Ухвала
07 березня 2023 року
м. Київ
справа № 824/3/22
провадження № 61-2908ав23
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Осіяна О. М. розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 09 грудня 2022 року у справі за заявою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Право та обов'язок» у справі № 55/14 від 21 лютого 2014 року у справі за позовом кредитної спілки «Центр фінансових послуг» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,
Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Право та обов'язок» у справі № 55/14 від 21 лютого 2014 року стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь кредитної спілки «Центр фінансових послуг» (далі - КС «Центр фінансових послуг») заборгованість у розмірі 40 804 грн 12 коп. та третейський збір у розмірі 700 грн.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 грудня 2022 року заяву представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Право та обов'язок» у справі № 55/14 від 21 лютого 2014 року задоволено частково. Рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Право та обов'язок» у справі № 55/14 від 21 лютого 2014 року у справі за позовом КС «Центр фінансових послуг» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано в частині вирішення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь КС «Центр фінансових послуг» заборгованості за кредитним договором. Стягнуто з КС «Центр фінансових послуг» на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 492 грн 20 коп.
02 березня 2023 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження, до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на зазначене судове рішення в указаній вище справі.
Частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.
Згідно з частинами першою та другою статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Відповідно до пункту 8 частини другої статті 356 ЦПК України в апеляційній скарзі має бути зазначена, у тому числі, дата отримання копії судового рішення суду першої інстанції, що оскаржується.
Пунктом 4 частини четвертої статті 356 ЦПК України передбачено, що до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду першої інстанції (за наявності).
В апеляційній скарзі заявник указує дату отримання повного тексту оскаржуваної ухвали апеляційного суду, а саме 09 лютого 2023 року, надавши цьому відповідні докази.
Верховний Суд звертає увагу заявника на те, що останнім днем звернення до суду з апеляційною скаргою, враховуючи дату отримання судового рішення, на ухвалу Київського апеляційного суду від 09 грудня 2022 року було 24 лютого 2023 року, проте апеляційну скаргу подано заявником 27 лютого 2023 року, тобто після закінчення процесуального строку, установленого частиною першою статті 354 ЦПК України.
Помилкове зазначення у резолютивній частині ухвали Київського апеляційного суду від 09 грудня 2022 рокупро можливість її оскарження в апеляційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, не є підставою для невиконання вимог статті 354 ЦПК України.
Посилання в апеляційній скарзі на несвоєчасне отримання (неотримання) копії судового рішення суду не змінює встановлений ЦПК України строк апеляційного оскарження, а може бути підставою для поновлення цього строку за умови подання відповідної заяви з наведенням відповідних мотивів та доказів, які об'єктивно перешкоджали заявнику вчинити процесуальні дії.
З долучених до апеляційної скарги документів, а саме: довідки військової частини від 26 травня 2022 року, а також копії військового квитка (текст якої є нечитабельним) не вбачається інформації, що саме перешкоджало заявнику вчинити процесуальні дії.
Відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 272 ЦПК України за заявою учасника справи копія повного судового рішення вручається йому під розписку безпосередньо в суді. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Отже особі, яка подала апеляційну скаргу необхідно подати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення та надати докази поважності причин його пропуску в оригіналах або завірені в установленому порядку їх копії.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
Крім того, подана апеляційна скарга не може бути прийнята до розгляду, оскільки у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору в установленому порядку та розмірі.
Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до частини першої стаття 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів; у разі ухвалення судового рішення, передбаченого цим Законом.
Подана апеляційна скарга містить клопотання заявника щодо звільнення його, як військовослужбовця, на підставі пункту 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Пунктом 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено, що військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків.
Отже, оскільки вимогами у цій справі є стягнення кредитної заборгованості, які не пов'язані з виконанням військового обов'язку, тому клопотання заявника щодо звільнення його, як військовослужбовця, від сплати судового збору задоволенню не підлягає.
Також заявник вважає, що звільнений від сплати судового збору на підставі статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», посилаючись на постанову Велика Палата Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц (провадження № 14-57цс18).
За змістом частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц (провадження № № 14-57цс18) зазначила, що споживач звільняється від сплати судового збору як у суді першої інстанції (при пред'явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу, а саме при апеляційному перегляді. Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завдання якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права.
Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік пільг щодо сплати судового збору, проте системний аналіз зазначеного Закону та статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» дає правові підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб у переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, встановленому у статті 5 цього Закону, не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів.
При прийнятті Закону України «Про судовий збір» законодавець передбачив можливість застосування Закону України «Про захист прав споживачів» при визначенні пільг певних категорій осіб щодо сплати судового збору.
Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що від сплати судового збору за подання позовів, апеляційної (касаційної) скарги у спорах, що виникають із кредитних правовідносин, споживачі звільнені лише у разі, якщо вони виступають у процесуальному статусі позивачів, а не відповідачів. Тобто відповідачі при подачі скарги у справах про стягнення заборгованості за кредитним договором мають сплачувати судовий збір за ставками, встановленими Законом України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 09 вересня 2019 року у справі № 570/5405/16-ц (провадження № 61-16543ск19) та від 12 вересня 2019 року у справі № 347/350/17 (провадження № 61-16588ск19).
Отже, споживачі звільняються від сплати судового збору лише у справах за їх позовами за умови, що ці позови стосуються порушення їх прав як споживачів.
Проте, позов КС «Центр фінансових послуг» про стягнення заборгованості за кредитним договором не стосується захисту прав споживача, а навпаки пов'язаний з допущеним саме споживачем порушенням умов цього договору.
Отже, ОСОБА_1 не звільнений від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками розгляду позову про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Відтак заявник зобов'язаний оплатити скаргу судовим збором в установлених законом порядку і розмірі.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Станом на 01 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 2 481 грн.
Відповідно до підпункту 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду апеляційної і касаційної скарги, заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0, 2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, заявнику необхідно сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 536 грн 80 коп.
Судовий збір за подання скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
На підтвердження сплати судового збору до Верховного Суду необхідно надати платіжний документ або документи, що підтверджують підстави звільнення від його сплати відповідно до закону.
Відповідно до вимог частини другої статті 357 ЦПК України у разі, якщо апеляційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи викладене, апеляційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.
Керуючись статтями 24, 351, 354-357 ЦПК України, Верховний Суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 09 грудня 2022 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків скарги строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя О. М. Осіян