Справа № 459/3884/19 Головуючий у 1 інстанції: Грабовський В.В.
Провадження № 22-ц/811/2389/20 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.
28 лютого 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді: Левика Я.А.,
суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,
секретарка: Колич Х.Б.,
за участі в судовому засіданні представника відповідача АТ «Сенс Банк» - Блажевського П.І., представника позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Сенс Банк» на рішення Червоноградського міського суду Львівської області в складі судді Грабовського В.В. від 02 квітня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк», державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстрація майна та бізнесу» Бойко Христини Романівни, треті особи: Комунальне підприємство «Реєстрація майна та бізнесу», Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний Промислово-Інвестиційний Банк» про визнання протиправними дій державного реєстратора із скасуванням його рішення про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна, відповідного запису в державному реєстрі та зобов'язання поновити попередню реєстрацію такого права, -
рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 02 квітня 2020 року позов задоволено.
Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ( з відкриттям розділу), індексний номер:48991010 від 03.10.2019 року 12:26:39 державного реєстратора Бойко Христини Романівни, Комунальне підприємство «Реєстрація майна та бізнесу», яким проведено державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за акціонерним товариством «Альфа-Банк».
Скасовано реєстраційний запис державного реєстратора Бойко Христини Романівни, Комунальне підприємство «Реєстрація майна та бізнесу» про право власності №33510118 від 01.10.2019 року на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за Акціонерним товариством «Альфа-Банк».
Поновлено відомості в державних реєстрах речових прав на нерухоме майно про квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що передували скасованим записам.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Альфа-Банк», державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстрація майна та бізнесу» Бойко Христини Романівни на користь ОСОБА_3 по 576, 30 грн. судового збору.
Вказане рішення оскаржило АТ «Альфа Банк», яке було перейменовано на АТ «Сенс Банк».
В апеляційній скарзі просять скасувати рішення суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Вказують, що не погоджуються з рішення суду, оскільки таке винесене з порушенням матеріального та процесуального права. Вказують, що в матеріалах справи наявні докази скерування вимоги та відповідно до Постанови Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі №755/5691/16-ц повернення від боржника належно направленої вимоги «за закінченням строку зберігання» свідчить про вжиття іпотекодержателем всіх заходів для відповідного повідомлення божника про наявність заборгованості. Не погоджуються з тезою суду про недійсність укладеного 17.12.2012 року договору відступлення прав вимоги в частині передачі права вимоги за забезпеченням, що випливає із іпотечного договору, укладеного 28.08.2007 року, тому що не було дотримано вимог щодо його нотаріального посвідчення у цій частині, оскільки такої вимоги перед судом не стояло, доконаності підтвердженості такого факту не має, тому ніяк не може бути підставою для задоволення позову. Крім того, зазначає, що твердження про недійсність факторингу (відступлення прав за договорами іпотеки) як на підставу скасування реєстраційної дії є голослівними припущеннями, що нічим не підтверджуються. Вказують, що майновий поручитель та позичальник одномоментно не проживають в спірній квартирі, про що чітко декларує сам позивач, оскільки в позовній заяві вказує інші реквізити сторін. Також, вказують, що відповідно до інформаційної довідки №210453679 у жінки позичальника (за сукупністю фінансового поручителя по кредиту) ОСОБА_4 наявне інше нерухоме майно. Вказують, що даний кредит не можна вважати споживчим, оскільки: майновий поручитель на момент отримання кредиту був фізичною особою підприємцем, позичальник на момент отримання кредиту мав і має частку у власності підприємства і досі, таким чином є підприємцем виходячи із специфіки суб'єктивного складу даний кредитний договір не можна вважати споживчим - призначення кредиту є будівництво будинку. Також, вважають, що до даних правовідносин не можна застосовувати мораторій. Вказують, що договір іпотеки був укладений позивачем добровільно та без жодного примусу щодо контрагента і визначення умов договору, про що свідчить відсутність жодного рішення суду про скасування зазначеного договору як в цілому, так і в частині. Крім того, вважають, що позивачем вибрано неналежний спосіб захисту, оскільки ефективним способом захисту права власності є віндикаційний позов до особи, за якою зареєстровано право власності на спірну квартиру, про те позивач не заявляв вимог про витребування спірної квартири.
В судове засідання окрім представника відповідача АТ «Сенс Банк» - Блажевського П.І., представника позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , решта учасників справи, їх представники - не з'явилися, однак суд вважав заможливе проводити розгляд справи у їх відсутності (відсутності їх представників) зважаючи на те, що учасники справи повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки (неявки представників) суду представлено не було, зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України.
Клопотання представника державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстрація майна та бізнесу» ОСОБА_5 - адвоката Лилика В.В. про оголошення перерви у судовому засіданні у зв'язку з залученням представника ОСОБА_5 , адвоката Лилика В.В. в іншому раніше призначеному судовому засіданні на ту саму дату та годину у Восьмому апеляційному адміністративному суді колегія суддів вважала необґрунтованим та відхилила, зважаючи на те, що таке не підтверджено належними та допустимими доказами, які б підтверджували участь представника у іншому судовому засіданні.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача - на підтримання апеляційної скарги, представника позивачки - в заперечення скарги, дослідивши матеріали справи, оцінивши мотиви учасників справи в межах доводів позовної заяви, заяви про зміну-збільшення підстав позову, відзиву на позовну заяву, відповіді на письмові пояснення, апеляційної скарги, а також усних та письмових пояснень учасників справи у судах обох інстанцій, - колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.247, ч.3 ст.53, ч.1 ст.81, ч.1 ст.141 ЦПК України та ч.1 ст. 513, ч. 1 ст.575, ч. 1 ст. 577, ст. 220, абз.1 ч.1 ст.216 ЦК України, ч.2 ст.13 Закону України «Про заставу», п.п.40, 57, п.1,2 ч.1, ч. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, абз.2 п.1 ч.3 ст.10, п.14 ч.1 ст.27, ч.2 ст.24, п.1 ч.3 ст.26, ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п.11 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування», п.2 ч.1 ст.1, п.7 ч.1 ст.1, .3 ст.33, ч.1,2 ст.36, ч.1 ст.37, ст.5 Закону України «Про іпотеку», п.1, п.4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», ст. 4 Закону України « Про заставу», та задовольняючи позов, виходив з того, що на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 48991010 від 03.10.2019 року Бойко Х.Р. КП « Реєстрація майна та бізнесу» 01.10.2019 року за Акціонерним товариством «Альфа-Банк» зареєстровано право приватної власності на квартиру АДРЕСА_2 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №187787604 від 06.11.2019 року. Суд встановив, що 28.08.2007 року між ОСОБА_6 та ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» укладено договір про відкриття кредитної лінії № 187/07-597, відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 59400 доларів США на умовах, передбачених цим договором. Кінцевий термін повернення кредиту та процентів за ним - не пізніше 27.08.2027 року. Кредит надається позичальнику на будівництво будинку. Сторони домовилися про нездійснення перевірки цільового використання кредиту. Договором про внесення змін і доповнень № 1-66/09-1696 від 14.10.2009 року до кредитного договору № 187/07-597 від 28.08.2007 року внесено зміни до п.4 кредитного договору, викладено його у наступній редакції: «Виконання зобов'язань позичальника за цим договором забезпечується іпотекою квартири, яка належить майновому поручителю ОСОБА_3 , та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , заставною вартістю 280000,00 гривень, заставою легкового автомобіля Аudі, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить майновому поручителю ОСОБА_1 , заставною вартістю 70700, 00 гривень, та майновою порукою ОСОБА_3 на суму 59400, 00 доларів США, та майновою порукою ОСОБА_1 на суму 59400, 00 доларів США, та фінансовою порукою ОСОБА_4 на суму 59400, 00 доларів США.» Договором про внесення змін і доповнень № 2-2/10-1788 від 20.01.2010 року до кредитного договору № 187/07-597 від 28.08.2007 року внесено зміни, зокрема, до п.2.1 кредитного договору, викладено його у наступній редакції: «Банк залишає позичальнику заборгованість по кредиту у сумі 54120, 00 доларів США, далі кредит, на умовах, передбачених цим договором». Для забезпечення вимог іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору № 187/07-597 від 28.08.2007 року, 28.08.2007 року між ОСОБА_3 та ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Червоноградського міського нотаріального округу Степчук І.С., в реєстрі за №2072. Предметом іпотеки є квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 80, 4 кв.м., житловою площею 58, 9 кв.м. та належить іпотекодавцю на праві приватної власності. 17.12.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» укладено договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого первісний кредитор передає (відступає), а новий кредитор приймає кредитний портфель та зобов'язується сплатити за нього первісному кредиторові грошову винагороду на умовах, визначених цим договором, в тому числі за кредитним договором № 187/07-597 від 28.08.2007 року, що підтверджується витягом з додатку №1 та актом приймання передачі документації від 26.02.2013 року. У п.п.2.2 цього договору, зокрема, зазначено, що передача прав вимоги за забезпеченнями, шо випливають із договорів застави/поруки (якщо вони укладені у письмовій формі з нотаріальним посвідченням) та іпотечних договорів, укладених первісним кредитором з позичальниками, оформлюється окремими договорами про передачу прав вимоги за забезпеченнями, шо випливають з договорів застави/поруки (якщо вони укладені у письмовій формі з нотаріальним посвідченням) та іпотечних договорів, які укладаються сторонами одночасно з підписанням реєстру позичальників. Суд встановив, що ОСОБА_3 є громадянином України, що підтверджується копією його паспорта серії НОМЕР_2 . Згідно з копією довідки про склад сім'ї від 17.12.2019 року №18890 у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 . Також суд встановив, що ОСОБА_7 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батьками є ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про його народження Серії НОМЕР_3 . ОСОБА_6 , ОСОБА_3 адресовано повідомлення №АБ/09 від 13.08.2019 року про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов'язанням. Згідно з копіями рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення відсутня відмітка про отримання ОСОБА_6 , ОСОБА_3 цього повідомлення. 17.12.2019 року АТ «Альфа-Банк» було надіслано ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 вимогу про добровільне виселення №1527. Суд встановив, що Наказом Міністерства юстиції України №564/7 від 03.03.2020 року, на підставі висновку Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 04.02.2020 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_3 від 13.01.2020 року у зв'язку з тим, що наявна інформація про судове провадження у зв'язку зі спором між тими самими сторонами, з тих самих предметів та підстав. У висновку йдеться про те, що оскаржуване рішення прийняте державним реєстратором Бойко Х.Р. з порушеннями вимог пунктів 40, 57, 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127, пунктів 1, 2 частини першої статті 10, пункту 1 частини першої статті 23, пункту 4 частини першої статті 24, частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Суд зазначив, що наведених правових нормах визначено вичерпний перелік обов'язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки, і, з огляду на порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора, останній приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства. За таких обставин, суд вважав, що укладений 17.12.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» договір відступлення прав вимоги в частині передачі права вимоги за забезпеченням, що випливає із іпотечного договору, укладеного 28.08.2007 року між ОСОБА_3 та ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», є недійсним (нікчемним), оскільки не було дотримано вимог щодо його нотаріального посвідчення у цій частині. Державний реєстратор на цю обставину не звернув увагу, прийняв оскаржуване рішення та здійснив реєстрацію права власності на спірну квартиру за Акціонерним товариством «Альфа-Банк». Отже, державним реєстратором при прийнятті оскаржуваного рішення не встановлено відповідність обов'язкового дотримання нотаріального посвідчення правочину, з яким закон пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації, а відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Крім того, державним реєстратором не було належним чином перевірено документи на наявність підстав для відмови у державній реєстрації, оскільки АТ «Альфа-Банк» до заяви не було додано рекомендованого повідомлення з відміткою про вручення поштового відправлення, що унеможливило підтвердження спливу тридцятиденного строку з моменту отримання адресатами вимог про усунення порушення основного зобов'язання, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю та боржникові, який є відмінним від іпотекодавця. Суд зазначив, що Іпотечним договором від 28.08.2007 року, укладеним між ОСОБА_3 та ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», було погоджено порядок звернення стягнення на предмет іпотеки. Суд встановив, що спірна квартира підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки виступає предметом іпотеки, як забезпечення зобов'язань громадянина України (майнового поручителя) за споживчим кредитом в іноземній валюті, таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання майнового поручителя, його загальна площа не перевищує 140 кв. метрів, у майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно. З огляду на ті обставини, що за наслідками прийнятого державним реєстратором рішення про проведення державної реєстрації права власності на вищевказане майно за АТ «Альфа-Банк» за відповідним застереженням в іпотечному договорі, фактично відбулося примусове стягнення зазначеного майна без згоди власника, незважаючи на заборону, встановлену Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», тому суд вважав, що ця обставина також є підставою для скасування оскаржуваного рішення. Отже, суд прийшов до висновку, що державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за АТ «Альфа-Банк» проведена державним реєстратором всупереч вимогам норм чинного законодавства. Враховуючи задоволення позову, керуючись положенням ч.1 ст.141 ЦПК України, суд вважав, що з відповідачів на користь позивача слід стягнути по 576, 30 грн. (768,40+384,20/2) судового збору з кожного.
Колегія суддів вважає, що підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції - немає. Висновки суду відповідають обставинам, що мають значення для справи, вимогам закону, а також практиці Верховного суду, що підлягає врахуванню при аналогічності правовідносин.
28.12.2019 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до АТ «Альфа Банк», яке змінило найменування на АТ «СЕНС БАНК», державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстрація майна та бізнесу» Бойко Христини Романівни, треті особи: Комунальне підприємство «Реєстрація майна та бізнесу», Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний Промислово-Інвестиційний Банк», у якому, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив:
- визнати протиправними дії державного реєстратора КП «Реєстрація майна та бізнесу» Бойко Христини Романівни по реєстрації за АТ «Альфа-Банк» права власності на його квартиру у АДРЕСА_1 , як предмет іпотеки;
- скасувати рішення державного реєстратора КП «Реєстрація майна та бізнесу» Бойко Христини Романівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексійним номером 48991010 від 03.10.2019 року щодо такої реєстрації та внесеного на цій підставі запису про державну реєстрації права власності на цю квартиру за АТ «Альфа-Банк»;
- зобов'язати державного реєстратора державного реєстратора КП «Реєстрація майна та бізнесу» Бойко Христини Романівни внести відповідні записи в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно щодо поновлення його права власності на цю квартиру.
На обґрунтування своїх вимог, з урахуванням заяви від 13.01.2020 року, зазначив, що відповідно до договору дарування від 19.12.2000 року йому на праві власності належить спірна квартира. 28.08.2007 року між ОСОБА_6 та ПАТ «Промінвестбанк» було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 187/07-597, відповідно до якого банк надав останньому кредит у розмір 59400 доларів США. Для забезпечення виконання зобов'язань позичальником ОСОБА_6 по цьому кредитному договору він передав в іпотеку банку квартиру у АДРЕСА_1 , заставною вартістю 280 000 грн., згідно нотаріально посвідченого іпотечного договору від 28.08.2007 року. Відповідно до п. 5.3 договору іпотеки цей договір виступає правовстановлюючим документом та є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки. 17.12.2012 року між ПАТ «Промінвестбанк» та АТ «Альфа-Банк» було укладеного договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Промінвестбанк» відступило АТ «Альфа-Банк» права вимоги до кредитних договорів, укладених між ПАТ «Промінвестбанк» та фізичними особами, зокрема, вимоги за договором № 187/07-597 від 28.08.2007 року. Право власності на спірну квартиру АТ «Альфа-Банк» набув на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, і.н. 48991010 від 03.10.2019 року, а 01.10.2019 року внесено запис за № 33510118 про право власності за АТ Альфа-Банк» на вказану квартиру, тобто ще до прийняття рішення про таку реєстрацію 03.10.2019 року. Правочин щодо відступлення прав вимоги за іпотечним договором від 28.08.2007 року в нотаріальному порядку укладено не було, також не було укладено такий договір між ним та АТ «Альфа-Банк», як це передбачено п. 2.2 договору про відступлення прав вимоги від 17.12.2012 року. Державний реєстратор зобов'язана була відмовити АТ «Альфа-Банк» в реєстрації права власності на спірну квартиру, як предмета іпотеки. Крім того, йому не було надіслано письмову вимогу про усунення порушень та документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі, у зв'язку з чим у державного реєстратора не було доказів виконання цих вимог. Спірна квартира є єдиним житлом його та членів його сім'ї, в т.ч. неповнолітнього сина, іншого житла вони не мають. Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», АТ «Альфа-Банк» не вправі був звертати стягнення на спірну квартиру на час дії цього Закону. Крім того, у спірній квартирі зареєстрований та проживає його неповнолітній син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що свідчить про незаконність оформлення права власності за банком, як іпотекодержателем, права власності на майно, яке є житлом неповнолітньої дитини, вчинене без згоди органу опіки і піклування. Наведене є підставою для визнання протиправними дій державного реєстратора Бойко Х.Р. із скасуванням її рішення про державну реєстрацію за АТ «Альфа-Банк» права власності на спірну квартиру із зобов'язанням поновити попередню реєстрацію такого права за ним.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 10 травня 2022 року залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстрація майна та бізнесу» Бойко Христини Романівни, треті особи: Комунальне підприємство «Реєстрація майна та бізнесу», Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний Промислово-Інвестиційний Банк» про визнання протиправними дій державного реєстратора із скасуванням його рішення про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна, відповідного запису в державному реєстрі та зобов'язання поновити попередню реєстрацію такого права, як правонаступника позивача ОСОБА_3 , - ОСОБА_1 .
Згідно ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. Якщо фізична особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє. Підпис іншої особи на тексті правочину, щодо якого не вимагається нотаріального посвідчення, може бути засвідчений відповідною посадовою особою за місцем роботи, навчання, проживання або лікування особи, яка його вчиняє.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За положеннями статей 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності . Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Згідно ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
За ст. 577 ЦК України, якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, установлених законом. Застава нерухомого майна підлягає державній реєстрації у випадках та в порядку, встановлених законом. Застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя або заставодавця з внесенням запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Згідно змісту ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно змісту ст. 18 ЗУ «Про іпотеку», іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до ч.2 ст.13 Закону України «Про заставу» у випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, космічні об'єкти, договір застави повинен бути нотаріально посвідчений на підставі відповідних правовстановлюючих документів. Нотаріальне посвідчення договору застави нерухомого майна провадиться за місцезнаходженням (місцем реєстрації) цього майна або за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї із сторін договору, договору застави космічних об'єктів - за місцем реєстрації цих об'єктів.
Згідно з п.п. 40, 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127 (далі - Порядок № 1127) державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв'язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.
Відповідно до п.1, 2 ч.1, ч. 61 Порядку № 1127 для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) засвідчена іпотекодержателем копія письмової вимоги про усунення порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) засвідчена іпотекодержателем копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з відміткою про вручення адресату. У разі подання документа, зазначеного в абзаці першому або четвертому підпункту 2 цього пункту, державна реєстрація проводиться після спливу тридцятиденного строку з моменту отримання адресатом вимоги, зазначеної у підпункті 1 цього пункту, якщо у такій вимозі не зазначений більш тривалий строк.
Згідно з абз. 2 п.1 ч.3 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом.
Відповідно до п.14 ч.1 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.
Згідно з ч.2 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.
Як вбачається з матеріалів справи, правильно встановлено судом першої інстанції та сторонами не оспорено та не спростовано, - на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 48991010 від 03.10.2019 року ОСОБА_5 КП « Реєстрація майна та бізнесу» 01.10.2019 року за Акціонерним товариством «Альфа-Банк» зареєстровано право приватної власності на квартиру АДРЕСА_2 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №187787604 від 06.11.2019 року.
28.08.2007 року між ОСОБА_6 та ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» укладено договір про відкриття кредитної лінії № 187/07-597, відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 59400 доларів США на умовах, передбачених цим договором. Кінцевий термін повернення кредиту та процентів за ним - не пізніше 27.08.2027 року. Кредит надається позичальнику на будівництво будинку. Сторони домовилися про нездійснення перевірки цільового використання кредиту.
Договором про внесення змін і доповнень № 1-66/09-1696 від 14.10.2009 року до кредитного договору № 187/07-597 від 28.08.2007 року внесено зміни до п.4 кредитного договору, викладено його у наступній редакції: «Виконання зобов'язань позичальника за цим договором забезпечується іпотекою квартири, яка належить майновому поручителю ОСОБА_3 , та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , заставною вартістю 280000,00 гривень, заставою легкового автомобіля Аudі, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить майновому поручителю ОСОБА_1 , заставною вартістю 70700, 00 гривень, та майновою порукою ОСОБА_3 на суму 59400, 00 доларів США, та майновою порукою ОСОБА_1 на суму 59400, 00 доларів США, та фінансовою порукою ОСОБА_4 на суму 59400, 00 доларів США.»
Договором про внесення змін і доповнень № 2-2/10-1788 від 20.01.2010 року до кредитного договору № 187/07-597 від 28.08.2007 року внесено зміни, зокрема, до п.2.1 кредитного договору, викладено його у наступній редакції: «Банк залишає позичальнику заборгованість по кредиту у сумі 54120, 00 доларів США, далі кредит, на умовах, передбачених цим договором».
Для забезпечення вимог іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору № 187/07-597 від 28.08.2007 року, 28.08.2007 року між ОСОБА_3 та ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Червоноградського міського нотаріального округу Степчук І.С., в реєстрі за №2072. Предметом іпотеки є квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 80, 4 кв.м., житловою площею 58, 9 кв.м. та належить іпотекодавцю на праві приватної власності.
17.12.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» укладено договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого первісний кредитор передає (відступає), а новий кредитор приймає кредитний портфель та зобов'язується сплатити за нього первісному кредиторові грошову винагороду на умовах, визначених цим договором, в тому числі за кредитним договором № 187/07-597 від 28.08.2007 року, що підтверджується витягом з додатку №1 та актом приймання передачі документації від 26.02.2013 року.
У п.п.2.2 цього договору, зокрема, зазначено, що передача прав вимоги за забезпеченнями, шо випливають із договорів застави/поруки (якщо вони укладені у письмовій формі з нотаріальним посвідченням) та іпотечних договорів, укладених первісним кредитором з позичальниками, оформлюється окремими договорами про передачу прав вимоги за забезпеченнями, шо випливають з договорів застави/поруки (якщо вони укладені у письмовій формі з нотаріальним посвідченням) та іпотечних договорів, які укладаються сторонами одночасно з підписанням реєстру позичальників.
Згідно довідки про склад сім'ї від 17.12.2019 року №18890 у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7
ОСОБА_7 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батьками є ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про його народження Серії НОМЕР_3 .
ОСОБА_6 , ОСОБА_3 адресовано повідомлення №АБ/09 від 13.08.2019 року про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов'язанням.
17.12.2019 року АТ «Альфа-Банк» було надіслано ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 вимогу про добровільне виселення №1527.
Наказом Міністерства юстиції України №564/7 від 03.03.2020 року, на підставі висновку Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 04.02.2020 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_3 від 13.01.2020 року у зв'язку з тим, що наявна інформація про судове провадження у зв'язку зі спором між тими самими сторонами, з тих самих предметів та підстав. У висновку йдеться про те, що оскаржуване рішення прийняте державним реєстратором Бойко Х.Р. з порушеннями вимог пунктів 40, 57, 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127, пунктів 1, 2 частини першої статті 10, пункту 1 частини першої статті 23, пункту 4 частини першої статті 24, частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідно до частини третьої статті 24 Закону України від 05 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку» (далі - Закон № 898-ІV) правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Тобто відомості про відступлення прав іпотекодержателя підлягають державній реєстрації; внесення таких відомостей і є зміною речового права - права іпотеки. До проведення державної реєстрації відповідне право не виникає, а його перехід не відбувається.
У розумінні наведених положень законодавства державна реєстрація відступлення права вимоги, яка відбувається шляхом здійснення заміни іпотекодержателя за таким предметом іпотеки у Реєстрі речових прав, є обов'язковою, а такій реєстрації передує обов'язкова реєстрація самого права іпотеки за первісним іпотекодержателем.
Згідно із частиною другою статті Закону № 898-ІV взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.
Водночас за змістом частини другої статті 3 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV) речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Отже, момент виникнення права вимоги за іпотечним договором чинне законодавство пов'язує з фактом державної реєстрації іпотеки в порядку, визначеному законодавством.
Тому виникнення прав у нового іпотекодержателя за договором іпотеки може відбутися лише після нотаріального посвідчення правочину про відступлення прав за іпотечним договором, а також державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.
Вказане відповідає правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 27 серпня 2019 року у справі № 911/2392/17, від 26 лютого 2020 року у справі № 751/2322/16-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 569/16312/17-ц та від 12 жовтня 2020 року у справі № 15/148-10-4045.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Відповідно до статті 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу. Згідно з частиною третьою статті 24 Закону України "Про іпотеку" правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Вказане відповідає правовій позиції, викладеній у постановіКасаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.03.2018 у справі № 910/8297/17.
Зважаючи на вказані вище обставини, судом першої інстанції правильно встановлено, що укладений 17.12.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» договір відступлення прав вимоги в частині передачі права вимоги за забезпеченням, що випливає із іпотечного договору, укладеного 28.08.2007 року між ОСОБА_3 та ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», є недійсним (нікчемним), оскільки не було дотримано вимог щодо його нотаріального посвідчення у цій частині.
Доводи представника відповідача про існування нотаріально посвідченого договору про відступлення прав вимоги за іпотечним договором будь-якими доказами не підтверджено та копії такого незважаючи на тривале перебування справи у судах обох інстанцій не надано, клопотань про витребування таких не заявлено. Такими доказами не можуть бути посилання на документи, які свідчать про реєстрацію прав за банком відповідачем як іпотекодержателем спірної нерухомості, оскільки такі докази не можуть достеменно свідчити про обставину, що є спірною з часу звернення до суду з даним позовом та може бути підтверджена виключно копією договору.
Державний реєстратор на цю обставину не звернув увагу, прийняв оскаржуване рішення та здійснив реєстрацію права власності на спірну квартиру за Акціонерним товариством «Альфа-Банк».
Відтак, судом правильно встановлено, що державним реєстратором при прийнятті оскаржуваного рішення не встановлено відповідність обов'язкового дотримання нотаріального посвідчення правочину, з яким закон пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації, а відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Знову ж посилання апелянта на витяг з реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки, як доказ того, що відбулось нотаріальне посвідчення договору відступлення прав вимоги за договорами іпотеки колегія суддів вважала безпідставними, оскільки з 2019 року до матеріалів справи банком не долучено такого нотаріально посвідченого договору, а наявна в матеріалах справи копія договору відступлення прав вимоги не є нотаріально посвідченою.
Окрім цього, посилання апелянта на витяги з реєстрів та реєстраційне посвідчення, теж не слід вважати належними доказами нотаріального посвідчення договору відступлення прав вимоги за договорами забезпечення.
Також, державний реєстратор при здійсненні реєстрації права власності на квартиру за АТ «Альфа-Банк» не вказав договір відступлення прав вимоги від 17.12.2012 року, укладений між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк», як підставу виникнення права власності. А такими вказано лише договір про внесення змін і доповнень до кредитного договору про відкриття кредитної лінії №187/07-597 від 28 серпня 2007 року, серія та номер: 2-2/10-1788, виданий 20.10.2010, видавник: Публічне акціонерне товариство «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИМЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК»/ ОСОБА_6 ; Договір про внесення змін та доповнень до кредитного договору про відкриття кредитної лінії №187/07-597 від 28 серпня 2007 року, серія та номер: 3-38/10-2029, виданий 28.09.2010, видавник: Публічне акціонерне товариство «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИМЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК»/ ОСОБА_6 ; Договір про внесення змін до кредитного договору №187/07-597 від 28 серпня 2007 року, серія та номер: 4-8/11-2819, виданий 11.04.2011, видавник: Публічне акціонерне товариство «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИМЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК»/ ОСОБА_6 ; Іпотечний договір, серія та номер: 2071, виданий 28.08.2007, видавник: Приватний нотаріус Червоноградського міського нотаріального округу Львівської області Степчук І.С.; повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов'язанням, серія та номер: АБ/09, виданий 13.08.2019, видавник Акціонерне товариство «Альфа-Банк».
Також, іпотечним договором від 28.08.2007 року, укладеним між ОСОБА_3 та ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», було погоджено порядок звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до п. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку; 2) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки); 3) кредитна установа не може уступити (продати, передати) заборгованість або борг, визначений у підпункті 1 цього пункту, на користь (у власність) іншої особи.
У свою чергу мораторій є відстроченням виконання зобов'язання, а не звільненням від його виконання. Тому, установлений цим Законом мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).
Крім того, згідно з п. 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.
Оскільки зазначений Закон не зупиняє дії решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов'язань, тому є лише правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію положень цього Закону на період його чинності.
При цьому положеннями цього Закону не встановлено, що іпотека припиняється, а лише передбачено заборону примусового стягнення нерухомого житлового майна.
Відтак, судом, також, правильно встановлено, що спірна квартира підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки виступає предметом іпотеки, як забезпечення зобов'язань громадянина України (майнового поручителя) за споживчим кредитом в іноземній валюті, таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання майнового поручителя, його загальна площа не перевищує 140 кв. метрів, у майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно.
Доводи апелянта про те, що дружина позивача ОСОБА_1 має у власності інше майно колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вказане майно не є спільним сумісним майном ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , оскільки набуто ОСОБА_1 до реєстрації шлюбу, а саме 16.12.1999 року (шлюб укладений між ними 9.09.2000 року). Відповідно вказана частка у квартирі, яка отримана у процесі приватизації не є нерухомим майном ОСОБА_3 та докази про те, що такий об'єкт нерухомості є місцем проживання ОСОБА_3 , теж, у матеріалах справи відсутні, навпаки, як вказано вище у довідці з місця проживання ОСОБА_3 його постійним та єдиним місцем проживання було спірне житло.
Щодо доводів апелянта про те, що основний позичальник ОСОБА_8 та його дружина ОСОБА_4 мають у своїй власності та користуванні інше житло та нерухоме майно не впливає по суті на під ставність позову, оскільки не виключає застосування Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки норми вказаного закону не вказують про необхідність наявності спірної нерухомості як єдиного житла і для майнового поручителя і для боржника та таке тлумачення норм закону відповідачем є помилковим.
Зважаючи на те, що за наслідками прийнятого державним реєстратором рішення про проведення державної реєстрації права власності на вищевказане майно за АТ «Альфа-Банк» за відповідним застереженням в іпотечному договорі, фактично відбулося примусове стягнення зазначеного майна без згоди власника, на особу, яка набула право вимоги за договором забезпечення за договором, який є нікчемним та незважаючи на заборону, встановлену Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», тому суд правильно вважав, що державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за АТ «Альфа-Банк» проведена державним реєстратором всупереч вимогам норм чинного законодавства та з порушенням прав та законних інтересів позивача.
Зважаючи на вказане, доводи апеляційної скарги слід визнати безпідставними, а саму скаргу слід відхилити, рішення ж суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що відповідає обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» - залишити без задоволення.
Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 02 квітня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 10 березня 2023 року.
Головуючий: Я.А. Левик
Судді: Н.П. Крайник
М.М. Шандра