Постанова
Іменем України
08 березня 2023 року
м. Київ
справа № 203/18/21
провадження № 61-8627св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - керівник Центральної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах Дніпровської міської ради,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватні нотаріуси Дніпровського міського нотаріального округу Царейкін Михайло Самуілович, ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська, в складі судді
Єдаменко С. В., від 20 жовтня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду, в складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю., Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю., від 03 серпня 2022 року,
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2021 року керівник Центральної окружної прокуратури м. Дніпра в інтересах Дніпровської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна.
Позов мотивований тим, що рішенням Кіровського районного суду
м. Дніпропетровська від 10 червня 2020 року у справі № 203/1411/20 визнана відумерлою спадщина, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4 , та яка складається з квартири АДРЕСА_1 (далі - спірна квартира).
Під час опрацювання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було встановлено, що 16 липня 2020 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Царейкіним М. С. на підставі свідоцтва на право на спадщину за законом зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на спірну квартиру.
Однак в ході перевірки встановлено, що на момент смерті ОСОБА_4 . ОСОБА_1 не проживав та не був зареєстрований у її квартирі, а для отримання свідоцтва про право на спадщину використав документи, які уповноваженими органами не видавались.
В подальшому ОСОБА_1 відчужив спірну квартиру ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 03 серпня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Казак І. Ю.,
Посилаючись на викладене, прокурор просив:
- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом
№ 562, видане 16 липня 2020 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Царейкіним М. С. на ім'я ОСОБА_1 ;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 03 серпня 2020 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з одночасним припиненням речового права, зареєстрованого за ОСОБА_2 , номер запису 375915240;
- витребувати від ОСОБА_2 на користь територіальної громади
м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради квартиру
АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 жовтня 2021 року позов прокурора задоволено частково.
Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Царейкіним М. С. 16 липня 2020 року за реєстром № 562, після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла
ІНФОРМАЦІЯ_2 , про спадкування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , квартири
АДРЕСА_1 .
Визнано недійсним з моменту укладання договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений
03 серпня 2020 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Казак І. Ю., за реєстром № 694.
В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивоване відсутністю в матеріалах справи документів, які підтверджують те, що ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_4 , що є підставою для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом.
Незаконність набуття ОСОБА_1 права власності на спірну квартиру вказує на невідповідність укладеного між відповідачами договору її купівлі-продажу від 03 серпня 2020 року вимогам частини першої статті 658 ЦК України, відповідно до якої право продажу майна належить виключно власнику, а тому наявні підстави для визнання цього договору недійсним.
Відмовляючи в задоволенні вимог про витребування від ОСОБА_2 на користь територіального громади м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради спірної квартири та припинення речового права, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 є добросовісним набувачем та підстави для витребування в нього квартири відсутні.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 серпня 2022 року апеляційну скаргу прокурора в інтересах Дніпровської міської ради залишено без задоволення. Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 жовтня 2021 року в оскарженій частині залишено без змін.
Апеляційний суд, встановивши, що ОСОБА_2 є добросовісним набувачем, погодився з висновком районного суду про відсутність підстав для витребування у ОСОБА_2 спірної квартири. При цьому звернув увагу, що відповідно до положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності на нерухоме майно є речовим правом, яке підлягає реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, та виникає з моменту такої реєстрації.
Дніпровська міська рада не вчиняла дій, передбачених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», щодо реєстрації за собою права власності на відумерлу спадщину, рішень про прийняття спірної нерухомості в комунальну власність територіальної громади м. Дніпра не приймала, у зв'язку з чим не може скористатись способом захисту порушеного права, встановленого для власників майна.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про витребування майна скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в цій частині.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
01 вересня 2022 року заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратуриподав касаційну скаргу на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 жовтня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 серпня 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 22 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали із районного суду.
У жовтні 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п'яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження судових рішень прокурор вказує те, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17, від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20, від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13,
від 13 жовтня 2020 року у справі № 369/10789/14, у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 643/10756/16, від 27 лютого 2018 року у справі № 925/1121/17, від 17 квітня 2019 року у справі № 916/675/15,
від 29 вересня 2021 року у справі № 638/5084/20, від 21 вересня 2021 року у справі № 21/89б/2011 (913/45/20), від 15 грудня 2021 року у справі № 488/6719/14, від 18 травня 2022 року у справі № 335/10446/18, у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2510цс15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Звертає увагу, що рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 червня 2020 року у справі № 203/1411/20 про визнання спадщини відумерлою, набрало законної сили та є обов'язковими до виконання.
Реєстрація права власності на нерухоме майно за певною особою є лише офіційним визнанням цього права з боку держави та сама по собі не є безспірним підтвердженням наявності у цієї особи права власності, але створює спростовану презумпцію права власності такої особи.
Вказує, що територіальна громада, від імені якої діє орган місцевого самоврядування, не може бути позбавлена можливості захисту свого права на майно, а віндикація є способом захисту речового права, який спрямований на ефективне поновлення порушених прав.
Вважає, що ОСОБА_2 не позбавлений можливості відновити свої права шляхом звернення до суду з позовом до продавця спірної квартири на підставі статті 661 ЦК України.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У відзиві Дніпровська міська рада підтримала доводи касаційної скарги прокурора, посилаючись на те, що державна реєстрація прав не є підставою для набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , після смерті якої залишилася спадщина у вигляді квартири
АДРЕСА_1 .
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 червня 2020 року у справі № 203/1411/20 визнано відумерлою спадщину, яка відкрилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , що складається з квартири
АДРЕСА_2 , яка належала померлій на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого
15 жовтня 2004 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Шевченко І. Б за реєстровим № 2778.
У листі Чечелівського районного відділу у м. Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області зазначено, що в картотеці вказаного відділу відсутня заява про видачу паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_1 .
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом на спірну квартиру, посвідченого 16 липня 2020 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Царейкіним М. С., ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є сином ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , та зареєстрований за адресою:
АДРЕСА_3 .
В матеріалах спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_4 , документи, які б підтверджували родинний зв'язок між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , відсутні.
За даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян інформація про державну реєстрацію народження, шлюбу, розірвання шлюбу, народження дітей складених на ОСОБА_4 відсутня.
Згідно з листом Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 15 жовтня 2020 року за
вих. № 6/5-873 відповідь від 18 червня 2020 року № 14/5-5723 на запит приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Царейкіна М. С. щодо надання інформації про склад зареєстрованих осіб за адресою: кв. АДРЕСА_1 за підписом начальника відділу обліку проживання фізичних осіб
ОСОБА_6 департаментом не надавалась. Відповідно до даних картотеки з питань реєстрації фізичних осіб ОСОБА_1 зареєстрованим або знятим з реєстраційного обліку за адресою: кв. АДРЕСА_1 не значиться.
16 липня 2020 року приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Царейкін М. С. на підставі свідоцтва на право на спадщину за законом зареєстрував право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1
03 серпня 2020 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Казак І. Ю., зареєстрованого в реєстрі за № 694, ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 .
03 серпня 2020 року право власності на спірну квартиру зареєстровано за ОСОБА_2 .
Позиція Верховного Суду
Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У статті 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦК України).
Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).
Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин
речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна відсутні договірні відносини і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України (правовий висновок сформульований у постанові Верховного Суду України
від 17 лютого 2016 року у справі № 6-2407цс15).
Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Відтак саме власнику або законному користувачу майна належить право на витребування майна з незаконного володіння (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2110/15-ц
та від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13).
Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини (частина третя
статті 1277 ЦК України та частина перша статті 60 Закону України
«Про місцеве самоврядування в Україні»).
Відповідно до частини четвертої статті 334 ЦК України право власності на нерухоме майно набувається з моменту реєстрації цього права.
Зміст зазначених норм права свідчить про те, що спадщина набуває статусу відумерлої саме після набрання чинності рішенням суду про визнання її такою, а право власності на зазначене майно набувається територіальною громадою з моменту реєстрації цього права (пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц).
У справі, яка переглядається, суди встановили, що на підставі рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 червня 2020 року визнано відумерлою спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4 , на квартиру АДРЕСА_1 .
Разом із тим, на час видачі свідоцтва про право на спадщину за законом
від 16 липня 2020 року право власності Дніпровської міської ради на спірну квартиру, як відумерлу спадщину, зареєстровано не було.
За висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2022 року в справі № 461/12525/15-ц територіальна громада в разі відчуження спадкового майна особою, яка не є спадкоємцем, або незбереження цього майна, на користь добросовісного набувача, має право на отримання лише грошової компенсації.
У розглядуваній справі апеляційний суд встановив, що позивач (Дніпровська міська рада) не є власником або законним користувачем спірного майна, а тому не має підстав для витребування цього майна на свою користь.
За відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень (справа № 932/9777/20), 30 липня 2020 року у Єдиному реєстрі досудових розслідувань було зареєстроване кримінальне провадження
№ 42020041440000030 за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 190 Кримінального кодексу України, за фактом шахрайського заволодіння квартирою АДРЕСА_1 , а
25 серпня 2020 року накладено арешт на спірну квартиру в межах вказаного кримінального провадження.
Прокурор не позбавлений можливості в межах ініційованого ним кримінального провадження вжити передбачених законом заходів для встановлення осіб, внаслідок незаконних дій, рішень чи бездіяльності яких відбулось переоформлення права власності на спірну квартиру із
ОСОБА_4 на ОСОБА_1 , а також для відшкодування збитків, завданих такими діями винних осіб територіальній громаді м. Дніпра.
Дніпровська міська рада, в свою чергу, не позбавлена права вимоги грошової компенсації, згідно із висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц.
За таких обставин, з огляду на встановлені судами обставини та висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2022 року в справі № 461/12525/15-ц, які є обов'язковими для врахуванням згідно положень частини третьої статті 400 ЦПК України, Верховний Суд погоджується із судами попередніх інстанцій щодо відсутності правових підстав для витребування у ОСОБА_2 на користь територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради спірної квартири.
Висновки судів попередніх інстанцій, з урахуванням встановлених обставин, не суперечать висновкам, що викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17,
від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20, від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16,
від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц,
від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13, від 13 жовтня 2020 року у справі № 369/10789/14, у постановах Верховного Суду від 18 грудня
2019 року у справі № 643/10756/16, від 27 лютого 2018 року у справі № 925/1121/17, від 17 квітня 2019 року у справі № 916/675/15,
від 29 вересня 2021 року у справі № 638/5084/20, від 21 вересня 2021 року у справі № 21/89б/2011 (913/45/20), від 15 грудня 2021 року у справі № 488/6719/14, від 18 травня 2022 року у справі № 335/10446/18, у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2510цс15, на які посилався прокурор у касаційній скарзі.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.
Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 жовтня
2021 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 03 серпня
2022 року в частині вирішення позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та договору купівлі-продажу квартири в касаційному порядку не оскаржуються, а тому Верховним Судом в цій частині не переглядаються.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Зважаючи на викладене, Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції постанови апеляційного суду.
Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті
411 ЦПК України судове рішення підлягає обов'язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури залишити без задоволення.
Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 жовтня
2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 серпня
2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян С. Ф. Хопта В. В. Шипович