Справа № 500/473/23
09 березня 2023 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мандзія О.П., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою Служби автомобільних доріг у Тернопільській області до відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови,
Служба автомобільних доріг у Тернопільській області звернулась до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якій просить:
визнати протиправними дії головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Токаренка Віктора Сергійовича щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №71003162 від 10.02.2023;
визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №71003162 від 10.02.2023 про стягнення виконавчого збору у сумі 405548,88 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 09.02.2023 головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Токаренком В.С. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану у виконавчому провадженні ВП №70509356. Дана постанова винесена на підставі заяви стягувана про повернення судового наказу, виданого Господарським судом Тернопільської області 07.12.2022 у справі №921/515/20, без виконання. 10.02.2023 тим же державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №71003162 про стягнення із Служби автомобільних доріг у Тернопільській області виконавчого збору в сумі 405548,88 грн.
Позивач відзначає, що виконавчий документ було повернуто стягувану без стягнення органом державної виконавчої служби будь яких грошових коштів на виконання судового наказу. За своїм змістом виконавчий збір є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи привели до виконання рішення. При цьому, служба автомобільних доріг є державною неприбутковою організацією. Виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень". Тобто на вказані правовідносини не розповсюджується заборона щодо стягнення виконавчого збору, яка встановлена ч.5 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження", якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".
За таких підстав, вважає оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження протиправною, що, власне, і зумовило звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 20.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено у справі судове засідання.
На виконання вимог вказаної ухвали, 07.03.2023 державної виконавчої служби у місті Тернополі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції подано до суду відзив. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що 08.12.2022 головним державним виконавцем винесено постанови про відкриття виконавчого провадження, про розмір мінімальних витрат, про стягнення виконавчого збору, арешт коштів та арешт майна боржника в межах виконавчого провадження ВП №70509356. З норм Закону України "Про виконавче провадження" слідує, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв'язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.
При цьому, нестягнута сума виконавчого збору у випадку повернення виконавчого документа стягувану якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа, підлягає стягненню (продовжує стягуватися) в окремому виконавчому провадженні на підставі постанови про стягнення виконавчого збору. Твердження про те, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувану за виконавчим документом не заслуговує на увагу у зв'язку із тим, що позивач посилається на не чинну норму Закону. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Сторонами подано заяви про розгляд справи за їх відсутності.
Враховуючи положення ч.3 ст.194, ч.9 ст.205, ч.4 ст.229 та ч.3 ст.268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов висновку про наявність підстав розгляду справи у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи та з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.
Судом встановлено, що гідно постанови Західного апеляційного Господарського суду від 03.11.2022 рішення Господарського суду Тернопільської області від 14.04.2022 у справі №921/515/20 скасовано та позов товариства з обмеженою відповідальністю з транспортного будівництва у західному регіоні фірми "Західтрансбуд" про стягнення зі Служби автомобільних доріг у Тернопільській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю з транспортного будівництва у західному регіоні фірми "Західтрансбуд" 3908904,29 грн. заборгованості за виконані роботи, 58633,56 грн. судового збору за розгляд справи в суді перші інстанції та 87951 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги задоволено.
На виконання постанови Західного апеляційного Господарського суду від 03.11.2022, 07.12.2022 Господарським судом Тернопільської області видано відповідний наказ.
08.12.2022 головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Токаренком В.С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 70509356 з виконання наказу №921/515/20 від 07.12.2022, виданого Господарським судом Тернопільської області, про стягнення зі Служби автомобільних доріг у Тернопільській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю з транспортного будівництва у західному регіоні фірми "Західтрансбуд" 3908904,29 грн. заборгованості за виконані роботи, 58633,56 грн. судового збору за розгляд справи в суді перші інстанції та 87951 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.
Також в межах виконавчого провадження ВП №70509356 головним державним виконавцем винесено постанови: про арешт коштів боржника від 09.12.2022, про арешт майна боржника від 09.12.2022, про стягнення виконавчого збору від 08.12.2022, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 08.12.2022.
На адресу відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 09.02.2023 надійшла заява стягувача про повернення судового наказу № 921/515/20 від 07.12.2022, виданого Господарським судом Тернопільської області.
09.02.2023, керуючись п.1 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження", головним державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, в постанові зазначено що виконавчий збір та витрати виконавчого провадження вивести в окреме виконавче провадження.
10.02.2023 головним державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №71003162 від 10.02.2023 з примусового виконання постанови №70509356 про стягнення виконавчого збору, виданої 08.12.2022 відділом державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), в сумі 405548,88 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість рішення відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження".
У відповідності до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч.1 ст.13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
При цьому, п.5 ч.1 ст.2 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є окремими виконавчими документами.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Згідно з ч.5 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
За приписами ч.1, 2, 4 ст.27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Також ч.5 ст.27 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавчий збір не стягується:1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" та Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.
За правилами ч.5 вказаної статті повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.
Згідно з ч.3 ст.40 Закону України "Про виконавче провадження" у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
З вказаного слідує, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору.
Разом з цим, з 01.01.2013 набрав чинності Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", нормами якого встановлені гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", та особливості їх виконання.
За змістом ч.1 ст.2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган, державні підприємство, установа, організація (далі за термінологією цього Закону "державне підприємство"), юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства
У ст.4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" зазначено, що виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до п.п. 2-4, 9 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.
Держказначейство не є органом примусового виконання судових рішень, не здійснює заходів з примусового виконання рішень в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", а є встановленою Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" особою, яка здійснює гарантоване державою забезпечення виконання рішень суду способом безспірного списання коштів з рахунку боржника, зокрема, у випадку невиконання рішення суду про стягнення коштів з державної організації протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження в Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845.
Тобто, вказаним Законом визначена процедура виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства, і обов'язок забезпечення його виконання покладається на керівника відповідного органу державної виконавчої служби, який подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.
Судом встановлено, що згідно із п.п. 3.1., 3.3., 4.1., 4.4., 5.5. Положення про Службу автомобільних доріг у Тернопільській області, затвердженого наказом Державного агентства автомобільних доріг України від 29.07.2019 №255, Служба є державною неприбутковою організацією юридичною особою публічного права, одержувачем бюджетних коштів, передбачених бюджетними програмами на розвиток мережі та утримання автомобільних доріг на території Тернопільської області. Джерелами фінансування є кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, а також кошти з інших джерел, які надходять на рахунки Служби згідно з чинним законодавством для фінансування дорожнього господарства. Служба утримується в межах кошторису видатків, затвердженого Уповноваженим органом управління, за рахунок: коштів, передбачених у вартості будівництва, реконструкції та ремонту автомобільних доріг згідно з проектно-кошторисною документацією; коштів, передбачених у вартості експлуатаційного утримання автомобільних доріг; надходжень від здійснення іншої, не забороненої законодавством діяльності, в тому числі від коштів, розміщених на рахунках у банківських установах, надання в оренду майна та інших необоротних активів; інших надходжень, передбачених законодавством для неприбуткових організацій. Джерелами формування майна Служби є: державне майно, бюджетні кошти, а також кошти інших джерел, які згідно з чинним законодавством надходять на рахунки Служби для фінансування дорожнього господарства; кредити банків та інших кредиторів; безоплатні та благодійні внески; передане майно інших підприємств; інші джерела, не заборонені законодавством для неприбуткових організацій. Служба заснована на державній власності і належить до сфери управління Державного агентства автомобільних доріг України.
Тобто, позивачем у даній справі є державна неприбуткова організація, а згідно з наведеними нормами держава відповідальна за виконання рішення, примусове виконання рішення суду про стягнення коштів з якого як з державної організації в розумінні ст. 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" має відбуватись державним виконавцем в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".
Водночас, процедура примусового виконання рішення у виконавчому провадженні №70509356 має відбуватись з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".
Вказане відповідає позиції Господарського суду Тернопільської області, висловленій в ухвалі від 17.01.2023 у справі 921/515/20 про відмову в задоволенні скарги Служби автомобільних доріг у Тернопільській області від 15.12.2022 на дії головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Токаренка В.С у виконавчому провадженні №70509356 у справі №921/515/20, на яку посилаються сторони у даній справі.
З матеріалів справи видно, що державним виконавцем повернуто стягувачу без виконання виконавчий документ та відкрито виконавче провадження ВП №71003162 з примусового стягнення з боржника виконавчий збір, який розраховано у розмірі 10 відсотків від суми, що підлягала стягненню.
При цьому, як зазначалося вище, у межах виконавчого провадження ВП №70509356 не відбулося фактичного стягнення боргу із боржника, що сторонами не заперечується також.
Умови й підстави, коли виконавчий збір не стягується, чітко визначені приписами ст.27 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема, відповідно до п.3 ч.5 наведеної статті виконавчий збір не стягується у разі якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".
Суд вважає за необхідне наголосити, що згідно з ч.5 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.
Водночас відповідно до ч.2 ст.4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" у разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
В контексті спірних правовідносин, що склались між сторонами, виконанням постанови про стягнення виконавчого збору з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою без реального стягнення суми боргу створюються умови для стягнення з державної організації суми виконавчого збору при виконанні рішення суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", що суперечить приписам п. 3 ч.5 ст.27 Закону України "Про виконавче провадження".
Відтак встановлені судом обставини справи свідчать про існування визначених законом умов та підстав не стягувати виконавчий збір, з огляду на правовий статус боржника та відсутність відомостей про повне або часткове виконання рішення суду дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №70509356 від 08.12.2022.
Тобто у даному випадку, якщо б рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи було не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснювалось за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, що в силу вимог п. 3 ч.5 ст.27 Закону України "Про виконавче провадження" унеможливлює стягнення виконавчого збору. Разом з тим повернення виконавчого документу стягувачу (без жодного реального виконання) за його письмовою заявою про повернення виконавчого документа,- може призвести до повторного подання наказу Господарського суду Тернопільської області №921/515/20 та стягнення подвійного розміру виконавчого збору, а тому суд вважає непропорційною оскаржену постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №71003162 від 10.02.2023.
З огляду на викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність захисту порушеного права позивача шляхом визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №71003162 від 10.02.2023 з виконання постанови про стягнення виконавчого збору, що не відповідає критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень в контексті ч.2 ст.2 КАС України.
Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідками судового розгляду, відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, не надали суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються їх заперечення, і не довели правомірності оскаржуваних рішень.
Отже, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч.1 ст.139 КАС України).
Таким чином, оскільки позов підлягає до задоволення, то до відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 6083,23 грн. відповідно до квитанцій №114810260 від 15.02.2023 на суму 3000,00 грн. та №0.0.2862034943.1 від 16.02.2023 на суму 3083,23 грн.
Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд
Позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Токаренка Віктора Сергійовича про відкриття виконавчого провадження ВП №71003162 від 10.02.2023.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь Служби автомобільних доріг у Тернопільській області судовий збір в розмірі 6083 (шість тисяч вісімдесят три) гривні 23 (двадцять три) копійки.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини шостої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 09 березня 2023 року.
Реквізити учасників справи:
позивач: - Служба автомобільних доріг у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. О.Кульчицької 8,м. Тернопіль,46001 код ЄДРПОУ: 25887079);
відповідач: - Відділ державної виконавчої служби у місті Тернополі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місцезнаходження: вул.Острозького, 14, м.Тернопіль, 46025, код ЄДРПОУ: 40330167).
Головуючий суддя Мандзій О.П.