Справа № 420/14319/22
10 березня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Одеського апеляційного суду про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Одеського апеляційного суду, з урахуванням уточненого адміністративного позову, в якому позивач просить:
визнати протиправними дії Одеського апеляційного суду, пов'язані із нарахуванням та виплатою суддівської винагороди, в період з 01 січня 2021 року по дату ухвалення судом рішення по даній справі, не у відповідності до статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»;
визнати протиправними дії Державної судової адміністрації України, пов'язані із не виділенням Одеському апеляційному суду необхідних (достатніх) і передбачених Законом України «Про судоустрій та статус суддів» коштів для виплати судді Одеського апеляційного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди;
зобов'язати Одеський апеляційний суд здійснити перерахунок суддівської винагороди судді ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по дату ухвалення судом рішення по даній справі, обчисливши її відповідно до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» без застосування обмежень, передбачених статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», передати ці відомості до Державної судової адміністрації України та здійснити виплату різниці, з урахуванням раніше сплачених сум, з відрахуванням передбачених діючим законодавством обов'язкових платежів;
зобов'язати Державну судову адміністрацію України виділити (профінансувати) Одеському апеляційному суду необхідні кошти для виплати судді Одеського апеляційного суду ОСОБА_1 недонарахованої суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по дату ухвалення судом рішення по даній справі, визначеної відповідно до статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»;
зобов'язати Одеський апеляційний суд з дати ухвалення судом рішення по даній справі нараховувати та виплачувати, а Державну судову адміністрацію України виділяти (фінансувати) Одеському апеляційному суду необхідні кошти для виплати судці Одеського апеляційного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди у розмірі, передбаченому спеціальним законом - Законом України «Про судоустрій і статус судців», в редакції чинній на час здійснення нарахування суддівської винагороди.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає неправомірними дії відповідачів з визначення розміру суддівської винагороди позивача, виходячи ні з базового посадового окладу, який визначається виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2021 року (2 270,00 грн.), на 1 січня 2022 року (2 481 грн.), а з іншої розрахункової величини (прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2 102,00 грн. у січні 2021 року та - 2 102,00 грн. у січні 2022 року, на підставі Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік»), яка Законом № 1402-VIII не передбачена.
Також позивач зазначає, що розпорядником коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів є - Державна судова адміністрація України (далі - ДСА України). Виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень головним розпорядником, яким щодо Одеського апеляційного суду є - ДСА України. Одеський апеляційний суд, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які ДСА України затверджує у його кошторисі на відповідній рік. Оскільки ДСА України здійснює функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів (крім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів), доводить до Одеського апеляційного суду розмір грошового фінансування у забезпечення діяльності суду, зокрема щодо виплати суддівської винагороди, на відповідний рік тому і обов'язок профінансувати Одеському апеляційному суду необхідні кошти для виплати позивачу різниці між виплаченою суддівською винагородою, визначеною виходячи з незмінного базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду - п'ятдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, та суддівською винагородою, визначеною з врахуванням передбаченого статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду в розмірі - п'ятдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2021 року та 01 січня відповідного року, покладено саме на ДСА України, як на розпорядника коштів вищого рівня.
Відповідачем - Одеським апеляційним судом подано відзив на адміністративний позов, відповідно до якого відповідач позов не визнає, вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
В обґрунтування правової позиції представник відповідача зазначила, що з 01 січня 2021 року розрахунок суддівської винагороди суддів Одеського апеляційного суду здійснюється відповідно до вимог статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік, вимог статті 7 "Про Державний бюджет України на 2022 рік" та, відповідно, вимог статті 7 "Про Державний бюджет України на 2023 рік", що передбачають встановлення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базовою розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 гривні. На даний час норма статті 7 Закону України «Про державний бюджет на 2023 рік» не визнана неконституційною, тому правові підстави для незастосування при визначенні базового розміру посадового окладу судці апеляційного суду встановленого розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102 гривні відсутні. Тому дії Одеського апеляційного суду щодо застосування положень абзацу 5 статті 7 Закону України «Про державний бюджет на 2023 рік» при визначенні базового розміру посадового окладу судді є правомірними та відповідають положенням законодавчого регулювання.
За твердженням представника відповідача Одеський апеляційний суд при нарахування суддівської винагороди жодним своїм рішенням, діями чи бездіяльністю не здійснював заходів, спрямованих па порушення прав та законних інтересів судді Заїкіна А. П.
Відповідач - Державна судова адміністрація України не скористалась своїм правом подати відзив на адміністративний позов.
Ухвалою суду від 31.10.2022 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Одеського апеляційного суду про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії в частині залишено без розгляду, а саме щодо визнання протиправними дій Одеського апеляційного суду, пов'язані із нарахуванням та виплатою суддівської винагороди, в період з 01 січня 2020 року по 31.08.2022 року, не у відповідності до статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»; зобов'язати Одеський апеляційний суд здійснити перерахунок суддівської винагороди судді ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 31.08.2022 року, обчисливши її відповідно до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» без застосування обмежень, передбачених статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», передати ці відомості до Державної судової адміністрації України та здійснити виплату різниці, з урахуванням раніше сплачених сум, з відрахуванням передбачених діючим законодавством обов'язкових платежів; зобов'язання Державну судову адміністрацію України виділити (профінансувати) Одеському апеляційному суду необхідні кошти для виплати судді Одеського апеляційного суду ОСОБА_1 недонарахованої суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 31.08.2022 року, визначеної відповідно до статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Ухвалою суду від 31.10.2022 року відкрито провадження та визначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за позовними вимогами про визнання протиправними дій Одеського апеляційного суду, пов'язані із нарахуванням та виплатою суддівської винагороди, в період з 01.09.2022 року по дату ухвалення судом рішення по даній справі, не у відповідності до статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»; визнання протиправними дій Державної судової адміністрації України, пов'язані із не виділенням Одеському апеляційному суду необхідних (достатніх) і передбачених Законом України «Про судоустрій та статус суддів» коштів для виплати судді Одеського апеляційного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди; зобов'язання Одеський апеляційний суд здійснити перерахунок суддівської винагороди судді ОСОБА_1 за період з 01.09.2022 по дату ухвалення судом рішення по даній справі, обчисливши її відповідно до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» без застосування обмежень, передбачених статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», передати ці відомості до Державної судової адміністрації України та здійснити виплату різниці, з урахуванням раніше сплачених сум, з відрахуванням передбачених діючим законодавством обов'язкових платежів; зобов'язання Державну судову адміністрацію України виділити (профінансувати) Одеському апеляційному суду необхідні кошти для виплати судді Одеського апеляційного суду ОСОБА_1 недонарахованої суддівської винагороди за період з 01 серпня 2022 року по дату ухвалення судом рішення по даній справі, визначеної відповідно до статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»; зобов'язання Одеський апеляційний суд з дати ухвалення судом рішення по даній справі нараховувати та виплачувати, а Державну судову адміністрацію України виділяти (фінансувати) Одеському апеляційному суду необхідні кошти для виплати судці Одеського апеляційного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди у розмірі, передбаченому спеціальним законом - Законом України «Про судоустрій і статус судців», в редакції чинній на час здійснення нарахування суддівської винагороди.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року скасовано, справу за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Одеського апеляційного суду про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою суду від 09.01.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Одеського апеляційного суду про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії.
Також ухвалою суду від 09.01.2023 року прийнято до розгляду уточнену позовну заяву.
На виконання ухвали суду від 09.01.2023 року Одеським апеляційним судом до суду надано витребувані докази.
Дослідивши наявні в справі письмові докази, оцінивши їх за власним внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді справи, суд встановив наступні факти та обставини.
Судом встановлено, що Указом Президента України від 25 квітня 2002 року №383/2002 «Про призначення суддів» ОСОБА_1 був призначений на посаду судді Ренійського районного суду Одеської області строком на п'ять років.
Наказом начальника Управління юстиції в Одеській області від 07 травня 2002 року №187-ос «Про призначення суддів місцевих суддів Одеської області» ОСОБА_1 зараховано до штату Ренійського районного суду Одеської області з 08 травня 2002 року, встановивши оклад згідно штатного розпису.
Згідно постанови Верховної ради України від 20 березня 2008 року № 237-VІ «Про обрання суддів», ОСОБА_1 був обраний безстроково на посаду судді апеляційного суду Одеської області.
Наказом голови апеляційного суду Одеської області від 05 травня 2008 року №52-ос ОСОБА_1 зарахований до штату апеляційного суду Одеської області.
Згідно з Указом Президента України № 452/2017 від 29 грудня 2017 року «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» було ліквідовано апеляційний суд Одеської області та утворено Одеський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Одеську область, з місцезнаходженням у місті Одесі.
28 грудня 2018 року рішенням Вищої ради правосуддя №4059/0/15-18 «Про переведення судді апеляційного суду Одеської області ОСОБА_1 на посаду судді Одеського апеляційного суду» ОСОБА_1 переведено до Одеського апеляційного суду.
Наказом в.о. голови Одеського апеляційного суду від 28 грудня 2018 року № 6-ос «Про зарахування на посаду ОСОБА_1 » ОСОБА_1 був зарахований до штату Одеського апеляційного суду, з окладом згідно діючого законодавства.
Відповідно до довідки Одеського апеляційного суду від 01.02.2023 №24д вислуга років для щомісячної доплати до посадового окладу судді ОСОБА_1 складає:
- станом на 01.01.2021 року - 23 роки 08 місяців 05 днів, що відповідає доплаті у розмірі 50 % посадового окладу;
- станом на 01.01.2022 року - 24 роки 08 місяців 05 днів, що відповідає доплаті у розмірі 50 % посадового окладу;
- станом на 01.01.2023 року - 25 років 08 днів 05 днів, що відповідає доплаті у розмірі 60% посадового окладу.
Відповідно до наказу № 65-ос від 19.04.2022 року з 24 квітня 2022 року судді ОСОБА_1 встановлено доплату за вислугу років: за 25 років стажу роботи - у розмірі 60% посадового окладу.
Відповідно до наказу № 192-ос від 14.12.2021 року з 30 листопада 2021 року судді ОСОБА_1 установлена щомісячна доплата за науковий ступінь кандидата юридичних наук у розмірі 15 відсотків посадового окладу судді Одеського апеляційного суду (диплом кандидата наук серії ДК 062936 від 30.11.2021 року.
Як вбачається зі штатного розпису Одеського апеляційного суду на 2021 рік та на 2022 рік, посадовий оклад судді складає 131375,00 грн.
Як зазначає позивач в адміністративному позові та підтверджується у відзиві представником відповідача, з 01.01.2021 року розрахунок суддівської винагороди суддів Одеського апеляційного суду здійснюється відповідно до вимог статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік, вимог статті 7 "Про Державний бюджет України на 2022 рік" та, відповідно, вимог статті 7 "Про Державний бюджет України на 2023 рік", що передбачають встановлення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базовою розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 гривні.
Так, базовий розмір посадового окладу судді Одеського апеляційного суду становить 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, що складає 105 100,00 грн. Враховуючи кількість населення міста Одеси до базового розміру посадового окладу судді Одеського апеляційного суду додатково застосовується регіональний коефіцієнт 1,25.
Таким чином, посадовий оклад судді Одеського апеляційного суду становить 131 375,00 грн.
Вважаючи дії відповідачів протиправними та такими, що порушують право позивача на отримання суддівської винагороди у визначеному Законом розмірі, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Матеріали справи свідчать, що відповідні положення податкового законодавства відповідачем при прийнятті оскаржуваних рішень дотримані не були, оскільки рішення відповідачем прийнято передчасно, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій та статус суддів» №1402-VII від 02.06.2016 року.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства.
Згідно з ч.1 ст.6 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.
Відповідно до ч.1 ст.48 зазначеного Закону суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання.
В свою чергу незалежність судді забезпечується:
1) особливим порядком його призначення, притягнення до відповідальності, звільнення та припинення повноважень;
2) недоторканністю та імунітетом судді;
3) незмінюваністю судді;
4) порядком здійснення правосуддя, визначеним процесуальним законом, таємницею ухвалення судового рішення;
5) забороною втручання у здійснення правосуддя;
6) відповідальністю за неповагу до суду чи судді;
7)окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом;
8) належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді;
9) функціонуванням органів суддівського врядування та самоврядування;
10) визначеними законом засобами забезпечення особистої безпеки судді, членів його сім'ї, майна, а також іншими засобами їх правового захисту;
11) правом судді на відставку. (ч. 5 ст. 48 Закону України «Про судоустрій та статус судів).
Згідно з ч. 7 ст.48 Закону України «Про судоустрій та статус судів) при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України та законом гарантій незалежності судді.
Відповідно до ст. 130 Конституції України, Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.
Частиною 1 статті 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч.2, 4, 5 ст. 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за:
1) вислугу років;
2) перебування на адміністративній посаді в суді;
3) науковий ступінь;
4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Частиною 3 ст.135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» базовий розмір посадового окладу судді становить:
1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти:
1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб;
2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п'ятсот тисяч осіб;
3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.
У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду.
Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Також відповідно до ч.6, 7, 8 ст. 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суддям, які обіймають посади заступника голови суду, секретаря, голови судової палати, секретаря Пленуму Верховного Суду, секретаря Великої Палати Верховного Суду, виплачується щомісячна доплата в розмірі 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду, голові суду - 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.
Суддям виплачується щомісячна доплата за науковий ступінь кандидата (доктора філософії) або доктора наук із відповідної спеціальності в розмірі відповідно 15 і 20 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.
Суддям виплачується щомісячна доплата за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, у розмірі залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "Цілком таємно", - 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "Таємно", - 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.
Обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків. (ч.9 ст. 135 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів).
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2189 гривень, з 1 липня - 2294 гривні, з 1 грудня - 2393 гривні, а для основних соціальних і демографічних груп населення:
дітей віком до 6 років: з 1 січня - 1921 гривня, з 1 липня - 2013 гривень, з 1 грудня - 2100 гривень;
дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2395 гривень, з 1 липня - 2510 гривень, з 1 грудня - 2618 гривень;
працездатних осіб: з 1 січня - 2270 гривень, з 1 липня - 2379 гривень, з 1 грудня - 2481 гривня;
працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні;
працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами: з 1 січня - 2102 гривні;
працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури: з 1 січня - 1600 гривень;
осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 1769 гривень, з 1 липня - 1854 гривні, з 1 грудня - 1934 гривні.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2393 гривні, з 1 липня - 2508 гривень, з 1 грудня - 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення:
дітей віком до 6 років: з 1 січня - 2100 гривень, з 1 липня - 2201 гривня, з 1 грудня - 2272 гривні;
дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2618 гривень, з 1 липня - 2744 гривні, з 1 грудня - 2833 гривні;
працездатних осіб: з 1 січня - 2481 гривня, з 1 липня - 2600 гривень, з 1 грудня - 2684 гривні;
працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні;
працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів: з 1 січня - 2102 гривні;
працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури: з 1 січня - 1600 гривень;
осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 1934 гривні, з 1 липня - 2027 гривень, з 1 грудня - 2093 гривні.
З матеріалів справи вбачається, що суддівську винагороду за січень - грудень 2021 року, січень - грудень 2022 року позивачу обчислено, виходячи з приписів абзацу 5 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», з розміру прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн.
Водночас, представником відповідача також підтверджено, що посадовий оклад судді Одеського апеляційного суду з 01 січня 2023 року також становить 131375,00 грн, тобто з розрахункової величини - прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн, який встановлено абзацем 5 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік».
Отже, станом на час розгляду справи, посадовий оклад ОСОБА_1 складає 131375,00 грн, з урахуванням розрахункової величини - 2102,00 грн.
Суд зазначає, що однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.
Конституцією України та спеціальним законодавчим актом (Законом №1402-VIII) гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема рішеннях від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року №19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, від 03 червня 2013 року №3-рп/2013, а також від 04 грудня 2018 року №11-р/2018.
Система правового захисту суддів, зокрема їх матеріального забезпечення, встановлена Законом №1402-VIII, положення якого узгоджуються з вимогами міжнародно-правових актів щодо незалежності суддів і спрямовані на забезпечення стабільності досягнутого рівня гарантій незалежності суддів, а також є гарантією поваги до гідності людини, її прав та основоположних свобод.
У пункті 62 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів до Комітету міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів підкреслюється, що в цілому важливо (особливо для нових демократичних країн) передбачити спеціальні правові положення, що захищають грошову винагороду суддів від скорочення, а також забезпечити положення, що гарантують збільшення оплати праці суддів відповідно до зростання вартості життя.
Суд зазначає, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону №1402-VIII.
При цьому, норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.
З 30.09.2016 набрали чинності зміни, внесені до Конституції України згідно із Законом України від 02.06.2016 №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)»(далі - Закон №1401-VIII).
Цим Законом, серед іншого, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції, текст якої зазначено вище.
Суд звертає увагу на те, що Конституція України у редакції Закону №1401-VIII вперше містить положення, які закріплюють спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що «розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій».
З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини першої статті 135 Закону №1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди є закон про судоустрій.
Розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону №1402-VIII, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі) є законом про судоустрій в значенні частини другої статті 130 Конституції України.
Пунктом 2 частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду становить 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Статтею 130 Конституції України закріплено, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Разом із цим, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено у Законі України від 15.07.1999 №966-XIV «Про прожитковий мінімум» (далі - Закон №966-XIV).
Відповідно до статті 1 Закону №966-XIV прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
У змісті наведеної норми Закону №966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум.
Статтею 4 Закону 966-XIV передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Законом №966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді».
Водночас, Законом №966-XIV судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
При цьому, статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», разом із встановленням на 01.01.2021, статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», разом із встановленням на 01.01.2022, Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», разом із встановленням на 01.01.2023 прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 2270,00 грн, 2481,00 грн, 2684,00 грн був введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого становить 2102,00 грн.
Разом з тим, зміни до Закону №1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди протягом спірного періоду, а також у Законі №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, немає.
Суд зазначає, що для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону №1402-VIII, які у часі прийняті раніше, мають пріоритет стосовно пізніших положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік».
Водночас Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Закон України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Закон України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону №1402-VIII.
У постанові від 10.11.2021 у справі №400/2031/21 Верховний Суд зазначив, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів. Тобто у національному законодавчому полі існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо застосувавши загальний принцип права «спеціальний закон скасовує дію загального закону» (Lex specialis derogate generali). Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права. Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis), тобто Закону №1402-VIII, а положення Закону №966-XIV вважати загальними нормами (lex generalis).
З огляду на викладене у сукупності, суд вважає, що заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2021 (2270,00 грн), 01.01.2022 (2481,00 грн), 01.01.2023 (2684,00 грн) на іншу розрахункову величину, яка Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн), у січні-грудні 2022 року, січні - грудні 2021 року, січні - березні 2023 року на підставі абзацу 5 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2021рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» була неправомірною.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Видатки загального фонду Державного бюджету України на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України.
Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють, зокрема Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України.
Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.
Згідно з ч.1 ст.149 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 151 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом. Державна судова адміністрація України має територіальні управління.
Так, суд зазначає, що частиною 1 ст.25 Бюджетного Кодексу України визначено, що Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Відповідно до ч.1, п.1 ч. 2ст.22 Бюджетного Кодексу України за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.
Головним розпорядником бюджетних коштів, в даному випадку, є Одеський апеляційний суд, який є учасником даного процесу.
Так, суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішенні від 16.09.2015 року у справі №21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Щодо питання матеріального забезпечення суддів, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Зубко та інші проти України» від 26 квітня 2006 року зазначив, що неспроможність держави вчасно виплачувати суддям їх виплати є несумісною з потребою їх здатності виконувати свої професійні функції неупереджено, щоб не зазнавати тиску і впливу на поведінку; неспроможність держави гарантувати адекватну та своєчасну виплату винагороди національним суддям та невизначеність, у якій вони залишаються, порушує справедливий баланс, що має виникнути між потребами державного інтересу та необхідністю захистити права заявників на мирне володіння своїм майном.
Суд зазначає, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, що регулюють питання правового статусу суддів, не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України та законом гарантій незалежності судді (частина 7 статті 48 Закону України від 2 червня 2016 року №1402-УІІІ «Про судоустрій і статус суддів»).
Право на отримання вказаної виплати, є майновим правом у розумінні статті 1 Протоколу №1 до Конвенції, а позбавлення цього права є протиправним свавільним, непропорційним втручанням у моє право на мирне володіння майном, становить особистий надмірний тягар, порушує вимоги ст. 1 Протоколу першого до Конвенції.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскільки втрата позивачем коштів у вигляді недоотриманої суддівської винагороди за період з 01.01.2021 року по березень 2023 року, мала місце внаслідок прийняття закону, яким змінено розрахункову величину, що Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачена, тому належним способом захисту прав позивача є зобов'язання головного розпорядника, яким є Одеський апеляційний суд здійснити перерахунок суддівської винагороди судді ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 10 березня 2023 року, обчисливши її відповідно до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» без застосування обмежень, передбачених статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» та виплатити з урахуванням раніше сплачених сум, з відрахуванням передбачених діючим законодавством обов'язкових платежів.
Щодо позовних вимог про:
визнання протиправними дій Державної судової адміністрації України, пов'язані із не виділенням Одеському апеляційному суду необхідних (достатніх) і передбачених Законом України «Про судоустрій та статус суддів» коштів для виплати судді Одеського апеляційного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди;
зобов'язання Одеський апеляційний суд передати відомості про перерахунок суддівської винагороди ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України;
зобов'язання Державну судову адміністрацію України виділити (профінансувати) Одеському апеляційному суду необхідні кошти для виплати судді Одеського апеляційного суду ОСОБА_1 недонарахованої суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по дату ухвалення судом рішення по даній справі, визначеної відповідно до статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»;
зобов'язання Одеський апеляційний суд з дати ухвалення судом рішення по даній справі нараховувати та виплачувати, а Державну судову адміністрацію України виділяти (фінансувати) Одеському апеляційному суду необхідні кошти для виплати судці Одеського апеляційного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди у розмірі, передбаченому спеціальним законом - Законом України «Про судоустрій і статус судців», в редакції чинній на час здійснення нарахування суддівської винагороди.
Суд вважає передчасними вищенаведені вимоги, оскільки в даному випадку відсутні об'єктивні підстави вважати, що після здійснення перерахунку будуть порушені права позивача та враховуючи, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно положень ст.75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожні докази, які є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Позивач за подання даного адміністративного позову сплатив судовий збір в розмірі 992,40 грн, відповідно до квитанції №31-265к від 18.10.2022 року.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку щодо частково задоволення позову, на користь позивача з Одеського апеляційного суду за рахунок його бюджетних асигнувань слід стягнути сплачений позивачем судовий збір в розмірі 496,20 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 291, 295, КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Одеського апеляційного суду про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Одеського апеляційного суду, пов'язані із нарахуванням та виплатою суддівської винагороди, в період з 01 січня 2021 року по 10 березня 2023 року, не у відповідності до статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Зобов'язати Одеський апеляційний суд здійснити перерахунок суддівської винагороди судді ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 28 лютого 2023 року (10 березня 2023 року), обчисливши її відповідно до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» без застосування обмежень, передбачених статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» та виплатити з урахуванням раніше сплачених сум, з відрахуванням передбачених діючим законодавством обов'язкових платежів.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Одеського апеляційного суду на користь ОСОБА_1 сплачений позивачем судовий збір в розмірі 496,20 грн (чотириста дев'яносто шість гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 )
Відповідач: Державна судова адміністрація України (код ЄДРПОУ 26255795, адреса: вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601);
Одеський апеляційний суд (код ЄДРПОУ 42268321, адреса: вул. Івана та Юрія Лип, 24А, м. Одеса, 65078)
Суддя П.П. Марин