01 березня 2023 р. Справа № 400/12971/21
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Малих О.В., за участю секретаря судового засідання Буряченко Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ,
до відповідача:Офісу Генерального прокурора, вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01011,
про:визнання протиправним та скасування наказу від 12.10.21 № 347к,
за участю:
представника позивача: Андрєєв Д.М.,
представника відповідача: Бобрикова І.В.,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора (далі також - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора № 347к від 12.10.2021 року про припинення повноважень ОСОБА_1 на посаді прокурора Снігурівського району Миколаївської області з 16.10.2018 року у зв'язку із закінченням строку перебування на адміністративній посаді (пункт 1 частини другої статті 41 Закону України «Про прокуратури»).
Ухвалою від 21.01.2022 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами загального позовного провадження (головуючий суддя Величко А.В.).
05.05.2022 року було здійснено повторний автоматичний розподіл справи. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу, головуючим у справі визначено суддю Малих О.В.
Ухвалою від 06.05.2022 року суд прийняв справу до провадження та ухвалив розглядати справу в порядку загального позовного провадження.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ не містив в собі поняття «адміністративна посада», не мав чіткого переліку посад прокурорів, які відносились би до адміністративних посад, не визначав особливостей призначення та звільнення прокурорів з таких посад. Поняття «адміністративна посада», чіткий перелік посад прокурорів, які віднесено до адміністративних посад, особливості призначення та звільнення прокурорів з таких посад, вперше передбачено лише Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII.
Як зазначає позивач, посада прокурора Снігурівського району Миколаївської області жодним чином не віднесена до адміністративних посад, виключний перелік яких передбачений п. 1 ч. 1 ст. 39 Закону № 1697. Припинення повноважень прокурора на адміністративній посаді з підстав закінчення строку перебування на адміністративній посаді відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 41 Закону № 1697 можливе лише щодо адміністративних посад, виключний перелік яких передбачений п. 1 ч. 1 ст. 39 Закону № 1697.
Приймаючи акт індивідуальної дії 12.10.2021 року відповідач втрутився у правовий статус та правові відносини позивача станом на 16.10.2018 року, припинивши повноваження «заднім числом».
Таким чином, Генеральний прокурор припиняючи наказом № 347к від 12.10.2021 року повноваження позивача на посаді прокурора Снігурівського району Миколаївської області у зв'язку із закінченням строку перебування на адміністративній посаді на підставі п. 1 ч. 2 ст. 41 Закону № 1697, діяв не на підставі та у спосіб, передбачені Конституцією України та Законами України.
Відповідач надав відзив, в якому у задоволенні вимог позивача просив відмовити. Заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що підстави звільнення прокурорів, у тому числі з адміністративних посад, визначені у ст. 41 та 51 Закону № 1697. Зазначені норми є спеціальними по відношенню до інших нормативно-правових актів, мають імперативний характер та підлягають безумовному виконанню уповноваженими органами та їх посадовими особами.
Термін повноважень перебування позивача на посаді прокурора Снігурівського району Миколаївської області закінчився 16.10.2018 року, оскільки наказом Генерального прокурора України від 15.08.2013 року № 508к позивач був призначений на посаду прокурора Снігурівського району Миколаївської області строком на п'ять років.
З урахуванням положень п. 1 ст. 2 ст. 41 Закону № 1697 та рішення Конституційного Суду України від 02.04.2008 року № 5-рп у справі № 1-25/2008 наказом Генерального прокурора від 12.10.2021 №347к повноваження ОСОБА_1 на вказаній адміністративній посаді припинено у зв'язку із закінченням строку повноважень.
Таким чином, при виданні наказів 12.10.2021 року № 346к про поновлення на посаді прокурора Снігурівського району Миколаївської області та від 12.10.2021 року № 347к про припинення його повноважень на зазначеній адміністративній посаді Генеральний прокурор діяв у спосіб та у межах повноважень, передбачених Законом № 1697.
Стосовно доводів про те, що посада прокурора Снігурівського району Миколаївської області не входила до переліку адміністративних посад відповідач зазначив, що з урахуванням положень ст. 13, 15, ч. 1 ст. 16 Закону № 1789, посада прокурора районної прокуратури є керівною (адміністративною) посадою.
Водночас, 15.07.2015 року (крім окремих положень) набули чинності положення Закону № 1697. Утворення місцевих прокуратур відбувалося за рахунок міських, районних, міжрайонних, районних в містах, військових прокуратур. Додатком до Закону 1697 визначено перелік і територіальну юрисдикцію місцевих та військових прокуратур.
Одночасно п. 1-1 розділу XIII Закону 1697 визначено, що до утворення місцевих прокуратур їх повноваження здійснюють міські, районні, міжрайонні, районні у містах прокуратури. На зазначений період за прокурорами та керівниками цих прокуратур зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури.
З огляду на вказані обставини, фактичне зайняття ОСОБА_1 посади прокурора Снігурівського району Миколаївської області не є можливим, оскільки районні прокуратури припинили свою діяльність.
Ухвалою від 01.03.2023 року суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та ухвалив розглядати справу по суті.
У судовому засіданні 01.03.2023 року проголошено скорочене рішення.
З'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:
Позивач з 1999 року працює в органах прокуратури, зокрема, з 15.10.2013 року по 23.10.2014 року позивач обіймав посаду прокурора Снігурівського району Миколаївської області.
16.10.2014 року набув чинності Закон України «Про очищення влади», яким передбачені підстави та порядок проведення процедури люстрації щодо посадових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування.
Наказом Генерального прокурора України від 23.10.2014 року № 1464к ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора Снігурівського району Миколаївської області у зв'язку з припиненням трудового договору відповідно до п. 7 - 2 ст. 36 КЗпП України.
Не погоджуючись із наказом Генерального прокурора України від 23.10.2014 року № 1464к, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.06.2020 року у справі № 814/197/15 адміністративний позов ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора України, Генеральної прокуратури України, прокуратури Миколаївської області про скасування наказу, поновлення на роботі задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Генеральної прокуратури України від 23.10.2014 року № 1464к про звільнення старшого радника юстиції ОСОБА_1 з посади прокурора Снігурівського району Миколаївської області області, поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Снігурівського району Миколаївської області з 24.10.2014 року.
На виконання рішення суду від 03.06.2020 року у справі № 814/197/15, Генеральним прокурором винесено наказ від 12.10.2020 року № 346к, яким наказ Генерального прокурора України від 23.10.2014 року № 1464к про звільнення ОСОБА_1 посади прокурора Снігурівського району Миколаївської області у зв'язку з припиненням трудового договору відповідно до пункту 7-2 статті 36 Кодексу законів про працю України скасовано. Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Снігурівського району Миколаївської області з 24.10.2014 року.
У подальшому, 12.10.2021 року Генеральним прокурором винесено наказ № 347к, відповідно до якого постановлено вважати припиненими повноваження ОСОБА_1 на посаді прокурора Снігурівського району Миколаївської області у зв'язку із закінченням строку перебування на адміністративній посаді (п. 1 ч. 2 ст. 41 Закону України «Про прокуратуру») з 16.10.2018 року.
Відповідно до відомості і трудової книжці подальшому позивач обіймав посаду прокурора, що не заперечується сторонами.
Вважаючи свої права порушеними наказом Генерального прокурора від 12.10.2021 року № 347к, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначені Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII (далі та раніше за текстом - Закон № 1697).
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 1697 організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно ч. 1 ст. 5 Закону № 1697 функції прокуратури України здійснюються виключно прокурорами. Делегування функцій прокуратури, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається.
У відповідності до ч. 1 ст. 7 Закону № 1697, систему прокуратури України становлять: 1) Офіс Генерального прокурора; 2) обласні прокуратури; 3) окружні прокуратури; 5) Спеціалізована антикорупційна прокуратура.
Стаття 9 Закону № 1697 визначає повноваження Генерального прокурора, зокрема, щодо видачі наказів з питань призначення прокурорів на адміністративні посади та звільнення їх з адміністративних посад у випадках та порядку, встановлених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону № 1697, прокурором органу прокуратури є: 1) Генеральний прокурор; 2) перший заступник Генерального прокурора; 3) заступник Генерального прокурора; 4-1) заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури; 5) керівник підрозділу Офісу Генерального прокурора; 6) заступник керівника підрозділу Офісу Генерального прокурора (у тому числі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійного структурного підрозділу Офісу Генерального прокурора); 7) прокурор Офісу Генерального прокурора (у тому числі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійного структурного підрозділу Офісу Генерального прокурора); 8) керівник обласної прокуратури; 9) перший заступник керівника обласної прокуратури; 10) заступник керівника обласної прокуратури; 11) керівник підрозділу обласної прокуратури; 12) заступник керівника підрозділу обласної прокуратури; 13) прокурор обласної прокуратури; 14) керівник окружної прокуратури; 15) перший заступник керівника окружної прокуратури; 16) заступник керівника окружної прокуратури; 17) керівник підрозділу окружної прокуратури; 18) заступник керівника підрозділу окружної прокуратури; 19) прокурор окружної прокуратури.
Прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом (ч. 3 ст. 16 Закону № 1697).
За приписами п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону № 1697 адміністративними посадами у Генеральній прокуратурі України, регіональних та місцевих прокуратурах (крім посад, зазначених у частинах другій і третій цієї статті) є посада керівника місцевої прокуратури.
Порядок звільнення прокурора з адміністративної посади та припинення його повноважень на цій посаді визначаються ст. 41 Закону № 1697.
Так, згідно ч. 2 ст. 41 Закону № 1697, повноваження прокурора на адміністративній посаді припиняються в разі: 1) закінчення строку перебування на адміністративній посаді; 2) звільнення з посади прокурора або припинення повноважень на посаді прокурора.
Частиною 4 ст. 41 Закону № 1697 встановлено, що звільнення прокурора з адміністративної посади чи припинення його повноважень на адміністративній посаді, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини другої цієї статті, не припиняє його повноважень прокурора.
За приписами ч. 5 ст. 41 Закону № 1697 після звільнення прокурора з адміністративної посади або припинення його повноважень на цій посаді він не пізніше одного місяця призначається на одну з вакантних посад у цьому ж органі прокуратури або в разі відсутності вакантних посад переводиться на посаду до іншого органу прокуратури того ж або нижчого рівня за його письмовою згодою. У таких випадках рішення про призначення на посаду приймається керівником відповідного органу прокуратури.
У разі відмови прокурора від призначення на вакантну посаду у відповідному органі прокуратури або від переведення на посаду до іншого органу прокуратури у зазначений строк прокурор звільняється з посади прокурора.
До моменту прийняття рішення про призначення прокурора на посаду, переведення на посаду до іншого органу прокуратури або звільнення з посади прокурора повноваження відповідного прокурора зупиняються із збереженням гарантій матеріального, соціального та побутового забезпечення, передбачених законодавством для прокурорів.
Статтею 51 Закону № 1697 визначені загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді.
Частиною 1 вказаної статті передбачено, що прокурор звільняється з посади у разі:
1) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я;
2) порушення ним вимог щодо несумісності, передбачених статтею 18 цього Закону;
3) набрання законної сили судовим рішенням про притягнення прокурора до адміністративної відповідальності за правопорушення, пов'язане з корупцією;
3-1) набрання законної сили рішенням суду про визнання активів прокурора або активів, набутих за його дорученням іншими особами або в інших передбачених статтею 290 Цивільного процесуального кодексу України випадках, необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави;
4) неможливості переведення на іншу посаду у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі;
5) набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо нього;
6) припинення громадянства України або набуття громадянства іншої держави;
7) подання заяви про звільнення з посади за власним бажанням;
8) неможливості подальшого перебування на тимчасово вакантній посаді;
9) ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ (далі та раніше за текстом - Закон № 1789), чинного на час призначення позивача на посаду прокурора Приморського району м. Одеси, строк повноважень Генерального прокурора України та підпорядкованих йому прокурорів становив п'ять років (за Законом № 1697 строк повноважень Генерального прокурора становить шість років).
Роз'яснення поняття «прокурор» було висвітлено у ст. 56 Закону № 1789, відповідно до якої під поняттям «прокурор» у статті 8, частині четвертій статті 9, частинах першій, другій, третій статті 12, частині першій статті 20, статтях 34, 35, 36, 44, 45, частинах першій, третій, п'ятій і сьомій статті 46, статті 46-1, статті 46-2, 46-3, 46-4, частині першій статті 47, статтях 48, 48-1, 49, 50, 50-1 та 55 цього Закону слід розуміти: Генеральний прокурор України, перший заступник, заступники Генерального прокурора України, їх старші помічники та помічники, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, спеціалізованих прокуратур (на правах обласних), їх перші заступники, заступники, міжрайонні прокурори, прокурори міст, районів, районів у містах та прирівняних до них спеціалізованих прокуратур, їх перші заступники і заступники, начальники головних управлінь, управлінь, відділів прокуратур, їх перші заступники, заступники, старші прокурори та прокурори прокуратур усіх рівнів, які діють у межах своєї компетенції.
Під поняттям «прокурор» у частині третій статті 20 та статтях 21, 23 та 24 цього Закону слід розуміти: Генеральний прокурор України, перший заступник, заступники Генерального прокурора України, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, спеціалізованих прокуратур (на правах обласних), їх перші заступники, заступники, міжрайонні прокурори, прокурори міст, районів, районів у містах та прирівняних до них спеціалізованих прокуратур, їх перші заступники і заступники.
Щодо визначення поняття адміністративної посади, то наведене поняття необхідно розуміти як визначену відповідно до закону або іншого акту законодавства та передбачену штатним розписом посаду в органах виконавчої влади, яка займається на професійній конкурсній основі, крім випадків, передбачених законом, для реалізації визначених Законом України Про державну службу України повноважень.
Суд зазначає, що до адміністративних посад, виходячи із змісту ст. 39 Закону № 1697, відносяться службові особи органів прокуратури, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та управлінських функцій. Саме службовці цього виду посад складають основу кадрового корпусу прокурорської служби. Перед з'ясуванням суті та змісту адміністративної посади в органах прокуратури варто розглянути її понятійно-категоріальний апарат, а саме: управління, керівництво, організація, керівник органів прокуратури.
Термін керівництво вживається і в широкому, і у вузькому значеннях.
У широкому - він співпадає з поняттям управління (наприклад, у ст. 9 Закону№ 1697, в якій перелічені повноваження Генерального прокурора України щодо керівництва органами прокуратури, тобто йдеться про управлінські функції Генерального прокурора України).
У вузькому розумінні термін керівництво використовується тоді, коли йдеться про діяльність прокурорів керівництва підлеглими йому працівниками, тобто первинним трудовим колективом, наприклад, діяльність регіонального та місцевого прокурора з керівництва колективом регіональної та місцевих прокуратур або діяльність їх заступників чи керівників департаментів, відділів, відділень з керівництва підлеглими працівниками. У Законі № 1697 термін керівник застосовується лише щодо адміністративної посади, оскільки передбачає такі функції як організаційно-розпорядча та управлінська, а термін «прокурор» використано суто як поняття про статус працівника органів прокуратури.
Відтак, термін «керівник» використовується до прокурорів, що призначені на адміністративні посади та на постійній основі керують різними підрозділами органів прокуратури, мають ввірений підлеглий колектив (штат) і реалізують управлінські (Генеральний прокурор України, його заступники та регіональні прокурори, їх заступники) чи організаційно-розпорядчі (керівники місцевих прокуратур, керівники департаментів, відділів, відділень) функції.
Статтею 13 Закону № 1697 встановлено, що керівник окружної прокуратури представляє окружну прокуратуру у зносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями; організовує діяльність окружної прокуратури; забезпечує виконання вимог щодо підвищення кваліфікації прокурорів окружної прокуратури; контролює ведення та аналіз статистичних даних, організовує вивчення та узагальнення практики застосування законодавства, інформаційно-аналітичне забезпечення прокурорів з метою підвищення якості здійснення ними своїх функцій; виконує інші повноваження, передбачені цим та іншими законами України.
Відповідно до ст. 16 Закону № 1789, Прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, міські, районні, міжрайонні, районні в містах, а також інші прокуратури очолюють відповідні прокурори.
Прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та інші прокурори (на правах обласних): 1) призначають на посади і звільняють працівників, крім тих, яких призначає Генеральний прокурор України; 2) за погодженням з Генеральним прокурором України вносять зміни до встановлених штатів підлеглих їм прокуратур в межах затвердженої чисельності і фонду заробітної плати.
У прокуратурах Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та інших прокуратурах (на правах обласних) утворюються колегії у складі прокурора (голова), його заступників, інших керівних працівників. Персональний склад колегії затверджується Генеральним прокурором України.
Прокурори міст з районним поділом здійснюють загальне керівництво підпорядкованими районними прокуратурами і контроль за їх діяльністю, вносять прокурору вищого рівня пропозиції про зміну штатної чисельності підпорядкованих прокуратур, присвоєння класних чинів працівникам цих прокуратур, їх заохочення та накладення на них стягнень.
Таким чином, суд вважає, що посада прокурора Снігурівського району Миколаївської області є керівною (адміністративною) посадою, оскільки включає в себе управлінські функції, передбачені ст. 16 Закону № 1789.
Також, на підставі порівняльного аналізу повноважень висвітлених в положеннях ст. 16 Закону № 1789 та ст. 13 Закону № 1697, суд зазначає, що керівна посада, на яку призначено позивача на час дії Закону № 1789 є тотожною з адміністративною посадою, впровадженою Законом № 1697.
Поряд з цим, згідно п. 1 ч. 2 ст. 41 Закону № 1697, повноваження прокурора на адміністративній посаді припиняються в разі закінчення строку перебування на адміністративній посаді.
Законом № 1697 не передбачено переривання, зупинення чи продовження строку повноважень прокурора на адміністративній посаді, у тому числі й у випадку його незаконного звільнення.
Крім того, Рішенням Конституційного Суду України від 02.04.2008 року № 5-рп у справі №1-25/2008 визначено, що строк повноважень Генерального прокурора та підпорядкованих йому прокурорів - п'ять років необхідно розуміти як безперервний визначений у часі період, перебіг якого починається з моменту набрання чинності актом про призначення на посаду Генерального прокурора та підпорядкованих йому прокурорів і закінчується зі спливом п'яти календарних років.
Як встановлено судом, наказом Генерального прокурора № 508к від 15.10.2013 року ОСОБА_2 призначено на посаду прокурора Снігурівського району Миколаївської області строком на 5 років.
Таким чином, з моменту призначення позивача прокурором Снігурівського району Миколаївської області (15.10.2013 року) до поновлення його на посаді прокурора Снігурівського району Миколаївської області області згідно наказу Генерального прокурора № 346к від 12.10.2021 року, минуло 5 років.
Отже, Генеральним прокурором правомірно видано наказ № 347к від 12.10.2021 року про припинення повноважень позивача на адміністративній посаді прокурора Снігурівського району Миколаївської області з 16.10.2018 року.
Відповідно до ст. 4 Закону № 1697 організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно ст. 7 Закону № 1697 (в редакції від 16.07.2015 року) систему прокуратури України становили: Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури, військові прокуратури, Спеціалізована антикорупційна прокуратура.
Утворення місцевих прокуратур відбувалося за рахунок міських, районних, міжрайонних, районних в містах, військових прокуратур.
Додатком до Закону № 1697 визначено перелік і територіальну юрисдикцію місцевих та військових прокуратур.
Одночасно п. 1-1 розділу XIII Закону № 1697 визначено, що до утворення місцевих прокуратур їх повноваження здійснюють міські, районні, міжрайонні, районні у містах прокуратури. На зазначений період за прокурорами та керівниками цих прокуратур зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури.
З огляду на вказані обставини, суд зазначає, що фактичне зайняття позивачем посади прокурора Снігурівського району Миколаївської області не є можливим, оскільки районні прокуратури припинили свою діяльність .
За приписами ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (далі - Конвенція) установлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 19.04.1993 року у справі Краска проти Швейцарії встановлено: Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржуваний наказ було прийнято у відповідності до Закону № 1697 і жодних порушень при його прийнятті здійснено не було.
Керуючись ст.ст. 2, 19, 77, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Офісу Генерального прокурора (вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01011, код ЄДРПОУ 00034051) про визнання протиправним та скасування наказу Генерального прокурора № 347к від 12.10.2021 року про припинення повноважень ОСОБА_1 на посаді прокурора Снігурівського району Миколаївської області з 16.10.2018 року у зв'язку із закінченням строку перебування на адміністративній посаді (пункт 1 частини другої статті 41 Закону України «Про прокуратури») - відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 10.03.2023 року.
Суддя О.В. Малих