справа № 380/13289/22
09 березня 2023 року
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сакалоша В.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до 7 прикордонного Карпатського загону Державної прикордонної служби України Військова частина НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до 7 прикордонного Карпатського загону Державної прикордонної служби України Військова частина НОМЕР_1 , з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати Рішення від 04 червня 2022 року про відмову у перетинанні Державного кордону на в'їзд в Україну громадянину Ісламської республіки Іран ОСОБА_1 через ніби відсутність підтверджуючих документів для перетину державного кордону;
- зобов'язати Відповідача пропустити через Державний кордон громадянина Ісламської республіки Іран ОСОБА_1 та передати такого Представникам Державної міграційної служби для вирішення питання щодо визнання його біженцем або особою, яка потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачем зазначено, що спірним рішенням Позивачу відмовлено у перетині Державного кордону на в'їзд в Україну у зв'язку із відсутністю підтверджуючих документів для перетину державного кордону. Втім, як зазначає Позивач, станом на момент подання позовної заяви у цій адміністративній справі Позивач, вже тривалий час перебуває в процедурі визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту на території України, через протиправні дії представників Відповідача вимушений перебувати на території Республіки Польща та позбавлений можливості звернутись за захистом до відповідного органу державної влади Республіки Польща, з огляду на що, оскаржуване рішення є протиправним. На думку Позивача таке рішення є незаконними та таким, що порушує права, а отже підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 28 вересня 2022 року позовну заяву залишено без руху та встановлено десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня одержання цієї ухвали шляхом подання до канцелярії суду чи надіслання на адресу суду (79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2) заяви про усунення недоліків позовної заяви (вказати номер справи та прізвище судді), до якої додати квитанцію про сплату судового збору.
У встановлений строк Позивач належним чином недоліки позовної заяви усунув, долучив до матеріалів справи квитанцію про сплату судового збору.
Ухвалою суду від 13 жовтня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами.
10 січня 2023 року Представником Позивача - Адвокатом Дубініним Р.В. подано клопотання про прискорення розгляду справи, долучено: копії Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 липня 2019 року в справі 1.380.2019.002462, Постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року в справі 1.380.2019.002462, Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 травня 2022 року в справі 380/18154/21, Постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2022 року в справі 380/18154/21.
Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався, у зв'язку з чим судом вирішено проводити розгляд справи в силу вимог ч. 6 ст. 162 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 159 КАС України передбачено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Всебічно дослідивши та об'єктивно оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, суд встановив наступне.
04 червня 2022 року Позивач прибув до міжнародного автомобільного пункту пропуску «Смільниця» з метою в'їзду в Україну для продовження проходження процедури визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту на території України.
Під час здійснення прикордонного контролю Позивачем було надано документ для перетину (в'їзду в Україну) кордону, а саме: довідка про звернення за захистом в Україні номер 010217, видана 11 травня 2019 року.
Рішенням про відмову в перетині Державного кордону України іноземцю або особі без громадянства від 04 червня 2022 року, виданого начальником 2 групи інспекторів прикордонного контролю віпс (тип А) впс « Смільниця » (тип Б) 7 прикордонного Карпатського загону лейтенантом ОСОБА_2 , відмовлено у перетинанні Державного кордону на в'їзд в Україну у зв'язку із відсутністю підтверджуючих документів.
Не погоджуючись із вказаним рішенням про відмову в перетині Державного кордону України, Позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 в порядку адміністративного оскарження із скаргою від 09 червня 2022 року.
22 червня 2022 року на скаргу Позивача від 09 червня 2022 року 7 прикордонний Карпатський загін Державної прикордонної служби України надав відповідь якою залишив оскаржуване рішення без змін, а скаргу Позивача без задоволення.
Не погоджуючись із вказаним рішенням про відмову в перетині Державного кордону України, Позивач звернувся суду з вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
При вирішенні спору по суті суд керується таким.
Статтею 19 частиною 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про прикордонний контроль» від 05 листопада 2009 року № 1710-VI (далі Закон України № 1710-VI), іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання Державного кордону на в'їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у ч.ч. 1, 3 ст. 8 Закону України № 1710-VI відмовляється у перетинанні Державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони Державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони Державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні Державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 20 вересня 2011 року № 3773-VІ, далі - Закон України № 3773-VІ, іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності визначеного Законом України № 3773-VІ чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають Державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку.
Відповідно до ст. 8 Закону України № 1710-VІ, передбачено умови перетинання державного кордону іноземцями та особами без громадянства у разі в'їзду в Україну. Згідно абз. 2 ч. 2 ст. 8 Закону України № 1710-VІ недотримання іноземцем, особою без громадянства умов перетинання Державного кордону на в'їзд в Україну не перешкоджає можливості розгляду в установленому законом порядку питання щодо надання йому притулку чи визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.
Судом встановлено, що Позивач у 2017 році звернувся до Державної міграційної служби України із заявою визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту на території України.
Відтак, з огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що Позивач прибувши до міжнародного автомобільного пункту пропуску через державний кордон України 04 червня 2022 року мав право на перетин Державного кордону України як особа, яка звернулася про визнання його біженцями або особою, яка потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку.
Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 14 Закону України № 1710-VI рішення уповноваженої службової особи підрозділу охорони Державного кордону про відмову особі у праві перетину кордону в кожному випадку повинно бути обґрунтованим, із зазначенням конкретних причин відмови.
Відповідачем в оскаржуваному рішенні зазначено документ Позивача - довідка про звернення за захистом в Україні номер 010217, видана 11 травня 2019 року та водночас як причину відмови відсутність підтверджуючих документів. Відтак Відповідачу було відомо про намір Позивача отримати в Україні притулок чи бути визнаним їх біженцем або особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту та вже перебування його в процесі отримання відповідного статусу.
Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 5 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» № 3671-VI, далі - Закон України № 3671-VI особа, яка під час перетину кордону звернулася із заявою про визнаним їх біженцем або особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, повинна бути протягом 24 годин передана посадовими особами Державної прикордонної служби України представнику центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту.
Відповідно до статті 2 частини 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню на предмет його відповідності наведеним критеріям суд зазначає, що таке рішення прийняте без дотримання принципу рівності перед законом, є необґрунтованим та непропорційним.
Зважаючи на викладене та наведені вище мотиви суд дійшов висновку про протиправність прийнятого Відповідачем 04 червня 2022 року рішення про відмову в перетинанні Державного кордону України на в'їзд іноземцю або особі без громадянства Позивачу, а тому, базуючись на сукупності встановлених дійсних обставинах справи, враховуючи підстави прийняття такого рішення, керуючись релевантними нормами законодавства, таке підлягає скасуванню.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії Відповідачем не дотримано, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов слід задовольнити повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням того, що позовні вимоги задоволено, сплачений позивачем судовий збір підлягає поверненню за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок.
Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд-
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати Рішення від 04 червня 2022 року про відмову у перетинанні Державного кордону України на в'їзд в Україну громадянину Ісламської республіки Іран ОСОБА_1 через відсутність підтверджуючих документів для перетину Державного кордону України.
Зобов'язати Державну прикордонну службу пропустити через Державний кордон України громадянина Ісламської республіки Іран ОСОБА_1 та передати такого представникам Державної міграційної служби України для вирішення питання щодо визнання його біженцем або особою, яка потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань 7 прикордонного Карпатського загону (ЄДРПОУ 14321653) 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Сакалош В.М.