про залишення позовної заяви без руху
08 березня 2023 року справа № 320/5078/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Кушнова А.О., розглянувши позовну заяву Апарату Верховної Ради України до Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся Апарат Верховної Ради України до Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому позивач просить суд:
- поновити строк на подання позовної заяви про визнання протиправною та скасування постанови від 30.12.2022 про відкриття виконавчого провадження №70628513 за виконавчим листом №640/8849/21, виданим Окружним адміністративним судом м. Києва 20.10.2022;
- визнати протиправною та скасувати постанову 30.12.2022 про відкриття виконавчого провадження №70628513 за виконавчим листом №640/8849/21, виданим Окружним адміністративним судом м. Києва 20.10.2022.
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Наданий адміністративний позов не відповідає вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на таке.
Відповідно до частини 2 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно з наказом ДП «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» від 01.07.2020 р. № 144 з 1 вересня 2021 року набрав чинності Національний стандарт ДСТУ 4163:2020 «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів».
Згідно з п.4 Національного стандарту ДСТУ 4163:2020 «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів» до складу реквізитів документа входить підпис.
Отже, підпис як обов'язковий реквізит службового документа за наявності всіх інших обов'язкових реквізитів надає документу юридичної сили і свідчить про відповідальність особи за його зміст.
Згідно з абзацом першим підпункту 11 пункту 161 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України (в редакції Закону України від 02.06.2016 № 1401-VIII “Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)” представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 Конституції України виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції з 1 січня 2019 року.
Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року (абзац другий підпункту 11 пункту 161 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України).
Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню (абзац третій підпункту 11 пункту 161 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України).
Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 131-2 Конституції України (в редакції Закону України від 02.06.2016 № 1401-VIII “Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)” виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.
Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Закон України від 02.06.2016 № 1401-VIII “Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)” набрав чинності 30.09.2016.
Статтею 8 Конституції України встановлено, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Отже, із системного аналізу наведених положень законодавства випливає, що представництво органів державної влади в адміністративному процесі має здійснюватися адвокатом з 1 січня 2020 року у справах, провадження у яких відкрито після 30 вересня 2016 року.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: довіреністю фізичної або юридичної особи.
Згідно з частиною восьмою статті 59 КАС у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.
Представництво за своєю природою - це організаційне правовідношення, змістом якого є повноваження однієї особи (представника) діяти від імені, в інтересах іншої особи, яке виникає з договору, закону, акта органу публічної влади. Крім того, представництвом є діяльність представника, спрямована на реалізацію наданих йому повноважень. Змістом відносин представництва є повноваження, без яких останнє не може існувати. Як повноваження розуміють систему двох суб'єктивних прав представника, одне з яких є абсолютним, інше - відносним. Абсолютне право представника містить у собі можливість вчинення певних дій від імені та в інтересах особи, а відносне право полягає у тому, що представник вправі розраховувати на те, що всі юридичні наслідки, створені його діями, виникнуть лише для особи, яку він представляє, а не для самого представника.
Визначення довіреності міститься у частині третій статті 244 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), за якою довіреність - це письмовий документ, що видається довірителем представнику для засвідчення його повноважень перед третіми особами в процесі здійснення представництва.
Специфіка представництва за довіреністю в адміністративному судочинстві зумовлена його публічно-правовим та офіційним характером і визначена відповідними нормами КАС.
Відповідно до частини першої статті 55 КАС сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Так, при дослідженні позовної заяви Апарату Верховної Ради України судом встановлено, що вказана позовна заява підписана представником Верховної Ради України - старшим консультантом Відділу зв'язків з органами правосуддя Апарату Верховної Ради України Т.В. Романюком.
В якості доказу на підтвердження повноважень представника Верховної Ради України - старшого консультанта Відділу зв'язків з органами правосуддя Апарату Верховної Ради України Т.В. Романюка на підписання зазначеної позовної заяви в порядку самопредставництва суб'єкта владних повноважень додано:
- копію розпорядження Першого заступника керівника Апарату Верховної Ради України від 02.03.2016 №379-к про призначення ОСОБА_1 на посаду старшого консультанта Відділу зв'язків з органами правосуддя Апарату Верховної Ради України;
- копію Додатку 2 до Порядку внесення Голові Верховної Ради України та Керівнику Апарату Верховної Ради України пропозиції щодо визначення працівників Відділу зв'язків з органами правосуддя Апарату Верховної Ради України, уповноважених брати участь у справах в судах України у порядку самопредставництва Верховної Ради України, Голови Верховної Ради України, Апарату Верховної Ради України, Керівника Апарату Верховної Ради України, без окремого доручення відповідно до процесуального закону, Затвердженого Розпорядженням Голови Верховної Ради від 10.02.2021 (затверджено Керівником Аапарату Верховної Ради України В.В. Штучним 23.12.2022), відповідно до якого старший консультант Романюк Тарас Володимирович уповноважений у 2023 році брати участь у судових справах в порядку самопредставництва відповідно до процесуального закону в інтересах Апарату Верховної Ради України та Керівника Апарату Верховної Ради України;
- копію Положення про Відділ зв'язків з органами правосуддя Апарату Верховної Ради України разом із розпорядженням Голови Верховної Ради України від 12.06.2020 №397-к "Про затвердження Положення про Відділ зв'язків з органами правосуддя Апарату Верховної Ради України";
- копію розпорядження Голови Верховної Ради України від 24.12.2021 №1271-к "Про внесення змін до деяких положень про структурні підрозділи Апарату Верховної Ради України та додаток до нього про зміни до деяких положень про структурні підрозділи Апарату Верховної Ради України;
- копію Положення про Апарат Верховної Ради України разом із розпорядженням Голови Верховної Ради України від 25.08.2011 №769 "Про затвердження Положення про Апарат Верховної Ради України".
Пунктом 11 розділу XV “Перехідні положення” Конституції України врегульовані саме питання представництва. Про “самопредставництво” в Конституції України не йдеться, воно передбачено лише відповідними положеннями процесуальних кодексів.
За загальним правилом, підтримуваним у теорії права, самопредставництво юридичної особи це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення. Принаймні, таке розуміння цих правовідносин закладене у частині 10 статті 39 Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю” від 6 лютого 2018 року № 2275-VIII. Таке ж визначення означеного поняття було відображено у попередній редакції статті 55 КАС України.
Разом з тим, змінами, внесеними до КАС України Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення” від 18 грудня 2019 року № 390-IX розширено випадки самопредставництва юридичної особи, суб'єкта владних повноважень і визначено, що “юридична особа незалежно від порядку її створення, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені” та визначено вичерпний перелік документів, що можуть підтвердити відповідні повноваження: “відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту)” (ч. 3 ст. 55 КАС України у чинній редакції). Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника (частина 4 цієї статті).
З аналізу змісту цієї норми закону вбачається, що допуск особи до участі у справі та визнання належно вчиненими будь-яких інших з переліку передбачених статтею 44 КАС України процесуальних прав можливий за умови сукупної наявності обох цих умов.
Отже, для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб'єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності).
Поряд з тим, залишаються чинними і такими, що підлягають обов'язковому виконанню, приписи ЦК України та Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань” від 15 травня 2003 року № 755-IV (далі Закон № 755-IV) з наступними змінами та доповненнями.
Так, держава може створювати юридичні особи публічного права (державні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом (ч.2 ст.167 ЦК України). До юридичних осіб публічного права, що створені державою, слід віднести й органи влади та управління: Верховну Раду України, КМУ, міністерства, відомства, державні комітети, інспекції, і т і.
Частиною першою статті 82 ЦК України визначено, що на юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах поширюються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини першої статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації ( ч.4 ст.87 ЦК України).
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації, регулюються, окрім ЦК України, спеціальним Законом № 755-IV.
Загальні засади державної реєстрації, а також її основні принципи визначені в статті 4 вказаного Закону. До них, зокрема, належать обов'язковість та публічність державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі.
З метою забезпечення державних органів достовірною інформацією створено Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі Єдиний державний реєстр, Реєстр) (ч.1 ст. 7 Закону № 755-IV) .
Обов'язковому відображенню (реєстрації) в Єдиному державному реєстрі, серед інших перелічених у цій статті відомостей, належать: відомості щодо керівників державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб та осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта, дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи (ч.3 ст.9 Закону).
При цьому, відповідно до пункту другого частини першої статті першої цього Закону Витяг з Єдиного державного реєстру (далі Витяг) містить відомості, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі.
Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, закріплений статтею 10 Закону № 755-IV, яка, зокрема, визначає, що внесені до Реєстру документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі. Якщо ж відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі.
Отже, відсутність відповідного запису у реєстрі є належним і достатнім (достовірним) підтвердженням відсутності таких відомостей (інформації) для будь-якого державного органу, яким є і суд.
Аналогічної правової позиції притримується Верховний Суд в ухвалах від 21.01.2020 у справі №2140/1691/18, від 21.01.2020 у справі №640/10332/19, від 23.01.2020 у справі №340/2216/19, від 24.01.2020 у справі №440/525/19, від 10.02.2020 у справі №420/1462/19, від 03.02.2020 у справі №160/6823/19, від 22.04.2020 у справі №640/1907/19, від 23.04.2020 у справі №560/3470/19 від 18.08.2020 у справі № 300/2412/19, від 17.09.2020 у справі № 300/2412/19, від 03.02.2021 у справі №300/1233/19, від 25.06.2021 у справі № 320/4514/20, від 16.02.2022 у справі №140/2474/20.
При цьому, Верховний Суд в ухвалах від 21.01.2020 у справі №2140/1691/18 та від 10.02.2020 у справі №420/1462/19 відзначив, що у сфері державної реєстрації діє принцип мовчазної згоди, згідно з яким державний реєстратор набуває право на проведення державної реєстрації та інших реєстраційних дій навіть без одержання від державних органів у порядку та випадках, визначених цим Законом, відповідних документів (крім судових рішень та виконавчих документів) або відомостей, за умови, що відповідні державні органи у встановлений цим Законом строк не направили до державного реєстратора такі документи або відомості.
Згідно з пунктом 15 розділу ІІ Положення про Апарат Верховної Ради України, затвердженого розпорядженням Голови Верховної Ради України від 25.08.2011 №769 "Про затвердження Положення про Апарат Верховної Ради України" у сфері правового і наукового забезпечення діяльності Верховної Ради України Апарат Верховної Ради України забезпечує підготовку Відділом зв'язків з органами правосуддя Апарату Верховної Ради України процесуальних документів та його участь у справах в судах України у порядку самопредставництва Верховної Ради України, Голови Верховної Ради України, Апарату Верховної Ради України, Керівника Апарату Верховної Ради України, без окремого доручення у відповідності до процесуального закону, з метою захисту їх інтересів.
Відповідно до підпункту 2 пункту 6 розділу ІІ Положення про Відділ зв'язків з органами правосуддя Апарату Верховної Ради України, затвердженого розпорядженням Голови Верховної Ради України від 12.06.2020 №397-к "Про затвердження Положення про Відділ зв'язків з органами правосуддя Апарату Верховної Ради України" до основних завдань Відділу зв'язків з органами правосуддя Апарату Верховної Ради України віднесено забезпечення підготовки процесуальних документів та участі у справах в судах України у порядку самопредставництва відповідно до процесуального закону з метою захисту інтересів Верховної Ради України, Голови Верховної Ради України, Апарату Верховної Ради України, Керівника Апарату Верховної Ради України, зокрема:
за дорученням Голови Верховної Ради України у справах про дострокове припинення повноважень народного депутату України у разі невиконання ним вимог щодо несумісності;
за дорученням Голови Верховної Ради України та Керівника Апарату Верховної Ради України у спорах публічно-правового, майнового та немайнового характеру;
участь у судових провадженнях у сфері публічно-правових та приватно-правових відносин, в яких учасником судового процесу виступає Голова Верховної Ради України, Верховна Рада України, Апарат Верховної Ради України, Керівник Апарату Верховної Ради України, у порядку самопредставництва відповідно до процесуального закону.
Судом встановлено, що згідно з відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (доступні за посиланням https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch), керівником Управління справами Апарату Верховної Ради України (ідентифікаційний код 20064120) з 01.06.2022 вказаний ОСОБА_2 .
Відомості про особу, що підписала позовну заяву Т.В. Романюка в Єдиному державному реєстрі відсутні.
Крім того, суд зазначає, що надані суду копії Додатку 2 до Порядку внесення Голові Верховної Ради України та Керівнику Апарату Верховної Ради України пропозиції щодо визначення працівників Відділу зв'язків з органами правосуддя Апарату Верховної Ради України, уповноважених брати участь у справах в судах України у порядку самопредставництва Верховної Ради України, Голови Верховної Ради України, Апарату Верховної Ради України, Керівника Апарату Верховної Ради України, без окремого доручення відповідно до процесуального закону, Затвердженого Розпорядженням Голови Верховної Ради від 10.02.2021 (затверджено Керівником Апарату Верховної Ради України В.В. Штучним 23.12.2022); Положення про Апарат Верховної Ради України, затвердженого розпорядженням Голови Верховної Ради України від 25.08.2011 №769 "Про затвердження Положення про Апарат Верховної Ради України" та Положення про Відділ зв'язків з органами правосуддя Апарату Верховної Ради України, затвердженого розпорядженням Голови Верховної Ради України від 12.06.2020 №397-к "Про затвердження Положення про Відділ зв'язків з органами правосуддя Апарату Верховної Ради України", які визначають повноваження представника Апарату Верховної Ради України Романюка Тараса Володимировича діяти в порядку самопредставництва Верховної Ради України, за відсутності відомостей про таку особу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які підлягають обов'язковому відображенню в такому реєстрі, - позбавляють суд можливості допустити ОСОБА_1 до участі у цій справі як представника Апарату Верховної Ради України.
Таким чином, відповідачем не надано доказів належного уповноваження Романюка Тараса Володимировича на вчинення будь-яких процесуальних дій від імені Апарату Верховної Ради України у розумінні статті 59 КАС України, а саме у зв'язку з відсутністю відомостей про таку особу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які підлягають обов'язковому відображенню в такому реєстрі.
Отже, у порядку усунення недоліків позивачу необхідно надати документи на підтвердження повноважень Т.В. Романюка як представника Апарату Верховної Ради України (зокрема, витяг із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань із відображенням відомостей про ОСОБА_1 ).
Так, згідно з частинами першою та другою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовну заяву залишити без руху.
2. Протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви, а саме:
- надати докази належного уповноваження Т.В. Романюка на вчинення процесуальних дій від імені Апарату Верховної Ради України (зокрема, витяг із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань із відображенням відомостей ОСОБА_1 ).
3. Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
4. Копію ухвали надіслати позивачу (його представнику), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Кушнова А.О.