Постанова
Іменем України
06 березня 2023 року
м. Київ
справа № 760/27318/21
провадження № 51-3273км22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду
у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6 , який брав участь у розгляді кримінального провадження
в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 20 липня
2022 року стосовно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
засудженого за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2021 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК, та призначено покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 1 рік, та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК.
Вирішено питання про процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 липня 2022 року вищевказаний вирок залишено без зміни.
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 03 вересня 2021 року, приблизно о 13:10, перебуваючи у м. Києві біля входу до парку «Відрадний», побачив на асфальті поліетиленовий пакет, який підняв і виявив в середині порошкоподібну речовину. Будучи обізнаним і усвідомлюючи, що в пакеті міститься психотропна речовина - амфетамін, придбання та зберігання якої є незаконним, поклав його до кишені своєї сумки. Після цього ОСОБА_7 , зберігаючи при собі знайдений пакет, направився в напрямку бул. Вацлава Гавела, де був зупинений працівниками поліції, якими у нього було виявлено, а в подальшому вилучено вищевказаний поліетиленовий пакет з порошкоподібною речовиною. Згідно висновку експерта, надана для дослідження, вилучена у ОСОБА_7 речовина рожевого кольору містить психотропну речовину - амфетамін, маса якої в речовині становить 0, 212 г.
Вищезазначені дії ОСОБА_7 кваліфіковано за ч. 1 ст. 309 КК як незаконне придбання, зберігання психотропної речовини без мети збуту.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає про те, що, залишаючи без задоволення доводи апеляційної скарги прокурора щодо безпідставного звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, апеляційний суд не надав належну оцінку конкретним доводам в апеляційній скарзі прокурора про неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, а саме положень ст. 75 КК. Стверджує, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок суду першої інстанції за апеляційною скаргою прокурора не зазначив підстав, з яких апеляційну скаргу прокурора визнано необґрунтованою. При цьому, судом апеляційної інстанції фактично не враховано, що обставини вчиненого ОСОБА_7 кримінального проступку свідчать про його підвищену суспільну небезпечність, оскільки предметом злочинних дій ОСОБА_7 є психотропна речовина - амфетамін. Крім того, вказує на те, що апеляційний суд не проаналізував та залишив поза увагою конкретні дані, які характеризують особу ОСОБА_7 , а саме, що засуджений наполегливо продовжує вчиняти аналогічні умисні кримінальні правопорушення у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, що свідчить про те, що ОСОБА_7 на шлях виправлення не став та належних висновків для себе не зробив. Зазначає, що не дослідивши вищевказані доводи, апеляційний суд порушив вимоги ч. 2 ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки вони перешкодили суду апеляційної інстанції ухвалити законне, обґрунтоване і справедливе рішення по справі.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор касаційну скаргу підтримала. Ухвалу апеляційного суду просила скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку та повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції, тобто бути законною і обґрунтованою.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно зі ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених у апеляційних скаргах та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, та з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався.
Як убачається з рішень судів першої та апеляційної інстанцій, а також матеріалів судової справи, вказаних вимог закону апеляційним судом дотримано.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального проступку та правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 309 КК в касаційній скарзі не оспорюються.
Що стосується доводів касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги прокурора щодо безпідставного звільнення засудженого від покарання на підставі ст. 75 КК, не надав належної оцінки даним, що характеризують особу винуватого, то суд касаційної інстанції зазначає таке.
Статтями 50 і 65 КК передбачено, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винуватого.
Визначені у ст. 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винуватого, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може ухвалити лише у випадку, якщо призначено покарання певного виду і розміру, та враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винуватого і інші обставини справи, які у сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Так, апеляційний суд в ухвалі зазначив, що при призначенні покарання ОСОБА_7 ,
а також звільненні від його відбування на підставі ст. 75 КК суд першої інстанції дотримався вимог статей 50, 65 та 75 КК, врахував тяжкість вчиненого засудженим кримінального правопорушення, яке є кримінальним проступком, дані про особу засудженого, а саме те, що він хоча офіційно і не одружений, проте тривалий час проживає у фактичних шлюбних відносинах, тобто має міцні соціальні зв'язки, має постійне джерело доходу, оскільки працює токарем, хоча і не офіційно, за місцем проживання характеризується посередньо, а також відсутність обставин, які обтяжують покарання засудженого та наявність обставини, що його пом'якшує та істотно знижує ступінь суспільної небезпеки засудженого, якою є щире каяття у вчиненні кримінального правопорушення. Крім того, апеляційний суд врахував поведінку засудженого після вчинення кримінального правопорушення, а саме те, що він добровільно звернувся до лікувального закладу та пройшов курс лікування від наркозалежності, що підтверджується довідкою комунального некомерційного підприємства «КМНЛ «Соціотерапія» від 03 листопада 2021 року, що також підтверджує його щире каяття.
На переконання Верховного Суду, така форма посткримінальної поведінки засудженого свідчить про те, що в особі винуватого відбулися суттєві позитивні зміни соціальних орієнтацій, які знижують ступінь її соціальної небезпечності.
З урахуванням вищевказаних конкретних обставин кримінального провадження, положень статей 50, 65 КК, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що суд першої інстанції, з огляду на вимоги ст. 50 КК, призначив покарання ОСОБА_7 , яке узгоджується із загальними засадами закону України про кримінальну відповідальність, відповідає основній його меті як заходу примусу, та визнав за можливе звільнити його від відбування покарання з випробуванням на підставі
ст. 75 КК, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК, з чим погоджується і колегія суддів касаційної інстанції.
Зміст ухвали суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 370, 419 КПК, вона є обґрунтованою, належним чином вмотивованою та законною, доводи прокурора були предметом перевірки судів апеляційної і касаційної інстанцій та визнані такими, що не є достатніми для скасування оскаржуваного судового рішення.
Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, касаційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без зміни.
Керуючись статтями 369, 376, 433, 434, 436, 441, 442КПК, Суд
ухвалив:
Ухвалу Київського апеляційного суду від 20 липня 2022 року стосовно ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6 - без задоволення.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3