Справа № 303/8150/21
Іменем України
28 лютого 2023 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.
суддів: Куштана Б.П., Кондора Р.Ю.
з участю секретаря судового засідання: Чичкало М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 березня 2022 року, ухвалене суддею Куцкір Ю.Ю., у справі за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу
встановив:
У вересні 2021 року АТ «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з розподілу природно газу.
Позов мотивований тим, що позивач надає послуги з розподілу природного газу, а відповідач є споживачем таких послуг. Відповідні послуги надаються на підставі типового договору розподілу природного газу. Фактом приєднання ОСОБА_1 до умов договору розподілу природного газу є дії пов'язані зі споживанням природного газу на об'єкті нерухомості за адресою АДРЕСА_1 , про що свідчить щомісячна зміна показників лічильника у сторону збільшення, що документально підтверджено фінансовим станом абонента. Позивач свої зобов'язання виконав у повному обсязі та надав відповідачу послуги з розподілу природного газу, однак відповідач взяті на себе зобов'язання не виконала та не сплатила заборгованість за надані послуги за період з січня 2020 по серпень 2021 року, яка становить 3 932,17 гривень.
Враховуючи вищевикладене, АТ «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» просило суд стягнути з ОСОБА_1 вказану суму заборгованості, а також сплачений судовий збір.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 березня 2022 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» З 932,17 грн заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу, а також 2 270,00 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Вказує, що судом першої інстанції не врахованого того, що позов пред'явлено неналежним позивачем, а саме особою, яка не мала права його підписувати.
За показами газового лічильника як на 01.01.2020 так і на 01.08.2021 року такі покази є незмінними - 31653, а тому твердження суду про зміну показників лічильника газу в бік збільшення є безпідставним. За вказаний період не користувалась газом так як з 2019 року відключено газопостачання, а використовує електричне опалення. А тому не здійснювала приєднання до договору з розподілу природнього газу.
Відомим фактом є те, що газові мережі Закарпаття не перебувають у власності останнього, а звідси такими користується безпідставно без згоди власників. Окрім цього оператор ГРМ повинен мати ліцензію, але позивач не надав доказів того, що в нього є відповідна ліцензія на здійснення діяльності з розподілу газу.
Крім того не погоджується із наданим позивачем розрахунком заборгованості за надані послуги розподілу природного газу, який складено на підставі постанов НКРЕКП, які не зареєстровані в Мінюсті та у Державному реєстрі нормативно-правових актів такі відсутні.
Втім, наведеного судом першої інстанції не враховано, що призвело до безпідставного задоволення позову.
АТ «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» подало відзив на апеляційну скаргу в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 та залишити без змін рішення суду першої інстанції. Судом вірно встановлено фактичні обставини справи та правильно стягнуто з відповідача суму заборгованості, яка нарахована позивачем у відповідності до встановлених вимог закону. Доводи апеляційної скарги зводяться до помилкових міркувань та у зв'язку із цим до переоцінки доказів, які жодним чином не спростовують доводи позивача, а тому є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Оскільки споживач послуг з розподілу природнього газу не звертався до АТ «Закарпатгаз» з письмовою заявою про розірвання Договору розподілу природнього газу, а тому такий договір є діючим та не свідчить про відсутність бажання у ОСОБА_1 припинити його дію та відмовитись від надання такої послуги.
Відтак твердження ОСОБА_1 про відсутність у неї обов'язку сплати за послугу з розподілу природнього газу є безпідставним.
Протягом січня 2020 року по серпень 2021 року відповідач є підключеним (приєднаним) до газорозподільної системи позивача, при цьому механічне від'єднання такого від мережі (шляхом надрізки та заварювання газопроводу в землі) станом на сьогодні не відбулося, а відтак, твердження відповідача в частині відсутності в неї обов'язку сплатити за послугу з розподілу природного газу є безпідставним. Докази, які б спростовували наведені обставини, ОСОБА_1 не надано.
Системний аналіз правових норм, що регулюють правовідносини між сторонами дає підстави для висновку про те, що несплата за договором розподілу природного газу можлива лише у випадку: 1) якщо договір розподілу природного газу було розірвано; 2) якщо споживач механічно від'єднаний від газорозподільчої мережі.
Опломбування у відповідача крану на підставі Акту про припинення/обмеження газопостачання від 07.06.2019, до таких випадків не належить.
У судове засідання ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 не з'явились повторно, але при цьому подавала клопотання про призначення розгляду справи в режимі відеоконференції з Мукачівським міськрайонним судом. Та ухвалами Закарпатського апеляційного суду від 16.11.2022 року, від 27.02.2022 року було відмовлено ОСОБА_1 у проведенні судових засідань в режимі відеоконференції з Мукачівським міськрайонним судом.
За змістом ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
А відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Під добросовісністю необхідно розуміти користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання процесуальними правами.
Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика Європейского суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).
У справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Креуз проти Польщі" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз'яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.
Водночас, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними (ч. 1 ст. 372 ЦПК України).
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).
Перевіряючи поважність причин неодноразової неявки в судове засідання позивачки та її представника, колегія суддів встановила, що ОСОБА_1 було відомо про призначений розгляд справи як на 17.11.2022 року, так і на 28.02.2023 року, що підтверджується поданими клопотаннями про проведення судових засідань в режимі відеоконференції з Мукачівським міськрайонним судом.
Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року (заява №3572/03 у справі «Цихановський проти України») національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.
Така позиція суду співпадає із необхідністю дотримання судом розумних строків розгляду справи, що є вимогою етапі 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
Тому з метою запобігання безладному руху справи з врахуванням особливостей апеляційного процесу, та зважуючи на те що сторони надали усі докази, які вважали за потрібне надати суду, тож такі у їх сукупності дозволяють суду вирішити заявлені позовні вимоги. Відтак, наведене на думку колегії суддів з приводу розгляду справи за відсутності сторони та її представника не призведе до порушення процесуальних прав сторін у спірних правовідносинах.
Враховуючи наведених, колегія суддів вважає, що згідно приписів ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 , не перешкоджає розгляду справи в даному судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
А ч. 1 ст. 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Так з приписів ст. 76, ч.ч. 1, 2 ст. 77, ст.ст. 78, 79 і 80, ч.ч. 1, 4 ст. 81 ЦПК України вбачається, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що фактом приєднання побутового споживача ОСОБА_1 до умов Договору розподілу природного газу (акцептування договору) є дії, які засвідчують її бажання укласти цей Договір, зокрема, здійснення споживання природного газу на об'єкті нерухомості, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить зміна показників лічильника в сторону збільшення, що документально підтверджено фінансовим станом абонента.
Встановлено, що заборгованість перед позивачем за надані послуги з розподілу газу становить 3 932,17 гривень, що стверджується розрахунком заборгованості за надання послуги розподілу природного газу за о/р №0500100908 (а.с. 17).
Правовідносини, які виникли між споживачем та газорозподільною організацією врегульовано Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем /затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року №2494/ (далі - Кодексом ГРМ), постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2498 «Про затвердження Типового договору розподілу природного газу».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» суб'єктами ринку природного газу є: оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач.
Статтею 40 Закону України «Про ринок природного газу» передбачено, що розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому Кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами.
Пунктом 3 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ визначено, що його дія поширюється на операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об'єкти яких підключені до газорозподільних систем.
Відповідно до пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу - це правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об'єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газу.
Доступ до газорозподільної системи - це право користування потужністю складової (об'єкта) газорозподільної системи в обсязі та на умовах, встановлених у договорі (технічній угоді) про надання відповідних послуг з оператором газорозподільної системи.
Оператор газорозподільної системи - це суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління;
Споживачем природного газу (споживач) є фізична особа, фізична особа -підприємець або юридична особа, об'єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ Оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу.
Відповідно до пункту 2 глави 2 розділу І Кодексу ГРМ оператор ГРМ здійснює діяльність з розподілу природного газу на підставі ліцензії.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, від 29 червня 2017 року № 856 (зі змінами, внесеними Постановою НКРЕКП від 18 червня 2019 року № 1093) ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу на території Закарпатської області в зоні розташування газорозподільної системи надано АТ «Закарпатгаз».
Згідно з пунктом 5 глави 2 розділу І Кодексу ГРМ взаємовідносини, пов'язані з розподілом природного газу споживачам, у тому числі побутовим споживачам, підключеним до/через ГРМ, включаючи забезпечення Оператором ГРМ цілодобового їх доступу до ГРМ для споживання (розподілу) належного їм (їх постачальникам) природного газу, регулюються договором розподілу природного газу, укладеним між Оператором ГРМ та споживачем відповідно до вимог глави 3 розділу VІ цього Кодексу.
Відповідно до пункту 3 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ для забезпечення цілодобового доступу до газорозподільної системи та можливості розподілу (переміщення) належного споживачу (суміжному суб'єкту ринку природного газу) природного газу ГРМ обов'язковою умовою є наявність фізичного підключення об'єкта споживача (суміжного суб'єкта ринку природного газу) до ГРМ.
Споживачі, у тому числі побутові, та суміжні суб'єкти ринку природного газу, які фізично підключені до ГРМ, забезпечуються цілодобовим доступом до ГРМ та можливістю розподілу (переміщення) природного газу ГРМ у порядку, визначеному в розділі VI цього Кодексу.
Доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об'єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2498 (далі - Типовий договір розподілу природного газу), в порядку, визначеному цим розділом.
Відповідно до пункту 1 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об'єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ.
Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов'язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об'єкт.
Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається.
Відповідно до пункту 3 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України за формою Типового договору розподілу природного газу.
Згідно з пунктом 4 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу між оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті регулятора та оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.
Пунктом 5 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ визначено, що для забезпечення приєднання до договору розподілу природного газу всіх фактично підключених до/через ГРМ споживачів (у тому числі побутових споживачів) оператор ГРМ в установленому цією главою порядку направляє кожному споживачу супровідним листом за формою додатка 3 до типового договору розподілу природного газу сформовану заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу з персоніфікованими даними споживача та його об'єкта, що складається за формою додатка 1 (для побутових споживачів) до типового договору розподілу природного газу. Персоніфіковані дані мають бути достатніми для проведення розрахунків та визначення об'єму споживання природного газу, зокрема мають містити присвоєний споживачу персональний ЕІС-код як суб'єкту ринку природного газу та за необхідності ЕІС-код його точки (точок) комерційного обліку, величину приєднаної потужності об'єкта споживача та перелік комерційних вузлів обліку (за їх наявності).
У разі незгоди споживача приєднуватися до умов договору розподілу природного газу споживач не має права використовувати природний газ із ГРМ та має подати до оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об'єкт.
Підпунктом 6 пункту 1 глави 2 розділу ХІ Кодексу ГРМ до порушень споживача та несанкціонованого споживача, які кваліфікуються як несанкціонований відбір природного газу з ГРМ (крадіжка газу) та внаслідок яких щодо них здійснюється нарахування не облікованих об'ємів (обсягів) природного газу, належать використання природного газу споживачем за відсутності чи після розірвання договору розподілу природного газу.
Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу (пункт 7 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ).
Таких же висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 01 листопада 2021 року у справі № 591/4825/20 (провадження № 61-11470св21).
Оскільки оператор газорозподільної системи на території Закарпатської області на підставі відповідної ліцензії є АТ «Закарпатгаз», а ОСОБА_1 є споживачем послуг природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , якій присвоєно номер особового рахунку № НОМЕР_1 , фактично споживала природний газ та сплачувала його вартість до червня місяця 2019 року, то за цих обставин колегія суддів дійшла обґрунтованого висновку про існування між сторонами договірних правовідносин, оформлених шляхом приєднання побутового споживача до Типового договору розподілу природного газу.
Акцептування ОСОБА_1 договору про розподіл природного газу, а отже, і самого факту приєднання побутового споживача до умов зазначеного договору відбулось шляхом вчинення нею дій, зокрема щодо щомісячного споживання різних об'ємів природного газу, що підтверджується зміною показань газового лічильника за адресою споживача по особовому рахунку № НОМЕР_1 та вбачається з розрахунку місячної вартості послуги розподілу природного газу відповідачу, а також оплатою вартості спожитого газу постачальнику.
ОСОБА_1 отримувала послуги з постачання природного газу, оплачувала їх, та відповідно отримувала і послуги з розподілу природного газу до об'єкта газопостачання, однак систематично не сплачувала вартість отриманих нию послуг, внаслідок чого утворилася заборгованість перед АТ «Закарпатгаз» протягом січня 2020 по серпень 2021 року, яке є оператором газорозподільної системи на території Закарпатської області, у розмірі 3 932,17 грн.
Розрахунок вказаної заборгованості здійснено позивачем АТ «Закарпатгаз» за наведений період, відповідно до вимог Кодексу ГРМ, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2494, та тарифів, встановлених на послуги розподілу природного газу для АТ «Закарпатгаз» у відповідні періоди, об'ємів споживання відповідачем природного газу.
Доводи апелянта про те, що вона з липня 2019 не є споживачем природного газу, а тому підстав для сплати за послуги з розподілу газу не має, є необґрунтованими з огляду на наступне.
Договір, який було укладено між позивачем та відповідачем укладається на невизначений строк ( п.12.1. Договору).
Якщо в установленому порядку Регулятором будуть внесені зміни до редакції Типового договору розподілу природного газу, Оператор ГРМ зобов'язується розмістити повідомлення про такі зміни на сайті та в офіційних друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, не менше ніж за десять днів до набрання змінами чинності, крім випадків, для яких цим Договором застановлений інший термін та/або порядок повідомлення про внесення змін.
У разі незгоди Споживача зі змінами він має право розірвати цей Договір шляхом надсилання письмового повідомлення Оператору ГРМ протягом десяти календарних днів з дня, коли він дізнався чи міг дізнатися про внесені до цього Договору зміни. Не розірвання цього Договору у вказаний строк та продовження споживання природного газу свідчить про згоду Споживача з внесеними до цього Договору змінами. ( п. 12.2.Договору)
Цей Договір може бути розірваний за згодою Сторін або за ініціативою Споживача у порядку, визначеному законодавством України. ( п. 12.3.Договору).
Хоч ОСОБА_1 і припинила споживання природного газу, але при цьому не зверталася до АТ «Закарпатгаз» з письмовою заявою про розірвання договору розподілу природного газу, а тому такий є діючим та підлягає виконанню.
Згідно з пунктом 8 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов'язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадку розірвання цього договору. У разі розірвання договору розподілу природного газу Оператор ГРМ коригує дані технічної потужності та вільної потужності для забезпечення нових приєднань (резерву потужності) на відповідній ГРП згідно з вимогами розділу VII цього Кодексу.
Протягом спірного періоду січня 2020 - серпня 2021 року об'єкт відповідача фактично є підключеним (приєднаним) до газорозподільної системи позивача, механічне від'єднання такого від мереж не відбулося, а відтак, відповідач має зобов'язання перед позивачем щодо сплати за послугу з розподілу природного газу.
Проаналізувавши зміст судового рішення з точки зору застосування норми права, яка стала підставою для розгляду позову та вирішення справи по суті, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення у відповідності до наведених вище обставин справи та вимог норм матеріального права, що згідно приписів статті 375 ЦПК України є підставою для відмови в задоволенні апеляційної скарги та залишенні без змін рішення суду.
Приймаючи до уваги встановлене та керуючись нормами статей 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 березня 2022 року, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови суду складено 09 березня 2023 року.
Суддя-доповідач:
Судді :