справа № 380/4299/23
про залишення позовної заяви без руху
09 березня 2023 року
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Чаплик І.Д. перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Відділу №3 Управління соціального захисту населення Стрийської районної державної адміністрації в особі начальника Гнатківської Марії Іванівни про визнання протиправною бездіяльності, відшкодування моральної шкоди, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відділу №3 Управління соціального захисту населення Стрийської районної державної адміністрації в особі начальника Гнатківської Марії Іванівни, в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність начальника Управління соціального захисту населення Стрийської районної державної адміністрації Відділ №3 Стрийського району Львівської області Гнатівської М.І. за повторною заявою ОСОБА_1 від 31.10.2022 надіслати рішення про призначення державної соціальної допомоги або про відмову в її призначенні за поданою заявою від 28.07.2022;
відшкодувати за рахунок Державного бюджету ОСОБА_1 , людині похилого віку моральну шкоду, за приниження честі та гідності, а також ділової репутації в розмірі 400 мільярдів гривень
Також позивач у позовній заяві просив суд звільнити його від сплати судового збору на підставі пункту 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», яким передбачено, що судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Розглянувши подану позовну заяву та матеріали, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI (далі - Закон України "Про судовий збір") судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Згідно зі ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктом 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Підпунктом 1.1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем встановлюється ставка судового збору 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 13 частини 2 статті 3 Закону України “Про судовий збір”, судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Наведене вище положення Закону України "Про судовий збір" передбачає звільнення від сплати судового збору у разі відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю, а отже, для звільнення від сплати судового збору на цій підставі, на час звернення із вимогою про відшкодування шкоди ця бездіяльність повинна бути визнана судовим рішенням незаконною.
Суд наголошує, що матеріали адміністративного позову не містять доказів, які б підтверджували, що дії відповідача визнані незаконними в установленому законом порядку, зокрема відповідного судового рішення, яке набрало законної сили, а в межах даної справи рішення ще не прийнято та, як наслідок не встановлено, що позивачу заподіяно шкоду незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою. Тому, на стадії до відкриття провадження у справі суд немає можливості встановити, що спірна матеріальна шкода, завдана незаконними діями, бездіяльністю відповідача.
Згідно з ч. 3 ст. 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Аналіз цієї норми дає підстави зробити висновок про те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди може полягати у відшкодуванні грошима, майном або в інший спосіб. Отже, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Якщо ж позивач вибрав інший спосіб відшкодування моральної шкоди, який не має грошового вираження (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення тощо), то така вимога є немайновою, а тому позовна вимога про відшкодування моральної шкоди грошима або майном є майновою, а вимога про відшкодування моральної шкоди в інший (немайновий) спосіб є немайновою вимогою.
Таким чином, вимога про відшкодування моральної шкоди, що визначена у грошовому вимірі та складає ціну матеріальних вимог, є майновою вимогою, а тому, судовий збір підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру.
Виходячи з того, що на даний час не встановлено прийняття відповідачами незаконного рішення чи вчинення дій або бездіяльності по відношенню до позивача, суд дійшов висновку, що позивач в межах даної справи не входить до переліку осіб, які звільняються від сплати судового збору згідно з п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір", а отже при зверненні до суду з позовною вимогою про стягнення шкоди (упущеної вигоди) позивачу необхідно сплачувати судовий збір.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 08.11.2019 у справі №400/100/19 (К/9901/29662/19) та постанові від 28.11.2018 у справі №761/11472/15-ц (61-2367св18), в ухвалі від 09.09.2020 у справі № 202/507/20 (2-а/202/31/2020), в ухвалах від 16.03.2020 у справі №9901/64/20, від 15.01.2020 у справі №826/12286/15, від 30.07.2020 у справі № 9901/194/20.
Згідно з приписами ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Тож, врахування наведених висновків Верховного Суду щодо застосування норм права (у даному випадку - необхідність справляння судового збору за вимогу відшкодування моральної шкоди, що виражена у грошовому еквіваленті), є обов'язковим для суду.
Тому, позивачу за вимогу про відшкодування моральної шкоди необхідно сплатити судовий збір.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що твердження позивача про те, що він звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 13 частини 2 статті 3 Закону України “Про судовий збір” є необґрунтованим.
Крім того, суд зазначає, що окремого клопотання про звільнення позивача від сплати судового збору ОСОБА_1 до суду не подавав.
Відповідно до ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За визначенням пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 4 КАС України, адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Згідно з ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
З аналізу наведеного вбачається, що вимоги про визнання протиправним та скасування індивідуального акта, визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправним та визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною є різними за змістом та суттю позовними вимогами.
Згідно з п. 4 ч. 5 ст. 160 КАС України у позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Пунктом 5 ч. 5 ст. 160 КАС України передбачено, що в позовній заяві зазначаються виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та вказує докази, що підтверджують вказані обставини.
Позивачем визначено відповідачем Відділ №3 Управління соціального захисту населення Стрийської районної державної адміністрації в особі начальника Гнатківської Марії Іванівни, водночас позовні вимоги звертає до керівника начальника відділу Марії Гнатківської щодо визнання її порушень протиправними, натомість не звертає жодної із позовних вимог до Відділу №3 Управління соціального захисту населення Стрийської районної державної адміністрації, хоча зазначає такий відповідачем по справі.
Крім цього, позивачем некоректно сформульовано позовні вимоги: «визнати бездіяльність начальника Управління соціального захисту населення Стрийської районної державної адміністрації Відділ №3 Стрийського району Львівської області Гнатівської М.І. за повторною заявою ОСОБА_1 від 31.10.2022 надіслати рішення про призначення державної соціальної допомоги або про відмову в її призначення за поданою заявою від 28.07.2022 - протиправною». Суд не вважає для себе можливим зрозуміти, у чому полягала бездіяльність начальника ОСОБА_2 , яка оспорюється позивачем, і в чому полягала її протиправність.
Вищенаведені обставини унеможливлюють встановлення судом предмету спору та суб'єктного складу правовідносин, а саме: до кого позивач звертає свої позовні вимоги та які саме порушення, в чому саме, на думку позивача, полягає протиправність дій (бездіяльності) відповідача/відповідачів.
Враховуючи наведене вище, суд вважає, що недоліки вказаної позовної заяви можуть бути усунуті шляхом:
- привести зміст позовних вимог відповідно до способів захисту, визначених КАС України, зокрема, до статті 5 цього Кодексу та обґрунтувати, яким чином та які саме права та інтереси позивача порушено, обґрунтувати і долучити докази підставності звернення до Львівського окружного адміністративного суду і наявність публічно-правового спору, уточнити позовну заяву в частині відповідачів відповідно до заявлених позовних вимог та надати уточнену позовну заяву для суду та відповідну кількість копій позовної заяви для відповідача/відповідачів у справі.
Крім цього, позивачу за подання вказаного позову слід сплатити судовий збір у розмірі передбаченому Законом України «Про судовий збір», а саме за вимогу немайнового характеру у розмірі 1073,60 грн (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб), за вимогу майнового характеру (відшкодування за рахунок Державного бюджету ОСОБА_1 , людині похилого віку моральної шкоди, за приниження честі та гідності, а також ділової репутації в розмірі 400 мільярдів гривень) - у розмірі 13 420, 00 грн (1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
Сплата судового збору здійснюється за наступними платіжними реквізитами:
отримувач коштів: ГУК Львiв/Залізничний р-н/22030101;
код отримувача: 38008294; банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.);
рахунок отримувача UA128999980313101206084013951,
код класифікації доходів бюджету: 22030101.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, враховуючи наведене, позовну заяву належить залишити без руху, а позивачу надати строк для усунення недоліків відповідно до ч. 2 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
постановив:
позовну заяву ОСОБА_1 до Відділу №3 Управління соціального захисту населення Стрийської районної державної адміністрації в особі начальника Гнатківської Марії Іванівни про визнання протиправною бездіяльності, відшкодування моральної шкоди - залишити без руху.
Встановити позивачу строк, протягом десяти днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити, що у випадку неусунення у встановлений строк недоліків, позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута позивачу.
Копію ухвали невідкладно надіслати особі, що звернулася із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Чаплик І.Д.