09 березня 2023 року справа № 580/81/23
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гараня С. М., розглянувши у письмовому провадженні в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом керівника Смілянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації, Державної екологічної інспекції Центрального округу до Березняківської сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача управління екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації, про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
Керівник Смілянської окружної прокуратури звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в інтересах держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації, Державної екологічної інспекції Центрального округу до Березняківської сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача управління екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Березняківської сільської ради щодо незабезпечення проведення робіт з винесення меж геологічної пам'ятки природи місцевого значення «Березняківський кар'єр», закріплення їх в натурі (на місцевості) та встановлення інформаційно-охоронних знаків встановленого зразку;
- зобов'язати Березняківську сільську раду відповідно до вимог чинного законодавства України забезпечити проведення робіт з винесення меж геологічної пам'ятки природи місцевого значення «Березняківський кар'єр», закріплення їх в натурі (на місцевості) та встановлення інформаційно-охоронних знаків встановленого зразку.
Обґрунтовуючи позовну заяву, позивач зазначив, що рішенням виконавчого комітету Черкаської обласної ради «Про мережу територій і об'єктів природно-заповідного фонду області» № 354 від 21.11.1984 затверджено мережу територій і об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення згідно діючої класифікації. Управлінням екології та природних ресурсів Черкаської ОДА з метою забезпечення режиму, охорони та збереження території геологічної пам'ятки природи місцевого значення передано Березняківській сільській раді під охорону геологічну пам'ятку природи місцевого значення «Березняківський кар'єр», площею 4 га, про що складено охоронне зобов'язання від 14.02.2020 № 144, відповідно до якого сільська рада зобов'язується забезпечити режим охорони та збереження зазначеної пам'ятки природи.
Згідно з Положенням про геологічну пам'ятку місцевого значення «Березняківський кар'єр» геологічна пам'ятка природи «Березняківський кар'єр» оголошена з метою охорони і збереження в природному стані.
Згідно з інформацією Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 02.09.2022 № 10-23-0.2-2795/2-22 землевпорядна документація на вказаний об'єкт природно-заповідного фонду на зберігання до Держеокадастру не надходила. В Державний земельний кадастр відомості про вказаний об'єкт на підставі документації із землеустрою не вносились.
Таким чином, вказує позивач, на відповідача покладається обов'язок із вчинення дій щодо замовлення проекту землеустрою, організації і встановлення меж території природно-заповідного фонду місцевого значення «Березняківський кар'єр», а також здійснення контролю за його виготовленням.
Водночас, через тривалу бездіяльність відповідача щодо виконання вимог чинного законодавства, Охоронних зобов'язань та Положення про об'єкт природно-заповідного фонду, на даний час межі геологічної пам'ятки природи місцевого значення «Березняківський кар'єр» не визначені, територія об'єкту до даних Державного земельного кадастру не внесена. Внаслідок чого існує небезпека використання землі на території заказника не за цільовим призначенням, тому наявні підстави для зобов'язання відповідача вжити відповідних заходів по винесенню меж заказника та закріпити його межі в натурі (на місцевості).
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 09.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач 17.01.2023 отримав копію ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного позовного провадження у справі від 09.01.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 18031 05049179, проте відзив на позовну заяву не надав.
З'ясувавши доводи позивача, викладені у позовній заяві, дослідивши подані письмові докази, суд встановив таке.
Рішенням виконавчого комітету Черкаської обласної ради «Про мережу територій і об'єктів природно-заповідного фонду області» № 354 від 21.11.1984 затверджено мережу територій і об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення згідно діючої класифікації.
Управлінням екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації з метою забезпечення режиму, охорони та збереження території геологічної пам'ятки природи місцевого значення передано Березняківській сільській раді під охорону геологічну пам'ятку природи місцевого значення «Березняківський кар'єр», площею 4 га, про що складено охоронне зобов'язання № 144 від 14.02.2020.
Відповідно до вказаного охоронного зобов'язання сільська рада зобов'язується забезпечити режим охорони та збереження зазначеної пам'ятки природи.
Положення про геологічну пам'ятку природи місцевого значення «Березняківський кар'єр» затверджене наказом Управління екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації № 4 від 14.02.2020.
Згідно з Положенням геологічну пам'ятку природи «Березняківський кар'єр» (далі - пам'ятка природи) оголошено об'єктом природно-заповідного фонду та створено з метою охорони та збереження штучно-створеного кар'єру з покладів житомирських гранітів з включенням пегматитових глин.
Вказана пам'ятка природи знаходиться у віданні Березняківської територіальної громади.
Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області № 10-23-0.2-2795/2-22 від 02.09.2022 про надання інформації землевпорядна документація на вказаний об'єкт природно-заповідного фонду на зберігання до Держеокадастру не надходила. В Державний земельний кадастр відомості про вказаний об'єкт на підставі документації із землеустрою не вносилися.
Виявлені порушення зумовили звернення прокурора до суду з вищезазначеним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд врахував таке.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні питання регулюються Земельним кодексом України № 2768-III від 25.10.2001 (далі - ЗК України), Законом України “Про природно-заповідний фонд України” № 2456-XII від 16.06.1992 (далі - Закон № 2456-XII), Законом України “Про землеустрій” № 858-IV від 22.05.2003 (далі - Закон № 858-IV).
Згідно зі статтею 1 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Відповідно до ст. 43 ЗК України землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Згідно із ст. 45 ЗК України землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом.
Зокрема, приписами статті 7 Закону № 2456-XII визначено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду. Межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Статтею 53 Закону № 2456-XII встановлено, що рішення про організацію чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та об'єктів природно-заповідного фонду приймається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.
Території та об'єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов'язання.
Статтею 60 Закону № 2456-XII охорона природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків, а також ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, а також регіональних ландшафтних парків, управління якими здійснюється спеціальними адміністраціями, покладається на служби їх охорони, які входять до складу служби державної охорони природно-заповідного фонду України. Положення про службу державної охорони природно-заповідного фонду України затверджується Кабінетом Міністрів України.
Органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування сприяють охороні й збереженню територій та об'єктів природо-заповідного фонду, виконанню покладених на них завдань.
Законом, що визначає правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування є Закон України “Про землеустрій”.
Відповідно до ст. 1 Закону № 858-IV проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом.
Приписами частини 2 статті 25 Закону № 858-IV визначено види документації із землеустрою, зокрема і проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів.
Відповідно до ст. 47 Закону № 858-IV проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів розробляються з метою: а) збереження природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, підтримання екологічного балансу; б) створення місць для організованого лікування та оздоровлення людей, масового відпочинку і туризму; в) створення приміських зелених зон, збереження і використання об'єктів культурної спадщини; г) проведення науково-дослідних робіт; ґ) встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг; д) визначення в натурі (на місцевості) меж охоронних зон та інших обмежень у використанні земель, встановлених законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, а також інформування про такі обмеження землевласників, землекористувачів, інших фізичних та юридичних осіб.
Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів визначають місце розташування і розміри земельних ділянок, власників земельних ділянок, землекористувачів, у тому числі орендарів, межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого (округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони), рекреаційного та історико-культурного (охоронні зони) призначення, водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів, а також встановлюють режим використання та охорони їх територій.
Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів розробляються на підставі укладених договорів між замовниками документації із землеустрою та її розробниками.
Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду розробляються для біосферних заповідників, природних заповідників, національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, ботанічних садів, дендрологічних парків, парків - пам'яток садово-паркового мистецтва та зоологічних парків на землях та земельних ділянках, що включаються до складу цих територій без вилучення у землевласників та землекористувачів.
Рішення про затвердження проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон одночасно є рішенням про встановлення меж таких територій.
Статтею 19 Закону № 858-IV визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать: а) організація і здійснення землеустрою; б) здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою; в) координація здійснення землеустрою та контролю за використанням і охороною земель комунальної власності; г) інформування населення про заходи, передбачені землеустроєм; ґ) вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до закону.
Згідно зі ст. 26 Закону № 858-IV замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі.
Статтею 12 ЗК України визначено повноваження сільських, селищних, міських рад, до яких належить розпоряджання землями територіальних громад.
Відповідно до п. 34 та п. 37 ч. 1 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21.05.1997 № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин; прийняття рішень про організацію територій і об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні.
Правовий аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у даному спорі саме на відповідача покладається обов'язок забезпечення та організації проведення робіт з винесення меж геологічної пам'ятки природи місцевого значення «Березняківський кар'єр», закріплення їх в натурі (на місцевості).
Як встановив суд, відповідачем межі земель геологічної пам'ятки природи місцевого значення «Березняківський кар'єр» не встановлено і не закріплено на місцевості, як і не прийнято відповідних рішень з даного приводу на час звернення органу прокуратури до суду з даним позовом.
Суд врахував, що охоронним зобов'язанням № 144 від 14.02.2020 покладено на відповідача обов'язок щодо забезпечення режиму охорони та збереження.
Відсутність вчинення таких заходів свідчить про протиправну бездіяльність відповідача, що, зважаючи на правовий статус території природно-заповідного фонду, порушує встановлений порядок його охорони та використання.
Щодо позовної вимоги про встановлення інформаційно-охоронних знаків встановленого зразку, то необхідно зазначити таке.
Відповідач не виконуючи покладений на нього обов'язок щодо забезпечення та організації проведення робіт з винесення меж геологічної пам'ятки природи місцевого значення «Березняківський кар'єр» та закріплення їх в натурі (на місцевості), не здійснив дій щодо встановлення відповідних інформаційно-охоронних знаків, тому спору щодо встановлення таких знаків на час звернення позивача у цій справі до суду не існувало, відповідно відсутні підстави вважати, що, проводячи роботи з винесення меж геологічної пам'ятки природи місцевого значення «Березняківський кар'єр» та закріплення їх в натурі (на місцевості), відповідач не дотримається покладеного обов'язку щодо встановлення відповідних інформаційно-охоронних знаків.
Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог необхідно відмовити, як передчасних.
Захист прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави згідно зі ст. 1 Закону України № 1697-VII від 14.10.2014 "Про прокуратуру" відносяться до мети здійснення функцій прокуратури України.
Під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження, звертатися до суду з позовом (п. 1 ч. 6 ст. 23 вказаного Закону).
Зважаючи, що саме відповідач допустив спірну бездіяльність, суд дійшов висновку, що у цьому випадку порушені саме державні інтереси, і прокурор на підставі наведеної норми звернувся в суд обґрунтовано.
Водночас, суд врахував, що відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію Центрального округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України № 59 від 02.02.2021, Держекоінспекція здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства, зокрема про охорону і використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду; звертається до суду із позовами щодо визнання протиправними дій чи бездіяльності фізичних і юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що уповноваженим державою органом у спірних правовідносинах є саме Державна екологічна інспекція Центрального округу, яка має повноваження звертатись до суду з метою реалізації повноважень у сфері охорони й збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Разом з тим, суд бере до уваги, що Указом Президента України №68/2022 від 24.02.2022 “Про утворення військових адміністрацій” на виконання Закону України "Про правовий режим воєнного стану" для здійснення керівництва у сфері забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку утворено, зокрема, Черкаську обласну військову адміністрацію.
Повноваження військово-цивільних адміністрацій визначені статтею 4 Закону України “Про військово-цивільні адміністрації” № 141-VIII від 03.02.2015, відповідно до якої військово-цивільні адміністрації населених пунктів на відповідній території здійснюють повноваження із:
1) підготовки та затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, цільових програм з інших питань місцевого самоврядування;
2) забезпечення збалансованого економічного та соціального розвитку відповідної території, ефективного використання природних, трудових і фінансових ресурсів;
3) залучення на договірних засадах підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності до участі у комплексному соціально-економічному розвитку сіл, селищ, міст, координації цієї роботи на відповідній території;
4) розміщення на договірних засадах замовлень на виробництво продукції, виконання робіт (послуг), необхідних для територіальної громади, на підприємствах, в установах та організаціях;
5) складання та затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього; забезпечення виконання відповідного бюджету;
6) встановлення ставок місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України, якщо відсутнє рішення відповідної ради з цих питань;
7) прийняття рішень щодо надання відповідно до законодавства пільг зі сплати місцевих податків і зборів, якщо відсутнє рішення відповідної ради з цих питань;
8) встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг), транспортні та інші послуги;
9) залучення на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, розташованих на відповідній території, та коштів населення, а також бюджетних коштів на будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових засадах об'єктів соціальної і виробничої інфраструктури та на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища;
10) управління об'єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв'язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню;
11) встановлення для підприємств, установ та організацій, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, розміру частки прибутку, яка підлягає зарахуванню до місцевого бюджету;
12) здійснення управління майном, яке перебуває у комунальній власності відповідної територіальної громади (крім вирішення питань відчуження, у тому числі шляхом приватизації комунального майна та надання комунального майна в оренду на строк понад п'ять років). Обмеження щодо відчуження комунального майна, встановлені цим пунктом, не поширюються на випадки розподілу такого майна між територіальними громадами, території яких затверджені Кабінетом Міністрів України (далі - сформовані територіальні громади), передачі майна з комунальної до державної власності та списання комунального майна;
13) сприяння розширенню житлового будівництва, надання громадянам, які мають потребу в житлі, допомоги в будівництві житла; надання допомоги власникам квартир (будинків) в їх відбудові у разі пошкодження в результаті терористичних актів, диверсій; організації за рахунок власних коштів і на пайових засадах будівництва, реконструкції і ремонту об'єктів комунального господарства та соціально-культурного призначення, житлових будинків, а також шляхів місцевого значення; виконання або делегування на конкурсній основі генеральній будівельній організації (підрядній організації) функцій замовника на будівництво, реконструкцію і ремонт житла, інших об'єктів соціальної та виробничої інфраструктури комунальної власності;
14) надання відповідно до закону містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок;
15) управління закладами освіти, охорони здоров'я, культури, фізичної культури і спорту, оздоровчими закладами, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними підлітковими закладами за місцем проживання; організації їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення;
16) забезпечення соціально-культурних закладів, які перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, а також населення паливом, електроенергією, газом та іншими енергоносіями; вирішення питань водопостачання, відведення та очищення стічних вод; здійснення контролю за якістю питної води;
17) вирішення питань про надання за рахунок коштів місцевих бюджетів ритуальних послуг у зв'язку із похованням самотніх громадян, ветеранів війни та праці, а також інших категорій малозабезпечених громадян; надання допомоги на поховання громадян в інших випадках, передбачених законодавством;
18) сприяння організації призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, строкову військову та альтернативну (невійськову) службу, а також їх мобілізації, підготовці молоді до служби в Збройних Силах України, організації навчальних (перевірочних) та спеціальних військових зборів; забезпечення доведення до підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, а також населення наказу військового комісара про оголошення мобілізації;
19) бронювання робочих місць для військовозобов'язаних на підприємствах, в установах та організаціях відповідно до законодавства;
20) організації та участі у здійсненні заходів, пов'язаних із мобілізаційною підготовкою та цивільним захистом;
21) вирішення відповідно до законодавства питань, пов'язаних із наданням військовим частинам, установам, навчальним закладам Збройних Сил України службових приміщень і жилої площі, інших об'єктів, а також комунально-побутових послуг; здійснення контролю за їх використанням, наданням послуг;
22) сприяння організації виробництва і поставок у війська підприємствами та організаціями, що перебувають у комунальній власності, замовленої продукції, послуг, енергоресурсів;
23) здійснення заходів щодо створення належних умов для функціонування пунктів пропуску через державний кордон України;
24) сприяння Державній прикордонній службі України у підтриманні відповідного режиму на державному кордоні;
25) встановлення охорони важливих об'єктів національної економіки України, які забезпечують життєдіяльність населення;
26) здійснення заходів щодо військово-патріотичного виховання населення;
27) вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин (крім вирішення питань відчуження з комунальної власності земельних ділянок та надання таких земельних ділянок в оренду на строк понад п'ять років). Обмеження щодо відчуження земельних ділянок комунальної власності, встановлені цим пунктом, не поширюються на випадки надання земельної ділянки комунальної власності у приватну власність замість викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності та повернення такої земельної ділянки колишньому власнику чи його спадкоємцю (правонаступнику), у разі якщо така потреба відпала;
28) вирішення відповідно до закону питань про надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення строком не більше одного року, а також про скасування такого дозволу;
29) прийняття рішень про організацію територій і об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні; внесення пропозицій до відповідних державних органів щодо оголошення природних та інших об'єктів, що мають екологічну, історичну, культурну або наукову цінність, пам'ятками природи, історії або культури, які охороняються законом;
30) створення відповідно до закону за рахунок коштів місцевого бюджету установ з надання безоплатної первинної правової допомоги, призначення і звільнення керівників цих установ, залучення в установленому законом порядку фізичних чи юридичних осіб приватного права до надання безоплатної первинної правової допомоги;
31) сприяння діяльності органів суду, прокуратури, юстиції, служби безпеки, Національної поліції, адвокатури, Національного антикорупційного бюро України і Державної кримінально-виконавчої служби України;
32) заслуховування інформації прокурорів та керівників органів Національної поліції про стан законності, боротьби із злочинністю, охорони громадського порядку та результати діяльності на відповідній території;
33) скасування актів виконавчих органів відповідної ради, які не відповідають Конституції, законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень;
34) прийняття відповідно до законодавства рішень щодо організації проведення в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці виборів органів державної влади, місцевого самоврядування та сільського, селищного, міського голови;
35) встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність;
36) прийняття у межах, визначених законом, рішень з питань боротьби зі стихійним лихом, епідеміями, епізоотіями, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність;
37) визначення територій, на яких можуть проводитися потенційно небезпечні заходи в умовах присутності цивільного населення за участю особового складу Збройних Сил України, інших військових формувань та правоохоронних органів з використанням озброєння і військової техніки;
38) прийняття рішення про дострокове припинення повноважень органів територіальної самоорганізації населення у випадках, передбачених цим Законом;
39) надання згоди на передачу об'єктів з державної у комунальну власність, а також щодо придбання об'єктів державної власності;
40) створення відповідно до законодавства комунальної аварійно-рятувальної служби; вирішення питань про чисельність працівників такої служби, витрати на їх утримання; розроблення та здійснення заходів щодо матеріально-технічного забезпечення діяльності комунальних аварійно-рятувальних служб;
41) забезпечення централізованого тимчасового зберігання архівних документів, нагромаджених у процесі документування службових, трудових або інших правовідносин юридичних і фізичних осіб на відповідній території, та інших архівних документів, що не належать до Національного архівного фонду;
42) вирішення питань збирання, транспортування, утилізації та знешкодження побутових відходів, знешкодження та захоронення трупів тварин;
43) організації благоустрою населених пунктів; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян;
44) організації місцевих ринків, ярмарків, сприяння розвитку всіх форм торгівлі;
45) встановлення зручного для населення режиму роботи підприємств комунального господарства, торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад;
46) затвердження маршрутів і графіків руху місцевого пасажирського транспорту незалежно від форми власності, узгодження цих питань стосовно транзитного пасажирського транспорту у випадках, передбачених законодавством;
47) забезпечення утримання в належному стані кладовищ, інших місць поховання та їх охорони;
48) залучення на договірних засадах підприємств, установ та організацій, що не належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, до участі в обслуговуванні населення засобами транспорту і зв'язку;
49) утворення центрів надання адміністративних послуг та укладення договорів про співробітництво територіальних громад з метою підвищення якості надання послуг населенню на основі спільних інтересів та цілей;
50) прийняття рішень відповідно до законодавства щодо врегулювання правових, організаційних та економічних засад функціонування і розвитку системи загальної середньої освіти.
50) погодження договорів реструктуризації кредиторської заборгованості, передбачених Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення", для теплопостачальних або теплогенеруючих організацій комунальної власності, що належать до сфери їх управління;
51) підписання договорів фінансового гарантування за зобов'язаннями комунальних підприємств, що перебувають у власності відповідної територіальної громади;
52) забезпечення в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану реалізації державних гарантій, визначених законами України.
Враховуючи, що на Черкаську обласну військову адміністрацію не покладено обов'язку щодо контролю за органами місцевого самоврядування з питань замовлення проектів землеустрою, організації і встановлення меж території природно-заповідного фонду та здійснення контролю за його виготовленням, суд дійшов висновку, що Черкаська обласна військова адміністрація є неналежним позивачем у цій справі.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Врахувавши зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки доказів понесення таких витрат суду не надано, відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись ст. 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Березняківської сільської ради щодо незабезпечення проведення робіт з винесення меж геологічної пам'ятки природи місцевого значення «Березняківський кар'єр» та закріплення їх в натурі (на місцевості).
Зобов'язати Березняківську сільську раду (вул. Химичів, 1а, с. Березняки, Черкаський р-н, Черкаська обл., 20746, код ЄДРПОУ 26358118) відповідно до вимог чинного законодавства України забезпечити проведення робіт з винесення меж геологічної пам'ятки природи місцевого значення «Березняківський кар'єр» та закріплення їх в натурі (на місцевості).
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.М. Гарань
Суддя Сергій ГАРАНЬ