Справа № 420/8653/22
10 березня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просить:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, відповідно до чинного законодавства (п.7-1 ХV Прикінцевих положень Закону 1058-IV,зі змінами 2148) виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_1 виданий Ізмаїльським МВ УМВС України в Одеській області 18.03.1996 року, РНОКПП НОМЕР_2 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення;
стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_1 виданий Ізмаїльським МВ УМВС України в Одеській області 18.03.1996 року, РНОКПП НОМЕР_2 , судові витрати в розмірі 992 гривні 40 копійок.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.10.2021 року, яким зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.03.2021року та прийняти обґрунтоване рішення, відповідачем прийнято рішення №15950009644 від 20.04.2022, яким повторно відмовлено позивачу у призначенні та виплаті грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій відповідно до п.7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не зарахувавши до стажу за вислугу років період військової служби -1 рік 11 місяців 23 дні. Вказане рішення позивач вважає протиправним та за захистом своїх прав звернувся до суду.
Ухвалою від 28.06.2022 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі та матеріали позовної заяви відповідач отримав, що підтверджується звітом про доставку електронного листа.
05.07.2022р. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти задоволення позову та зазначив, що для розрахунку страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, не враховано період проходження військової служби з 06.05.1979 по 28.04.1981. Записи трудової книжки містять відомості про проходження військової служби позивачем на посаді фельдшера, які внесено до останньої на підставі довідки Ізмаїльського військкомата від 17.06.81, однак ця уточнююча довідка № 4отд видана ОСОБА_1 на підставі військового квитка. Згідно військового квитка НОМЕР_3 позивач проходив військову службу на посадах рядового та санінструктора, які не передбачено відповідним Переліком посад. Ці обставини виключають підтвердження стажу за вислугу років. Інших документів органу Пенсійного фонду не надано.
Таким чином, стаж роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, станом на дату звернення із заявою про призначення пенсії становив лише 33 роки 10 місяців, у зв'язку з чим позивачу при призначенні пенсії не було призначено грошову допомогу, оскільки не виконано вимогу щодо підтвердження наявності стажу роботи в закладах охорони здоров'я відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону №1058-IV.
Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, що 25.03.2021 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою, в якій просив призначити і виплатити грошову допомогу позивачу у розмірі 10 місячних пенсій станом на день призначення пенсії відповідно до п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 (а.с.18).
30.03.2021 року ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується протоколом про призначення пенсії.
Також 30.03.2021 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, за результатами розгляду заяви позивача, прийнято рішення № 155950009644, яким зазначено, що згідно п.7-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-1V (зі змінами 2148), особам, які на день досягнення пенсійного вид передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж для чоловіків - 35 років на таких посадах, також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. До спеціального стажу роботи враховані всі надані документи. Спеціальний стаж роботи позивача складає 33 роки 10 місяців при загальному стажі робо і 44 роки 7 місяців. У разі незгоди з даним рішенням, воно може бути оскаржено в судовому порядку або до органу Пенсійного фонду України вищого рівня.
Позивач оскаржив вказане рішення відповідача щодо відмови у призначенні грошової допомоги відповідно до п.7-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-1V до суду.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07.10.2021 року по справі № 420/13478/21 яке залишено без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2022р. визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Одеській області №155950009644 від 30.03.2021 року. Зобов'язано ГУ ПФУ в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.03.2021 року про призначення і виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та прийняти обґрунтоване рішення.
На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.10.2021 року по справі № 420/13478/21 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення №15950009644 від 20.04.2022, яким повторно відмовлено ОСОБА_1 у призначенні та виплаті грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій відповідно до п.7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вказане рішення обґрунтовано тим, що за матеріалами пенсійної справи страховий стаж заявника становить 44 роки 10 місяців 26 днів, з них 9 років 1 місяць 30 днів навчання, 1 рік 11 місяців 23 дні - період військової служби. Згідно записів трудової книжки НОМЕР_4 до страхового стажу зараховано всі періоди роботи на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, а саме: період з 04.06.1981 по 27.08.1982, з 02.07.1985 пo 01.09.1985 - робота на посаді Фельдшера в "Ізмаїльській станції швидкої допомоги", з 01.10.1988 по 30.03.1990 - робота на посаді лікаря-інтерна в "Ізмаїльській міській центральній лікарні", з 31.03.1990 по 28.02.2021 - робота на посаді лікаря в "Ізмаїльській станції швидкої допомоги". Стаж за вислугу років складає 33 роки 10 місяців. Враховуючи вищевикладене, у призначенні та виплаті грошової допомоги, у розмірі десяти місячних пенсій згідно заяви від 25.03.2021 відмовлено, оскільки стаж за вислугу років в закладах та установах державної або комунальної форм власності становить менше 35 років.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Вирішуючи даний адміністративний спір суд виходить з такого.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтею 22 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Стаття 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі Закон №1788-ХІІ) визначає окремі категорії працівників інших галузей народного господарства, які мають право на пенсію за вислугу років.
Відповідно до п. «е» ст. 55 Закону №1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191 затверджено Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-IV (далі - Порядок №1191).
Відповідно до п. 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року №909.
Пунктом 5 Порядку №1191 визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Таким чином, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у особи необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.
Така позиція суду узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 20.02.2019 у справі №462/5636/16-а, які є обов'язковими для врахування судом в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.
Статтею 48 Кодексу законів про працю України, статтею 62 Закону №1788-ХІІ встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).
Згідно з п. 1 та п. 2 Порядку №637 за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пунктом 3 Порядку №637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
З матеріалів справи вбачається, що для розрахунку страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги не взято період проходження військової служби з 06.05.1979 по 28.04.1981.
Записи трудової книжки містять відомості про проходження військової служби позивачем на посаді фельдшера, які внесено до трудової книжки на підставі довідки Ізмаїльського військкомата від 17.06.81, вказана уточнююча довідка №4отд видана ОСОБА_1 на підставі військового квитка. Згідно військового квитка НОМЕР_5 позивач проходив військову службу на посадах рядового та санінструктора.
Фактичне подання такої довідки позивачем органу пенсійного фонду відповідач не заперечував.
Суд вважає, що військовим квитком позивача та довідкою Ізмаїльського військкомата від 17.06.81 №4отд, відповідно до приписів Порядку № 637, належним чином встановлюються відомості щодо трудового стажу та здійснюваної діяльності позивача за період з 06.05.1979 по 28.04.1981 під час військової служби на посаді рядового, санінструктора.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-XII від 25.03.1992 військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з абз. 2 пункту 1 статті 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII від 20.12.1991 час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 909 від 04.11.1993 (далі - Перелік № 909), в галузі охорони здоров'я відносяться лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад) в таких закладах та установах: лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри.
Відповідно до примітки 2 до Переліку № 909 робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.
Відповідно до примітки 3 до Переліку №909 робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 01 січня 1992 року, яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.
До 1992 року діяв Перелік установ, організацій і посад, робота яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений наказом Міністерства соціального забезпечення УРСР від 31.12.1959 №135 та Перелік установ, організацій і посад, робота яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 17.12.1959 №1397, до яких віднесені лікарі, зубні лікарі, техніки, фельдшери, помічники лікаря, акушерки, масажисти, лаборанти, медичні сестри - всі незалежно від найменування посади, дезінфекційні інструктори в таких установах (закладах), як лікувально-профілактичні установи, установи охорони материнства і дитинства, санітарно-профілактичні установи, у тому числі: амбулаторно-поліклінічні установи всіх типів і найменувань (поліклініки, амбулаторії, диспансери всіх профілів, установи швидкої медичної допомоги та переливання крові, медсанчастини, здоровпункти, медичні кабінети і пункти, фельдшерські і фельдшерсько-акушерські пункти, станції санітарної авіації, рентгенівські станції і пункти, медичні лабораторії та інші).
Наказом Міністерства оборони України № 168 від 23.03.2017 затверджено Перелік закладів охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України, до якого віднесено:
1. Лікарняні заклади: військово-медичний центр (усіх найменувань, у тому числі клінічний); військовий госпіталь, філія госпіталю (усіх найменувань); окремий медичний батальйон, медико-санітарний батальйон; військовий лазарет (усіх найменувань); окрема медична рота (медична рота); медичний взвод; медичний пункт (з ліжковим фондом).
2. Амбулаторно-поліклінічні заклади: поліклініка, поліклінічне відділення (усіх найменувань); центральна стоматологічна поліклініка; стоматологічна поліклініка; пересувний стоматологічний кабінет; пересувний рентгенівський кабінет; медична служба (військової частини, корабля, підводного човна, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу, навчального центру, військового ліцею); медичний пункт (військової частини, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу, навчального центру, військового ліцею, державного підприємства, організації та установи Міністерства оборони України).
За такого правового регулювання суд дійшов висновку, що проходження позивачем, який попередньо отримав кваліфікацію "фельдшер", строкової військової служби в період з 06.05.1979 по 28.04.1981 підлягає зарахуванню до спеціального страхового стажу для призначення пенсії за вислугу років та дає право на виплату одноразової грошової допомоги при призначенні пенсії як працівнику охорони здоров'я.
Неврахування відповідачем цього періоду суд вважає безпідставним.
Таким чином, відповідачу слід зарахувати до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу "Прикінцеві положення" Закону №1058 період проходження ОСОБА_1 військової служби на посаді рядовий, санінструктор 06.05.1979 по 28.04.1981 (1 рік 11 місяців 23 дні).
Таким чином, беручи до уваги врахований відповідачем період тривалістю 33 роки 10 місяців, стаж роботи позивача на посадах, які дають право на виплату грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону № 1058, становить більше 35 років.
Відтак, дослідженими в матеріалах справи доказами підтверджується наявність у позивача загалом понад 35 років страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу "Прикінцеві положення" Закону №1058, а тому відмова відповідача у виплаті позивачу вказаної грошової допомоги є протиправною.
Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частина друга статті 2 КАС України передбачає, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Оскільки в ході судового розгляду встановлено відсутність підстав для відмови позивачу у зарахуванні спірних періодів його роботи (служби) на посадах в закладах охорони здоров'я, а також нарахуванні та виплаті йому при призначенні пенсії грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій, то зобов'язання відповідача виплатити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, є належним способом відновлення порушеного права позивача.
Таке рішення суду не призведе до втручання у дискреційні повноваження відповідача, оскільки дискреційні повноваження не є необмеженими (абсолютними) та закінчуються з прийняттям таким органом певного рішення, яке свідчить про те, що він скористався наданим йому правом свободи дій для його винесення (дискреційними повноваженнями), чим виключив можливість прийняття іншого рішення.
Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.03.2019 у справі №817/498/17 (№К/9901/44445/18), які враховуються судом при вирішенні цієї справи відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За викладених обставин, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 слід задовольнити повністю.
При цьому, беручи до уваги, що вказана грошова допомога протиправно не була нарахована позивачу, відповідно до приписів ч.2 ст.9 КАС України з метою належного захисту порушених прав позивача суд вважає можливим вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу цю допомогу.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 241-246, 262, 293 КАС України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: вул. Канатна 83, м.Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області відповідно п.7-1 ХV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ) грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 992,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Андрухів