Іменем України
10 березня 2023 рокум. ДніпроСправа № 360/1243/22
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Шембелян В.С., розглянувши в порядку письмового провадження за відсутності учасників справи позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
В Луганському окружному адміністративному суді перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність 3 прикордонного загону імені Героя України Євгенія Пікуса щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення;
- зобов'язати 3 прикордонний загін імені Героя України Євгенія Пікуса нарахувати і виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення без зміни для нарахування індексації з врахуванням базового місяця з січня 2008 року;
- зобов'язати 3 прикордонний загін імені Героя України Євгенія Пікуса нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки виплати індексації - за період з 2 серпня 2018 року по день подання позовної заяви шляхом множення середньоденного розміру грошового забезпечення на кількість днів затримки виплати;
- зобов'язати 3 прикордонний загін імені Героя імені Героя України Євгенія Пікуса нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 2 серпня 2018 року по день фактичної виплати індексації.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив військову службу у відповідача з 25 травня 2017 року по 2 серпня 2018 року. Після звільнення з військової служби позивачу стало відомо, що грошове забезпечення виплачувалося позивачу в меншому розмірі, ніж належало, а саме: не була виплачена індексація грошового забезпечення в належному розмірі за період з 25 травня 2017 року по 2 серпня 2018 року.
Позивач вважає, що військова частина, де позивач проходив службу у період з 2017 по 2018 роки, зобов'язана проводити індексацію його грошового забезпечення з врахуванням базових місяців січня 2008 року та березня 2018 року як базових місяців для розрахунку із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, але відповідачем не проводились такі нарахування та виплати.
Тому, позивач зауважує, що у зв'язку з несвоєчасною виплатою індексації він набув право на отримання середнього заробітку за весь час затримки виплати і компенсації втрати частини доходів, в зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 21.02.2022 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою суду від 17.06.2022 адміністративну справу № 360/1243/22 зупинено.
Ухвалою суду від 04.01.2023 поновлено провадження у справі.
18.01.2023 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В обґрунтування відзиву зазначено, що позивач в період з 25.05.2017 по 02.08.2018 проходив дійсну військову службу в лавах Державної прикордонної служби за контрактом, проте наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_3 ) від 02.08.2018 №137-ОС «Про особовий склад» з позивачем був припинений (розірваний) контракт, його звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення за підпунктом «д» (через службову невідповідність) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 17.07.2020 №69 "Про завершення заходів з припинення діяльності Лисичанського прикордонного загону Державної прикордонної служби України, військова частина НОМЕР_3 , затверджений передавальний акт та визначено правонаступником всіх активів та зобов'язань військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , код НОМЕР_7).
Відповідно до довідки - розрахунку індексації грошового забезпечення від 17.01.2023 позивачу нарахована індексація грошового забезпечення за період ….. , нараховані суми будуть виплачені після отримання фінансування.
Відповідачем зазначено, що з прийняттям Постанови №1013, якою було змінено порядок проведення індексації, тобто з 01.12.2015, i включно до 01.03.2018 посадові оклади військовослужбовців не змінилися. Постановою №1013 не лише істотно змінено порядок проведення індексації доходів населення, починаючи з 01.12.2015, але й визначено базовий місяць (січень 2016 року), з якого в подальшому необхідно відштовхуватись для проведення індексації. Проте, військовослужбовцям не підвищувалось грошове забезпечення.
Аналіз редакцій пункту 10-2 Порядку № 1078 свідчить про те, що до 01.12.2015 за працівником при його переведенні на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі або організації, а також переведенні на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість зберігалася сума індексації, але тільки за умови, якщо збільшення заробітної плати є меншим від суми індексації за відповідний місяць; в іншому випадку місяць збільшення заробітної плати стає новим базовим; після 01.12.2015 - для новоприйнятих та переведених працівників обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник тобто після прийняття на службу або переміщення по службі має визначатися новий базовий місяць для обрахування індексації після підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.
Відповідач зазначає, що вимога щодо зобов'язання відповідача при розрахунку індексації за період з 25.05.2017 по 02.08.2018 застосувати січень 2008 року як базовий безпідставне, оскільки до 15.12.2015 діяв інший механізм визначення та обрахунку індексації (базовий місяць змінювався у разі будь яких змін у грошовому забезпеченні), і остання зміна базового місяця відбулась в грудня 2015 у зв'язку із змінами у грошовому забезпеченні.
Місяць березень 2018 року, в якому відбулось підвищення посадового окладу позивача, та відповідно і інших складових грошового забезпечення, є базовим для обчислення індексу споживчих цін, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з наступного місяця, тобто з квітня 2018 року.
На думку відповідача підстави для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з березня 2018 року по серпень 2018 року у відповідача відсутні, оскільки індексацію грошового забезпечення необхідно проводити з грудня 2018 року (оскільки в саме в цьому місяці показник індексу споживчих цін перевищив поріг індексації), а позивач звільнений в серпні 2018.
Оскільки нарахування та виплата індексації грошового забезпечення відбувається в одному розрахунковому періоді (без створення заборгованості та затримки на один і більше календарних місяців), підстави для нарахування і виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у відповідача відсутні.
Станом на день подання позову відповідач не має можливості надати довідку про грошове забезпечення за останні два місяця, оскільки у зв'язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України документи терміново були вивезені до Галузевого Державного архіву. Відповідачем зроблений відповідний запит з метою отримання картки грошового забезпечення за 2018 рік, з якої буде розрахований середньоденний заробіток позивача та наданий до суду. Сукупна кількість календарних днів за період з 02.08.2018 по 10.02.2022 (за вимогою позивача) (включно) становить 1288 календарних днів. Не виплачена індексація грошового забезпечення складає 314,27 грн, що є явно не співмірним з розміром середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні.
Отже, враховуючи обставини справи, на думку відповідача, суд має застосувати критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, з огляду на співмірність можливого розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника при обрахунку середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні.
На підставі викладеного відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Враховуючи дистанційний режим роботи суду в період воєнного стану та відсутність клопотань сторін про призначення справи до розгляду в судовому засіданні, з метою дотримання безпеки учасників процесу та працівників апарату суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними матеріалами справи в електронній формі за відсутності учасників справи та відсутності необхідності в допиті свідків та експерту відповідно до вимог частини 9 статті 205 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-77,90 Кодексу адміністративного судочинства України(далі -КАС України), суд встановив такі обставини справи.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , є учасником бойових дій, що підтверджується копіями документів, а саме: паспорта громадянина України № НОМЕР_5 , виданого Новоайдарським районним відділом Управління Державної міграційної служби України в Луганській області 23.07.2020 та посвідчення серія НОМЕР_6 від 13.09.2017.
Відповідно до витягу із наказу від 25.05.2017 №294 ос начальника Луганського прикордонного загону прийнято з 25.05.2017 на військову службу солдата в запасі ОСОБА_1 , молодшим інспектором прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » IV категорії (тип Б) прикордонної комендатури « ІНФОРМАЦІЯ_5 », ВОС 108979Р, 3 тарифний розряд, який прибув з Окремого регіонального центру комплектування (з місцем дислокації м. Старобільськ) Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України.
Згідно з витягом з наказу від 02.08.2018 №137-ос начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України припинено (розірвано) контракт, звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення за підпунктом «д» (через службову невідповідальність) п.2 ч.5 ст.26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» у запас молодшого сержанта ОСОБА_1 .
Тобто позивач проходив військову службу в установі відповідача з 25.05.2017 по 02.08.2018, і 02.08.2018 - останній день служби й останній день нарахування грошового забезпечення, остаточний розрахунок позивача при звільненні мав бути здійснений з 03.08.2018.
15.11.2021 позивач звернувся до 3 прикордонного загону імені Героя України Євгенія Пікуса з вимогою виплати індексації грошового забезпечення.
Відповідачем на заяву позивача листом №11/16726 від 29.11.2021 надана відповідь щодо підстав не здійснення нарахування індексації та довідка про доходи за період з 25.05.2017 по 02.08.2018.
Копії зазначених документів додані до позову.
Відповідно до довідки від 17.01.2023, копія якої надана до відзиву, позивачу з травня по жовтень 2017 року індексація не нараховувалась, у період з 01.11.2017 по 28.02.2018 нарахована з базовим місяцем травень 2017 року. Документів, що підтверджують факт виплати нарахованих сум індексації позивачу, відповідач суду не надав, зазначив, що вони будуть виплачені після отримання фінансування.
Відповідач визнав у відзиві і факт звернення позивача з вказаною заявою, і факт надання відповіді про відсутність підстав для виплати індексації позивачу, які зазначені у відповіді на цю заяву.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, суд керується такими вимогами чинного законодавства.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно із частиною першою статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. У зв'язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно із статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05 жовтня 2000 року №2017-III (далі - Закон №2017-III) законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Статтею 19 Закону № 2017-III передбачено, що державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців є Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"(в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2011-XII).
Так, частинами першою - четвертою статті 9 Закону № 2011-XII встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону №2011-XII).
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 №1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення" (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1282-ХІІ).
Статтею 2 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до статей 4,6 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078).
Згідно з п.1-1 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (у 2016 році - 103 відсотка).
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Відповідно до п. 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
За змістом п. 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.
Відповідно до п. 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.
Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці.
Згідно з пунктом 10-2 Порядку № 1078 для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.
Пунктом 14 Порядку № 1078 визначено, що роз'яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики.
Суд звертає увагу, що відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
В кошторисі доходів і видатків бюджетної установи, організації індексація заробітної плати відображається в складі витрат на виплату заробітної плати, а не є самостійною витратою.
Тобто, сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
Індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов'язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.
Крім того, слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі Кечко проти України (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Отже, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №825/874/17.
Відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів того, що у бюджеті відповідного рівня, з якого фінансується військова частина НОМЕР_1 , відсутні кошти на індексацію грошового забезпечення.
Як вже зазначалось, обов'язок здійснення індексації грошових коштів (грошового забезпечення) населення визначений Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Законом України "Про індексацію грошових доходів населення". В свою чергу, роз'яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України мають лише рекомендаційний характер, а тому не можуть бути підставою для не нарахування та невиплати позивачу індексації за період в спірний період.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність відповідача, що виявилася в не нарахуванні та невиплаті індексації грошового забезпечення позивачу в період його служби.
Що стосується визначення базового місяця для нарахування індексації, то з цього приводу суд дійшов таких висновків.
Відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
У разі підвищення грошових доходів населення випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції під час визначення розміру підвищення грошових доходів у зв'язку з індексацією враховується рівень такого підвищення.
Нарахування сум індексації або проведення чергового підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, на підставі якого нарахована сума індексації перевищить розмір підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом.
Отже, місяць підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру, є базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05 лютого 2020 року в справі № 825/565/17, від 23 вересня 2020 року в справі № 620/3282/18.
Верховний Суд в постанові від 23 квітня 2020 року у справі № 816/1728/16 за результатом аналізу п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, також зазначив: «Таким чином, фіксована сума індексації виплачується до наступного підвищення тарифної ставки (окладу), при якому сума збільшення заробітної плати перевищить фіксовану суму індексації».
Відповідно до абзацу 3 пункту 101 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, в редакції, яка була чинною до грудня 2015 року, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснюється з місяця прийняття працівника на роботу.
Отже обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення до грудня 2015 року проводилося з місяця прийняття військовослужбовця на службу.
01 грудня 2015 року вказану норму виключено, і з цього часу застосовуються загальні положення Порядку, в тому числі пункт 102 Порядку в редакції постанови Кабінету Міністрів від 09 грудня 2015 року № 1013.
Згідно з пунктом 14 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, роз'яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики.
Міністерство соціальної політики України в листі від 28 квітня 2016 року № 201/10/1.37-16 надало роз'яснення щодо індексації заробітної плати, яке полягає в наступному: «Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації, починаючи з грудня 2015 року, здійснюється не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.».
Мінсоцполітики в листі від 23 червня 2020 року № 76/0/214-20 надало роз'яснення: «Починаючи з грудня 2015 року до чергового підвищення посадових окладів згідно із рішенням Уряду обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації мало здійснюватись з місяця наступного за місяцем підвищення посадового окладу за посадою, яку займає військовослужбовець, а саме з лютого 2008 року».
Верховний Суд в постанові від 22 липня 2020 року в справі № 400/3017/19 (щодо періоду після з 01 грудня 2015 року) зазначив, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100%, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції. При цьому Суд погодився, що зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації.
Відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів наказано вжити заходів для підвищення з 1 грудня 2015 р. розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов'язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 р., з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 р. перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року.
01 січня 2008 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», якою були встановлені підвищені посадові оклади військовослужбовців, які визначені додатком №1 до цієї Постанови. Вказана постанова втратила чинність 01 березня 2018 року.
01 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу, а також нові схеми тарифних розрядів та тарифних коефіцієнтів. Згідно з вказаною Постановою відбулося наступне підвищення посадових окладів військовослужбовців.
Отже, січень 2008 року є місяцем підвищення тарифних ставок (посадових окладів), а тому, відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, січень 2008 року - є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року.
Таким чином, нарахування позивачу індексації його грошового забезпечення щодо спірного періоду з 25.05.2017 по 28.02.2018 повинно проводитися із застосуванням базового місяця - січня 2008 року.
При цьому індексація повинна проводитися з урахуванням абзаців 4 та 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.
Тому суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для нарахування та виплати позивачу сум індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 02.08.2018, оскільки з 01.03.2018 були підвищені посадові оклади військовослужбовців, тобто «березень 2018» став новим базовим місяцем для розрахунку сум індексації грошових доходів населення. Проте індекс споживчих цін перевищив поріг індексації лише в грудні 2018 (що є загальновідомим фактом із загальнодоступних джерел в мережі інтернет, наприклад, https://services.dtkt.ua/calculators/salary), отже право на нарахування сум індексації за новий період в громадян виникло лише в грудні 2018. Отже, не нараховуючи індексації грошового забезпечення військовослужбовцям в період з 01.03.2018 по 02.08.2018, відповідач діяв правомірно.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність відповідача, що виявилася в не нарахуванні та невиплаті індексації грошового забезпечення позивачу за період з 25.05.2017 по 28.02.2018 з базовим місяцем «березень 2008 року».
В задоволенні позовних вимог за період з 01.03.2018 по 28.02.2018 слід відмовити за необґрунтованістю.
Суд зазначає, що оскільки позивача з військової служби звільнено за наказом відповідача, то саме він мав здійснити всі необхідні дії для проведення остаточного розрахунку з позивачем та виплату всіх належних при звільненні сум за весь період військової служби, тому саме він є належним відповідачем у справі.
Оскільки право на індексацію грошового забезпечення позивача порушено, тому воно підлягає відновленню в судовому порядку.
Щодо позовних вимог про зобов'язання нарахувати і виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, суд дійшов таких висновків.
Питання, пов'язані із здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ).
Згідно зі статтями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення), в тому числі сума індексації грошових доходів громадян, та інші.
Відповідно до статті 3 Закону № 2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Наведене дає підстави для висновку, що дія зазначеного Закону поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності й господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), і стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України та які (відповідні доходи) не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів.
Пункти 1, 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 відтворюють положення Закону № 2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Використане у ст. 3 Закону № 2050 та п. 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Водночас, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст. 1-3 Закону № 2050, окремих положень Порядку свідчать про те, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені.
Аналогічні правові висновки Верховного Суду, викладені в Постанові від 18.07.2018 року у справі № 185/515/16-а, які, в силу ч.5 ст. 242 КАС України мають бути враховані судом при винесенні рішення по суті.
Судом встановлено той факт, що відповідач своєчасно не нарахував та не виплатив суму індексації доходів позивачу в належному розмірі відповідно до вимог чинного законодавства, чим порушив його майнові права та інтереси, які підлягають охороні в силу вимог пункту 1 Протоколу 1 до Європейської конвенції з прав людини. Отже позивач, який мав правомірні очікування отримати в повному обсязі грошове забезпечення разом з сумами індексації в належному розмірі, фактично зможе їх отримати лише на виконання рішення суду. Тому суд визнає порушеними і правомірні очікування позивача на своєчасне отримання належних йому сум, що також має бути відновлено відповідачем шляхом нарахування компенсації несвоєчасної виплати цих доходів одночасно разом з виплатою самих недоплачених сум індексації за спірний період. Внаслідок цього суд дійшов висновку, що в даному випадку компенсація є складовою ефективного способу відновлення порушених прав позивача на своєчасне і в повному обсязі отримання доходу за спірний період військової служби. Тому позовні вимоги в частині нарахування компенсації на невиплачені позивачу суми індексації грошового забезпечення слід задовольнити.
Щодо позовних вимог про зобов'язання нарахувати та виплатити середній заробіток за весь час затримки виплати індексації, суд дійшов таких висновків.
Статтею 43 Конституції України проголошено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення № 1153/2008), яке визначає порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулює питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі.
Відповідно до п. 242 Положення №1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
У даному випадку, мало місце виключення позивача зі списку особового складу без проведення остаточного розрахунку, а саме: без виплати індексації грошового забезпечення.
При цьому суд враховує правові висновки Верховного Суду (зокрема, які викладені у постанові від 06.08.2020 у справі № 813/851/16), відповідно до яких суд, що приймає рішення про стягнення на користь особи суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, має вказати не лише період, а і конкретну суму, яка підлягає стягненню.
Згідно з вимогами ч.1 ст.117 КЗпП України в редакції Закону № 2352-ІХ у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Відповідно до вимог ч.2 ст. ст.117 КЗпП України в редакції Закону № 2352-ІХ при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц були встановлені критерії співмірності розрахунку розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Обґрунтовуючи необхідність застосування таких критеріїв Велика Палата Верховного суду в пунктах 69-72 зазначеної постанови вказала, що КЗпП України покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність. Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв'язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя. Однак, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця. Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.
Так в пункті 91 цієї постанови зазначено, що зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, суду необхідно враховувати:
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
В пункті 86 зазначеної постанови Велика Палата вказує, що звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.
Згідно з пунктом 90 постанови мета відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, полягає у компенсації працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, і які розумно можна було б передбачити.
В пункті 92 вказаної постанови визначено, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
Для проведення розрахунків належної до стягнення суми суд має встановити розмір недоплаченої суми та визначити істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника. Водночас, у матеріалах справи відсутні розрахунки суми невиплаченої індексації грошового забезпечення, компенсації, а також довідки про розмір грошового забезпечення позивача у спірний період, а також відомості про розмір нарахування всіх сум при звільненні позивачу. Зазначені обставини унеможливлюють визначення належного розміру суми середнього заробітку, який слід стягнути на користь позивача, з урахуванням зазначених критерії Великої Палати Верховного Суду. Після отримання цих сум за рішенням суду позивач матиме можливість звернутися до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку з ним при звільненні.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні є передчасними, оскільки належний розмір компенсації позивачу майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення відповідачем з ним розрахунку можливо буде встановити лише після фактичного здійснення такого розрахунку з позивачем, з урахуванням розміру всіх виплачених сум, належних йому при звільненні, та розміру середнього заробітку позивача за два останні повні місяці його роботи перед звільненням (липень, червень 2018 року).
Крім того, документи про розмір виплачених при звільненні позивача сум та розмір його середнього заробітку за два останні повні місяці його роботи перед звільненням не були надані відповідачем до матеріалів справи.
Тому в задоволенні позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку суд відмовляє у зв'язку з їх передчасністю.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи те, що за спірний період відповідачем не проведено та не виплачено у повному обсязі індексацію грошового забезпечення, з урахуванням компенсації несвоєчасної виплати сум доходів, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є:
- визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати з 03.08.2018 позивачу у зв'язку зі звільненням з військової служби індексації грошового забезпечення за період з 25.07.2017 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року відповідно до абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2018 року № 1078;
- зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 25.07.2017 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця - січень 2008 року відповідно до абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2018 року № 1078, а також з одночасним нарахуванням та виплатою сум компенсації, передбаченої Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ.
В задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
На підставі викладеного позовні вимоги слід задовольнити частково.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статті 5 пункту 13 Закону України «Про судовий збір», то питання щодо розподілу цих судових витрат судом не вирішується.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 250, 255, 262, 263, 291, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_7, місцезнаходження: АДРЕСА_2) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) щодо невиплати з 03.08.2018 ОСОБА_1 у зв'язку зі звільненням з військової служби індексації грошового забезпечення за період з 25.07.2017 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року відповідно до абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2018 року № 1078.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 25.07.2017 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця - січень 2008 року відповідно до абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2018 року № 1078, а також з одночасним нарахуванням та виплатою сум компенсації, передбаченої Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.С. Шембелян