465/6191/22
2/465/1007/23
Іменем України
(заочне)
09.03.2023 року м.Львів
Франківський районний суд м. Львова у складі:
головуючого - судді Величка О.В.
з участю секретаря судових засідань Старух Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
Позивач звернулася до суду із позовом до відповідача про стягнення аліментів. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що 14 липня 2001 року між позивачем та відповідачем було укладено шлюб, про що в книзі реєстрації актів про одруження Міського відділу реєстрації актів громадянського стану Львівського обласного управління юстиції було зроблено актовий запис за № 1065. В шлюбі у позивача та відповідача народилось двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 15.03.2003 року, виданим Міським відділом реєстрації актів громадянського стану Львівського обласного управління юстиції та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 15.10.2013 року, виданим Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції. ОСОБА_3 на сьогоднішній день є повнолітнім. Шлюб між подружжям не розірвано, однак позивачем 14.09.2022 року скеровано до Франківського районного суду позовну заяву про розірвання шлюбу.
На сьогоднішній день неповнолітній син сторін проживає з матір'ю по її місцю реєстрації та перебуває на її утриманні, хоча зареєстрований по місцю реєстрації відповідача. До дня скерування до суду позову про розірвання шлюбу відповідач щомісячно надавав позивачці кошти на утримання обох дітей в розмірі, що в середньому становив 35000 - 40000 грн. Після скерування позивачем до Франківського районного суду м. Львова позову про розірвання шлюбу відповідач повідомив, що матеріальної допомоги на утримання спільного неповнолітнього сина не надаватиме. Мати, ОСОБА_1 , не має змоги самостійно повноцінно утримувати сина, оскільки сину необхідні кошти на придбання одягу, харчування, придбання підручників, навчального приладдя та медикаментів. Син сторін є неповнолітнім та безумовно потребує матеріального забезпечення. Звертає увагу, що неповнолітній син займається у гуртках та спортивних секціях (тейквандо, шахи, робототехніка, хор, ментальна математика, малювання, репетитор з англійської мови), що також потребує додаткових матеріальних і фізичних затрат. На даний час позивач не може повністю забезпечити та покрити усі витрати на повноцінне навчання, харчування та утримання сина. Відповідач на сьогоднішній день є військовослужбовцем. Отримує пенсію, розмір якої становить 21000,00 грн., а також грошове забезпечення у зв'язку із несенням військової служби в Збройних силах України, розмір якого становить не менше 60000,00 - 70000,00 грн. На сьогоднішній день спільний неповнолітній син сторін проживає з позивачем по її місцю реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 . Враховуючи той факт, що фактично усі витрати щодо утримання спільного сина на даний час несе виключно позивач, слід констатувати, що син потребує додаткової матеріальної допомоги батька, зокрема на витрати, пов'язані з навчанням, харчуванням, забезпеченням особистих витрат. Відтак, просить стягнути з відповідача аліменти на утримання неповнолітнього сина в розмірі всіх видів заробітку (доходів) відповідача.
Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова від 30.12.2022 року відкрито провадження у справі.
В судове засідання позивач не з'явилася. Разом із тим, представником позивача подано до суду клопотання про розгляду справи у їх відсутності, позовні вимоги просять задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, будучи неодноразово, належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи.
Згідно з відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України у Львівській області зареєстрованим місцем проживання відповідача ОСОБА_2 є наступна адреса: АДРЕСА_2 . За цією адресою відповідачу неодноразово надсилалася судові повістки про виклик до суду, однак, такі повернуті на адресу суду із зазначенням причини повернення «адресат відсутній». Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. Згідно з п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. З урахуванням наведеного та беручи до уваги положення п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України відповідач вважається належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У відповідності до положень ч. 2 ст.247 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали позову, суд прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про одруження ОСОБА_2 та ОСОБА_1 14.07.2001 року уклали шлюб, про що зроблено актовий запис №1065. Після укладення шлюбу прізвище дружини змінилося на « ОСОБА_1 ».
У шлюбі в сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 15.03.2003 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 15.10.2013.
Малолітній син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає з матір'ю, яка звернулася з позовом до відповідача про стягнення аліментів на утримання сина.
На підставі ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини (ст. 179 СК України). Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч. 2 ст. 182 СК України).
Статтею 183 СК визначено, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 pоку, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 pоку № 789-ХІІ та набула чинності для України 27 вересня 1991 pоку, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Конституція України в статті 48 встановлює право кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.
Основний Закон України покладає на батьків обов'язок утримувати дітей до їх повноліття (частина друга статті 51),у той же час сім'я, дитинство, материнство і батьківство перебувають під охороною держави (частина третя статті 51).
Судовий захист майнових прав дитини передбачає звернення до відповідного судового органу з метою поновлення чи визнання її майнових прав, якщо ці права порушені, не визнаються чи оспорюються.
Виплата аліментів на дитину є виключним правом дитини та обов'язком батьків до її повноліття, затвердженим законодавством України.
Враховуючи, що відповідач, всупереч своєму конституційному обов'язку, матеріальної допомоги неповнолітній дитині у добровільному порядку не надає, з нього підлягають стягненню аліменти примусово.
З урахуванням діючого законодавства, наявності обов'язку щодо матеріального забезпечення дітей з боку обох батьків, з урахуванням законодавчо встановленого розміру аліментів на одну неповнолітню дитину, який складає від доходу (заробітку) платника аліментів, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення аліментів з відповідача у розмірі частини від заробітку та доходу відповідача підлягають задоволенню з урахуванням положень абз.2 ч.2 ст.182 СК України, відповідно до яких мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
При цьому, суд зазначає, що визначення такого розміру аліментів передбачене вимогами чинного законодавства для забезпечення поліпшення майнового становища дитини, а законні права та інтереси відповідача не порушуються та не погіршують його матеріальне становище.
Згідно із ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду з моменту пред'явлення позову, в даному випадку - з 24.10.2022 року.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів.
Згідно із ч.6 ст. 141 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а тому, з відповідача на користь держави, з урахуванням пропорційно задоволених вимог, підлягає стягненню судовий збір у сумі 992 грн. 40 коп.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Керуючись ст.ст. 179-183 СК України, ст.ст. 12, 13, 18, 76, 81, 141, 263-265, 280-282, 430 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі доходу (заробітку) платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з моменту пред'явлення позову, тобто з 24.10.2022 року і до повноліття дитини.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути із ОСОБА_2 в дохід держави 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 40 коп. судового збору.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене позивачем до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 .
Суддя Величко О.В.