Рішення від 27.02.2023 по справі 320/11734/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2023 року м. Київ № 320/11734/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання Полуботкіна О.Ю.,

за участю представників сторін:

від позивача - Лайтаренко О.В.,

від відповідачів - Ковальчук Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Волинській області як відокремленого підрозділу

ДПС,

Державної податкової служби України

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі також позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Волинській області, як відокремленого підрозділу ДПС (далі також відповідач-1, ГУ ДПС у Волинській області) та Державної податкової служби України (далі також відповідач-2, ДПС України) в якому позивач, з урахуванням уточненого адміністративного позову, просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області, як відокремленого підрозділу ДПС № 0029902406 від 13.09.2022;

- визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової служби України № 16493/6/99-00-06-01-04-06 від 09.12.2022 про результати розгляду скарги.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення є таким, що підлягає скасуванню, оскільки відповідно до норм податкового законодавства вчинив всі необхідні дії для звільнення отриманого задекларованого доходу від оподаткування, натомість відповідачі допустили низку порушень, не врахували всі наявні документи та інформацію, що призвело до протиправного донарахування податкових податкових зобов'язань позивачу.

Позивач зазначив, що ним у встановленому порядку, згідно вимог чинного законодавства отримано легальний дохід в результаті ліквідації іноземної юридичної особи, єдиним акціонером якої був позивач. Положеннями податкового законодавства передбачено звільнення від оподаткування такого доходу, за умови дотримання вимог п. 14 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідних положень» ПК України.

На виконання вимог ПК України позивачем в установленому порядку було подано через електронний кабінет платника податків декларацію про майновий стан та доходи за 2021 рік, заяву про звільнення від оподаткування та інші документи, необхідні для застосування положень про звільнення від оподаткування цього доходу.

Відповідач-1 та відповідач-2 визнали факт подачі декларації про майновий стан та доходи за 2021 рік, проте заперечили факт надання інших документів, оскільки вони не були оформлені як додатки до податкової декларації.

За твердженням позивача, відповідачем-1 всупереч вимог податкового законодавства, було порушено порядок призначення та спосіб проведення перевірки, зокрема було проведено камеральну перевірку правильності та повноти податкових зобов'язань позивача, в той час, як чинний Податковий кодекс України передбачав для такого випадку проведення іншого виду перевірки, а саме - документальної перевірки. Порушення відповідачем порядку та способу проведення перевірки з поміж іншого, на думку позивача, є самостійною підставою для скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

На думку позивача, відповідачами не спростовано належними та допустимими доказами те, що позивач подав до податкового органу, крім податкової декларації, всі необхідні документи, визначені ПК України, натомість позивач на підтвердження факту подачі необхідного пакету документів надав низку доказів, які долучені до матеріалів позовної заяви.

Як зазначає позивач, надані позивачем документи достовірні та достатні для підтвердження правомірності відомостей, відображених позивачем у податковій декларації за 2021 рік та наявності підстав для звільнення від оподаткування відповідного доходу, отриманого позивачем в законний спосіб.

Крім цього, позивач звертав увагу суду на те, що відповідачем-1 викладено необґрунтовані твердження про те, що з одного боку, документи позивачем до декларації не подавались, з іншого боку, що подані документи, проаналізовані у відзиві, не є достатніми для звільнення позивача від оподаткування.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.12.2022 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено її розгляд здійснювати за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до розгляду та призначено підготовче засідання на 24.01.2023. Також суд витребував від сторін докази по справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.01.2023 суд задовольнив заяву представника Головного управління ДПС у Волинській області про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та призначив судове засідання у справі № 320/11734/22 в режимі відеоконференції на 24 січня 2023 року.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.01.2023 суд оголосив перерву в підготовчому засіданні до 30.01.2023.

Відповідач-1 позов не визнав та подав до суду відзив на позовну заяву в якому просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 . Зазначив, що на підставі п. 14 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідних положень» Податкового кодексу України для звільнення доходів від оподаткування обов'язковою умовою була подача документів, які не були подані.

За результати камеральної перевірки, оформленої Актом камеральної перевірки № 3151/03-20-24-06/ НОМЕР_1 від 17.08.2022 Головним управлінням ДПС у Волинській області встановлено, що позивачем не подано необхідних документів, зокрема заяви про звільнення від оподаткування та документів на підтвердження вартості отриманого доходу, в результаті прийнято податкове повідомлення-рішення № 0029902406 від 13.09.2022 та донараховані відповідні податкові зобов'язання та штрафні санкції.

Додатково, відповідач-1 зауважив, що необхідні документи позивачем не подавались та не оформлялись саме у формі додатків декларації про майновий стан та доходи за 2021 рік, в порядку, визначеному наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859.

Як зазначив відповідач-1, надані позивачем до податкового органу та суду документи не підтверджують в повному обсязі право позивача на звільнення від оподаткування доходу, отриманого в результаті ліквідації іноземної юридичної особи.

Позивач не погоджуючись з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позов, вказував додатково на те, що в основу спірного податкового повідомлення-рішення покладено результати акта камеральної перевірки з одними обставинами, натомість в суді відповідачами законність оскаржуваних рішень обґрунтовано іншими обставинами, які не були підставою прийняття спірного рішення. Натомість позивач надав всі необхідні документи та заяви для звільнення отриманого доходу від оподаткування згідно приписів Податкового кодексу України.

У підготовче засідання, призначене у справі на 30.01.2023 в режимі відеоконференції з'явилися уповноважені представники сторін.

Водночас, судом було встановлено, що на адресу суду надійшла заява відповідача-2 про закриття провадження у справі, в якій Державна податкова служба України просила суд закрити провадження в частині позовних вимог заявлених до ДПС України щодо визнання протиправним та скасування рішення за результатом розгляду скарги.

Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, дослідивши клопотання Державної податкової служби України про закриття провадження у справі, судом ухвалою від 30.01.2023 у задоволенні вказаного клопотання про закриття провадження у справі було відмовлено.

Протокольною ухвалою від 02.02.2023 судом закрите підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті заявлених позовних вимог на 27.02.2023.

У судове засідання, призначене у справі на 27.02.2023, з'явилися уповноважені представники сторін.

Присутній у судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та просив позов задовольнити, оскільки податкове повідомлення-рішення було прийнято з порушенням порядку проведення перевірок, норм чинного законодавства, без врахування всіх обставин справи та наявних у податкового органу матеріалів та документів.

Уповноважений представник відповідачів заперечував щодо задоволення позовних вимог та просив відмовити у задоволені позову, оскільки контролюючим органом у відповідності до приписів чинного законодавства було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення за результатами встановлено порушення законодавства позивачем. В частині оскарження рішення ДПС України про результати розгляду скарги заперечував, адже рішення за результатами адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення не породжує для платника податків наслідків, а тому не підлягає судовому захисту та оскарженню.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши усні пояснення їх представників, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Головним управлінням ДПС у Волинській області проведено камеральну перевірку з питань правомірності задекларованих доходів у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2021 рік ОСОБА_1 , за наслідком якої складено Акт від 17.08.2022 № 3151/03-20-24-06/ НОМЕР_1 (далі - Акт перевірки, том І, а.с.107-109).

Позивач ОСОБА_1 перебував на податковому обліку за місцем реєстрації у Головному управлінні ДПС у Миколаївській області. Камеральну перевірку з питання правомірності задекларованих позивачем доходів у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2021 рік проведено, та оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0029902406 від 13.09.2022 було прийнято відповідачем 1 - Головним управлінням ДПС у Волинській області, з огляду на закріплення виконання повноважень Головного управління ДПС у Миколаївській області, в умовах дії правового режиму воєнного стану, саме за ГУ ДПС у Волинській області на підставі наказу ДПС України від 28.03.2022 № 173 (зі змінами).

У висновках Акта перевірки, зазначено, що в порушення вимог пункту 179.7 статті 179 Податкового кодексу України та підпункту 1 пункту 14 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України занижено податок на доходи фізичних осіб у розмірі 47 710 937,70 грн., а саме: 2021 рік - 47 710 937,70 грн. (265 060 764,97 х 18%).

В Акті перевірки вказано, що подана позивачем декларація від 27.04.2021 про майновий стан та доходи за 2021 рік подана без надання наступних документів про звільнення від оподаткування зазначених доходів перекладені на державну мову та засвідчені належним чином відповідно до вимог чинного законодавства, а саме:

- заяву про звільнення доходів від оподаткування із зазначенням характеристики отриманого майна та ліквідованої (припиненої) іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи, а також документи, що містять відомості про вартість отриманого майна, відповідно до фінансової звітності іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи, складеної відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності, на дату прийняття рішення про розподіл майна у якості виплати доходу у зв'язку з ліквідацією (припиненням) іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи;

- документів, що підтверджують отримання доходів від номінального утримувача (номінального власника) у зв'язку з ліквідацією (припиненням) іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи.

На підставі Акта камеральної перевірки № 3151/03-20-24-06/2512509898 від 17.08.2022 Головним управлінням ДПС у Волинській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0029902406 від 13.09.2022, згідного якого на підставі п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, збільшено ОСОБА_1 суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» на 52 482 031,47 грн. (з яких, 47 710 937, 70 грн. - сума за податковими зобов'язаннями та 4 771 093,77 грн. - сума за штрафними санкціями), (далі - оскаржуване та/або спірне рішення, том І, а.с. 110-111).

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням позивач подав до Державної податкової служби України скаргу від 07.10.2022. Рішенням Державної податкової служби України № 16493/6/99-00-06-01-04-06 від 09.12.2022 скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення № 0029902406 від 13.09.2022 - без змін.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Волинській області№ 0029902406 від 13.09.2022, а також рішення ДПС України № 16493/6/99-00-06-01-04-06 від 09.12.2022 про результати розгляду скарги.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами суд враховує наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Відповідно до п. 14 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідних положень» ПК України, тимчасово до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку на доходи фізичних осіб за 2020-2021 податкові (звітні) періоди не включаються доходи у вигляді доходів у грошовій та/або іншій майновій формі, отримані внаслідок ліквідації (припинення) іноземної юридичної особи платником податків:

1) акціонером (учасником, партнером, пайовиком, засновником, контролюючою особою) іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи у разі дотримання усіх таких умов:

а) процедура ліквідації (припинення) іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи розпочата не раніше 1 січня 2020 року та завершена не пізніше 31 грудня 2021 року;

б) платник податків подав до контролюючого органу одночасно з податковою декларацією за відповідний податковий (звітний) рік складену в довільній формі заяву про звільнення таких доходів від оподаткування із зазначенням характеристик отриманого майна та ліквідованої (припиненої) іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи, а також документи, що містять відомості про вартість отриманого майна, відповідно до фінансової звітності іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи, складеної відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності, на дату прийняття рішення про розподіл майна у якості виплати доходу у зв'язку з ліквідацією (припиненням) іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи;

в) іноземну юридичну особу або іноземне утворення без статусу юридичної особи було створено на підставі правочину або закону іноземної держави (території) не пізніше 23 травня 2020 року або було зареєстровано не пізніше 23 травня 2020 року відповідно до законодавства іноземної держави (території) у випадку, якщо відповідно до законодавства такої іноземної держави (території), регуляторних вимог та/або документів, що регулюють діяльність (особистого закону) такої іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи, така особа (утворення) підлягає реєстрації у відповідній державі (території);

2) кінцевим бенефіціарним власником (контролером) від номінального утримувача (номінального власника)у розумінні пункту 103.3 статті 103 Податкового кодексу України за умови дотримання вимог підпунктів "а" - "в" підпункту 1 цього пункту. При цьому платник податків додатково до відомостей та документів, передбачених у підпункті "б" підпункту 1 цього пункту, зобов'язаний надати документи, що підтверджують отримання таких доходів від номінального утримувача (номінального власника) у зв'язку з ліквідацією (припиненням) іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи.

Щодо доходів у грошовій формі, отриманих внаслідок ліквідації (припинення) іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи платником податків - акціонером (учасником, партнером, пайовиком, засновником, контролюючою особою) іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи, проводяться всі заходи щодо встановлення джерел походження таких доходів відповідно до законодавства у сфері фінансового моніторингу.

З системного аналізу наведених вище норм вбачається, що положеннями діючого податкового законодавства України визначено випадки можливості невключення до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку на доходи фізичних осіб за 2020-2021 податкові (звітні) періоди доходів у грошовій та/або іншій майновій формі, отриманих внаслідок ліквідації (припинення) іноземної юридичної особи для двох окремих категорій осіб, а саме: акціонерів відповідної іноземної юридичної особи та кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) відповідної іноземної юридичної особи, якщо такий дохід отриманий ними від номінального утримувача (номінального власника) компанії.

Зокрема, акціонери іноземної юридичної особи, що ліквідована (припинена) мають право не включати до складу свого загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку на доходи фізичних осіб за 2020-2021 податкові (звітні) періоди, доходи у вигляді доходів у грошовій та/або іншій майновій формі, отримані внаслідок ліквідації (припинення) такої іноземної юридичної особи, в разі дотримання сукупності наступних умов:

- відповідна іноземна юридична особа була створена на підставі правочину або закону іноземної держави (території) або її було зареєстровано (якщо цього вимагає законодавство такої держави (території) не пізніше 23.05.2020;

- ліквідацію (припинення) відповідної іноземної юридичної особи розпочато не раніше 01.01.2020 та завершено не пізніше 31.12.2021;

- відповідним платником податків (акціонером іноземної юридичної особи, що ліквідована) подано до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2020/2021 рік;

- відповідним платником податків (акціонером іноземної юридичної особи, що ліквідована), одночасно із податковою декларацією про майновий стан і доходи за 2020/2021 рік подано до контролюючого органу складену у довільній формі заяву про звільнення таких доходів від оподаткування із зазначенням характеристик отриманого майна та ліквідованої (припиненої) іноземної юридичної особи;

- відповідним платником податків (акціонером іноземної юридичної особи, що ліквідована), одночасно із податковою декларацією про майновий стан і доходи за 2020/2021 рік подано до контролюючого органу документи, що містять відомості про вартість отриманого майна, відповідно до фінансової звітності іноземної юридичної особи, на дату прийняття рішення про розподіл майна у якості виплати доходу у зв'язку з ліквідацією (припиненням) іноземної юридичної особи.

Сукупний аналіз положень податкового законодавства свідчить про те, що інших умов (у тому числі, конкретного переліку додаткових документів), які би надавали можливість акціонерам іноземної юридичної особи, що ліквідована (припинена), не включати до складу свого загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку на доходи фізичних осіб за 2020-2021 податкові (звітні) періоди, доходи у вигляді доходів у грошовій та/або іншій майновій формі, отримані внаслідок ліквідації (припинення) такої іноземної юридичної особи не передбачено.

Для випадків ліквідації номінальної компанії передбачено додатково, що для кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) іноземної юридичної особи, що ліквідована, якщо відповідний дохід вони отримали від номінального утримувача (номінального власника) компанії, встановлено обов'язок додаткового надання (до наведених вище відомостей та документів) документів, що підтверджують отримання таких доходів від номінального утримувача (номінального власника) у зв'язку з ліквідацією іноземної юридичної особи.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

На виконання вказаних вище приписів податкового законодавства, позивачем було вчинено дії, спрямовані на декларування доходу, отриманого від ліквідації іноземної юридичної особи, з подальшим звільненням такого доходу від оподаткування.

Так, 27 квітня 2022 року ОСОБА_1 , як єдиним акціонером іноземної юридичної особи, що ліквідована (припинена), за допомогою електронного кабінету платника податків, подано до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2021 рік та низку додаткових документів, в порядку п. 14 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідних положень» Податкового кодексу України, в т.ч. складену в довільній формі заяву про звільнення таких доходів від оподаткування із зазначенням характеристик отриманого майна та ліквідованої (припиненої) іноземної юридичної особи, а також документи, що містять відомості про вартість отриманого майна, відповідно до фінансової звітності іноземної юридичної особи, складеної відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності, на дату прийняття рішення про розподіл майна у якості виплати доходу у зв'язку з ліквідацією (припиненням) іноземної юридичної особи. Крім цього, позивачем з власної ініціативи було подано до податкового органу низку документів, на підтвердження відомостей поданої податкової декларації.

Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що позивачем надано докази подачі відповідних документів за допомогою електронного кабінету платника податків.

Так, на підтвердження вказаного до матеріалів справи додано:

- належним чином завірена копія податкової декларації про майновий стан і доходи за 2021 рік від 27.04.2022, подана до ГУ ДПС Миколаївської області ОСОБА_1 (том І, а.с. 50-52);

- належним чином завірені копії квитанцій № 1 та № 2 від 27.04.2022 на підтвердження прийняття контролюючим органом податкової декларації про майновий стан і доходи за 2021 рік від 27.04.2022, поданої до ГУ ДПС Миколаївської області ОСОБА_1 (том І, а.с. 53-54);

- належним чином завірена копія заяви ОСОБА_1 від 27.04.2022 про застосування положень Податкового кодексу України щодо звільнення від оподаткування доходів, які підлягають отриманню внаслідок ліквідації (припинення іноземної юридичної особи) (том І, а.с. 55-57);

- належним чином завірена паперова копія електронного доказу - скріншоту з електронного кабінету платника податків ОСОБА_1 на підтвердження направлення на адресу ГУ ДПС у Миколаївській області електронного документу - файлу ЗАЯВА 1.pdf. (том І, а.с. 58);

- належним чином завірена копія рішення єдиного акціонера компанії «Greenheart Holdings Ltd», про розподіл ліквідаційної маси від 30.09.2021 (Decision on distribution of liquidation proceeds) (з проставленим апостилем у примірнику мовою оригіналу (англійською), а також у примірнику з перекладом на українську мову, вірність якого засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дубенко К.С. 26.04.2022, зареєстровано в реєстрі за № 503) (том І, а.с. 59-65);

- належним чином завірена копія листа аудитора Раді директорів та акціонеру компанії «Greenheart Holdings Ltd» від 23.12.2021 (Auditors Letter to the Board of Directorsand Shareholder) (з проставленим апостилем у примірнику мовою оригіналу (англійською), а також у примірнику з перекладом на українську мову, вірність якого засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дубенко К.С. 26.04.2022, зареєстровано в реєстрі за № 499) (том І, а.с. 66-70);

- належним чином завірена копія рішення єдиного акціонера компанії «Greenheart Holdings Ltd» про початок добровільної ліквідації компанії «Greenheart Holdings Ltd» (з проставленим апостилем у примірнику мовою оригіналу (англійською), а також у примірнику з перекладом на українську мову, вірність якого засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дубенко К.С. 26.04.2022, зареєстровано в реєстрі за № 501) (том І, а.с. 71-77);

- належним чином завірена копія свідоцтва про ліквідацію компанії «Greenheart Holdings Ltd» від 20.10.2021 (Certificate of dissolution) (з проставленим апостилем у примірнику мовою оригіналу (англійською), а також у примірнику з перекладом на українську мову, вірність якого засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дубенко К.С. 26.04.2022, зареєстровано в реєстрі за № 500) (том І, а.с. 78-82);

- належним чином завірена копія банківської виписки з рахунків компанії «Greenheart Holdings Ltd» відкритих в банківській установі «Julius Bar», станом на 29.09.2021 (том І, 83-94);

- належним чином завірена паперова копія електронного доказу - скріншоту з електронного кабінету платника податків ОСОБА_1 на підтвердження направлення на адресу ГУ ДПС у Миколаївській області електронного документу - файлу «Додаток 2.pdf» (том І, а.с. 95);

- належним чином завірена копія свідоцтва про реєстрацію компанії «Greenheart Holdings Ltd» (номер компанії: 1933461), від 03.01.2017 (Certificate of Incorporation) та свідоцтва про посади та повноваження компанії «Greenheart Holdings Ltd» від 19.07.2021 (Certificate of incumbency of Greenheart Holdings Ltd) (з проставленим апостилем у примірнику мовою оригіналу (англійською), а також у примірнику з перекладом на українську мову, вірність якого засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дубенко К.С. 26.04.2022, зареєстровано в реєстрі за № 502) (том І, а.с. 96-104);

- належним чином завірена паперова копія електронного доказу - скріншоту з електронного кабінету платника податків ОСОБА_1 на підтвердження направлення на адресу ГУ ДПС у Миколаївській області електронного документу - файлу «Додаток 1 - Свідоцтво про посади та повноваження.pdf» (том І, а.с. 105);

- належним чином завірена паперова копія електронного доказу - скріншоту з електронного кабінету платника податків ОСОБА_1 на підтвердження листування з ГУ ДПС у Миколаївській області 27.04.2022 (том І, а.с. 106);

Як вже було зазначено, у матеріалах справи наявна копія заяви про звільнення доходів від оподаткування від 27.04.2022, в якій вказано перелік обставин та перелік документів, якими зазначені обставини підтверджуються. Зі змісту цієї заяви вбачається, що вона була подана до податкового органу з додатками: свідоцтво про посади та повноваження від 19.07.2021, рішення єдиного акціонера про ліквідацію від 07.09.2021, свідоцтво про ліквідацію від 20.10.2021, лист аудитора від 23.12.2021, свідоцтво про реєстрацію від 03.01.2017, рішення про розподіл ліквідаційної маси, банківська виписка.

Вказані документи, свідчать про повне виконання ним вимог п. 14 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідних положень» Податкового кодексу України, які дозволяють не включати задекларований позивачем дохід, отриманий у грошовійформі, внаслідок ліквідації (припинення) іноземної юридичної особидо складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку на доходи фізичних осіб за 2021 податковий (звітний) період.

При цьому, суд звертає увагу на те, що проведення оцінки активів чи аудиту звітності компанії іноземної юридичної особи чи іноземного утворення без статусу юридичної особи, що ліквідується (припиняється), для цілей застосування вимог пункту 14 підрозділу 1 розділу XX Кодексу та пункту 170.13-1 статті 170 розділу IV Кодексу не передбачено.

Натомість податковий орган, за результатами камеральної перевірки, дійшов висновку про те, що позивачем було подано лише податкову декларацію за відповідний податковий (звітний) рік, проте нібито не було подано заяву про звільнення таких доходів від оподаткування (подача якої у довільній формі передбачена вимогами ПК України) із зазначенням характеристик отриманого майна та ліквідованої (припиненої) іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи, а також документи, що містять відомості про вартість отриманого майна, відповідно до фінансової звітності іноземної юридичної особи, що стало підставою для подальшого включення задекларованого позивачем доходу до річного оподатковуваного доходу платника податку на доходи фізичних осіб за 18% ставкою, та документи на підтвердження отримання доходів позивачем (передбачено для випадків отримання доходів від номінального власника на користь контролера).

На підтвердження правомірності спірного рішення відповідачем-1 вказано про те, що через електронний кабінет платника податків ОСОБА_1 подано до ГУ ДПС у Миколаївській області податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2021 рік (від 27.04.2021 № 9433161538). Згідно поданої Декларації платником задекларовано, зокрема, інші доходи (ряд. 10.10) у сумі 265 165 816,61 грн. (графа 3 ряд. 10.10 декларації). Крім того, самостійно визначено податкове зобов'язання з військового збору у розмірі 3 975 911,47 грн. (графа 7 ряд. 10.10 декларації). Проте, податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб із зазначеного доходу (графа 6 ряд. 10.10 декларації), самостійно не визначено.

При цьому, відповідачами в ході сулового розгляду не заперечувалось твердження позивача, що податкове зобов'язання з військового збору в сумі 3 975 911,47 грн. сплачено у повному розмірі до Державного бюджету України.

Відповідач-1, обґрунтовуючи правомірність оскаржуваного рішення та доводячи суду відсутність доданих до податкової декларації документів, вказує на те, що всі документи, що подавались з податковою декларацією, зокрема, заява про звільнення про оподаткування, документи про вартість отриманого майна повинні були бути оформлені саме як додатки до податкової декларації і не могли подаватись окремо.

Зокрема, відповідач-1 посилався на Форму податкової декларації про майновий стан і доходи та Інструкцію щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи, затв. наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859 (далі - Інструкція).

Розділом (II Інструкції) передбачено, зокрема:

- декларація складається з восьми розділів, що містять розрахунки окремих видів доходів (витрат) та сум нарахованого єдиного внеску;

- додатки є складовою частиною декларації і без декларації не є дійсними;

- додатки заповнюються та подаються виключно за наявності доходів (витрат), розрахунок яких міститься у цих додатках. У декларації та додатках зазначаються усі передбачені в них відомості (показники), крім випадків, прямо визначених у декларації та/або додатках. Якщо будь-який рядок декларації та/або додатка не заповнюється через відсутність інформації (операції, суми), у разі заповнення декларації в паперовій формі такий рядок прокреслюється, крім випадків, прямо визначених у декларації та/або додатках;

- достовірність даних декларації та додатків підтверджується підписом фізичної особи платника податку або особи, уповноваженої на заповнення декларації.

Проте, за позицією відповідача декларація (від 27.04.2021 № 9433161538) подана позивачем без відповідних відміток про наявність додатків до Декларації, в результаті чого, контролюючим органом збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 47 710 937,70 грн. Відповідно до пункту 123.1 ст.123 ПК України застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 10 відсотків податкового зобов'язання, що становить 4 771 093,77 тис. грн.

Зокрема, п. п. 1-2 розділу ІІ вказаної вище Інструкції № 859 передбачено, що декларація складається з восьми розділів, які подаються на одному двосторонньому аркуші формату A4, та семи додатків до неї, які подаються на одно-, двосторонніх аркушах формату A4, що містять розрахунки окремих видів доходів (витрат) та сум нарахованого єдиного внеску.

Додатки є складовою частиною декларації і без декларації не є дійсними. Додатки заповнюються та подаються виключно за наявності доходів (витрат), розрахунок яких міститься у цих додатках.

При цьому, позивач не заперечува факту, що подані до податкової декларації за 2021 рік, заява про звільнення від оподаткування та інші додані документи - не були оформлені як додатки декларації згідно Інструкції № 859, а подані окремими додатковими документами, та направлені через електронний кабінет платника податків файлами, оскільки виключний перелік всіх можливих додатків до декларації та їх форма, затв. Наказом Мінфіну № 859, і не передбачає можливості подавати документи, що були подані позивачем.

Зокрема, в додатками до декларації згідно Наказу Мінфіну № 859 можуть бути виключно такі документи:

- додаток Ф1 «Розрахунок податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих від операцій з інвестиційними активами»

- додаток Ф2 «Розрахунок податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою»

- додаток Ф3 «Розрахунок суми податку, на яку зменшуються податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у зв'язку з використанням права на податкову знижку»

- додаток Ф 4 до деклараціях «Розрахунок податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, оподатковуваних доходів від продажу протягом звітного (податкового) року об'єктів нерухомого та/або рухомого майна»

- додаток ЄСВ1 до декларації «Розрахунок сум нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску»

- додаток ЄСВ2 до декларації «Розрахунок сум добровільних внесків, передбачених договором про добровільну участь, які підлягають сплаті»

- додаток ЄСВ3 до декларації «Розрахунок збільшення або зменшення сум зобов'язань з єдиного внеску за результатами проведеної документальної перевірки».

Вказаний перелік додатків до податкової декларації є вичерпним та не містить можливості подачі документів, обов'язковість подання яких передбачена п. 14 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідних положень» Податкового кодексу України.

Отже, суд вважає помилковим висновок відповідача-1 про те, що додані позивачем документи, передбачені п. 14 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідних положень» ПК України повинні були подаватись та оформлятись саме як додатки податкової декларації, в порядку Наказу Мінфіну № 859, оскільки зміст цього наказу та затверджена форма декларації і форма її додатків унеможливлюють такі дії.

Відповідно до п. 49.1 ст. 49 ПК України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно із п.п. 49.18.4. п. 49.18 ст. 49 ПК України, для платників податку на доходи фізичних осіб, у тому числі самозайнятих осіб, базовим звітним (податковим) періодом є календарний рік, податкові декларації за який подаються до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV ПК України.

Отже, затверджені зазначеним вище наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859 додатки до податкової декларації про майновий стан і доходи не є тими додатками в розумінні п.п. б п.п. 1 п. 14 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідних положень» Податкового кодексу України, які би надавав можливість платнику податків (акціонеру ліквідованої іноземної юридичної особи), одночасно із поданням до контролюючого органу відповідної податкової декларації подати заяву про звільнення доходів отриманих від ліквідації такої іноземної юридичної особи та документи, що містять відомості про вартість отриманого майна, відповідно до фінансової звітності, саме у якості складової частини такої декларації.

За таких обставин, подання відповідних документів одночасно із податковою декларацією про майновий стан і доходи вимагає вчинення від платника податків окремих додаткових дій, в залежності від способу їх подання (особисто, поштою, в електронній формі).

Відповідачами не заперечувалось, що 27.04.2022 ОСОБА_1 , за допомогою електронного кабінету платника податків подано до контролюючого органу, в якому останній перебуває на обліку - Головне управління ДПС у Миколаївській області, Державна податкова інспекцій у м. Миколаєві податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2021 рік.

У рядку 10.10 «Інші доходи» вказаної податкової декларації Позивачем самостійно відображено доходи у сумі 265 165 816, 61 грн., з яких 265 060 764,97 грн. складає дохід у грошовій формі, отриманий ОСОБА_1 у 2021 році саме внаслідок ліквідації (припинення) іноземної юридичної особи - компанії «Greenheart Holdings Ltd».

Разом з тим, скориставшись правом, наданим позивачу п. 14 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідних положень» Податкового кодексу України на невключення до складу загального річного оподаткованого доходу платника податків на доходи фізичних осіб за 2021 рік, доходу отриманого від ліквідації компанії «Greenheart Holdings Ltd» (позивач був єдиним акціонером вказаної компанії та отримав дохід в результаті ліквідації цієї юридичної особи), визначив у поданій ним декларації суму податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті самостійно платником із отриманих ним коштів у розмірі 265 060 764,97 грн., залишивши відповідну графу рядку 10.10 «Інші доходи» декларації не заповненою, оскільки вказана сума доходу підлягала звільненню від оподаткування за позицією позивача.

Факт збереження поданого ОСОБА_1 звітного документа на центральному рівні, а також його подальше прийняття (доставлення) до контролюючого органу 1402 (Головне управління ДПС у Миколаївській області) підтверджується квитанціями № 1 та № 2 від 27.04.2022 (том І, а.с. 53-54).

Крім того, судом встановлено, що у квитанції № 2 - графа "Результат обробки" зазначено -"прийнято пакет". Отже, таке формулювання свідчать про те, що податковим органом було прийнято від позивача саме пакет документів, а не один документ. Також на запитання суду відносно того, що у квитанеції № 2 зазначено про подачу позивачем саме пакету документів, представник відповіача-1 не надав конкретної відповіді і зазначив лише про те, що відповідачем -1 такі документи отримані не були.

Також, до матеріалів справи додано лист Головного управління ДПС в Миколаївській області від 13.09.2022 № 9/7/14-29-24-01-05 (том 2, а.с. 88), адресований ГУ ДПС у Волинській області, згідно якого повідомляється, що ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за допомогою Електронного кабінету платника податків 27.04.2022 року подано пакет документів до Податкової декларації про майновий стан і доходи за 2021 рік, з метою застосування положень Податкового кодексу України щодо звільнення від оподаткування доходів, які підлягають отриманню внаслідок ліквідації (припинення) іноземної юридичної особи.

Вказаний лист отриманий та зареєстрований у ГУ ДПС у Волинській області (вх. № 2417/7/14-29 від 13.09.2022) після завершення камеральної перевірки.

При цьому, суд звертає увагу, що у відзиві на позовну заяву відповідач - 1 проводить аналіз поданих позивачем із податковою декларацією документів та стверджує про те, що позицію Міністерства фінансів України щодо питання оподаткування доходів фізичних осіб, одержаних від ліквідації (припинення) іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи викладено в Узагальнюючій податковій консультації щодо оподаткування доходів фізичних осіб, одержаних від ліквідації (припинення) іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи, яку затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 06.01.2022 № 2.

Разом з тим, відповідачем - 1 не враховано, що згідно п. 4 Порядку надання узагальнюючих податкових консультацій, затв.Наказом Міністерства фінансів України 27 вересня 2017 року № 811 узагальнюючі податкові консультації не є нормативно-правовими актами, тобто мають консультативний характер для податкового органу та не є обов'язковими для виконання платниками податків.

Крім цього, зі змісту Узагальнюючої податкової консультації щодо оподаткування доходів фізичних осіб, одержаних від ліквідації (припинення) іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи, яку затв. Наказом Міністерства фінансів України від 06.01.2022 № 2 встановлено, що вказана консультація не містить обов'язкового переліку документів, що подаються платником податків. Натомість містить положення про те, що:

«Фізична особа, яка у звітному (податковому) році отримала доходи внаслідок ліквідації (припинення) іноземної юридичної особи чи іноземного утворення без статусу юридичної особи, має подати у терміни, визначені Кодексом:

1) податкову декларацію про майновий стан і доходи;

2) заяву у довільній формі, із зазначенням характеристик отриманого майна та ліквідованої (припиненої) іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи;

3) документи, що містять відомості про вартість отриманого майна, відповідно до фінансової звітності іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи, складеної відповідно до міжнародних стандартів фінансового обліку, на дату прийняття рішення про розподіл майна у якості виплати доходу у зв'язку з ліквідацією (припиненням) іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи.

У разі отримання ліквідаційного доходу безпосередньо від іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи, яка (яке) знаходилось у власності номінального утримувача (номінального власника), подача таких додаткових документів не вимагається, оскільки фізична особа виступає у якості "контролюючої особи" у визначенні статті 39-2 розділу I Кодексу.».

Відтак, фактично в цій консультації дублюються положення ПК України щодо переліку документів, обов'язкових для подачі до податкового органу в цьому випадку.

Щодо інших документів, вказаних в цій податковій консультації, застосовується словосполучення «можуть подаватись також такі документи…», що повністю спростовує твердження відповідача-1 про те, що вказаною Узагальнюючою консультацією встановлено обов'язковий перелік документів, які необхідно подавати доподаткового органу.

Так, відповідачем - 1 вказано про те, що з метою належного розподілу активів Компанії, прийнято Рішення від 30.09.2021 року про розподіл ліквідаційної маси Компанії, яка на дату прийняття Рішення, ліквідаційна маса у грошовій формі в сукупності складає 4 848 685,31 доларів США, 3 297 558,56 євро, 949 864,78 фунтів стерлінгів, 67,94 швейцарських франків, що за курсом НБУ станом на 30.09.2021, в сукупності складає 265 060 764,97 грн.

Пунктами 1 та 2 розділу «Умови розподілу ліквідаційної маси» (далі - Умови) визначено, що ліквідаційна маса у повному обсязі повинна бути розподілена Єдиному Акціонеру, який набуває право власності з дати прийняття цього Рішення.

Пунктом 3 Умов, визначено, що Компанія повинна виплатити кошти, які складають Ліквідаційну масу, з банківських рахунків компанії в повному обсязі шляхом банківського переказу без вирахувань чи утримань безпосередньо па банківський рахунок Єдиного Акціонера, деталі якого будуть надані Єдиним Акціонером окремо.

Крім того, пунктом 4 Умов передбачено, що зобов'язання Компанії з розподілу ліквідаційної маси повинні вважатися належно виконаними після того, як кошти в повному обсязі ліквідаційної маси будуть належним чином списані з банківських рахунків Компанії.

Відповідач - 1 при цьому, зазначає, що висновками аудиторської перевірки фінансової звітності Компанії (лист аудитора від 23.12.2021) підтверджено вартість сукупних активів Компанії, яка станом на 30.09.2021 становила 9954 180 дол. США (складається з таких грошових коштів та еквівалентів грошових коштів: 4 848 685,31 доларів США, 3 297 558,56 євро, 949 864,78 фунтів стерлінгів, 67,94 швейцарських франків).

Відповідач - 1 у відзиві на позовну заяву самостійно вказує, що відповідно до Свідоцтва про ліквідацію, компанія «Greenheart Holdings Ltd» була ліквідована 20.10.2021.

Згідно з відомостями про звіт клієнта Компанії «Greenheart Holdings Ltd»(№ 0314.9583), складеного 30.09.2021, що грошові та короткострокові інвестиції станом на 29.09.2021 становлять загальною вартістю 9954 180 дол. США. та додано фінансові показники за 2017- 2021 роки.

Проте, робить висновок з вказаного, що ніби-то на момент проведення перевірки була відсутня інформація щодо виконання пункту 2 розділу Умов Рішення зокрема, про відсутність даних банківського переказу з банківських рахунків компанії в повному обсязі без вирахувань чи утримань безпосередньо на банківський рахунок Єдиного Акціонера. При цьому, відповідач-1 самостійно у відзиві на позовну заяву посилається на факт наявності банківської виписки, стверджуючи при цьому, про відсутність її перекладу.

Крім цього, матеріалами справи спростовано твердження відповідача про відсутність банківських виписок з рахунків про отримання коштів позивачем (хоча вони не були обов'язковими для подачі позивачем в силу приписів ПК України в даному випадку).

Так, до матеріалів справи додані наступні документи на підтвердження факту надходження коштів позивачеві:

- Належним чином завірена копія листа банківської установи «Julius Bar» від 15.10.2021 (у примірнику мовою оригіналу (англійською), а також у примірнику з перекладом на українську мову, вірність якого засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Трубаровою М.В. 24.11.2022, зареєстровано в реєстрі за № 508, 509) (том 1, а.с. 122-124);

- Належним чином завірена копія банківської виписки банківської установи «Julius Bar» від 14.10.2021 за рахунком ОСОБА_1 (у примірнику мовою оригіналу (англійською), а також у примірнику з перекладом на українську мову, вірність якого засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Трубаровою М.В. 24.11.2022, зареєстровано в реєстрі за № 510) (том 1, а.с. 125-135);

- Належним чином завірені копії виписок банківської установи «Julius Bar» від 13.10.2021 (у примірнику мовою оригіналу (англійською), а також у примірнику з перекладом на українську мову, у встановленому порядку) (том 1, а.с. 137-139).

Тобто, з одного боку, заперечуючи проти задоволення позовної заяви відповідач-1 стверджує про відсутність подачі платником податків документів, які необхідно було додати до податкової декларації для звільнення відповідного доходу від оподаткування.

З іншого боку, відповідач-1 надає оцінку таким документам, і вважає їх недостатніми для такого звільнення, зокрема посилаючись на те, що нібито відсутній доказ банківського переказу коштів на рахунок позивача, спростований матеріалами справи, а також на те, що в цьому випадку, за твердженням податкового органу, відбувся факт отримання доходу кінцевим бенефіціарним власником (контролером) нібито від номінального утримувача (номінального власника) у розумінні пункту 103.3 статті 103 Податкового кодексу України за умови дотримання вимог підпунктів "а" - "в" підпункту 1 цього пункту, а тому платник податків додатково до відомостей та документів, передбачених у підпункті "б" підпункту 1 цього пункту, зобов'язаний надати документи, що підтверджують отримання таких доходів від номінального утримувача (номінального власника) у зв'язку з ліквідацією (припиненням) іноземної юридичної особи, хоча дана обставина не мала місце в цьому випадку, оскільки дохід було отримано напряму від іноземної юридичної особи, без залучення будь-яких номінальних власників, докази існування яких відсутні та спростовуються документами, наданими позивачем на підтвердження процедури ліквідації та складу іноземної юридичної особи, які описані судом.

Інші доводи та докази щодо неправомірності отриманого позивачем доходу відповідачем-1 не надані суду.

Аналізуючи викладене, суд не погоджується з доводами відповідача-1 виходячи з наступного.

Матеріалами справи та наявними в ній доказами встановлено, що 03 січня 2017 року, відповідно до законодавства Британських Віргінських Островів, зареєстровано компанію «Greenheart Holdings Ltd» (номер компанії: 1933461), що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію від 03.01.2017 (Certificate of Incorporation), із проставленим державним нотаріусом Британських Віргінських Островів ДіониБорленд-Фірон (DionneBoreland-Fearon), у відповідності до положень Гаазької Конвенції від 05.10.1961, апостилем від 19.07.2021 (свідоцтво з проставленим апостилем наявне у матеріалах справи у примірнику мовою оригіналу (англійською), а також у примірнику з перекладом на українську мову, вірність якого засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дубенко К.С. 26.04.2022, зареєстровано в реєстрі за № 502) (том 1, а.с. 96-104).

У відповідності до Свідоцтва про посади та повноваження компанії «Greenheart Holdings Ltd» від 19.07.2021 (Certificate of incumbency of Greenheart Holdings Ltd), станом на вказану дату, єдиним діючим акціонером відповідної компанії був позивач - ОСОБА_1

07 вересня 2021 року, ОСОБА_1 , як єдиним акціонером компанії «Greenheart Holdings Ltd», відповідно до її Статуту, ухвалено письмове рішення про початок добровільної ліквідації компанії (рішення про ліквідацію наявне у матеріалах справи у примірнику мовою оригіналу (англійською), а також у примірнику з перекладом на українську мову, вірність якого засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дубенко К.С. 26.04.2022, зареєстровано в реєстрі за № 501) (том 1, а.с. 74-77).

30 вересня 2021 року, з метою належного розподілу активів компанії «Greenheart Holdings Ltd», керуючись раніше ухваленим 07.09.2021 рішенням про початок добровільної ліквідації компанії, ОСОБА_1 прийнято рішення про розподіл ліквідаційної маси (Decision on distribution of liquidation proceeds) (рішення про розподіл ліквідаційної маси з проставленим апостилем наявне у матеріалах справи у примірнику мовою оригіналу (англійською), а також у примірнику з перекладом на українську мову, вірність якого засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дубенко К.С. 26.04.2022, зареєстровано в реєстрі за № 503) (том 1, а.с. 59-65).

Відповідно до «Преамбули» вказаного вище рішення про розподіл ліквідаційної маси від 30.09.2021, на дату його прийняття компанія «Greenheart Holdings Ltd» не мала непогашених заборгованостей та/чи зобов'язань перед кредиторами.

З наявних у справі доказів, вбачається, що кошти на банківських рахунках компанії були єдиним належним компанії активом.

Ліквідаційна маса компанії повинна була бути розподілена єдиному акціонерові - ОСОБА_1 та на дату прийняття відповідного рішення (у відповідності до даних фінансової звітності компанії) складала - 4 848 685,31 доларів США (128 858 660, 80 грн. за курсом НБУ станом на 30.09.2021), 3 297 558,56 Євро (102 161 661, 75 грн. за курсом НБУ станом на 30.09.2021), 949 864,78 Фунтів стерлінгів (34 038 499, 38 грн. за курсом НБУ станом на 30.09.2021), 67,94 Швейцарських франків (1 943, 04 грн. за курсом НБУ станом на 30.09.2021), що в сукупності становило 265 060 764,97 грн.

Згідно із п. 2 розділу «Умови розподілу ліквідаційної маси» рішення про розподіл ліквідаційної маси від 30.09.2021, ОСОБА_1 набув право власності на відповідну ліквідаційну масу з дати прийняття даного рішення.

У свою чергу, безпосередня виплата коштів, які складають Ліквідаційну масу з банківських рахунків компанії «Greenheart Holdings Ltd» на банківський рахунок ОСОБА_1 , як єдиного акціонера підтверджується Листом банківської установи «Julius Bаr» від 15.10.2021, а також виписками банківської установи «Julius Bаr» за відповідними платежами від 13.10.2021.

При цьому, факт остаточної ліквідації (припинення) компанії «Greenheart Holdings Ltd» 20.10.2021, у відповідності із законодавством Британських Віргінських Островів підтверджується Свідоцтвом про ліквідацію від 20.10.2021 (Certificate of dissolution), із проставленим службовцем Комісії з фінансових послуг Британських Віргінських Островів ОСОБА_3 ( ОСОБА_3 ), у відповідності до положень Гаазької Конвенції від 05.10.1961, апостилем від 26.10.2021 (свідоцтво з проставленим апостилем наявне у матеріалах справи у примірнику мовою оригіналу (англійською), а також у примірнику з перекладом на українську мову, вірність якого засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дубенко К.С. 26.04.2022, зареєстровано в реєстрі за № 500) (том 1, а.с. 78-82).

Як було вказано вище та вбачається зі змісту Акта № 3151/03-20-24-06/2512509898 про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності - декларації про майновий стан і доходи, а також прийнятого на його підставі податкового повідомлення-рішення № 0029902406 від 13.09.2022, збільшення ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» на 52 482 031,47 грн. (з яких, 47 710 937,70 грн. - сума за податковими зобов'язаннями та 4 771 093,77 грн. - сума за штрафними санкціями) є наслідком ненадання останнім наступних документів про звільнення від оподаткування зазначених доходів перекладених на державну мову та засвідчених належним чином відповідно до вимог чинного законодавства, а саме:

- заяви про звільнення доходів від оподаткування із зазначенням характеристики отриманого майна та ліквідованої (припиненої) іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи, а також документи, що містять відомості про вартість отриманого майна, відповідно до фінансової звітності іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи, складеної відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності, на дату прийняття рішення про розподіл майна у якості виплати доходу у зв'язку з ліквідацією (припиненням) іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи;

- документів, що підтверджують отримання доходів від номінального утримувача (номінального власника) у зв'язку з ліквідацією (припиненням) іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи.

Разом з тим, зазначені вище висновки відповідача-1 є безпідставними, та носять загальний характер цитування норм діючого законодавства України, яке регулює відповідне питання, з огляду на наступне.

Так, отриманий ОСОБА_1 у 2021 році дохід від ліквідації (припинення) іноземної юридичної особи - компанії «Greenheart Holdings Ltd» правомірно не включено ним до складу доходу який підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, з огляду на відповідність такого доходу критеріям (сукупності умов) передбаченим п. 14 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідних положень» Податкового кодексу України.

Зокрема, іноземна юридична особа - компанія «Greenheart Holdings Ltd» була створена (зареєстрована) 03.01.2017 (тобто, не пізніше 23.05.2020, як вимагає ПК України) відповідно до законодавства Британських Віргінських Островів, що підтверджується вже наведеним вище свідоцтвом про реєстрацію від 03.01.2017.

Ліквідація (припинення) відповідної іноземної юридичної особи - компанії «Greenheart Holdings Ltd» була розпочата 07.09.2021 (тобто, не раніше 01.01.2020) та завершена 20.10.2021 (тобто, не пізніше 31.12.2021, як того вимагає ПК України), що підтверджується вже вказаними вище письмовим рішенням єдиного акціонера від 07.09.2021 про початок добровільної ліквідації компанії та свідоцтвом про ліквідацію від 20.10.2021.

27.04.2022, ОСОБА_1 , за допомогою електронного кабінету платника податків, подано до контролюючого органу, в якому останній перебуває на обліку (Головне управління ДПС у Миколаївській області, Державна податкова інспекцій у м. Миколаєві) податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2021 рік.

Одночасно з поданням відповідної податкової декларації (у цей же день), ОСОБА_1 за допомогою електронного кабінету платника податків, а саме функціоналу «Листування з ДПС», подано до Головного управління ДПС у Миколаївській області складену у довільній формі заяву від 27.04.2022 про звільнення таких доходів від оподаткування (назва електронного документу - ЗАЯВА 1.pdf) із зазначенням характеристик отриманого Позивачем майна (грошових коштів, їх розміру, валюти тощо) та ліквідованої (припиненої) іноземної юридичної особи (компанії «GreenheartHoldingsLtd», дати її реєстрації, ліквідації тощо).

Факт направлення вказаної вище заяви Позивачем 27.04.2022 до контролюючого органу за допомогою функціоналу «Листування з ДПС» електронного кабінету платника податків підтверджується інформацією відображеною у відповідному кабінеті, скріншоти з чого наявні в матеріалах справи.

Крім того, одночасно з поданням податкової декларації про майновий стан і доходи за 2021 рік (у цей же день), ОСОБА_1 за допомогою електронного кабінету платника податків, функціоналу «Листування з ДПС», також подано до Головного управління ДПС у Миколаївській області документи, що містять відомості про вартість отриманого Позивачем майна (грошових коштів), відповідно до фінансової звітності іноземної юридичної особи - компанії «Greenheart Holdings Ltd», на дату прийняття рішення про розподіл майна (тобто, 30.09.2021) у якості виплати доходу у зв'язку з ліквідацією (припиненням) іноземної юридичної особи, яка дорівнює 4 848 685,31 доларів США, 3 297 558,56 Євро, 949 864,78 Фунтів стерлінгів та 67,94 Швейцарських франків а саме:

- рішення про розподіл ліквідаційної маси від 30.09.2021 (Decision on distribution of liquidation proceeds);

- лист аудитора Раді директорів та акціонеру від 23.12.2021 (Auditors Lettertothe Board of Directorsand Shareholder).

Зазначені вище документи (про вартість отриманого Позивачем майна (грошових коштів) були направлені на адресу Головного управління ДПС у Миколаївській області 27.04.2022 з використанням функціоналу «Листування з ДПС» електронного кабінету платника податків, окремим листом, у складі інших документів, на які містилися посилання у раніше поданій заяві від 27.04.2022 про звільнення доходів від оподаткування, у сканованому вигляді у формі електронного документа (файлу) під назвою «Додаток 2.pdf», що також підтверджується інформацією відображеною у відповідному кабінеті, скріншот з якою наявний в матеріалах справи (том 1, а.с. 95).

Водночас, разом із рішенням про розподіл ліквідаційної маси від 30.09.2021 та листом аудитора Раді директорів та акціонеру від 23.12.2021, у складі електронного документа (файлу) під назвою «Додаток 2.pdf», Позивачем до контролюючого органу також додатково було направлено:

- рішення єдиного акціонера про початок добровільної ліквідації компанії «Greenheart Holdings Ltd»;

- свідоцтво про ліквідацію компанії «Greenheart Holdings Ltd» від 20.10.2021 (Certificate of dissolution);

- банківські виписки з рахунків компанії «GreenheartHoldingsLtd» відкритих в банківській установі «JuliusBдr», станом на 29.09.2021.

Одночасно з цим, окремим листом від 27.04.2022, з використанням функціоналу «Листування з ДПС» електронного кабінету платника податків, ОСОБА_1 , у складі електронного документа (файлу) під назвою «Додаток 1 - Свідоцтво про посади та повноваження.pdf», направлено на адресу Головного управління ДПС у Миколаївській області два інші документи на які містилися посилання у раніше поданій заяві від 27.04.2022 про звільнення доходів від оподаткування, а саме:

- свідоцтво про реєстрацію компанії «Greenheart Holdings Ltd» (номер компанії: 1933461), від 03.01.2017 (Certificate of Incorporation) (з проставленим апостилем у примірнику мовою оригіналу (англійською), а також у примірнику з перекладом на українську мову, вірність якого засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дубенко К.С. 26.04.2022, зареєстровано в реєстрі за № 502);

- свідоцтво про посади та повноваження компанії «Greenheart Holdings Ltd» від 19.07.2021 (CertificateofincumbencyofGreenheartHoldingsLtd) (з проставленим апостилем у примірнику мовою оригіналу (англійською), а також у примірнику з перекладом на українську мову, вірність якого засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дубенко К.С. 26.04.2022, зареєстровано в реєстрі за № 502).

Факт направлення електронного документа (файлу) під назвою «Додаток 1 - Свідоцтво про посади та повноваження.pdf» на адресу Головного управління ДПС у Миколаївській області з використанням функціоналу «Листування з ДПС» електронного кабінету платника податків підтверджується інформацією відображеною у відповідному кабінеті, скріншот з якою наявний в матеріалах справи (том 1, а.с. 105).

Таким чином, всупереч висновків зроблених аідповідачем-1 в Акті № 3151/03-20-24-06/2512509898 від 17.08.2022 про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності - декларації про майновий стан і доходи та спірному податковому повідомленні-рішенні № 0029902406 від 13.09.2022, ОСОБА_1 було своєчасно (тобто, разом із відповідною податковою декларацією за 2021 рік, в електронному вигляді, із використанням електронного кабінету платника податків) подано до контролюючого органу за місцем свого перебування на обліку як платника податків - Головного управління ДПС у Миколаївській області, всі визначені положеннями п. 14 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідних положень» Податкового кодексу України, для акціонера іноземної юридичної особи, що ліквідована, всі необхідні документи для невключенняним до складу доходу який підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, доходу від ліквідації (припинення) компанії «Greenheart Holdings Ltd», а саме: заяву від 27.04.2022 про звільнення таких доходів від оподаткування, а також документи, що містять відомості про вартість отриманого позивачем майна (грошових коштів), відповідно до фінансової звітності даної компанії.

Надання позивачем до податкового органу одночасно із поданням декларації про майновий стан і доходи за 2021 рік, будь-яких інших документів, крім заяви про звільнення від оподаткування та вартості отриманого доходу нормами діючого законодавства України не передбачено, проте, як встановлено судом, ці докуенти було надано додатково позивачем для підтвердження достовірності та беззаперечності підстав, наявних для звільнення від оподаткування вказаного доходу та законності його отримання.

Щодо твердження відповідача-1 про необхідність подання позивачем одночасно із податковою декларацією про майновий стан і доходи за 2021 рік передбачених п.п. 2 п. 14 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідних положень» Податкового кодексу України документів, що підтверджують отримання доходів від номінального утримувача (номінального власника) у зв'язку з ліквідацією (припиненням) іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи, суд вважає за необхідне вказати наступне.

Документи, які підтверджують отримання доходу позивачем від ліквідації іноземної юридичної особи були надані позивачем, проте їх подання не було обов'язковим для позивача, оскільки така юридична особа не була номінальним власником в розумінні ПК України, виходячи з наступного.

Так, вказані вище вимоги про додаткову необхідність подачі документів, що підтверджують отримання доходів від номінального утримувача (номінального власника) у зв'язку з ліквідацією (припиненням) іноземної юридичної особи застосовуються лише до кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) у розумінні п. 103.3 статті 103 Податкового кодексу України, які отримали дохід від ліквідації іноземної юридичної особи, не напряму, а через її номінального утримувача (номінального власника).

З аналізу п. 103.3 ст 103 ПК України вбачається, що номінальним власником (утримувачем) є особа, яка не має права користуватися та розпоряджатися отриманим доходом, а повинна його передати на користь іншої особи (фактичного власника).

Номінальним утримувачем (номінальним власником) може бути зареєстрований учасник іноземної юридичної особи, трастовий керуючий трасту, рада директорів чи інші органи управління приватного фонду. Номінальним утримувачем (номінальним власником) може бути інша особа, яка відповідає таким критеріям:

1) така особа є юридичним (формальним) власником іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи, або належного їм майна, та

2) таке право власності обмежене зобов'язаннями перед платником податку як бенефіціарним власником (зокрема, але не обмежуючись цим, відсутність права, без згоди бенефіціарного власника, голосувати на загальних зборах, відчужувати майно, отримати дивіденди чи ліквідаційний дохід тощо).

Слід зазначити, що пункт 2 пункту 14 підрозділу 1 розділу XX Кодексу та пункт 4 пункту 170.13-1 статті 170 розділу IV Кодексу містять посилання на визначення номінального утримувача (номінального власника), у розумінні пункту 103.3 статті 103 Кодексу.

Відповідно до абзацу другого пункту 103.3 статті 103 розділу I Кодексу бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не є юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або виконує лише посередницькі функції щодо такого доходу, про що, зокрема, можуть свідчити такі ознаки:

зазначена особа не має достатньо повноважень або у випадку, підтвердженому фактами та обставинами, не має права користуватися та розпоряджатися таким доходом, та/або

зазначена особа передає отриманий дохід або переважну його частину на користь іншої особи незалежно від способу оформлення такої передачі та зазначена особа не виконує суттєвих функцій, не використовує значні активи та не несе суттєвих ризиків в операції з такої передачі, та/або зазначена особа не має відповідних ресурсів (кваліфікованого персоналу, основних засобів у володінні або користуванні, достатнього власного капіталу тощо), необхідних для фактичного виконання функцій, використання активів та управління ризиками, пов'язаних з отриманням відповідного виду доходу, які лише формально покладаються (використовуються, приймаються) на зазначену особу у зв'язку із здійсненням операції з такої передачі.

Отже, за наявності у іноземної юридичної особи або у іноземного утворення без статусу юридичної особи номінального утримувача (номінального власника) мають застосовуватись такі вимоги положень Кодексу щодо звільнення від оподаткування доходів, які підлягають отриманню внаслідок ліквідації (припинення) іноземної юридичної особи чи іноземного утворення без статусу юридичної особи:

1) у разі отримання майна платником податку безпосередньо від іноземної юридичної особи або у іноземного утворення без статусу юридичної особи - загальні правила, визначені пунктом 14 підрозділу 1 розділу XX Кодексу та пунктом 170.13-1 статті 170 розділу IV Кодексу (у цьому випадку платник податку виступає у якості "контролюючої особи"), або

2) у разі отримання майна платником податку від номінального утримувача (номінального власника) - додаткові спеціальні правила, в частині визначення категорій фізичних осіб, на яких поширюється таке звільнення та умов такого поширення, передбачені пунктом 2 пункту 14 підрозділу 1 розділу XX Кодексу та пунктом 4 пункту 170.13-1 статті 170 розділу IV Кодексу.

Вказаний висновок відповідає змісту Узагальнюючої консультації, затв. Наказом Мінфіну від 06.01.2022 №2, на яку посилався відповідач-1 в іншій частині, проте не врахував повного змісту вказаної консультації щодо поняття номінального власника при ліквідації іноземної юридичної особи.

ОСОБА_1 є єдиним акціонером ліквідованої компанії «Greenheart Holdings Ltd», отримав дохід від її ліквідації безпосередньо від даної іноземної юридичної особи, а не від іншого номінального власника.

Отже, відповідач-1 вдався до підміни понять «єдиний акціонер», «номінальний власник», «контролер» та «кінцевий бенефіціаний власник», додавши до операції з отримання доходу фізичною особою - єдиним акціонером безпосередньо від іноземної юридичної особи неіснуючу ланку «номінального власника», якого у даному випадку не було.

Згідно вищевказаного нормативного регулювання, ОСОБА_1 був не кінцевим бенефіціарним власником (контролером) номінального утримувача (номінального власника) «Greenheart Holdings Ltd», а був єдиним акціонером «Greenheart Holdings Ltd», що підтверджується Свідоцтвом про посади та повноваження компанії «GreenheartHoldingsLtd» від 19.07.2021, згідно якого станом на вказану дату, єдиним діючим акціонером відповідної компанії був ОСОБА_1 .

Оскільки у даному випадку мало місце отримання майна (доходу) саме безпосередньо від іноземної юридичної особи (без ланцюгу із залученням номінальних власників) підлягають застосуванню загальні правила визначені пунктом 14 підрозділу 1 розділу XX ПК України, а подання документів, що підтверджують отримання таких доходів від номінального учасника не є необхідним для позивача, оскільки дохід позивача було отримано безпосередньо від іноземної юридичної особи, без залучення інших осіб.

В той же час, судом враховано, що позивачем подано достатні та необхідні докази на підтвердження отримання ним доходу від ліквідованої компанії «GreenheartHoldingsLtd», в т.ч. банківські виписки, описані вище, копії яких наявні в матеріалах справи. При цьому, відповідачами не наведено доводів та доказів, які могли б свідчити про незаконність джерел походження таких доходів, що свідчить про те, що вказаний дохід отримано позивачем із легальних та законних джерел, в результаті ліквідації іноземної юридичної особи.

Крім цього, слід звернути увагу на порядок доведення сторонами фактів та обставин справи.

Приписами ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З положень ч. 2ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0029902406 від 13.09.2022 прийняте саме на підставі Акта камеральної перевірки № 3151/03-20-24-06/2512509898 від 17.08.2022.

Проте, заперечуючи проти факту надання позивачем необхідних документів, відповідач - 1 та відповідач - 2 не спростовують доводи позивача належними та допустимими доказами.

Так, не спростовані будь-якими належними та допустимими доказами відповідачами скріншоти надані позивачем до позовної заяви, на підтвердження факту подачі документів через електронний кабінет платника податків, не спростовано зміст квитанції № 2 про пакетну подачу документів, не спростовано зміст листа Головного управління ДПС в Миколаївській області від 13.09.2022 № 9/7/14-29-24-01-05, яким вказано, що 27.04.2022 за допомогою Електронного кабінету платника податків 27.04.2022 року позивачем подано саме «пакет документів», а не лише декларацію про майновий стан і доходи, як стверджувалось відповідачем-1 в акті камеральної перевірки.

Щодо дотримання відповідачем-1 процедури проведення камеральної перевірки позивача, судом встановлено наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України (тут і далі - в редакції, чинній на час проведення перевірки; далі - ПК України) встановлено право контролюючих органів проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За змістом підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах, повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні".

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Встановлена правова процедура проведення камеральної перевірки як складова принципу законності та принципу верховенства права є важливою гарантією недопущення зловживання з боку суб'єктів контролю під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до платника податків (висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 21.10.2021 у справі № 600/2340/20-а).

Так, Верховний Суд в постанові від 21.10.2021 у справі № 600/2340/20-а дійшов наступного висновку:

Камеральна перевірка за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства, предмет якої передбачає проведення контролюючим органом арифметичного та логічного контролю правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків; правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування; логічний зв'язок та узгодженість відповідних показників поточного періоду та їх зіставлення з показниками попередніх періодів). Під час камеральної перевірки на час спірних правовідносин могла бути перевірена своєчасність:- подання податкових декларацій (розрахунків); реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до них у ЄРПН, акцизних накладних та/або розрахунків до них у Єдиному реєстрі акцизних накладних; виправлення помилок у податкових накладних; сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання.

Натомість, інші обставини, які впливають на своєчасність, достовірність, повноту нарахування і сплати податків, є предметом перевірки контролюючим органом під час здійснення документальних перевірок в порядку, передбаченому статтями 77, 78 ПК України.

Як передбачено статтею 83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки, надані відповідно до статті 84 цього Кодексу та інших законів України; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи; мультимедійна інформація (фото, відео-, звукозапис), отримана (виготовлена) контролюючими органами.

З аналізу наведених правових норм слідує, що камеральна перевірка за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства, предмет якої передбачає проведення контролюючим органом арифметичного та логічного контролю правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків; правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування; логічний зв'язок та узгодженість відповідних показників поточного періоду та їх зіставлення з показниками попередніх періодів).

Натомість, інші обставини, які впливають на своєчасність, достовірність, повноту нарахування і сплати податків, повинні бути предметом перевірки контролюючим органом під час здійснення іншого виду перевірок, а саме - документальних перевірок в порядку, передбаченому статтями 77, 78 ПК України.

Дані висновки суду підтверджуються такою в правовій позиції Верховного Суду, що була сформована ним у тексті постанов від 24.06.2020 у справі № 640/18801/18 та від 20.01.2021 у справі № 824/62/16-а за наслідками проведення правового аналізу норм ПК України та Закону № 996-ХIV.

Зокрема, Верховний Суд відзначив те, що камеральна перевірка за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства, предмет якої передбачає проведення контролюючим органом арифметичного та логічного контролю правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків; правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування; логічний зв'язок та узгодженість відповідних показників поточного періоду та їх зіставлення з показниками попередніх періодів).

Також під час камеральної перевірки може бути перевірена своєчасність:

- подання податкових декларацій (розрахунків);

- реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до них у ЄРПН, акцизних накладних та/або розрахунків до них у Єдиному реєстрі акцизних накладних;

- виправлення помилок у податкових накладних;

- сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання.

Інші обставини, які впливають на своєчасність, достовірність, повноту нарахування і сплати податків, є предметом перевірки контролюючим органом під час здійснення документальних перевірок в порядку, передбаченому статтями 77, 78 ПК України.

При цьому абзац сьомий пункту 201.10 статті 201 ПК України передбачає, що виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Описані вище висновки Верховного Суду відображені також в постанові від 20.01.2021 у справі № 824/62/16-а.

Крім цього, Верховний Суд дійшов висновків, що прийняті за результатами таких камеральних перевірок податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, оскільки контролюючим органом допущено суттєві порушенні при призначенні виду перевірки, адже спірні рішення повинні були бути результатом іншого виду перевірки, а саме документальної відповідно до вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України.

Зокрема, в постанові від 24.06.2020 у справі № 640/18801/18 Верховний Суд зазначив, що при збільшенні позивачу спірним податковим повідомленням-рішенням суми грошового зобов'язання відповідачем порушено спосіб реалізації владних управлінських функцій. Суд зазначає, що виявлення розбіжностей під час співставлення даних, що містяться у податкових деклараціях платника податків та даних Єдиного реєстру податкових накладних не доводять склад податкового правопорушення, яке за своєю суттю може бути встановлене на підставі дослідження первинних документів податкового та бухгалтерського обліку. Достовірність, повнота нарахування та сплата, зокрема податку на додану вартість є предметом документальної перевірки відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України.

Зазначене доводить протиправність податкового повідомлення-рішення внаслідок недоведеності складу податкового правопорушення та порушення способу встановлення останнього, покладеного в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 15 травня 2018 року (справа №804/6286/17), від 1 жовтня 2018 року (справа №821/1648/17), від 29 серпня 2019 року (справа 808/818/15).

Верховний Суд в постанові від 10.04.2018 у справі № 826/13195/16 дійшов наступного висновку:

Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, візуальну перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).

Аналіз достовірності сформованих платником показників податкової звітності під час камеральної перевірки не здійснюється.

Водночас, своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати податків може бути перевірена контролюючим органом в разі здійснення документальних перевірок в порядку, передбаченому статтями 77, 78 Податкового кодексу України.

В Акті № 3151/03-20-24-06/2512509898 від 17.08.2022, на підставі якого ухвалено спірне податкове повідомлення-рішення, зазначено, що камеральна перевірка проведена саме з питань правомірності задекларованих доходів у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2021 р. ОСОБА_1 (2512509898), в той час як така правомірність не могла бути предметом дослідження камеральної перевірки, а повинна була оцінюватись виключно в межах документальних перевірок.

На підставі наявних у справі матеріалів, судом встановлено, що ГУ ДПС у Волинській області проведено камеральну перевірку позивача з питань, які є предметом документальної перевірки.

Дослідження первинних документів або інших додаткових документів з метою перевірки своєчасності (крім узгоджених податкових (грошових) зобов'язань), достовірності, повноти нарахування і сплати податків повинно здійснюватися в межах документальних перевірок. Отже, наведені обставини свідчать, що висновки про порушення позивачем податкового законодавства виходять за межі та предмет камеральної перевірки.

Отже, проведення податкової перевірки не у спосіб, визначений ПК України, та, як наслідок протиправність результатів такої перевірки, є підставою для висновку про неправомірність прийнятих за наслідками камеральних перевірок податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи викладене, проведення Головним управлінням ДПС у Волинській області податкової перевірки позивача не у спосіб, визначений Податковим кодексом України, як наслідок, з поміж іншого свідчить про протиправність результатів такої перевірки, оформлених податковим повідомленням-рішення № 0029902406 від 13.09.2022.

Також слід звернути увагу на те, що доводи відповідача-1 щодо оцінки поданих позивачем документів до податкової декларації не були покладені в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та не відображені в акті камеральної перевірки.

Крім цього, вказана позиція віддповідача-1 спростовує та суперечить його ж доводам про те, що позивачем не подавались із податковою декларацією документи, передбачені вимогами ПК України.

У серпні 2022 року головним державним інспектором Луцького відділу податків і зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок Управління податкового адміністрування фізичних осіб Головного управління ДПС у Волинській області Наталією Антонюк на підставі п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 та ст. 76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку з питання правомірності задекларованих доходів у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2021 рік ОСОБА_1 .

Водночас, та обставина, що у складеному 17.08.2022, за результатами проведеної відповідачем 1 камеральної перевірки позивача, Акті № 3151/03-20-24-06/ НОМЕР_1 , контролюючим органом чітко визначено суму 265 060 764,7 грн. (яка є відмінною від загальної суми задекларованої позивачем в рядку 10.10 декларації) та вказано, що ця сума є доходом саме від ліквідації (припинення) іноземної юридичної особи вказує на те, що у випадку ненадсилання позивачем усіх передбачених положеннями п. 14 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідних положень» Податкового кодексу України документів, відповідач-1 не зміг би встановити вид відповідного доходу (як доходу отриманого від ліквідації іноземної юридичної особи) та його точну суму (а саме - 265 060 764,97 грн.), як це зазначено у відповідному акті перевірки.

Відтак позиція відповідача-1 про те, що позивач не подав документів, передбачених ПК України спростовується змістом їх пояснень та доводів, в яких наводиться безпосередній аналіз документів, які нібито не були подані позивачем.

Крім того, відповідач-1, при проведені камеральної перевірки податкової звітності позивача за 2021 рік, в разі виникнення необхідності, повинен був реалізувати своє право передбачене п.п. 16.1.5 п. 16.1 ст. 16, ст. 73, п. 85.4 ст. 85 Податкового кодексу України на отримання від останнього додаткових документів, які на думку останнього могли бути належним підтвердженням правомірності декларування ОСОБА_1 відповідних показників.

Відповідно до підпункту "а" пункту 1 пункту 14 підрозділу 1 розділу XX Кодексу та підпункту "б" пункту 3 пункту 170.13-1 статті 170 розділу IV Кодексу платник податків має подати до контролюючого органу одночасно з податковою декларацією за відповідний податковий (звітний) рік складену в довільній формі заяву про звільнення відповідних доходів від оподаткування із зазначенням характеристик отриманого майна та ліквідованої (припиненої) іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи, а також документи, що містять відомості про вартість отриманого майна, відповідно до фінансової звітності іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи, складеної відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності, на дату прийняття рішення про розподіл майна у якості виплати доходу у зв'язку з ліквідацією (припиненням) іноземної юридичної особи.

Керуючись положеннями підпункту 20.1.43 пункту 20.1 статті 20 розділу I Кодексу, контролюючий орган має право проводити у визначеному законодавством порядку перевірку показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування та із своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплатою усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, виконанням законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Виходячи із цього, податкові органи мають право перевіряти інформацію щодо вартості майна, отриманого платником податку при ліквідації (припиненні) іноземної юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи, яку такий платник зазначить у Податковій декларації про майновий стан і доходи.

В свою чергу, відповідно до положень підпункту 16.1.5 пункту 16.1 статті 16 розділу I Кодексу платник податку зобов'язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. Тобто, платник податків зобов'язаний на письмову вимогу контролюючого органу подати документи, що містять відомості про вартість отриманого майна відповідно до вимог пункту 14 підрозділу 1 розділу XX Кодексу та пункту 170.13-1 статті 170 розділу IV Кодексу. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

Проте, у даному випадку контролюючий орган не скориставшись правом на направлення письмової вимоги із переліком необхідних документів, дійшов передчасного висновку про відсутність у позивача права звільнення отриманого доходу від оподаткування та безпідставно і необґрунтовано донарахував позивачеві податкові зобов'язання.

За таких обставин, враховуючи вимоги чинного на момент спірних правовідносин податкового законодавства та факт надання позивачем всіх необхідних документів, передбачених вимогами ПК України для звільнення отриманого в законний спосіб доходу від оподаткування, суд дійшов висновку про те, що прийняте ГУ ДПС у Волинській області, на підставі Акта камеральної перевірки № 3151/03-20-24-06/2512509898 від 17.08.2022, податкове повідомлення-рішення № 0029902406 від 13.09.2022 є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки призводить до безпідставного збільшення податкових зобов'язань позивача зі сплати податку на доходи фізичних осіб та штрафних санкцій, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо оскарження позивачем рішення ДПС України № 16493/6/99-00-06-01-04-06 від 09.12.2022 про розгляд скарги, судом встановлено наступне.

12 жовтня 2022 року, позивачем було направлено поштою до Державної податкової служби України скаргу від 07.10.2022 на податкове повідомлення-рішення № 0029902406 від 13.09.2022.

За результатами розгляду вищевказаної скарги ДПС України прийнято рішення № 16493/6/99-00-06-01-04-06 від 09.12.2022 про результати розгляду скарги, яким скаргу залишено без задоволення, а відповідне податкове повідомлення-рішення - без змін.

Позивач наполягав на тому, що з аналізу змісту оскаржуваного рішення ДПС України № 16493/6/99-00-06-01-04-06 від 09.12.2022 вбачається, що в останньому належним чином не відображені обставини (заперечення), на які посилався Позивач на підтвердження своїх вимог, не здійснено їх дослідження, не наведено мотивів відхилення таких обставин (заперечень). За позицією позивачавідповідачем 2 не надано жодної належної правової оцінки доводам Позивача, стосовно виконання ним усіх вимог (умов) передбачених п. 14 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідних положень» Податкового кодексу України, а отже і правомірності не включення останнім до складу доходу який підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб за підсумками 2021 року, доходу від ліквідації (припинення) іноземної юридичної особи - компанії «GreenheartHoldingsLtd».

Заперечуючи проти задоволення позов в цій частині відповідач-2 зазначив, що рішення ДПС про результати розгляду скарги від 09.12.20222 № 16493/6/99-00-06-01-04-06 не може бути предметом оскарження, оскільки не є тим рішенням, яке несе будь-які правові наслідки для позивача, а є рішенням, прийнятим за результатами адміністративного оскарження рішення ГУ ДПС у Волинській області. Рішення ДПС про результати розгляду скарги від 09.12.2022 № 16493/6/99-0-06-01-04-06 немає юридичного характеру, оскільки безпосередньо не стосуються прав обов'язків позивача, не містять обов'язкового для нього припису.

Відповідно до п. п. 56.1 - 56.3 ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій або електронній формі засобами електронного зв'язку (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Подання скарги в електронній формі засобами електронного зв'язку здійснюється платниками податків, які подають звітність в електронній формі та/або пройшли електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті, з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".

Протягом шести місяців з дати закінчення строку, встановленого абзацом першим цього пункту, платник податків має право подати скаргу разом з клопотанням про поновлення пропущеного строку на подання скарги в адміністративному порядку та копіями підтверджуючих документів поважності причин його пропуску (за наявності). У скарзі може міститися клопотання про поновлення пропущеного строку на подання скарги в адміністративному порядку. Контролюючий орган вищого рівня, розглядаючи клопотання платника податків, поновлює пропущений строк на подання скарги в адміністративному порядку, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Скарги на рішення територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Скарги на рішення територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, в частині виконання функцій контролюючого органу відповідно до підпункту 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику.

Також, п. 56.8 ст. 56 ПК України визначено, що контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків засобами поштового зв'язку (з повідомленням про вручення) чи електронного зв'язку (з дотриманням вимог, визначених пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу) або надати йому під розписку.

Крім цього, п.56.9. ст. 56 ПК України передбачає, що керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово або в електронній формі засобами електронного зв'язку повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Приписи п. 56.10 ст. 56 ПК України визначать, що рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, прийняті за розглядом скарги платника податків, є остаточними і не підлягають подальшому адміністративному оскарженню, але можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Згідно п. 56.20. ст. 56 ПК України вимоги до оформлення скарги, порядок подання та розгляду скарг встановлюється центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Порядок оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами затверджений наказом Міністерства фінансів України від 21.10.2015 № 916 (далі - Порядок № 916).

Пунктом 1 розділу ІХ Порядку № 916, передбачено, що контролюючий орган у разі розгляду скарги перевіряє правомірність та обґрунтованість рішення, що оскаржується, та приймає рішення про результати розгляду скарги.

Згідно п. 2 розділу ІХ Порядку №916, за результатами розгляду скарги контролюючий орган приймає одне з таких рішень: 1) повністю задовольняє скаргу платника податків та скасовує рішення контролюючого органу, яке оскаржується; 2) частково задовольняє скаргу платника податків та в окремій частині скасовує рішення контролюючого органу, яке оскаржується; 3) залишає скаргу без задоволення, а рішення контролюючого органу, яке оскаржується, без змін; 4) зменшує (збільшує) суму грошового зобов'язання.

У рішенні про результати розгляду скарги також зазначається про право особи, яка подала скаргу, у разі її незгоди з прийнятим рішенням оскаржити таке рішення до контролюючого органу вищого рівня у строки, визначені законодавством, або в судовому порядку.

Згідно з ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси

Тобто, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004 дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «право» має один і той же зміст.

Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

З наведеного слідує, що суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші порушення прав та свобод позивача.

Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, водночас, відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак, обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

З огляду на викладене вище, рішення суб'єкта владних повноважень є такими, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а, по-друге, оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства повноваження ДПС України щодо прийняття рішень за результатами розгляду скарг платника податків є дискреційними повноваженнями та визначаються виключною компетенцією органу, внаслідок чого суд не наділений правом оцінювати повноту дослідження контролюючим органом обставин, викладених платником податків у скарзі на рішення про відмову у прийнятті податкової звітності.

Належність такого висновку підтверджується змістом Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд не може оцінювати повноту розгляду ДПС України скарги позивача та вмотивованість і обґрунтованість рішення про результати її розгляду, з огляду на положення конституційного принципу розподілу влади, який заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискреційні повноваження (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Суд визнає, що запроваджені Податковим кодексом України способи оскарження рішень податкових органів - адміністративний та судовий - повною мірою дають можливість платнику податків захистити порушене права, при цьому за механізмом їх реалізації вони не є тотожними, доводи позивача, викладені у скарзі оцінені судом під час розгляду справи, а не шляхом оцінки рішення прийнятого вищестоящими податковими органами за результатами адміністративного оскарження. Само по собі рішення, прийняте за результатами вирішення податкового спору у порядку досудового врегулювання, не створює, не змінює та не припиняє будь-яких прав та обов'язків.

Дана позиція, узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 06 лютого 2020 року у справі № 810/101/16, від 06 лютого 2020 року у справі № 620/228/19, від 26 березня 2019 року у справі № 810/1710/16, від 11 червня 2019 року у справі № 826/24656/15, від 18.06.2019 у справі №826/7961/16.

Зі змісту оскаржуваного рішення ДПС України вбачається, що відповідачем-2 залишено без змін податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області, як відокремленого підрозділу ДПС № 0029902406 від 13.09.2022.

Отже, вказане рішення самі по собі не є юридично значеним для позивача, оскільки не має безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов'язку, а, відтак, рішення ДПС України про результати розгляду скарги безпосередньо не порушують права та інтереси позивача, з огляду на що суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Аналіз наведених положень дає підстави суду дійти висновку, що оскаржувані рішення не мають безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов'язку, а, відтак, рішення ДПС України про результати розгляду скарги безпосередньо не порушує права та інтереси позивача.

Таким чином, даний адміністративний позов не підлягає задоволенню в частині визнання протиправним та скасувати рішення Державної податкової служби України № 16493/6/99-00-06-01-04-06 від 09.12.2022 про результати розгляду скарги, а задоволення позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.09.2022 є достатнім способом захисту порушеного права позивача.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною другою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Беручи до уваги наведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову. А саме про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області, як відокремленого підрозділу ДПС № 0029902406 від 13.09.2022.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч. 3 цієї ж статті Кодексу) .

Як вбачається з наявного у матеріалах справи квитанції від 22.12.2022 позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 13397,40 грн. Відтак, враховуючи розмір заявлених позивачем вимог та обсяг задоволених таких позовних вимог за наслідком розгляду справи по суті, суд вказує про присудження на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області, як відокремленого підрозділу ДПС суму судового збору в розмірі 12405,00 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області, як відокремленого підрозділу ДПС № 0029902406 від 13.09.2022 року.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Волинській області, як відокремленого підрозділу ДПС (ідентифікаційний код ВП 44106679; місцезнаходження: 43010, м. Луцьк, Київський майдан, 4) судовий збір у розмірі 12405 (дванадцять тисяч чотириста п'ять) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 09 березня 2023 р.