Постанова
Іменем України
01 березня 2023 року
м. Київ
справа № 741/1523/20
провадження № 61-9400св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
відповідач - ОСОБА_4 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_5 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 на рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 21 вересня 2021 року у складі судді Крупини А. О. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 21 липня 2022 року у складі колегії суддів: Онищенко О. І., Євстафіїва О. К., Шарапової О. Л.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2020 року ОСОБА_7 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_5 , про витребування майна та скасування державної реєстрації права власності.
Позовна заява мотивована тим, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння титульних власників - ОСОБА_7 та ОСОБА_3 поза їх волею, що підтверджується постановою Чернігівського апеляційного суду від 26 жовтня 2020 року у справі № 741/496/18, яка набрала законної сили.
Вказували, що мають право витребувати з незаконного володіння останнього набувача майна, яким є ОСОБА_4 , з одночасним скасуванням державної реєстрації права власності останнього на земельну ділянку з кадастровим номером 7423886700:01:001:0083, площею 0,0374 га, та на нежитлову будівлю: магазин продовольчих товарів та кафе, площею 208,80 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Враховуючи наведене просили суд:
витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 у власність ОСОБА_7 та ОСОБА_3 нежитлову будівлю: магазин продовольчих товарів та кафе площею 208,80 кв. м. та земельну ділянку з кадастровим номером 7423886700:01:001:0083, площею 0,0374 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ;
скасувати державну реєстрацію права власності (номер запису про право власності: 26530505) ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим номером 7423886700:01:001:0083, площею 0,0374 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
скасувати державну реєстрацію права власності (номер запису про право власності: 26530045) ОСОБА_4 на нежитлову будівлю: магазин продовольчих товарів та кафе, площею 208,80 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Носівського районного суду Чернігівської області від 21 вересня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_7 , ОСОБА_3 задоволено.
Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 у власність ОСОБА_7 та ОСОБА_3 нежитлову будівлю: магазин продовольчих товарів та кафе площею 208,80 кв.м та земельну ділянку кадастровий номер 7423886700:01:001:0083, площею 0,0374 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .
Скасовано державну реєстрацію речових прав на зазначене вище нерухоме майно про реєстрацію права власності за ОСОБА_4 та припинено право власності за відповідачем.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що витребування як нежитлової будівлі - магазину продовольчих товарів та кафе, так і земельної ділянки та повернення їх у власність ОСОБА_7 та ОСОБА_3 , з урахуванням факту незаконного набуття права власності на них ОСОБА_4 , не суперечать загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном.
Тому магазин та земельну ділянку можна витребувати у кінцевого набувача як незаконного володільця відповідно до статті 388 ЦК України.
Крім того, судом враховано, що постановою від 20 жовтня 2020 року Чернігівського апеляційного суду свідоцтва від 16 березня 2018 року про належність ОСОБА_5 на праві власності спірного майна були визнані недійсними та скасовано державну реєстрацію права власності останнього на дане майно, а також було визнано недійсними електронні торги та протокол проведення електронних торгів № 304700, проведені ДП «Сетам» 20 грудня 2017 року з реалізації вказаного вище майна, що не створило жодних юридичних наслідків для ОСОБА_5 , тому державна реєстрація речових прав на вказане вище майно за останнім набувачем ОСОБА_4 , підлягає скасуванню.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 21 липня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково.
Рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 21 вересня 2021 року скасовано та ухвалено нове.
Позовні вимоги спадкоємця ОСОБА_7 - ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про витребування майна та скасування державної реєстрації права власності задоволено.
Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_3 нежитлову будівлю: магазин продовольчих товарів та кафе площею 208,80 кв. м, а також земельну ділянку кадастровий номер 7423886700:01:001:0083, площею 0,0374 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .
Скасовано державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_4 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1509965474238, об'єкт нерухомого майна: земельна ділянка: кадастровий номер 7423886700:01:001:0083, площа (га): 0,0374, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , припинивши право власності ОСОБА_4 на зазначену земельну ділянку.
Скасовано державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_4 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1509955874238; об'єкт нерухомого майна: будівля, нежитлова будівля, об'єкт житлової нерухомості; загальна площа (кв. м): 208,8, магазин продовольчих товарів та кафе, припинивши право власності ОСОБА_4 на зазначені нежитлові будівлі: магазин продовольчих товарів та кафе.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Враховуючи те, що матеріали справи не містять документів, які підтверджують належне повідомлення відповідача про розгляд справи судом першої інстанції, суд апеляційної інстанції відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України дійшов висновку про наявність обов'язкових підстав для скасування рішення місцевого суду та ухвалення нового.
Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив із того, що спірне майно вибуло з володіння власників поза їх волею, тому відповідно до положення статті 388 ЦК України таке майно може бути витребувано в останнього набувача.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У вересні 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 .
Ухвалою Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 лютого 2023 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_6 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2202/15-ц, провадження № 14-132цс18, від 21 листопада 2018 року у справі № 674/31/15-ц, провадження № 14-288цс18, від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц, провадження № 14-376цс18, від 20 червня 2018 року у справі № 127/2871/16, провадження № 61-4668св18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що позивачами не надано доказів того, що майно вибуло з їх володіння поза їх волею, тому витребувати таке майно на підставі статті 388 ЦК України неможливо.
Також заявник вказує, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню положення частини другої статті 388 ЦК України, яка передбачає неможливість витребування від добросовісного набувача майна, яке було продано в порядку, встановленому для виконання судових рішень, у зв'язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню у вказаній справі.
Касаційна скарга містить доводи щодо процесуальних порушень судів попередніх інстанцій, які позбавили можливості заявника взяти участь у справі, провести певні процесуальні дії в місцевому суді.
Відзиву на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 26 жовтня 2020 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 05 квітня 2021 року (провадження № 61-17144св20) позов ОСОБА_7 , ОСОБА_3 до Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, державного підприємства «Сетам», ОСОБА_5 про визнання недійсними електронних торгів, свідоцтв про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів та скасування державної реєстрації права власності було задоволено.
Вказаною постановою апеляційного суду:
визнано недійсними електронні торги, проведені ДП «Сетам» 20 грудня 2017 року з реалізації нежитлової будівлі: магазин продовольчих товарів та кафе, площею 208,80 кв. м, розташованої на земельній ділянці площею 0,0374 га, кадастровий номер 7423886800:01:001:0083, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ;
визнано недійсним протокол № 304700 проведення електронних торгів від 20 грудня 2017 року з реалізації майна нежитлової будівлі: магазин продовольчих товарів та кафе, площею 208,80 кв. м, розташованої на земельній ділянці площею 0,0374 га, кадастровий номер 7423886800:01:001:0083, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ;
визнано недійсним акт про проведені електронні торги від 21 лютого 2018 року, складений старшим державним виконавцем Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Танащук О. М.;
визнано недійсним свідоцтво від 16 березня 2018 року, видане державним нотаріусом Носівської районної державної нотаріальної контори Носівського районного нотаріального округу Чернігівської області Перев'язко Л. М., реєстровий номер 343, про належність ОСОБА_5 на праві власності майна, що складається з: нежитлової будівлі магазину продовольчих товарів та кафе, загальною площею 208,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та скасовано державну реєстрацію права власності (номер запису про право власності 25308698) ОСОБА_5 на дане майно;
визнано недійсним свідоцтво від 16 березня 2018 року, видане державним нотаріусом Носівської районної державної нотаріальної контори Носівського районного нотаріального округу Чернігівської області Перев'язко Л.М., реєстровий номер 344, про належність ОСОБА_5 на праві власності майна, що складається з: земельної ділянки площею 0,0374 га, кадастровий номер 7423886700:01:001:0083, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , та скасовано державну реєстрацію права власності (номер запису про право власності 25308865) ОСОБА_5 на дане майно.
Зазначеним судовим рішенням було встановлено, що на примусовому виконанні у Деснянському РВ ДВС м. Києва ГТУЮ м. Києва станом на день проведення електронних торгів перебувало зведене виконавче провадження № 46090404 з примусового виконання виконавчих документів про стягнення з ОСОБА_7 на користь юридичних та фізичних осіб грошових коштів на загальну суму 3 955 158,12 грн, в рамках якого було реалізоване 20 грудня 2017 року шляхом проведення електронних торгів належне на праві власності позивачам майно, а саме нежитлову будівлю: магазин продовольчих товарів та кафе, площею 208,80 кв. м, розташованої на земельній ділянці площею 0,0374 га, кадастровий номер 7423886800:01:001:0083, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Переможцем електронних торгів та новим власником майна, реалізованого на електронних торгах, став ОСОБА_5 .
З позовом ОСОБА_7 , ОСОБА_3 до Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, державного підприємства «Сетам», ОСОБА_5 про визнання недійсними електронних торгів, свідоцтв про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів та скасування державної реєстрації права власності позивачі звернулись до суду у квітні 2018 року.
З матеріалів справи вбачається, що 08 червня 2018 року між ОСОБА_5 як продавцем та ОСОБА_4 як покупцем було укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі - магазину продовольчих товарів та кафе, загальною площею 208,8 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки площею 0,0374 га, кадастровий номер 7423886700:01:001:0083, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , які було посвідчено приватним нотаріусом Ніжинського міського нотаріального округу Чернігівської області та зареєстровано в реєстрах за номерами відповідно 615 та 616.
Одночасно, 08 червня 2018 року приватним нотаріусом Ніжинського міського нотаріального округу Чернігівської області Зеленським В. В. як державним реєстратором та спеціальним суб'єктом, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, було прийнято рішення про державну реєстрацію за ОСОБА_4 права власності щодо нежитлової будівлі - магазину продовольчих товарів та кафе, загальною площею 208,8 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , (номер запису про право власності 26530505), та земельної ділянки площею 0,0374 га, кадастровий номер 7423886700:01:001:0083, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 26530045), що підтверджується інформаційною довідкою від 11 листопада 2020 року № 232026128 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухоимого майна щодо обєкта нерухомого майна.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Положеннями статей 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Нормами цивільного законодавства передбачені засади захисту права власності.
Зокрема, стаття 387 ЦК України надає власнику право витребувати майно з чужого незаконного володіння.
Згідно зі статтею 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Виходячи з положень зазначених статей, власник майна має право витребувати майно з чужого незаконного володіння.
Якщо є підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача, захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий шляхом задоволення віндикаційного позову.
Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. В цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову до добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України (висновок Верховного Суду України, викладений в постанові від 17 лютого 2016 року у справі провадження № 6-2407цс15).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц наведено висновок про те, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.
Таким чином, право на витребування майна з чужого володіння не потребує визнання недійсним правочину, за яким майно вибуло від законного власника, воно лише обмежене добросовісністю набувача і зберігається за власником за умови, якщо майно вибуває з володіння власника поза його волею, що й має бути доведено в суді.
Разом з тим частина друга статті 388 ЦК України містить заборону витребування майна від добросовісного набувача, якщо це майно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень, тобто з дотриманням вимог закону при виконанні судових рішень.
У постанові від 15 травня 2019 року у справі № 285/3414/17 Верховний Суд дійшов висновку, відповідно до якого, застосовуючи положення частини другої статті 388 ЦК України про те, що майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень, суд повинен мати на увазі, що позов власника про витребування майна в особи, яка придбала його в результаті публічних торгів, проведених у порядку, встановленому для виконання судових рішень, підлягає задоволенню лише в тому разі, якщо торги були визнані недійсними, оскільки відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, власник має право витребувати майно, яке вибуло з володіння поза його волею, і в добросовісного набувача.
Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 592/7963/16-ц, від 23 грудня 2020 року у справі
№ 639/7253/18, від 01 вересня 2021 року у справі № 295/3225/17, від 15 лютого 2023 року у справі № 592/19484/19.
Під час розгляду вказаної справи судами встановлено, що постановою Чернігівського апеляційного суду від 26 жовтня 2020 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 05 квітня 2021 року (провадження № 61-17144св20) позов ОСОБА_7 , ОСОБА_3 до Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, державного підприємства «Сетам», ОСОБА_5 про визнання недійсними електронних торгів, свідоцтв про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів та скасування державної реєстрації права власності було задоволено.
Визнано недійсними електронні торги, проведені ДП «Сетам» 20 грудня 2017 року, з реалізації спірного майна; визнано недійсним протокол № 304700 проведення електронних торгів від 20 грудня 2017 року з реалізації спірного майна; визнано недійсним акт про проведені електронні торги від 21 лютого 2018 року; визнано недійсним свідоцтво від 16 березня 2018 року про належність ОСОБА_5 на праві власності магазину продовольчих товарів, кафе та скасовано державну реєстрацію права власності останнього на вказане майно; визнано недійсним свідоцтво від 16 березня 2018 року про належність ОСОБА_5 на праві власності спірної земельної ділянки та скасовано державну реєстрацію права власності останнього на земельну ділянку.
За таких обставин, суди попередніх інстанцій, враховуючи, що нерухоме майно є нежитловими приміщеннями, дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України, для витребування спірного майна у відповідача, оскільки воно вибуло з власності позивачів поза їх волею на електронних торгах, проведених 20 грудня 2017 року, які визнано недійсними.
Враховуючи встановлені обставин та вищевказані висновки судів касаційної інстанції, колегія суддів відхиляє посилання заявника на положення частини другої статті 388 ЦК України.
Також відхиляються доводи касаційної скарги про те, що позивачами не надано доказів того, що майно вибуло з їх володіння поза їх волею, оскільки такі обставини встановлено під час розгляду справи № 741/496/18.
Таким чином, суд апеляційної інстанцій, скасовуючи рішення місцевого суду з обов'язкових підстав, визначених статтею 376 ЦПК України, та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Доводи касаційної скарги щодо процесуальних порушень судів попередніх інстанцій, які позбавили заявника можливості взяти участь у справі, провести певні процесуальні дії в місцевому суді, відхиляються колегією суддів, оскільки такі порушення було усунуто судом апеляційної інстанції відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України. Під час касаційного перегляду вказаної справи порушень апеляційним судом вимог норм процесуального права не встановлено.
При цьому колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що заявник не був повідомлений про розгляд справи в суді апеляційної інстанції, оскільки з матеріалів справи вбачається, що останній усував недоліки апеляційної скарги, подавав клопотання про зупинення провадження у справі, його представник брала участь в судових засіданнях, які відбулись 22 грудня 2021 року та 13 липня 2022 року, тому відсутні підстави вважати, що відповідач не був обізнаний про розгляд справи в суді апеляційної інстанції та позбавлений можливості користуватися своїми процесуальними правами.
Посилання у касаційній скарзі на неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2202/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 674/31/15-ц, від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 127/2871/16, є безпідставним, оскільки висновки суду апеляційної інстанції не суперечать висновками, викладеним у цих постановах.
Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.
Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Постанову Чернігівського апеляційного суду від 21 липня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
С. Ф. Хопта