Справа № 420/25636/21
28 лютого 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., за участю секретаря судового засідання Рижук В.І., представника позивача - адвоката Сакали М.Я., представника відповідача - Голодняк Д.М., третя особа - не з'явилася, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “ШЛЯХОВИК-97” до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ГУ ДПС у Харківській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю “ШЛЯХОВИК-97” звернулося до суду з позовом до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Харківській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.05.2021 року № 85/34000703 та № 86/34000703.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 16 квітня 2021 року ГУ ДПС у Харківській області складено Акт фактичної перевірки №6699/20/3400/РРО/03446334, в якому зафіксовано порушення позивачем ч.1 ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», оскільки на думку контролюючого органу, позивач повинен був отримати ліцензію на право зберігання пального для потреб власного споживання чи промислової переробки, та зареєструвати акцизний склад в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
30 травня 2021 року на адресу позивача надійшли податкові повідомлення-рішення Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з ВПП від 25.05.2021 року №86/34000703, від 25.05.2021 року №85/34000703.
Згідно податкових повідомлень-рішень, до позивача застосовано штрафні санкції на загальну суму 1500000 грн., а саме: 500000 грн. за зберігання пального без наявності відповідної ліцензії (ППР від 25.05.2021 року № 86/34000703); та 1000000 грн. за відсутність з вини платника податку реєстрації акцизного складу у системі електронного адміністрування реалізації пального платником податку - розпорядником акцизного складу (ППР від 25.05.2021 року № 85/34000703).
Позивач вказав, що під час проведення ГУ ДПС у Харківській області фактичної перевірки представником позивача за довіреністю - начальником промбази Карановським С.В. були надані пояснення про те, що дизельне паливо/газ позивач використовує за адресою: Харківська область, Шевченківський район, смт. Шевченкове, вул. Покровська, 86-А виключно для приготування асфальтобетонної суміші у відповідності до технологічного процесу.
Придбане пальне розміщується в ємності, яка є технологічним паливним баком та невід'ємною частиною заводу AMMAN Global 160 для приготування асфальтної суміші. Дана ємність підключена безпосередньо до асфальтного заводу. У свою чергу сукупність обладнання, технологічних виробничих вузлів (агрегатів), які складають завод AMMAN Global 160, за своїм юридичним статусом не є нерухомим майном, а місце розташування цього заводу може змінюватись в залежності від виробничих потреб.
Отже, дизельне паливо/газ, що знаходиться у ємності, що є технологічним паливним баком та невід'ємною частиною пересувного заводу, використовується виключно в технологічному процесі для забезпечення роботи асфальтного заводу AMMAN Global 160.
Ця ємність не має функціоналу, що дозволяє здійснювати діяльність із зберігання палива у розумінні ст.1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», тому що за технологічними характеристиками ця ємність (паливний бак) є місткістю, в якій пальне перебуває, та з якої потрапляє через систему у двигун внутрішнього згоряння спеціального обладнання, який визначає потужність виробництва заводу в цілому. Тож, пальне з даної ємності використовується виключно для роботи асфальтного заводу AMMAN Global 160 (виготовлення асфальтобетонних сумішей), а фізичного відпуску пального чи повернення його позивачу, шляхом переливу у резервуари або надання іншим особам (тобто повернення зі зберігання) не передбачено функціоналом та не здійснюється, оскільки це неможливо. Після потрапляння палива у ємність, що є технологічним паливним баком пальне споживається заводом AMMAN Global 160.
Отже, пальне в паливному баку забезпечує функціонування заводу AMMAN Global 160 за цільовим призначенням - для виготовлення асфальтобетонних сумішей та не зберігається для подальшого відвантаження до будь-яких напрямків та цілей. Більш того, будь-який вузол обладнання асфальтного заводу AMMAN Global 160 не має функціоналу для зливу палива без порушення його нормальних функціональних можливостей та цільового призначення. Тож, здійснювати на заводі AMMAN Global 160 діяльність із зберігання чи реалізації палива неможливо.
Таким чином, розміщення палива у паливний бак, який призначений для споживання палива заводом для його функціонування без можливості повернення цього палива зі зберігання не може вважатись діяльністю із зберігання палива згідно зі ст.1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», а тому на розміщення палива у баку та його споживання заводом не розповсюджуються норми закону про державне регулювання щодо ліцензування.
Ухвалою від 20.12.2021 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито загальне позовне провадження у справі з призначенням підготовчого засідання.
Ухвалою від 19.01.2022 року закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.
У судове засідання, призначене на 28.02.2023 року на 10 год. 00 хв., з'явилися представник позивача та представник відповідача.
Третя особа у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не сповістила.
Під час судового розгляду справи представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, вважав позов необґрунтованим.
04.01.2022 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив таке.
Головним управлінням ДПС у Харківській області на підставі наказу від 06.04.2021 №2366-п здійснена фактична перевірка ТОВ «Шляховик-97», за результатами якої складений акт від 16.04.2021 №6699/20/3400/РРО/03446334.
Не погоджуючись з нарахованими податковими зобов'язаннями, позивач звернувся до ДПС України зі скаргою на ППР від 25.05.2021 №85/34000703, №86/34000703.
ДПС України, розглянувши скаргу ТОВ «Шляховик-97» від 11.06.2021 №11062021/1АП, дійшла висновку про правомірність висновків контролюючого органу та нарахування податкових зобов'язань.
Перевіркою встановлено, що у ТОВ «Шляховик-97» за зазначеною адресою розташовано асфальтозмішувальне устаткування AMMAN, яке містить ємкість для палива, об'ємом 25 м.куб. (25000 л).
Згідно з даними Єдиного реєстру акцизних накладних (далі - ЄРАН), протягом 2020 року встановлено факти отримання ТОВ «Шляховик-97» від постачальників важких дистилятів (газойлів) (код згідно з УКТ ЗЕД 2710194300) на підставі акцизних накладних №821 від 09.04.2020 у кількості 42284,97 л, №877 від 12.04.2020 у кількості 40046 л, тобто в обсягах, більших ніж об'єм ємкості для палива (25000 л), розвантажених за адресою: Харківська область, Шевченківський район, смт. Шевченкове, вул. Піонерська, 86а.
З урахуванням наявних обставин справи, перевіркою встановлено факти зберігання платником податків протягом 2020 року за адресою: Харківська область, Шевченківський район, смт. Шевченкове, вул. Піонерська, 86а, важких дистилятів без отримання відповідної ліцензії на право зберігання пального, чим порушено вимоги статті 15 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».
Також перевіркою встановлені факти отримання ТОВ «Шляховик-97» протягом 2020 року пального у кількості 7035755,60 л, тобто в обсязі, що перевищує 1000 кубічних метрів (1000000 л), без реєстрації акцизного складу у системі електронного адміністрування реалізації пального платником податку - розпорядником акцизного складу.
За результатами розгляду матеріалів перевірки Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з ВПП до ТОВ «Шляховик-97» застосовані фінансові санкції на загальну суму 1500000 грн., а саме: 500000 грн. - за зберігання пального без наявності відповідної ліцензії; 1000000 грн. - за відсутність з вини платника податку реєстрації акцизного складу у системі електронного адміністрування реалізації пального платником податку - розпорядником акцизного складу.
Третя особа 24.01.2022 року надіслала до суду пояснення щодо позову, згідно яких вважає позов необґрунтованим та просить у його задоволенні відмовити, оскільки актом фактичної перевірки від 16.04.2021 №6699/20/3400/РРО/03446334 зафіксовані порушення позивачем вимог ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», за які передбачена відповідальність ст.17 вказаного Закону. Матеріали фактичної перевірки буди надіслані за місцем основної діяльності позивача для розгляду та вжиття заходів відповідно до законодавства.
Заслухавши вступне слово представника позивача та представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.
Згідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ “ШЛЯХОВИК-97” зареєстроване 31.10.2005 року за №1 531 123 0000 000502 (а.с. 11-12, т. 1).
Основним видом економічної діяльності ТОВ “ШЛЯХОВИК-97” є: “Виробництво неметалевих мінеральних виробів, н. в. і. у.” (код КВЕД 23.99).
Головним управлінням ДПС у Харківській області на підставі наказу від 06.04.2021 №2366-п здійснена фактична перевірка ТОВ «Шляховик-97», за результатами якої складений акт від 16.04.2021 №6699/20/3400/РРО/03446334 (а.с. 31-32, т. 1).
У даному акті зафіксовано, що під час фактичної перевірки встановлено порушення позивачем ч.1 ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», оскільки, на думку контролюючого органу, позивач повинен був отримати ліцензію на право зберігання пального для потреб власного споживання чи промислової переробки, та зареєструвати акцизний склад в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового. В акті вказано, зокрема, що ТОВ “ШЛЯХОВИК-97” отримано протягом 2020 року пальне в обсягах, що перевищує 1000 м.куб. (1000000 л), акцизний склад у системі електронного адміністрування пального та спирту етилового не зареєстровано.
Матеріали фактичної перевірки були направлені Головним управлінням ДПС у Харківській області за місцем основної діяльності позивача.
25.05.2021 року на підставі висновків акту перевірки від 16.04.2021 року №6699/20/3400/РРО/03446334, 25.05.2021 року Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків прийнято податкові повідомлення-рішення:
- № 85/34000703, яким позивачу до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 1 000 000 грн. за не забезпечення реєстрації акцизного складу в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового (а.с. 37, т. 1);
- № 86/34000703, яким позивачу до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 500 000 грн. за зберігання пального без наявності відповідної ліцензії (а.с. 38, т. 1).
Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач подав скаргу до ДПС України. (а.с. 43-45, т. 1).
За результатами розгляду скарги Державна податкова служба України прийняла рішення від 24.11.2021 року №26597/6/99-00-06-03-02-01, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення Південного МУ ДПС по роботі з ВПП від 25.05.2021 року №85/34000703, №86/34000703, а скаргу ТОВ “ШЛЯХОВИК-97” - без задоволення (а.с. 50-52, т. 1)
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» №481/95-ВР (далі за текстом - Закон №481/95-ВР).
За змістом частин сьомої, восьмої, десятої, шістнадцятої статті 15 Закону № 481/95-ВР суб'єкти господарювання (у тому числі іноземні суб'єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва. Суб'єкт господарювання (у тому числі іноземний суб'єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії. Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п'ять років, а річна плата на право зберігання пального становить 780 гривень.
Частинами 32, 38 статті 15 Закону № 481/95-ВР встановлено, що ліцензія видається за заявою суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.
Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:
документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об'єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;
акт вводу в експлуатацію об'єкта або акт готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об'єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;
дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.
Відповідно до ч.43 ст.15 Закону № 481/95-ВР суб'єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб'єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження, а також фактичне місцезнаходження ємностей, що використовуються для зберігання пального.
При цьому, згідно з частиною 19 цієї статті ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:
підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;
підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;
суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.
Відповідно до ч.21 статті 15 Закону №481/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують.
Статтею 1 Закону № 481/95-ВР надано визначення поняттям, зокрема:
зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик;
місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.
Однак, Закон № 481/95-ВР не визначає, що саме розуміється під власним споживанням пального, а так само, під поняттям «споруди», «обладнання», «ємності». При цьому, якщо загальні визначення понять «споруда» та «обладнання» є більш чітко окресленими, то поняття «ємність» таким не є і за загальним правилом охоплює абсолютно усі споруди, обладнання, резервуари чи інші пристрої, які мають щонайменшу місткість, до яких можна віднести і паливні баки автомобілів, обладнання, пристроїв. Тому застосування такого поняття в абсолютному значенні у Законі № 481/95-ВР робить його вимоги непередбачуваними для суспільства, позаяк, кожен суб'єкт господарювання, який придбав пальне і використовує його, зобов'язаний отримати ліцензію на зберігання пального, що, однак, суперечить правовому змісту запровадження державою вимог щодо ліцензування діяльності зі зберігання пального, метою чого було, зокрема, підвищення контролю за обігом пального не тільки у розрізі суб'єктів господарювання, які займаються такою діяльністю, але й місць, на яких провадиться діяльність зі зберігання пального.
У зв'язку з тим, що Закон № 481/95-ВР не дає чіткого розуміння, які саме місця слід вважати місцем зберігання пального, на кожне з яких суб'єкт господарювання зобов'язаний отримати ліцензію, суд вважає, що задля вирішення спірного у цій справі питання підлягають врахуванню норми ПК України, які надають визначення поняттям, пов'язаним з обігом пального, зокрема, й місць його зберігання.
Згідно з підпунктом 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України акцизний склад - це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.
Не є акцизним складом, зокрема:
б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб'єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.
Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб'єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу;
в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб'єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;
г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;
ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.
Відповідно до підпункту 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України акцизний склад пересувний - транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий на митній території України.
Транспортний засіб набуває статусу акцизного складу пересувного протягом періоду його використання для:
а) переміщення в ньому митною територією України пального або спирту етилового, що реалізується (крім пального або спирту етилового, що переміщується митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним підпунктом "а" пункту 2 частини другої статті 91 Митного кодексу України);
б) зберігання в ньому пального або спирту етилового на митній території України;
в) ввезення пального або спирту етилового на митну територію України, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу.
Транспортний засіб, в якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий, право власності на які належить декільком розпорядникам акцизного складу пересувного, є декількома акцизними складами пересувними, кількість яких дорівнює кількості власників пального або спирту етилового, що переміщується та/або зберігається в такому транспортному засобі.
Транспортний засіб, в якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий, право власності на які переходить від одного суб'єкта господарювання до іншого, вважається іншим акцизним складом пересувним.
Не є акцизним складом пересувним:
транспортний засіб, що використовується суб'єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку, для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки;
паливний бак транспортного засобу.
При цьому, відповідно до підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України реалізація пального або спирту етилового для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального або спирту етилового з переходом права власності на таке пальне або спирт етиловий чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного: до акцизного складу; до акцизного складу пересувного; для власного споживання чи промислової переробки; будь-яким іншим особам.
Не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України:
у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками;
при використанні пального суб'єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу/акцизного складу пересувного, що передано (відпущено, відвантажено) платником акцизного податку таким суб'єктам господарювання виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки.
До власного споживання також відносяться операції із заправлення пальним за договорами підряду при одночасному виконанні таких умов:
а) замовники за договорами підряду не здійснюють реалізацію пального іншим особам, крім реалізації бензолу поза межами митної території України в митному режимі експорту;
б) заправлення здійснюється в паливний бак машин, механізмів, техніки та обладнання для агропромислового комплексу, паливний бак транспортних засобів спеціального призначення або паливний бак спеціального обладнання чи пристрою, які: призначені для виконання робіт на землях сільськогосподарського або лісового призначення, на землях, наданих гірничим підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, а також для виконання робіт з будівництва доріг; належать іншим особам; виконують роботи протягом строку дії договору підряду виключно на зазначених у цьому пункті землях, що перебувають у власності або користуванні замовника;
в) транспортні засоби, що здійснюють заправлення в паливний бак машин, механізмів, техніки та обладнання для агропромислового комплексу, у паливний бак транспортних засобів спеціального призначення або в паливний бак спеціального обладнання чи пристрою, зазначені в підпункті "б" цього підпункту, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з такого транспортного засобу.
Згідно з підпунктами 14.1.224, 14.1.224-1 ПК України розпорядник акцизного складу - суб'єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб'єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.
Розпорядник акцизного складу пересувного - суб'єкт господарювання - платник акцизного податку, який є власником пального або здійснює діяльність з виробництва спирту етилового та який з використанням транспортного засобу незалежно від того, кому належить такий транспортний засіб: реалізує або зберігає пальне або спирт етиловий; ввозить пальне на митну територію Україні, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу.
При переході від одного суб'єкта господарювання до іншого права власності на пальне або спирт етиловий, що переміщується та/або зберігається у транспортному засобі, відбувається зміна розпорядника акцизного складу пересувного.
Не є розпорядником акцизного складу пересувного суб'єкт господарювання (перевізник, експедитор), який здійснює транспортування пального або спирту етилового.
Системний аналіз наведених норм ПК України та Закону № 481/95-ВР у їх взаємозв'язку дають підстави для формулювання такого правового висновку. Зберігання пального нерозривно пов'язане із наявністю у суб'єкта господарювання споруд та/або обладнання, та/або ємностей, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування (місця зберігання пального). Наявність у суб'єкта господарювання обов'язку з отримання ліцензії на право здійснення діяльності зі зберігання пального, яка опосередковується придбанням та використанням суб'єктом господарювання пального для задоволення своїх власних виробничих потреб при провадженні його господарської діяльності (не пов'язаної з метою отримання доходу від зберігання пального як виду економічної діяльності) залежить саме від наявності у суб'єкта господарювання місця зберігання пального, яке за своїми ознаками (характеристиками) відповідає визначенню «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», незалежно від того чи зареєстрований такий суб'єкт платником акцизного податку, розпорядником акцизного складу та/або наявністю підстав для реєстрації такого місця як акцизного складу. Відповідно, у випадку, якщо наявне у суб'єкта господарювання місце зберігання пального відповідає ознакам, які ПК України встановлює як виключення з визначення «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», такий суб'єкт не має обов'язку отримувати ліцензію на право зберігання пального у такому місці.
Отже, для оцінки наявності в діях суб'єкта господарювання складу правопорушення у вигляді здійснення діяльності зі зберігання пального без отримання відповідної ліцензії, з'ясуванню підлягають місце та спосіб його зберігання, мета придбання, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей), обсяги споживання, закупівлі та обставини використання пального. Ці обставини складають об'єктивну та суб'єктивну сторони правопорушення. Сам по собі факт наявності «на балансі» у суб'єкта господарювання невикористаного пального не є достатньою обставиною для його кваліфікації як зберігання пального без отримання відповідної ліцензії.
Подібна правова позиція щодо визначення випадків та критеріїв, за яких у суб'єкта господарювання виникає обов'язок отримати ліцензію на право зберігання пального, вже була предметом дослідження Верховного Суду у постановах від 31.05.2022 року у справі №540/4291/20, від 07.06.2022 року у справі №360/4140/20, від 07.06.2022 року у справі №520/2347/21, від 15.06.2022 року у справі №260/3859/20.
Отже, враховуючи наведені положення, зокрема, підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України, встановлені судом обставини справи та правовий висновок, викладений у вищевказаних постановах Верховного Суду, суд дійшов висновку, що підстави вважати, що діяльність позивача підпадає під визначення «зберігання пального», яка підпадає під вимоги ліцензування у розумінні Закону № 481/95-ВР відсутні, відповідно, позивач не мав обов'язку отримувати ліцензію для здійснення такої діяльності.
Також суд враховує індивідуальну податкову консультацію від 28.08.2021 року №3148/ІПК/99-00-09-03-02-06 (а.с. 55-57, т. 1), надану ДПС України ТОВ «ШЛЯХОВИК-97», з якої вбачається, що якщо Товариство, як зазначено у зверненні та наданій технічній документації асфальтобетонного заводу (АБЗ), використовує пальне у єдиному технологічному процесі для випуску продукції, а резервуар-паливний бак для дизельного пального (газу) є невід'ємною технологічною частиною (агрегатом) АБЗ і служить виключно для можливості роботи АБЗ та не може розглядатися як самостійний чи незалежний агрегат від робочого процесу, то такий резервуар-паливний бак у розумінні п.п.14.1.6 п.14.1 ст.14 Кодексу не є акцизним складом та відповідно не потребує реєстрації. Резервуар-паливний бак є невід'ємною технологічною частиною (агрегатом) АБЗ і служить виключно для можливості роботи АБЗ, тобто є паливним баком, як ємність для зберігання пального безпосередньо в обладнанні чи пристрої.
Вказано, що зберігання - це сукупність корисних дій, спрямованих на приймання, схоронність та подальше повернення зберігачем певного об'єкта, із збереженням його властивостей, якостей та ознак, з урахуванням зміни її природних властивостей.
Отже, по суті зберігання пального в ємності, передбачає приймання, схоронність із збереженням його властивостей, якостей та ознак (об'єму) протягом певного часу, тоді як зберігання пального у паливному баку забезпечує функціонування технологічного обладнання, яке працює на такому пальному.
У технічних паспортах на обладнання пересувного асфальтобетонного заводу, наданих Товариством, а також загальнодоступній інформації у мережі інтернет-офіційному сайті Компанії MARINI (https://marini.fayat.com), яка є виробником цього обладнання, циклічний завод працює за схемою, згідно якою зокрема передбачено, що мінеральні матеріали потрапляють в сушильний барабан для видалення вологи з матеріалу і нагрівання до необхідної температури, і подальшого зважування і змішування з бітумом по заданому рецепту. Сушильний барабан по суті є обертовим циліндром з поділом всередині на зони, які виконують функції розподілу матеріалу по стінками барабана і його нагрівання за допомогою контакту теплом від полум'я пальника. Жар полум'я всередині барабана передається мінералам за допомогою теплового випромінювання.
Таким чином, у виробничому процесі виробництва асфальтобетону у якості палива використовується дизпаливо/гас, яке знаходиться в ємностях, які являють собою технологічний паливний бак і є невід'ємною частиною пересувного АБЗ, яке використовується в технологічному процесі для забезпечення роботи асфальтового заводу, зокрема у пальниках - для отримання гарячого повітря необхідного у сушильному барабані для нагрівання суміші.
Враховуючи викладене, з урахуванням листа та копій технічних паспортів АБЗ, наданих Товариством, ДПС України вказала, що технологічний паливний бак, який є невід'ємною технологічною частиною АБЗ не може розглядатися як самостійний чи незалежний агрегат, що забезпечує виключно схоронність пального, його основною функцією є забезпечення технологічного процесу функціонування АБЗ (у пальниках - для отримання гарячого повітря) і у разі заправлення технологічного паливного баку з автоцистерни та відсутності можливості перекачки пального з нього в інші ємності чи відвантажити іншим споживачам, поміщення пального в такий бак не є окремим видом діяльності зі зберігання пального, який передбачає повернення пального із такої ємності, в тому числі для власного споживання, у Товариства відповідно до ст.15 Закону №481, відсутній обов'язок отримувати ліцензію на зберігання пального.
Доводи відповідача про те, що протягом 2020 року згідно акцизних накладних № 821 від 09.04.2020 та № 877 від 12.04.2020 позивачем було отримано від постачальників пальне в об'ємах, що перевищує місткість паливного бака АБЗ, суд до уваги не бере, оскільки доказів того, що решта пального (понад місткість паливного бака) зберігалася позивачем - до суду не надано. Таких обставин (фактичного зберігання пального поза межами паливного бака) під час фактичної перевірки також встановлено не було.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 25.05.2021 року №№ 85/34000703, 86/34000703 - є протиправними та підлягають скасуванню, а позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ШЛЯХОВИК-97” підлягає повному задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, згідно ч.1 ст.139 КАС України, суд присуджує позивачу всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати на сплату судового збору у розмірі 22500 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 139, 241-246, 293 КАС України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ШЛЯХОВИК-97” (адреса: вул. Базова, 12, смт. Авангард, Одеський район, Одеська область, 67806, код ЄДРПОУ 03446334) до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (адреса: проспект Шевченка, 15/1, м. Одеса, 65015, код ЄДРПОУ ВП 44104032), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ГУ ДПС у Харківській області (адреса: вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ ВП 43983495 - задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 25.05.2021 року № 85/34000703 та від 25.05.2021 року № 86/34000703.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ШЛЯХОВИК-97” сплачений судовий збір у розмірі 22500 грн. (двадцять дві тисячі п'ятсот гривень).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складено 10 березня 2023 року.
Суддя В.В. Андрухів