Ухвала
10 березня 2023 року
м. Київ
справа № 754/10827/20
провадження № 61-3316ск23
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коломієць Г. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики,
У серпні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , в якому просив суд стягнути солідарно
з відповідачів відсотки за користування позикою у розмірі 1 449 365,40 грн, пеню у розмірі 7 829 333,86 грн, інфляційні втрати у розмірі 629 667,48 грн, три відсотки річних у розмірі 419 923,80 грн.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 05 квітня 2021 року
у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 06 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 05 квітня 2021 року змінено, викладено мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Постановою Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2021 року у частині позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення
3 % річних скасовано та передано справу у цій частині но новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Київського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 05 квітня 2021 року
в частині позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення 3% річних скасовано.
Постановлено в цій частині вимог нове рішення, яким стягнуто
із ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 3% річних у розмірі 85 605,68 грн.
06 березня 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року (надійшла до суду 09 березня 2023 року), у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення в частині стягнення 3 % річних, ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження
з огляду на наступне.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення
від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вище вимогам закону.
Так, у касаційній скарзі заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанційнорм матеріального права
та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження. Заявник посилається на пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України, однак не наводить обов'язкові підстави передбачені пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надати суду уточнену редакцію касаційної скарги з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження, передбачену (передбачені) частиною другою статті 389 ЦПК України та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків.
Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Г. В. Коломієць