06 березня 2023 року м. Харків Справа № 905/2066/21
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Попков Д.О., суддя Радіонова О.О.
секретар судового засідання Семченко Ю.О.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу АТ “Українська залізниця”, м.Київ, в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства "Українська залізниця" м.Лиман, (вх. №247Д/3) на рішення Господарського суду Донецької області від 29.12.2021 у справі №905/2066/21 (суддя Демідова П.В., повний текст рішення підписано 29.12.2021)
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" м.Київ, в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" м.Лиман,
до Державного підприємства "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" м.Вугледар, Донецької області,
про стягнення штрафу у розмірі 313.870,00 грн,-
Позивач, АТ "Українська залізниця", в особі регіональної філії "Донецька залізниця", звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" про стягнення штрафу у розмірі 313.870,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем у накладних неправильно зазначено масу вантажу, у зв'язку з чим, у відповідності до ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України, останньому нараховано штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 29.12.2021 позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з ДП "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" на користь АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» суму штрафу в розмірі 62.774,00 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 4.708,05 грн. В іншій частині заявлених вимог відмовлено.
Позивач, АТ «Українська залізниця» в особі РФ «Донецька залізниця» з вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення, та прийняти нове, яким стягнути з відповідача на користь позивача суму штрафу за невірно зазначену в накладній масу вантажу в розмірі 313.870,00 грн, а також оплату судового збору.
Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування та ухвалення нового рішення. Апеляційна скарга мотивована недотриманням місцевим господарським судом вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка передбачена статтями 118, 122 Статуту залізниць України. При цьому, зазначений штраф, відповідно до статей 118, 122 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення Статутом не передбачено. В даному випадку штрафна санкція не є договірною, а випливає із зазначених положень Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, яким визначено розмір штрафу.
Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.01.2022 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Стойка О.В., Чернота Л.Ф.
Однак, в зав'язку з лікарняними судді Стойка О.В., здійснено повторний автоматизований перерозподіл справи між суддями 31.01.2022 та сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду для розгляду справи №905/2066/21: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Чернота Л.Ф., Попков Д.О.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 31.01.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Київ, в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» на рішення Господарського суду Донецької області від 29.12.2021 у справі №905/2066/21, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 21.02.2022, проте судове засідання, призначене на 21.02.2022 об 11:30 год. не відбулося у зв'язку з перебуванням у відпустці головуючого судді Істоміної О.А.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2022 у справі №905/2066/21, розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства ”Українська залізниця”, в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» призначено розгляд справи на 14.03.2022 об 11:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №110. Однак, судове засідання по розгляду апеляційної скарги призначене на 14.03.2022 у справі №905/2066/21 не відбулося.
Відповідно до указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 “Про введення воєнного стану в Україні” та указів №259/2022 від 14.03.2022, №133/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” починаючи з 24.02.2022 на території України діє режим воєнного стану.
Указом Президента України “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” від 12.08.2022, затвердженого Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” постановлено часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 ”Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-IX, Указом від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-IX, та Указом від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-IX, №573/2022 від 18.08.2022, №757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023), продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23.08.2022 строком на 90 діб.
Наказом Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2022 №03 Про встановлення особливого режиму роботи суду в умовах воєнного стану встановлено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану з 01.04.2022 та запроваджено відповідні організаційні заходи, зокрема: зупинено тимчасово розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу до усунення обставин, які в умовах воєнної агресії проти України зумовлюють загрозу життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів і працівників суду; запроваджено з 01.04.2022 роботу суду у віддаленому режимі; рекомендовано учасникам судових справ утриматись від відвідування суду, свої процесуальні права та обов'язки, передбачені ГПК України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua; забезпечено приймання та опрацювання вхідної кореспонденції, що надходить до суду засобами електронного зв'язку.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2022 апеляційну скаргу АТ “Українська залізниця”, м.Київ, в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» на рішення Господарського суду Донецької області від 29.12.2021 у справі №905/2066/21 призначено до розгляду на 16.01.2023.
Відповідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2023 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Радіонова О.О., Попков Д.О., в зв'язку з відпусткою судді Черноти Л.Ф.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.01.2023 в судовому засіданні оголошено перерву до 06.03.2023.
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення Господарського суду Донецької області від 29.12.2021 у справі №905/2066/21 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Представники сторін в судове засідання не з'явились.
Ухвали суду у даній справі розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що підтверджується даними вказаного Реєстру, який є відкритим. Тобто, ухвала суду від 06.02.2023 оприлюднена на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень 19.01.2023 і з цього моменту стала загальнодоступною для ознайомлення.
Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч.12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, явка їх представників у судове засідання не визнавалась обов'язковою, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд заяви за відсутності представників сторін у даному судовому засіданні.
Заслухавши в судовому засіданні доповідь судді-доповідача, розглянувши матеріали справи, доводи в обґрунтування апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст.269 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені наступні обставини:
- 09.04.2021 зі станції Південнодонбаська Донецької залізниці, згідно залізничної накладної №53896932, ДП “Шахтоуправління Південнодонбаське №1” відправило вантаж вугілля кам'яне, не поіменоване в алфавіті, із визначенням станції призначення Роти Донецької залізниці. Загальна маса вантажу складає 454.200 кг, зокрема за відомістю вагонів маса вантажу у вагоні №63820302 складає 64500кг (нетто), у вагоні №64020902 - 67770кг (нетто), №53167391 - 62300кг (нетто), №65308686 - 62900кг (нетто), №60832201 - 65600кг (нетто), №59672824 - 67000кг (нетто), №62800529 - 64200кг (нетто) (розділ 24 накладної). Маса вантажу визначена на вагонних вагах (200т) Заводський №0049 відправником (розділ 26 накладної);
- на станції призначення Роти Донецької залізниці під час перевірки було виявлено, що маса вантажу у вагонах №53167391, №59672924, №60832201, №63820302, №64020902, №65308686 та №62800529 не відповідає масі, вказаній відправником у накладній, про що складено наступні документи:
- акт загальної форми №140 від 13.04.2021, яким встановлено, що при комісійному зважуванні на вагах ВЄТ15СВСД№497 повір.29.03.2021 Миронів ТЄЦ в присутності зам. нач.ТТЦ Двадцатова Ю.В. пред Сухаревської Н.В. виявилось: вагони справні, слідів знищення немає, нестача вантажу: в вагоні №53167391 по док. 62300 кг, вага - 61240 кг, нестача склала 1060 кг; у вагоні №59672824 по док. 67000 кг, вага 65700 кг, нестача 1300 кг; у вагоні №60832201 по док. 65600 кг, вага 64580 кг, нестача 1020 кг; у вагоні №63820302 по док. 64500 кг, фактично вага 63340 кг, нестача 1160 кг; у вагоні 64020902 по док. 67700 кг, фактично вага 66000 кг, нестача 1700 кг; у вагоні №65308686 по док. 62900 кг, фактично вага 62040 кг, нестача 860 кг; у вагоні №62800529 по док. 64200 кг, фактично вага 63320 кг, недостача 880 кг.
- комерційний акт №496100/82 від 13.04.2021, яким встановлено, що на станції призначення Роти Донецької залізниці, на підставі акту загальної форми від 13.04.2021, позивачем було проведено контрольне комісійне зважування вагонів за залізничною накладною №53896932 на тензометричних вагах Миронівська ТЄЦ зав.№497 ВЄТ 150 ВСД повірених 29.03.2021, та встановлено, що вагони технічно справні, поверхня вантажу нижче рівня бортів вагонів, вантаж розрівняний, промаркований смугою жовтого кольору 200мм по усій довжині вагона, слідів крадіжки не виявлено. Фактично при зважуванні виявилось в№53167391 по док тара 23000 кг нетто 62300 кг по вагам нетто 61240 кг брутто 84240 менш док 1060 кг, в№59672824 по док тара 23300 кг нетто 67000 по вагам нетто 65700 кг брутто 89000 кг менш док 1300 кг, в№60832201 по док тара 23300 кг нетто 65600 кг по вагам нетто 64580 кг брутто 87880 кг менш 1020 кг, в№63820302 по док тара 23500 нетто 64500 по вагам нетто 63340 кг брутто 86840 кг менш док 1160 кг, в№64020902 по док тара 23800 нетто 67700 кг по вагам нетто 66000 кг брутто 89800 менш док 1700 кг, в№65308686 по док тара 23200 нетто 62900 кг по вагам нетто 62040 кг брутто 85240 кг менш док 860 кг, в№62800529 по док тара 23200 кг нетто 64200 кг по вагам нетто 63320 кг брутто 86520 кг менш док 880 кг. Вказаний акт підписано ДС Мороз А.Б., зам.нач.ТТЦ Мирон.ТЄЦ Двадцатовим Ю.В. стар.а/ком Рачковою О.М. та а/ком Дяченко М.В.
В зв'язку з тим, що відповідачем у накладних неправильно зазначено масу вантажу, позивач, у відповідності до ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України, нарахував останньому штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення в загальному розмірі 313.870,00 грн.
Наведені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Відповідач проти позовних вимог заперечував, зазначав, що комерційний акт, яким зафіксовано нестачу вантажу не надсилався на адресу підприємства; протоколи зважування в підтвердження факту недовантаження позивачем не надано; акт загальної форми не містить відомостей щодо способу яким встановлено недовантаження та на підтвердження факту неправильного зазначення відправником маси вантажу не надано жодних доказів, окрім комерційного акту.
Також, відповідач просив зменшити розмір штрафу до однієї провізної плати за кожен вагон, враховуючи відсутність настання будь-яких негативних наслідків від вчиненого правопорушення та те, що розбіжність маси вантажу зазначеної у перевізних документах та маси вантажу під час приймання на пункті призначення не перевищує 1% норми природної втрати.
Господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, яким частково задовольнив позовні вимоги, мотивував його тим, що факт невірного зазначення масу вантажу в залізничній накладній №53896932 належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований. Враховуючи, що факт порушення правил перевезення вантажу належним чином доведений і підтверджений матеріалами справи, відповідачем не спростований, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу у зв'язку неправильним зазначенням маси вантажу у розмірі 313.870,00 грн. Розглянувши заявлене відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкції, господарський суд врахував відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження понесених позивачем збитків, та дійшов до висновку про наявність підстав для зменшення розміру п'ятикратного розміру тарифної провізної плати за всю відстань перевезення до однократного розміру тарифної провізної плати, тобто до 62.774,00 грн.
Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.
Предметом спору є стягнення штрафу за невірно зазначену масу вантажу у накладній.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Як встановлено ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюється транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами (ч.5 ст.307 ГК України).
Відповідно до ст.920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 затверджено Статут залізниць України, який визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Відповідно до п.5 Статуту залізниць України на підставі даного Статуту Мінтранс затверджує: а) Правила перевезення вантажів (Правила); б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів); г) інші нормативні документи. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Як встановлено ч.ч.1, 2, 5 ст.23 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом.
Оформлення накладної має здійснюватися у відповідності до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 №863/5084.
Згідно з пунктом 1.1. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (Правила) на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. Накладна згідно з цими правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (ЕЦП). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.
Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем (частина 1 пункту 1.2 Правил).
Відповідно до п.1.3 Правил усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ. Зміни, які вносяться до перевізного документа залізницею, засвідчуються посадовою особою залізниці із зазначенням дати та найменування станції, на якій внесено зміни.
Згідно п.5 Правил приймання вантажів до перевезення, загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом.
Згідно п.2.3. Правил у графі 55 "Правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреність на оформлення перевезення.
Положеннями ст.24 Статуту залізниць України встановлено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Згідно ч.1 ст.129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
У відповідності п.3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, затримки через недодання чи неналежне оформлення відправником документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил; в інших випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акту. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акту, але не менше як двома особами. Один примірник акту загальної форми, складеного під час перевезення, додається до перевізних документів, другий залишається на станції, яка його склала.
При видачі однорідного вантажу, який перевозиться навалом або насипом і прибув від одного відправника на адресу одного одержувача, недостачі, що перевищують норму природної втрати маси вантажу і граничне розходження визначення маси нетто, а також надлишки, що перевищують граничне розходження визначення маси нетто, виявлені в окремих відправках під час перевірки протягом однієї календарної доби, оформляються одним комерційним актом (п.6 Правил складання актів).
Пунктом 5.5 Правил оформлення перевізних документів встановлено, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення (п.28 Правил приймання вантажів до перевезення).
Як встановлено ст.122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Згідно ст.118 Статуту залізниць України за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Таким чином, саме на вантажовідправника покладається обов'язок заповнення залізничної накладної на перевезення вантажу. При цьому у застосуванні статей 118 та 122 Статуту залізниць України слід виходити з того, що неправильно вказаною має бути хоча б одна відомість. Підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.
З матеріалів справи вбачається, що в даному випадку правильність внесених відомостей до накладних на спірні вагони підтверджена електронним цифровим підписом представника відправника у графі 55. На станції відправлення вантаж прийнятий до перевезення без зауважень та без перевірки маси та кількості вантажу, про що свідчить електронний цифровий підпис працівника станції відправлення у накладній.
Як вже зазначалось, у випадку невідповідності маси вантажу інформації визначеної у провізних документах складається комерційний акт і саме він є належним та допустимим доказом такої невідповідності. Проведення контрольного зважування та складання комерційного акту за результатами зважування на станції призначення Роти Донецької залізниці, також відповідає вимогам чинного законодавства.
Відповідно до положень п.27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2% маси, зазначеної в перевізних документах для вантажів рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; 1 % маси, зазначеної в перевізних документах, зокрема при перевезення мінерального палива.
В даному випадку залізнична накладна №53896932 не містить відомостей про те, що вантаж завантажено у сирому або вологому стані, у зв'язку з чим норма природної втрати вугілля кам'яного, як мінерального палива складає 1%.
Враховуючи данні, наведені у комерційному акті №496100/82 від 13.04.2021 стосовно маси вантажу у спірних вагонах, дійсно мала місце недостача вантажу, яка перевищує норми природної втрати та складає: у вагоні №63820302 -1160кг (64500кг-63340кг), у вагоні №64020902 - 1700кг (67700кг-66000кг), у вагоні №53167391 - 1060кг (62300кг-61240кг), у вагоні №65308686 - 860кг (62900кг-62040кг), у вагоні №60832201 - 1020кг (65600кг-64580кг), у вагоні №59672824 - 1300кг (67000кг-65700кг), у вагоні №62800529 - 880кг (64200кг-63320кг).
Підставою для покладення матеріальної відповідальності у вигляді штрафу є саме комерційний акт, в якому зафіксовано неправильно зазначену масу вантажу.
Відповідач, заперечуючи проти фактів, встановлених в комерційному акті, посилався на те, що складений залізницею комерційний акт, в якому зафіксовано показники нестачі не надсилався на його адресу; матеріали позову не містять документ, що підтверджує результат зважування у відповідності до п.3.4 розділу ІІІ Інструкції «Про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті», зареєстрованої Міністерством юстиції України 11.10.2012 за №1716/22028; позивачем здійснено переважування на 150 тонних вагах, коли зважування було здійснено на 200 тонних вагах, без врахування похибки та вивантаження вугілля, а різниця виведена в результаті арифметичних дій, та позивач не зважував тару (вагони) без вантажу, коли їх вага не завжди відповідає маркуванню.
Проте, судом першої інстанції було ретельно досліджені доводи відповідача і дана вичерпна відповідь на кожен з них, з якими погоджується колегія суддів.
Так, комерційний акт вручається одержувачу у триденний термін на його вимогу, яка може пред'являтись протягом шести місяців від дня видачі вантажу, при цьому законодавчо визначеного обов'язку видати чи направити комерційний акт саме відправнику ані зазначені правила ані норми чинного законодавства не містять.
Також у п.26 спосіб визначення маси накладної №53896932 зазначені вагонні ваги (200т) заводський №0049, а за змістом комерційного акту №496100/82 від 13.04.2021, переважування вантажу на станції Роти Донецької залізниці здійснювалось на 150 тонних вагонних вагах вказаної станції, що повністю узгоджується з приписами наведених вище норм. Відповідно до технічного паспорту, який міститься в матеріалах справи, тензометричні ваги Миронівської ТЄЦ зав.№497 ВЄТ 150 ВСД, на який було здійснено переважування, пройшли державну повірку 29.03.2021, тобто позивач здійснив перевірку маси вантажу тим самим способом що і відповідач - зважанням. Залізницею перевірка маси вантажу була здійснена тим же способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення вантажовідправником та виходячи з маси тари кожного з вагонів, яка була зазначена відправником в накладній, за правильність даних в якій відповідає відправник.
Таким чином, наведене свідчить, що позивачем правомірно складено комерційний акт щодо невідповідності показників маси у накладній та показниками зважування вагону, а вказані відповідачем обставини не спростовують наявності підстав для його відповідальності в межах даного спору, оскільки відповідно до ст.122 Статуту залізниць України саме відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
За вказаних обставин, враховуючи, що факт порушення відповідачем правил перевезення вантажу належним чином доведено й підтверджено матеріалами справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу у зв'язку неправильним зазначенням в накладній адреси одержувача.
Разом з цим, Господарський суд Донецької області, з посиланням на положення ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України, зменшив розмір заявленого до стягнення штрафу до 1 провізної плати, що становить 62.774,00 грн.
Приймаючи рішення про зменшення розміру штрафу, суд першої інстанції зазначив, що позивач не довів ані настання, ані обґрунтовану можливість настання будь-яких негативних наслідків від вчинення відповідачем порушення.
Відсутність можливості зменшення розміру штрафу, передбаченого законодавством, та його стягнення без врахування судом конкретних обставин справи, зокрема, характеру вчиненого порушення, негативних наслідків, в тому числі і можливих, та співмірності між вчиненим порушенням та такими наслідками, може призвести до ситуації, коли за різні по характеру та наслідкам порушення судом може бути стягнений один і той саме розмір штрафу, що, в свою чергу, не сприятиме виконанню завдання господарського судочинства щодо справедливого вирішення справи судом.
Приймаючи до уваги вищенаведені обставини, з огляду на те, що допущене відповідачем порушення не спричинило збитків для залізниці та іншим учасникам господарських відносин та не могло створювати небезпеку на залізничному транспорті, господарський суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу до 1 провізної плати.
Такий зменшений розмір штрафу, на думку суду першої інстанції, є справедливим та співмірним вчиненому порушенню відповідачем.
Колегія суддів не погоджується з зазначеним висновком з огляду на наступне.
За приписами частини першої статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.
Відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз зазначених норм свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), що підлягає стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Наявність обставин для зменшення штрафних санкцій повинна бути доведена належними та допустимими доказами саме відповідачем.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Згідно мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання, не повинна перетворюватись на несправедливо покладений непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Одночасно зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність в кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.
У контексті вищезгаданого, зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною своїх зобов'язань кореспондується із обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести на підставі статті 74 Господарського процесуального кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, що вона не бажала вчинення таких порушень, вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що штраф відповідно до статті 118 Статуту залізниць України стягується у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Відповідно до пункту 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній, а залізниці надане право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Зазначена норма встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).
Відтак, недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена пунктами 118, 122 Статуту залізниць України.
При цьому, зазначений штраф, відповідно до пунктів 118, 122 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення Статутом не передбачено.
Вказана правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/2339/17.
Отже, в даному випадку штрафна санкція не є договірною, а випливає зі зазначених положень Статуту залізниць України, тобто має місце не порушення зобов'язання з боку відповідача, а порушення ним порядку, встановленого нормативно-правовим актом і сума штрафу не залежить від форми такого порушення та не пов'язана зі збитками залізниці, а тому підстави для зменшення розміру штрафу відсутні.
Зменшуючи розмір штрафу з 313.078,00 грн (5-ти кратний розмір провізної плати) до 62.774,00 грн (одна провізна плата), суд першої інстанції не навів обґрунтування, чому штраф зменшено саме до однієї провізної плати.
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу і на те, що вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, враховуючи інтереси сторін, які заслуговують на увагу, причини неналежного виконання або невиконання обов'язку; суд не має права з власної ініціативи зменшувати розмір штрафу, встановлений статтями 118 та 122 Статуту, виходячи тільки з того, що на думку відповідача, встановлений Статутом розмір штрафу є занадто великим.
Відтак, зменшення розміру штрафу здійснюється на розсуд суду, однак, у спірних правовідносинах відповідачем не доведено винятковість обставин, з якими закон пов'язує можливість зменшити розмір штрафу.
Враховуючи, що спірний штраф нарахований за порушення відповідачем порядку, встановленого нормативно-правовим актом і сума штрафу не пов'язана зі збитками залізниці, апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано зменшив розмір штрафу.
Також, суд апеляційної інстанції не погоджується з твердженням суду першої інстанції, що у вирішенні питання щодо можливості застосування ст.233 ГК України та ч.3 ст.551 ЦК України в спірних правовідносинах, суд не приймає правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 12.02.2018 у справі №906/434/17 та від 20.03.2018 у справі №925/1025/17 та від 05.02.2019, на які посилався позивач у відповіді на відзив, вважаючи релевантними правові висновки, викладені Верховним Судом в постанові від 06.09.2019 у справі №910/16925/18, оскільки релевантними колегія суддів вважає висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 29.04.2021 у справі №905/1450/20.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.
Відповідно до вимог статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 цього Кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги обставини даної справі, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає правових підстав для задоволення клопотання відповідача та, відповідно, зменшення заявленого до стягнення штрафу. Вказане є передумовою для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги позивача про не з'ясування обставин та порушення судом першої інстанції норм матеріального права при ухваленні оскаржуваного рішення в частині зменшення судом розміру штрафу знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.
За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення.
Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: не з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, апеляційна скарга Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Донецької області від 29.12.2021 у справі №905/2066/21 підлягає задоволенню, а вказане рішення суду скасуванню в частині відмови у задоволенні позову з прийняттям у цій частині нового рішення про задоволення позову.
Судові витрати, понесені у зв'язку із переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача Державне підприємство "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" м.Вугледар, Донецької області.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та указів №259/2022 від 14.03.2022, №133/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 18.08.2022, №757/2022 від 07.11.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» починаючи з 24.02.2022 на території України діє режим воєнного стану.
Відповідно до ст. 26 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.
При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоровю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів, - оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справи.
На підставі вищевикладеного, у зв”язку із введенням та продовженням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд апеляційної інстанції був вимушений вийти за межі строку розгляду апеляційної скарги, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України.
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275, 277, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Донецької області від 29.12.2021 у справі №905/2066/21 задовольнити.
Рішення Господарського суду Донецької області від 29.12.2021 у справі №905/2066/21 скасувати в частині відмови у задоволенні позову та в цій частині ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити:
Стягнути з Державного підприємства "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" (85670, Донецька область, Волноваський р-н, місто Вугледар, вул.Магістральна, будинок 4, ЄДРПОУ 34032208) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м.Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, код ЄДРПОУ - 40075815) в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства "Українська залізниця" (84404, м.Лиман, вул.Привокзальна, 22, ЄДРПОУ 40150216) штраф в розмірі 251.096,00 грн.
В іншій частині рішення Господарського суду Донецької області від 29.12.2021 у справі №905/2066/21 залишити без змін.
Стягнути Державного підприємства "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" (85670, Донецька область, Волноваський р-н, місто Вугледар, вул.Магістральна, будинок 4, ЄДРПОУ 34032208) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м.Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, код ЄДРПОУ - 40075815) в особі Регіональної філіїв особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства "Українська залізниця" (84404, м.Лиман, вул.Привокзальна, 22, ЄДРПОУ 40150216) 7.062,08 грн витрат по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги.
Видачу відповідних наказів доручити Господарському суду Донецької області.
Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 13.03.2023
Головуючий суддя О.А. Істоміна
Суддя Д.О. Попков (з окремою думкою)
Суддя О.О. Радіонова