Справа № 944/4859/20
Провадження №1-кп/944/406/23
10.03.2023 рокум.Яворів
Яворівський районний суд Львівської області в складі:
головуючої судді - ОСОБА_1
з участю секретаря- ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Яворові кримінальне провадження, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №62019140000001009 від 03 жовтня 2019року про обвинувачення:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Піски Горохівського району Волинської області, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , учасника бойових дій, раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.407, ч.3 ст.408 КК України, -
Обвинувачений ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, у порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч.1 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитись від несення обов'язків військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, не з'явився 12.08.2019 на військову службу з відпустки у військову частину НОМЕР_2 , за адресою: АДРЕСА_2 та в період з 12.08.2019 по 18.11.2019 обов'язків військової служби не виконував, а проводив свій час поза межами військової частини за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 на власний розсуд. Своїми діями обвинувачений ОСОБА_4 вчинив нез'явлення вчасно на службу без поважних причин з відпустки, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, тобто, кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.407 КК України.
Крім цього, обвинувачений ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом Збройних Сил України, у порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст.17 Закону України «Про оборону України», ч.1 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст.11, 16, 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою назавжди ухилитись від несення обов'язків військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, 30.01.2020 самовільно залишив військову частину НОМЕР_2 в умовах особливого періоду, крім воєнного стану та без поважних причин по 05.11.2020 перебував поза межами розташування території військової частини НОМЕР_2 , за адресою: АДРЕСА_2 .05.11.2020 ОСОБА_4 добровільно з'явився в ТУДБР та дав показання. Своїми діями ОСОБА_4 вчинив - дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.408 КК України.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчинені інкримінованих йому кримінальних правопорушень передбачених ч.4ст.407 та ч.3ст.408КК України за обставин викладених в обвинувальному акті визнав повністю, щиро розкаявся та та підтвердив обставини викладені в обвинувальному акті.
Крім цього, додатково пояснив, що в цей період він знаходився за місцем свого проживання,та допомагав метері та молодшим братам по господарству. Просить суворо не карати, зважити на те, що він виховувався в багатодітній сім'ї, є учасником боєвих дій та надалі бажає служити в ЗСУ.
Як встановлено у судовому засіданні, покази ОСОБА_4 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінальних правопорушень, добровільності та істинності його позиції.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 в повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, те, що учасниками провадження не оспорюються фактичні обставини провадження і судом встановлено, що зазначені особи правильно розуміють зміст цих обставин та відсутність сумніву щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши їм положення ч.3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч.3 ст.349КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
З врахуванням наведеного, суд, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.4 ст.407, ч.3 ст.408 КК України доведена повністю, оскільки він самовільно залишила військову частину та не з'явився вчасно на службу без поважних причин, з метою ухилення від військової служби умовах особливого періоду, а її дії за ч.4 ст.407, ч.3 ст.408 КК України кваліфіковано правильно.
Відповідно до ст.65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Згідно п.п.1,3 ч.3 ст.24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Призначаючи міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , згідно ст.66 КК України, є щире каяття та активне сприяння органам досудового розслідування та суду у розкритті злочинів та відсутність заподіяної шкоди.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 гідно ст.67 КК України, судом не встановлено.
Згідно ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.407 та ч.3 ст.408 КК України відповідно до вимог ст. 12 КК України відносяться до тяжких злочинів.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку що обвинуваченому слід обрати покарання у межах санкцій відповідних частин статтей інкримінованих злочинів, у виді позбавлення волі із застосуванням вимог ч.1 ст.70 КК України.
Однак, враховуючи особу обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем свого проживання, являється учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 від 19 листопада 2018 року, його відношення до вчинених кримінальних правопорушень, а саме, щире каяття, активне сприяння у розкритті злочину відсутність заподіяної шкоди, який є військовослужбовцем, раніше не відбував покарання у вигляді позбавлення волі, не ідентифікує себе з кримінальною особистістю, не проявляє антисоціальної поведінки по відношенню до інших, бажання і надалі служити в ЗСУ та відсутність обтяжуючих обставин. слід прийти до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства, а томусуд, вважає за можливе застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 вимоги ст.75 КК Украни звільнивши останнього від призначеного судом покарання у виді позбавлення волі із встановленням іспитового строку та покладенням обов'язків передбачених ст.76ККУкраїни.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.369,371,373-374 КПК України, суд,-
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4ст.407КК України та ч.3ст.408КК Ураїни та призначити покарання:
- за ч.4 ст.407 КК України, у виді 03 (трьох) років позбавлення волі;
- за ч.3 ст.408 КК України, у виді 05 (п'яти) років позбавлення волі;
Відповідно до вимог ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити остаточне покарання ОСОБА_4 за сукупнісю злочинів у виді - 05 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_4 від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 01 (один) рік якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
Відповідно до вимог ст.76 КК України, покласти на засудженого ОСОБА_4 обов'язки, а саме, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суд протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.
Вирок виготовлено в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
СУДДЯ: ОСОБА_1