Справа № 420/4716/23
з питань забезпечення позову
10 березня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі судді Лебедєвої Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 ,
08.03.2023 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про:
- визнання протиправним та скасування припису Приморської районної адміністрації відділу контролю та моніторингу за станом території району від 15.02.2023 року.
Разом з позовом представник позивача подав заяву про забезпечення позову, в якій заявник просив:
- заборонити Приморській районній адміністрації Одеської міської ради (ІКЮО 26303264; місто Одеса, вулиця Канатна, буд.134) та іншим особам дії щодо демонтажу огорожі за адресою: АДРЕСА_1 , як це зазначено у приписі від 15.02.2023.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову представник позивача зазначив, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянці, загальною площею 0,0400 га, кадастровий номер 5110137500:54:006:0191, за адресою: АДРЕСА_1 . Власність заявника на зазначену земельну ділянку підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку від 16.11.06, виданого Одеським міським управлінням земельних ресурсів. 15.02.2023 року представником Приморської районної адміністрації відділу контролю та моніторингу за станом території району складений на ім'я заявника який містить вимогу у строк до 17.02.2023 року здійснити демонтаж самовільно розміщеної огорожі за адресою: АДРЕСА_1 . На межі земельної ділянки заявником разом із земельною ділянкою та житловим будинком придбана огорожа, зазначена у приписі від 15.02.2023 року. Вимога припису від 15.02.2023 року демонтувати огорожу спрямована на її повне руйнування а тому за правовими наслідками є рівнозначною до подальшої реалізації вимоги про знесення самочинного будівництва, яка передбачена ч.7 ст.376 ЦК України. Так, виходячи зі спірного припису від 15.02.2023 року не убачається порушення прав комунальної власності. Представник позивача вважає, що припис від 15.02.2023 року є чинним і підлягає виконанню, оскільки демонтаж огорожі до ухвалення рішення в цій праві істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог, адже після демонтажу огорожі, повернення його до попереднього стану буде ускладнено.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд виходить з такого.
Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150, 151 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
За приписами ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
4) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частина 2 ст. 151 КАС України передбачає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Статтею 154 КАС України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Не допускається забезпечення позову, зокрема, шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення (п. 5 ч. 3 ст. 151 КАС України).
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Заяву про вжиття заходів забезпечення позову мотивовано протиправністю дій відповідача.
Судом встановлено, що позивач є власником земельної ділянці, загальною площею 0,0400 га, кадастровий номер 5110137500:54:006:0191, за адресою: АДРЕСА_1 . Власність заявника на зазначену земельну ділянку підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку від 16.11.06, виданого Одеським міським управлінням земельних ресурсів. Також позивач є власником житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ., право власності на житловий будинок підтверджується свідоцтвом на право власності, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно.
На межі земельної ділянки заявником разом із земельною ділянкою та житловим будинком придбана огорожа, зазначена у приписі від 15.02.2023 року.
15 лютого 2023 року Приморська районна адміністрація відділ контролю та моніторингу за станом території району прийняла припис, у якому вирішено: у термін до 17.02.2023 року здійснити заходи з демонтажу самовільно розміщеної огорожі.
Таким чином, приписом передбачено знести огорожу до 17.02.2023 року.
Суд погоджується з позивачем стосовно того, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, оскільки дії по демонтажу огорожи суттєво ускладнюють відновлення прав позивача та вказують на загрозу унеможливлення захисту його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі.
Отже забезпечення позову направлено на захист права власності та є єдиним дієвим засобом для збереження майна до вирішення в судовому порядку питання щодо законності демонтажу такого майна.
Отже, побоювання позивача про можливість завдання шкоди та невідворотних наслідків його правам є об'єктивними, і суд не знайшов беззаперечного висновку про відсутність небезпеки порушених прав позивача.
Аналогічна правова висловлена Верховним Судом у постанові від 19.102021 року у справі №ЗД/380/67/20.
Таким чином, вжиття заходів забезпечення позову за заявою ОСОБА_1 не є вирішенням публічного-правового спору по суті без фактичного його розгляду судом.
Отже, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а також ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів позивача.
Таким чином, суд доходить висновку, що заява ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову є обґрунтованою, доведеною та підтвердженою належними доказами, а тому суд вбачає підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 120, 150, 151, 154, 241, 243, 256, 294 КАС України суд,
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.
Заборонити Приморській районній адміністрації Одеської міської ради (ІКЮО 26303264; місто Одеса, вулиця Канатна, буд.134) та іншим особам дії щодо демонтажу огорожі за адресою: АДРЕСА_1 , як це зазначено у приписі від 15.02.2023.
Копію ухвали направити заявнику.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала набрала законної сили в порядку ст. 256 КАС України.
Відповідно до ч. 8 ст. 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала може бути оскаржена до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом пятнадцяти днів з дня її складання.
Повний текст ухвали складено та підписано суддею 10.03.2023 року.
Суддя Г.В. Лебедєва