13 березня 2023 року м. Харків Справа № 922/3404/21
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Здоровко Л.М.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Агродар", м. Харків (вх. №359 Х/2)
на рішення Господарського суду Харківської області від 30.11.2021 у справі №922/3404/21 (суддя Шатерніков М.І., повний текст рішення складено 10.12.2021)
за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Правда", с. Демино-Олександрівка, Троїцький район, Луганська обл.
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Агродар", м. Харків
про стягнення 20 829 796,17 грн,-
Позивач, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Правда", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Агродар", в якому просило стягнути з відповідача 20 829 796,17 грн, з яких: основний борг - 17 435 918,64 грн, пеня - 1 603 833,23 грн, інфляційні втрати - 1428495,94 грн, 3% річних - 361 548,36 грн.
Позовні вимоги позивач обґрунтовував порушенням відповідачем зобов'язань, обумовлених сторонами у договорі купівлі-продажу соняшника №08/09-2 від 08.09.2018 в частині своєчасної оплати поставленого товару у строки визначені Додатковою угодою №3 від 05.02.2020.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 30.11.2021 у справі №922/3404/21 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Агродар" (61058, м. Харків, вул. Данилевського, 38, офіс 16; ідент. код 36036864) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Правда" (92110, Луганська обл., Троїцький район, село Демино-Олександрівка; ідент. код 30759611) 17435918,64 грн основного боргу, 1603833,23 грн пені, 1428495,94 грн інфляційних втрат, 361548,36 грн - 3 % річних від простроченої суми, а також 312 446,94 грн судового збору сплаченого позивачем при подачі позову.
Відповідач з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції не погодився, 28.02.2023 через підсистему «Електронний суд» звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення Господарського суду Харківської області від 30.11.2021 у справі №922/3404/21 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Правда" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Агродар" судові витрати.
Одночасно до апеляційної скарги апелянтом надано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Східного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.03.2023 витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/3104/21. Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи. Копію ухвали надіслано апелянту та Господарському суду Харківської області.
07.03.2023 матеріали справи надійшли до Східного апеляційного господарського суду.
Розглянувши клопотання апелянта про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги, суд зазначає наступне.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього суду; вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).
Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та, у визначених законом випадках, касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.
Разом з тим, реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм, зокрема, норм ГПК України.
Відповідно до частини першої статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
За приписами частини першої статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Положеннями частин другої, третьої статті 256 ГПУ Країни унормовано, що учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема, рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу (ч. 3 ст. 256 ГПК України ).
У наданому до суду клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт зазначає, що судовий збір за подання апеляційної скарги становить 468 670,41 грн, в той час як майновий стан апелянта не дозволяв сплатити повністю вказану суму; скаржнику знадобився час на збирання та сплату 50 000,00 грн, що призвело до пропущення строку та є поважною обставиною для його поновлення. Також посилається на той факт, що Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який наразі триває. У зв'язку з цим, скаржник вважає, що у нього були поважні причини, що призвели до пропуску строку на подання апеляційної скарги та вважає, що на підставі зазначених обставин ТОВ "Торговий дім Агродар" має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження в порядку ч. 3 ст. 256 ГПК України.
Відповідно до частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними визнаються такі обставини, що є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій.
При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Дійсно, приписами ч. 3 ст. 256 ГПК України передбачено можливість поновлення строку на апеляційне оскарження в разі його пропуску з інших поважних причин, натомість наведені норми є відсилочними до ч. 2 ст. 261 ГПК України, якими, зокрема, встановлено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.
Частиною 2 ст. 261 ГПК України також встановлено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:
1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки;
2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Таким чином, норми ч. 3 ст. 256 ГПК України передбачають можливість поновлення строку на апеляційне оскарження в разі його пропуску з інших поважних причин, в той час як ч. 2 ст. 261 ГПК України передбачають можливість поновлення присічного річного строку на подання апеляційної скарги лише внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних доказів.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено досягненням юридичної визначеності та обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників судочинства та своєчасного виконання ними передбачених певних процесуальних дій і стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Дослідженням матеріалів справи судом встановлено, що повний текст оскаржуваного рішення Господарського суду Харківської області від 30.11.2021 у справі №922/3404/21 складено 10.12.2021, а 31.12.2021 апелянтом подано первісну апеляційну скаргу (вх. №4052 від 31.12.2021). В той же час, вказану скаргу ухвалою суду апеляційної інстанції від 05.01.2022 залишено без руху з підстав ненадання доказів сплати судового збору у розмірі 468 670,41 грн. матеріали справи також свідчать, що на виконання вимог ухвали Східного апеляційного господарського суду від 05.01.2022 апелянтом надано заяву про усунення недоліків до якої додано платіжне доручення про сплату судового збору лише в розмірі 50 000,00 грн. Крім того, до заяви про усунення недоліків також було надано заяву про відстрочення сплати судового збору, яку апелянт обґрунтовував тим, що оплата повної вартості судового збору призведе до блокування господарської діяльності товариства, заборгованості по виплаті податків та зборів, а також заробітної плати працівникам товариства. До вказаної заяви скаржником також додавались копії звітів про фінансовий стан та сукупний дохід товариства за 9 місяців 2021 року та повідомлялось про наявність у товариства значної дебіторської заборгованості. В той же час, з підстав того, що у встановлений судом термін недоліки апеляційної скарг не усунуто, ухвалою суду апеляційної інстанції від 01.02.2022 скаргу повернуто заявнику, заява про відстрочення сплати судового збору судом не розглядалась з підстав невиконання апелянтом вимог ч. 3 ст. 170 ГПК України.
Одночасно вказаною ухвалою апелянту повідомлено, що повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню з апеляційною скаргою в загальному порядку після усунення недоліків.
03.02.2022 (вх. №331 від 03.02.2022) апелянт звернувся з повторною скаргою на рішення Господарського суду Харківської області від 30.11.2021 у справі №922/3404/21, до якої додавав клопотання:
1) про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, яке мотивовано тим, що майновий стан відповідача не дозволяв йому сплатити повну суму судового збору 468670,41грн, у зв'язку з чим ТОВ "Торговий дім Агродар" потребувало додатковий час для того, щоб зібрати 50000,00 грн, що призвело до пропуску строку на апеляційне оскарження; на думку апелянта, зазначені обставини є поважними, а тому строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню судом;
2) про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у цій справі, яке обґрунтовано з посиланням на скрутне матеріальне становище ТОВ "Торговий дім Агродар" та підтверджувалось заявником наданими до скарги копіями звітів про фінансовий стан та сукупний дохід товариства, відповідно до яких загальна сума дебіторської заборгованості складає 161 173 000,00 грн; за твердженням апелянта, оплата повного розміру судового збору призведе до блокування господарської діяльності товариства та накопичення заборгованості по виплаті податків та зборів, а також заробітної плати працівникам відповідача.
За результатом розгляду клопотання про відстрочення сплати судового збору, суд зазначив, що положення пп. 1 та 2 ч. 1 ст. 8 Закону "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пп. 3 ч. 1 ст. 8 Закону "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. З огляду на наведене, доводи клопотання про відстрочення сплати судового збору судом відхилено. Також судом надано оцінку доказам, якими апелянт підтверджував неможливість сплати судового збору. Зокрема, суд зазначив, що на підтвердження неможливості сплати судового збору скаржником надано лише фінансову звітність (баланс (звіт про фінансовий стан) на 30.09.2021 та звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 9 місяців 2021). Проте, зазначені документи не є належними доказами на підтвердження фінансової неспроможності суб'єкта господарювання сплатити судовий збір за умови ненадання доказів відсутності джерел фінансування, банківських рахунків підприємства, оборотних активів тощо.
У зв'язку з цим, у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору судом було відмовлено, а апеляційну скаргу ТОВ "Торговий дім Агродар" на рішення Господарського суду Харківської області від 30.11.2021 у справі №922/3404/21 ухвалою суду від 08.02.2022 залишено без руху. Встановлено заявнику строк впродовж 10 днів з моменту отримання ухвали на усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків, а саме, необхідність надання до Східного апеляційного господарського суду доказів сплати судового збору у розмірі 418670,41 грн. Також скаржнику ухвалою роз'яснено, що в разі, якщо апелянт не усуне недоліки апеляційної скарги у строк встановлений судом, вона вважається неподаною та повертається апелянту.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалу суду від 08.02.2022 отримано уповноваженою особою відповідача 10.02.2022 (а.с. 79 т. 2).
В той же час, матеріали справи свідчать, що у встановлений судом апеляційної інстанції строк до Східного апеляційного господарського суду від скаржника не надійшли докази усунення недоліків апеляційної скарги. З огляду на те, що ТОВ "Торговий дім Агродар" не скористалось своїм правом та не усунуло недоліки апеляційної скарги у строки, зазначені в ухвалі суду від 08.02.2022, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.10.2022 апеляційну скаргу ТОВ "Торговий дім Агродар" (вх. №331 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 30.11.2021 у справі №922/3404/21 повернуто скаржнику на підставі ч. 4 ст. 174, ч. 2 ст. 260 ГПК України.
Також у вказаній ухвалі скаржника повідомлено, що в разі повернення апеляційної скарги, скаржник не позбавлений права повторно звернутися з апеляційної скаргою у відповідності до вимог ст.ст. 256, 258 ГПК України.
Виходячи з встановлених обставин, повернення попередніх апеляційних скарг відбулось через несплату апелянтом судового збору у встановленому законом розмірі, а за наслідком розгляду клопотання про відстрочення сплати судового збору було відмовлено.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 21.10.2022 (вих. №006740) отримано уповноваженим представником ТОВ "Торговий дім Агродар" 11.11.2022 (а.с. 81 т. 2).
Разом з тим, апеляційну скаргу подано ТОВ "Торговий дім Агродар" 28.02.2023, тобто після спливу одного року з дня складення повного тексту рішення Господарського суду Харківської області у справі №922/3404/21, а саме 10.12.2021, що в розумінні ч. 2 ст. ст. 261 ГПК України є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження.
Як вже зазначалось, у п. 2 ч. 2 ст. 261 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили. Отже, в такому випадку, скаржник має довести, що порушення строку на апеляційне оскарження відбулось внаслідок обставин непереборної сили, тобто таких об'єктивних та суб'єктивних чинників, наявність яких унеможливила своєчасне звернення до суду з апеляційною скаргою у встановлений законодавством строк.
В той же час, колегія суддів вважає, що невиконання скаржником в повному обсязі вимог процесуального законодавства щодо сплати судового збору у визначеному Законом України «Про судовий збір розмірі», що мало наслідком залишення без руху первинних апеляційних скарг та їх повернення, не є тією обставиною непереборної сили в розумінні п. 2 ч. 2 ст. 261 ГПК України та підставою для поновлення пропущеного строку, оскільки попереднє звернення з апеляційними скаргами, які не відповідали вимогам процесуального законодавства, та їх повернення з підстав несплати судового збору, не дають право у будь-який необмежений час після спливу строку на апеляційне оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.
На думку відповідача, відсутність коштів для сплати судового збору за подання апеляційної скарги є поважною обставиною для поновлення строку на апеляційне оскарження в порядку ч. 3 ст. 256 ГПК України. В той же час, можливість поновлення такого строку з поважних причин та звернення з апеляційною скаргою обмежена річним строком на подання апеляційної скарги, про що зазначено у ч. 2 ст. 261 ГПК України.
Колегія суддів звертає увагу, що особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.
Відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційне оскарження судового рішення, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом для чого, як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Суд враховує, що у відповідності до приписів Закону України "Про судовий збір" апелянт звертався до суду із відповідним клопотанням про відстрочення сплати судового збору, наведеному клопотанню була надана оцінка в ухвалі Східного апеляційного господарського суду від 08.02.2022 та за наслідком розгляду клопотання у його задоволенні було відмовлено. Отже, апелянт, будучи обізнаним про необхідність сплати судового збору через відмову у задоволенні клопотання своєчасно мав здійснити залежні від нього дії для такої сплати, оскільки саме відсутність доказів сплати судового збору мало наслідком повернення апеляційної скарги двічі.
Колегія суддів зазначає, що відсутність коштів на оплату судового збору не може впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у справі №916/1515/21 від 17.01.2023.
Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Колегія суддів також звертає увагу, що в обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження заявником не зазначено обставин, які можуть бути віднесені судом до особливих чи непереборних обставин, що зумовили пропуск строку встановленого на апеляційне оскарження та можливість під час подання як первісної, так і другої скарги надати докази усунення недоліків, які стали причиною повернення їх та могли бути враховані господарським судом у вирішенні питання про відновлення строку подання апеляційної скарги разом з іншими обставинами, на які посилається скаржник у зазначеному клопотанні. Доказів, що підтверджують особливі чи непереборні обставини, які унеможливили сплату судового збору та своєчасне подання апеляційної скарги апелянтом не надано.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що обставини на які посилається апелянт, а саме, відсутність коштів для сплати судового збору не можуть вважатись обставинами непереборної сили в розумінні п. 2 ч. 2 ст. ст. 261 ГПК України. Крім того, колегія суддів вважає, що посилання апелянта на відсутність коштів, що призвело до пропуску строку на апеляційне оскарження, не може вважатись тією обставиною, яка не залежала від волевиявлення апелянта та унеможливила виконання ним як стороною, яка не погоджується із судовим рішенням та ініціює його перегляд в апеляційному порядку, процесуальних дій протягом установленого законом строку. Отже, скаржник не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження існування непереборних обставин, які об'єктивно унеможливили своєчасне подання апеляційної скарги. Тому, наведені апелянтом в цій частині доводи не можуть бути прийняті судом в якості обставин непереборної сили в розумінні наведених процесуальних норм.
Крім того, скаржник посилається на обставини введення з 24.02.2022 воєнного стану, який наразі триває.
Щодо наведених посилань на запровадження з 24.02.2022 воєнного стану, колегія суддів зазначає, що скаржник у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження не обґрунтовує, яким саме чином запровадження воєнного стану в Україні вплинуло на пропуск строку на апеляційне оскарження та не надає на підтвердження таких доводів належних доказів. При цьому, ухвали про залишення апеляційної скарги без руху з підстав несплати апелянтом судового збору прийняті 05.01.2022 та 08.02.2022, тобто до початку введення воєнного стану.
Як вже зазначалось, апеляційну скаргу подано поза межами строку, встановленого ч. 2 ст. 261 ГПК України, в той же час, обставини, на які посилається апелянт, а саме, відсутність коштів для сплати судового збору не можуть вважатись обставинами непереборної сили в розумінні п. 2 ч. 2 ст. ст. 261 ГПК України, а тому підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження відсутні.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані".
Порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України".
Зокрема, Високий суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлює особливими і непереборними обставинами.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Надання правової оцінки наведеним апелянтом в апеляційній скарзі доводам в обґрунтування пропуску ним такого значного строку на апеляційне оскарження є не проявом надмірного формалізму, а дотриманням вимог процесуального законодавства.
Суд не визнає поважними наведені апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки вважає, що скаржником не доведено суду виникнення обставин непереборної сили, що обумовили подання апеляційної скарги після спливу одного року з дня складання повного тексту судового рішення. Тому, на підставі ч. 2 ст. 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Агродар" на рішення Господарського суду Харківської області від 30.11.2021 у справі №922/3404/21.
Відповідно до ч. 4 ст. 261 ГПК України копія ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 242 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія апеляційної скарги залишається в суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційну скаргу подано через підсистему «Електронний суд» матеріали апеляційної скарги залишаються в матеріалах справи.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 234, 261 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Агродар" на рішення Господарського суду Харківської області від 30.11.2021 у справі №922/3404/21.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя В.В. Лакіза
Суддя Л.І. Бородіна
Суддя Л.М. Здоровко