Справа № 459/234/23
Провадження № 2/459/28/2023
09 березня 2023 року Червоноградський міський суд Львівської області в складі:
головуючого-судді Мельникович М. В.
при секретарі судового засідання Горощук А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Червонограді за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини з інвалідністю
24.01.2023 позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача, у якому просить стягнути з останнього на користь позивачки на утримання повнолітньої дочки-інваліда II групи - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/4 від заробітку (доходу) батька, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи стягнення від подачі даної заяви і до тривання строку інвалідності.
В обґрунтування позову позивачка зазначає, що 12 травня 1982 року, сторони уклали шлюб. В шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дочка ОСОБА_3 ,яка являється інвалідом дитинства, згідно Витягу з акту огляду у МСЕК серії ЛВА -1 № 160362, дочці, ІНФОРМАЦІЯ_4, безтерміново встановлено другу групу інвалідності. Дочка постійно проживає разом з позивачкою, тому остання має право, на підставі ст. 88 СК України, звернутися в суд в інтересах повнолітньої дитини-інваліда. Позивачка зазначає, що останні вісім місяців відповідач разом дочкою та позивачкою не проживає, дочка знаходяться на повному утриманні позивачки, батько на утримання дочки-інваліда матеріальної допомоги, нажаль, не надає. Утримання дочки - інваліда перебуває на матері, котра від 28.03.2013, за віком, перебуває на пенсії та сама не може фінансово повністю забезпечувати прожитковий мінімум дитини - інваліда, тому вимушена ставити питання про стягнення аліментів в судовому порядку. Позивачка зазначає, що відповідач іншим особам аліменти не виплачує, матеріальну допомогу на утримання дитини-інваліда надавати може, оскільки є працездатним. Посилаючись на статті 80, 88, 182, 198 Сімейного кодексу України просить позов задовольнити та стягувати з відповідача аліменти.
Ухвалою від 07.02.2023 судом відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання на 03.03.2023.
03.03.2023 сторони у судове засідання не з'явилися.
Від позивачки надійшла заява про розгляд справи у її відсутності та повне підтримання позовних вимог.
Від відповідача надійшла заява про розгляд справи у його відсутності, де останній також зазначив, що визнає позов у повному обсязі. Зобов'язується сплачувати аліменти, оскільки є пенсіонером та має стабільний дохід у розмірі 7800 грн.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явилися, у відповідності до положень ст. 247, ч. 5 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Оскільки повне рішення виготовлено 09 березня 2023 року, то незважаючи на те, що судове засідання відбулося 03 березня 2023 року, датою ухвалення рішення є саме 09 березня 2023 року в силу ч. 5 ст. 268 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Як вже зазначалося вище, відповідач подав заяву про визнання позовних вимог, де зазначив, що може сплачувати аліменти, адже має стабільний дохід.
Відтак, враховуючи визнання позову, дослідивши надані позивачем документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Судом з матеріалів позовної заяви встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, у зареєстрованому шлюбі з 12 травня 1982 року, котрий зареєстрували у відділі ЗАГС міста Червоноград, Львівської області, що вбачається із змісту заяви та в процесі розгляду сторонами не заперечувалося.
У шлюбі у сторін народилася дочка ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 18.06.1986, виданого відділом ЗАГС міста Червонограда, Львівської області. Згідно цього свідоцтва про народження, батьками ОСОБА_3 є ОСОБА_2 (відповідач) та ОСОБА_1 (позивачка) (а. с. 11).
ОСОБА_3 є інвалідом з дитинства, що встановлено судом з Витягу з акту огляду у МСЕК серії ЛВА - 1 № 160362, з якого також вбачається, що дочці ІНФОРМАЦІЯ_4 безтерміново встановлено другу групу інвалідності за діагнозом МСЕК - наслідки раннього органічного ураження головного мозку у вигляді вогнищевої симптоматики, розумової відсталості, судомних нападів (а.с.8). Останнє також вбачається з довідки про діагноз виданої Львівським обласним центром МСЕ Залізничної міжрайонної МСЕК (а.с.9). Із довідки ЛКК Червоноградської ЦМЛ судом встановлено, що така видана матері (позивачці) ОСОБА_1 у тому, що її дочка ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 має ранні покази для визнання її дитиною інвалідом до досягнення шестирічного віку (а.с.9). Так само, з довідки №683, виданої КП «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» судом встановлено, що ОСОБА_3 є інвалідом ІІ групи безстроково (а.с.12).
В матеріалах справи також міститься копія пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 серії НОМЕР_3 , з якої судом встановлено, що ОСОБА_3 отримує пенсію по інвалідності ІІ групи з дитинства (а.с.8).
З матеріалів позовної заяви суд встановив, що дочка ОСОБА_3 проживає разом з матір'ю та знаходиться на повному її утриманні, що встановлено із суті позовної заяви та в процесі справи сторонами не заперечувалося.
При ухваленні рішення суд керується наступним.
Як передбачає ч.1 ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Згідно ст. 88 Сімейного кодексу України, якщо один із подружжя, в тому числі і працездатний, проживає з дитиною з інвалідністю, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, і опікується нею, він має право на утримання за умови, що другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу.
Право на утримання триває протягом всього часу проживання з дитиною з інвалідністю та опікування нею і не залежить від матеріального становища того з батьків, з ким вона проживає.
Як роз'яснено п.15 постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 р. №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» відповідно до ст. 180 СК ( 2947-14 ) батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених статтями 198, 199 цього Кодексу, і своїх повнолітніх дочку, сина.
Згідно ст. 198 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Згідно п.17 вищезгаданої постанови Пленуму Верховного суду України вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до положень ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
У відповідності до ч.1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Як встановлено судом, відповідач є батьком повнолітньої непрацездатної ОСОБА_4 , яка на даний час проживає зі своєю матір'ю та знаходиться на утриманні останньої.
Виходячи з принципів розумності й справедливості, враховуючи те, що відповідач визнав позов та вказав, що має можливість сплачувати аліменти, та таке визнання не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, аналізуючи вищезазначені норми права, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення аліментів на повнолітню ОСОБА_4 підлягає до задоволення в повному обсязі, шляхом стягнення аліментів у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно. Такий розмір буде відповідати обставинам справи та реальній можливості відповідача надавати таке утримання. Стягнення аліментів з відповідача на користь позивачки слід здійснювати з моменту звернення до суду з позовом, як це визначено ст. 191 СК України.
Вирішуючи питання судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнені позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.
Отже, в силу ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» за позовну вимогу про стягнення аліментів позивачка звільнена від сплати судового збору.
Відповідно до ч. 1 ст.142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Таким чином, керуючись вищевказаними правовими нормами, з відповідача на користь держави необхідно стягнути 536 гривень 80 копійок судового збору, що дорівнює 50% відсотків судового збору, який би мала сплатити позивачка при зверненні до суду.
Керуючись: ст. ст. 10, 60, 76, 142, 258, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, ст. ст. 88, 182, 191, 198, 183 СК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини з інвалідністю - задовольнити.
Стягувати з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання повнолітньої дочки-інваліда II групи - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 від заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку починаючи з 24.01.2023 і до тривання строку інвалідності.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок судового збору.
Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Львівського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 09.03.20223
Суддя: М. В. Мельникович