскільки визначають, зокрема, час протягом якого має бути вчинено процесуальну дію.
У відповідності до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Статтею 119 ГПК України не передбачено конкретного переліку обставин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.
У кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.
Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні статті 86 Господарського процесуального кодексу України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином вчинення стороною процесуальних дій поза межами встановленого законом чи судом строку можливе лише у випадку подання відповідного клопотання про поновлення пропущеного строку з обґрунтуванням поважності причин його пропуску.
При цьому, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення учасника процесу та пов'язані з істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення заявником по справі процесуальних дій. Тобто, можливість відновлення процесуального строку пов'язується з обов'язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням відповідних доказів.
Позивачем за зустрічною позовною не наведено обставин що перешкоджали своєчасно звернутися з позовом до суду, як і не надано доказів, що підтверджують поважність причин пропуску такого строку.
Згідно з ч. 6 ст.180 ГПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.
Верховний Суд у постанові від 07.02.2022 у справі № 904/31/19 зазначив, що самостійне відновлення строку на подання відповідачем зустрічного позову господарським судом, без наведення відповідачем причин пропуску такого строку буде суперечити засадам змагальності сторін та свідчитиме про ухилення відповідача від наслідків пов'язаних з вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій, зокрема від наслідків пропуску строку на подання зустрічного позову, що прямо суперечить положенням ч. ч. 1, 4 ст. 13 ГПК України. Нехтування засадами змагальності сторін, та прийняття господарським судом зустрічного позову до спільного розгляду з первісним позовом, який подано поза межами строку визначеного положеннями ч.1 ст.180 ГПК України, без наведення відповідачем причин пропуску такого строку, призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, зокрема приписами ст. ст. 165, 180 ГПК України.
Враховуючи викладене колегія зазначає, що, повертаючи зустрічну позовну заяву, подану після закінчення встановленого строку без подання відповідного обґрунтованого клопотання про поважність причин пропуску цього строку, та надання відповідних доказів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для застосування у даному випадку приписів ч. 6 ст. 180 ГПК України та обґрунтовано повернув заявнику зустрічну позовну заяву.
Щодо доводів апеляційної скарги, що позивач за зустрічним позовом неодноразово наголошувала, що товариство, акції якого є предметом спору як за первісним так і за зустрічним позовом, знаходилось в зоні бойових дій та перебувало під окупацією Російської Федерації до 11.11.2022 тому вказані докази будуть надані після подання зустрічного позову колегія зазначає, що зустрічна позовна заява не містить посилань на перераховані обставини, на які позивач посилається в апеляційній скарзі в обґрунтування поважності причин пропуску строку для звернення з зустрічною позовною заявою. Зустрічна позовна заява взагалі не містить посилань на будь-які причини пропуску строку для звернення з зустрічним позовом.
Верховний Суд у постанові від 09.10.2019 у справі №910/22695/13 вказував, що вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених ГПК України. Отже, вирішуючи це питання, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку, і залежно від встановленого вирішити питання про поновлення або відмову у поновленні цього строку.
У постанові Верховного Суду від 30.07.2020 у справі №910/15481/17 зазначено, що із правового контексту норм статей 118, 119 ГПК України убачається, що законодавець не передбачив обов'язку суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він відновленню. Як свідчить правовий аналіз норм чинного процесуального законодавства, господарський суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було б несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.
Отже для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.
Сам лише факт подання стороною клопотання про відновлення строку не зобов'язує суд автоматично відновити цей строк.
Як вже було зазначено, поважними визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. При цьому ГПК України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Клопотання про поновлення строку повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються господарському суду на загальних підставах).
Відновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яким суд користується, виходячи із поважності причин пропуску строку скаржником, і лише сам факт подання скаржником клопотання про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов'язком суду відновити цей строк.
Проте позивачем в зустрічній позовній заяві не обґрунтовано та не наведено причин пропуску строку звернення з зустрічною позовною заявою, не надано доказів на підтвердження поважності причин пропуску такого строку.
При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що повернення зустрічної позовної заяви у даній справі не позбавляє відповідача 1 права пред'являти позов у загальному порядку та не є обмеженням доступу до правосуддя.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі статтею 77 вказаного кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не навів вмотивованих доводів на спростування висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення ухвали суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 269, 275-279 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2022 у справі №904/357/22 залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2022 у справі № 904/357/22 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на ОСОБА_1 .
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.Ф. Мороз
Суддя А.Є.Чередко
Суддя Л.А.Коваль