ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"10" березня 2023 р. справа № 300/5209/22
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Григорука О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій
ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі - ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, відповідач) про:
визнання протиправними дій відповідача щодо незарахування позивачу до страхового стажу для призначення пенсії за віком періоду роботи з 24.01.1988 по 21.05.1994 в пільговому обчисленні з розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців, періоду здійснення підприємницької діяльності з 14.07.1994 по 30.09.1997, періодів з 01.04.2005 по 31.12.2008, з 01.05.2009 по 31.12.2009 та з 01.01.2010 по 31.12.2010 суцільним порядком;
зобов'язання відповідача зарахувати позивачу до страхового стажу для призначення пенсії за віком періоду роботи з 24.01.1988 по 21.05.1994 в пільговому обчисленні з розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців, періоду здійснення підприємницької діяльності з 14.07.1994 по 30.09.1997, періодів з 01.04.2005 по 31.12.2008, з 01.05.2009 по 31.12.2009 та з 01.01.2010 по 31.12.2010 суцільним порядком та повторно розглянути заяву від 05.10.2021 про призначення пенсії за віком із врахуванням вказаних періодів.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу позивача у півторакратному розмірі період роботи в районі, що прирівняний до Крайньої Півночі, з 24.01.1988 по 21.05.1994, оскільки для здійснення пільгового обчислення страхового стажу позивачем було надано весь необхідний комплект документів. При цьому, зарахування у кратності періоду роботи після 01.01.1991 має проводитися відповідно до Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав та Угоди між Урядом України та РФ. Окрім того, позивач вважає протиправним не зарахування до страхового стажу періоду ведення підприємницької діяльності з 14.07.1994 по 30.09.1997 з мотивів відсутності даних про сплату страхових внесків, бо на нього не може покладатися обов'язок за збереження органами Пенсійного фонду України інформації про нарахування та сплату страхових внесків. Також, на думку позивача, відповідач мав зарахувати до страхового стажу суцільним порядком періоди ведення підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування з 01.04.2005 по 31.12.2008, з 01.05.2009 по 31.12.2009 та з 01.01.2010 по 31.12.2010.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.12.2022 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.01.2023 витребувано у Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області інформацію про систему оподаткування, на якій ОСОБА_1 перебував, здійснюючи підприємницьку діяльність у період з 2005 по 2010 роки включно.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 05.01.2023. У відзиві представник Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області вказав, що у позивача немає права на призначення пенсії за віком у зв'язку із недостатньою кількістю загального стажу. Вказано на відсутність підстав для зарахування до страхового стажу періодів ведення підприємницької діяльності, оскільки обов'язок із сплати страхових внесків за періоди здійснення підприємницької діяльності покладався саме на позивача. Зазначено, що згідно із п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», період роботи до 01.01.1991 в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього СРСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.1991. При цьому, для зарахування до страхового стажу у півторакратному розмірі періоду роботи з 24.01.1988 по 01.01.1991 позивачем не надано копії трудових договорів. Враховуючи викладене вище, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступне.
05.10.2021 ОСОБА_1 звернувся із заявою за призначенням пенсії за віком до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням від 11.10.2021 №091630008590 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу не менше 28 років. Відповідно до зазначеного рішення, страховий стаж особи становить 16 років 5 місяців 26 днів. При цьому, до страхового стажу не враховано період ведення підприємницької діяльності, оскільки відсутні дані реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (а.с. 22).
Відповідно до розписки-повідомлення до заяви за призначенням пенсії ОСОБА_1 26.01.2022 повторно звернувся за призначенням пенсії за віком (а.с. 25).
Рішенням від 02.02.2022 №091630008590 позивачу відмовлено у призначення пенсії у зв'язку із недостатньою кількістю загального стажу. Відповідач встановив, що згідно наданих документів, страховий стаж складає 19 років 11 місяців 29 днів. Зазначено, що до страхового стажу зараховано всі періоди (а.с. 24).
Судом досліджено копію дублікату трудової книжки позивача від 10.03.1986 серії НОМЕР_1 та встановлено, що позивач працював:
у період з 24.01.1988 по 25.04.1990 - слюсарем з ремонту автомобілів в Управлінні механізованих робіт №3 тресту «Нижневартовськнефтеспецстрой»;
у період з 26.04.1990 по 31.10.1992 - слюсарем з ремонту та обслуговування парогазотурбінного устаткування в Управлінні механізованих робіт №3 тресту «Нижневартовськнефтеспецстрой» (надалі перейменовано у Білозерне орендне автотранспортне підприємство);
у період з 01.11.1992 по 21.05.1994 - заступником головного механіка у ВАТ «Самотлортранс».
Запис №9 у трудовій книжці позивача від 10.03.1986 серії НОМЕР_1 містить відбиток штампу, змістом якого підтверджується, що Управління механізованих робіт №3 тресту «Нижневартовськнефтеспецстрой» (надалі перейменовано у Білозерне орендне автотранспортне підприємство, наказ від 10.12.1990 №163) розташоване у місцевості, що прирівняна до районів Крайньої Півночі (а.с. 27).
Довідкою від 19.03.2021 №К-200, виданою архівним відділом адміністрації міста Нижневартовська, підтверджується, що ОСОБА_1 :
з 24.01.1988 прийнятий слюсарем з ремонту автомобілів 3 розряду Управління механізованих робіт №3 тресту «Нижневартовськнефтеспецстрой»;
з 26.04.1990 переведений слюсарем з ремонту та обслуговування парогазового устаткування;
з 18.12.1990 переведений оператором з обслуговування та ремонту теплогенераторів;
з 15.07.1992 переведений слюсарем з ремонту гаражного устаткування;
з 01.11.1992 переведений на посаду виконуючого обов'язки заступника головного механіка;
з 21.05.1994 звільнений за власним бажанням (а.с. 30).
Із змісту довідок від 19.03.2021 №К-200, №К-202, виданих архівним відділом адміністрації міста Нижневартовська, вбачається, що відповідно до Переліку районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженого Радою Міністрів СРСР від 10.11.1967 №1029, Ханти-Мансійський національний округ віднесений до місцевості, прирівняної до районів Крайньої Півночі (а.с. 30, 32).
Довідкою від 19.03.2021 №К-201, виданою архівним відділом адміністрації міста Нижневартовська підтверджується, що ОСОБА_1 за період з січня 1988 року по лютий 1994 року, а також у липні та листопаді 1994 року нараховувалась заробітна плата. Районний коефіцієнт 70% (а.с. 31).
Копією розрахунку стажу за пенсійною справою №091630008590 підтверджується, що період роботи з 24.01.1988 по 21.05.1994 (6 років 3 місяці 28 днів) не зараховано в пільговому обчисленні з розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців (а.с. 24).
Відповідно до довідки від 13.07.2022, виданої Головним управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, ФОП ОСОБА_1 перебував на обліку в Управлінні ПФУ в м. Болехів з 14.07.1994 по 21.01.1999. Документи про нарахування страхових внесків за період з 14.07.1994 по 30.09.1997 не збереглися. За період з 01.10.1997 по 21.01.1999 не нараховував страхові внески. 05.12.1997 сплачено кошти у сумі 31,70 грн. (а.с. 33).
Листом Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 20.07.2022 №6443/6/09-19-24-02-06 підтверджується, що ОСОБА_1 здійснював підприємницьку діяльність з 14.03.2002 по 21.03.2022 на загальній системі оподаткування, а з 01.04.2002 по 31.12.2005 - на спрощеній системі оподаткування (а.с. 35-36).
Із змісту листів Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 23.12.2022 №12795/6/09-19-24-0206 та від 04.01.2023 №86/6/09-19-24-02-06 вбачається, що ОСОБА_1 перебував на податковому обліку у статусі ФОП з 14.03.2002 по 25.12.2015, з 15.12.2021 по 15.07.2022. З 01.04.2002 по 31.12.2003 здійснював діяльність на спрощеній системі оподаткування (а.с. 54-57).
На виконання ухвали суду від 23.01.2023, листом від 30.01.2023 №1165/5/09-19-05-01 ГУ ДПС України повідомило, що у період з 01.01.2005 по 31.12.2010 ОСОБА_1 здійснював діяльність на спрощеній системі оподаткування.
При вирішенні даного спору суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Це ж положення міститься у п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.
Відповідно до п. 5 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген, зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.
Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року N 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР» від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».
За приписами наведеної норми пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Відповідно до п. 7 Інструкції про порядок надання пільг особам, що працюють в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженої Постановою Державного Комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати та Президії ВЦРПС від 16 грудня 1967 року № 530/П-28, зазначено, що трудові договори на визначений термін, тобто письмові договори, укладаються тільки тими підприємствами і організаціями, які розміщені в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до таких районів.
Відповідно до Переліку районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженого Радою Міністрів СРСР від 10.11.1967 №1029, Ханти-Мансійський національний округ віднесений до місцевості, прирівняної до районів Крайньої Півночі.
Підпунктом «д» пункту 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» передбачено, що робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.
Згідно з п. 3 постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 1 березня 1960 року зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після 1 березня 1960 року - за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.
Судом з'ясовано, що весь стаж роботи ОСОБА_1 на підприємстві, що знаходиться в місцевості, прирівняній до району Крайньої Півночі, підтверджується записами №9-12 у його трудовій книжці від 10.03.1986 серії НОМЕР_1 з посиланням на дату та номер наказів про прийняття, звільнення та записом про місцезнаходження підприємства, на якому позивач виконував роботи.
Окрім того, копією розписки-повідомлення підтверджується, що для підтвердження права на обчислення стажу у півторакратному розмірі за період роботи в районі, що прирівняний до Крайньої Півночі, з 24.01.1988 по 21.05.1994, позивачем також надавалися довідки від 19.03.2021 №К-201, №К-200, №К-202, видані архівним відділом адміністрації міста Нижневартовська.
Покликання відповідача про те, що обов'язковою умовою надання пільг при обчисленні стажу роботи в районах Крайньої Півночі один рік роботи за один рік 6 місяців є наявність письмового трудового договору про роботу у вказаній місцевості, є безпідставними, оскільки відповідно до п. 5 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції Закону № 32-V від 26.07.2006), пільгове обчислення страхового стажу проводиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Тобто, наявність письмового трудового договору не є виключною і єдиною підставою для пільгового обчислення страхового стажу і вказана норма надає особі можливість надавати вказані документу за її вибором.
Аналогічного висновку дійшла колегія Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду в постанові від 19.09.2019 (справа №348/2208/16-а).
Крім того, Верховний Суд у постанові від 03.07.2018 у справі № 302/662/17-а зазначив, що для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто, достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.
Що стосується визначення трудового стажу, відпрацьованого в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, після 1 січня 1991 року, суд зазначає наступне.
Законами України «Про пенсійне забезпечення» і «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачено пільг при його обчисленні. Не йдеться про пільгове обчислення такого стажу в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, Тимчасовій угоді між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, в галузі пенсійного забезпечення від 15.01.1993 та затвердженому відповідно до Тимчасової угоди Порядку переведення і виплати пенсій (постанова правління Пенсійного фонду від 07.08.1996 р. № 10-3).
Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права висловлена Верховним Судом у постановах від 31.01.2018 (справа №676/7065/14-а), від 30.05.2019 (справа №348/2974/14-а), від 19.09.2019 (справа №348/2208/16-а), від 08.07.2021 (справа №459/2778/16-а), від 18.11.2021 (справа №348/1366/17), від 17.10.2022 (справа №592/5589/17).
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зарахування в пільговому обчисленні стажу роботи позивача після 01.01.1991 в районах Крайньої Півночі і в прирівняних до них місцевостях, відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо періоду здійснення позивачем підприємницької діяльності з 14.07.1994 по 30.09.1997, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно із ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхові внески кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
За приписами пп. 2 п. 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, до заяви про призначення пенсії за віком додаються зокрема документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.
У період з 1993 року по 01.07.2000 на законодавчому рівні було передбачено зарахування до страхового (трудового) стажу для обчислення пенсій період здійснення підприємницької діяльності за умови сплати підприємцями страхових внесків до Пенсійного фонду України, які підлягали обов'язковій реєстрації як платники внесків в органах пенсійного фонду.
Такі висновки в цілому відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 26.10.2018 року в справі № 643/20104/15-а, відповідно до якої, належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01.07.2000 довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01.07.2000 довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
Зазначена правова позиція в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України та ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховується судом під час вирішення даного спору.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 14.07.1994 по 21.01.1999 був зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебував на обліку в Управління ПФУ в м. Болехів, що підтверджується змістом довідки про нарахування та сплату страхових внесків/ збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідача від 13.07.2022 (а.с. 33-34).
Водночас, позивачем заявлено вимоги про зарахування до страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності з 14.07.1994 по 30.09.1997.
Довідкою про нарахування та сплату страхових внесків/ збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 13.07.2022 підтверджується, що документи про нарахування страхових внесків/ збору на загальнообов'язкове державне страхування за період з 14.07.1994 по 30.09.1997 не збереглися (а.с. 33-34).
При цьому, відповідачем не надано суду жодної інформації про наявність заборгованості позивача за платежами до Пенсійного фонду України.
На переконання суду, позивач не має відповідати за незбереження відповідачем документів про нарахування страхових внесків/ збору на загальнообов'язкове державне страхування, а відсутність доказів наявності заборгованості перед податковим та пенсійним органами свідчить про сплату позивачем всіх необхідних платежів під час провадження підприємницької діяльності.
З наведеного суд дійшов висновку, що період провадження позивачем підприємницької діяльності з 14.07.1994 по 30.09.1997 підлягає зарахуванню до його страхового стажу, у зв'язку із чим суд вважає протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не зарахуванні такого періоду і необхідним зобов'язати відповідача їх зарахувати у судовому порядку.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам у частині зарахування до страхового стажу у повному обсязі періодів здійснення ОСОБА_1 підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування з 01.04.2005 по 31.12.2008, з 01.05.2009 по 31.12.2009, з 01.01.2010 по 31.12.2010, суд вказує наступне.
03.07.1998 за №727/98 Президентом України прийнято Указ «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства» (надалі - Указ №727/8).
Відповідно до п. 2 Указу №727/8 (чинного на час сплати позивачем єдиного податку у періоди з 01.04.2005 по 31.12.2008, з 01.05.2009 по 31.12.2009, з 01.01.2010 по 31.12.2010), суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України. Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах: - до місцевого бюджету - 43 відсотки; - до Пенсійного фонду України - 42 відсотки; - на обов'язкове соціальне страхування - 15 відсотків (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 відсотки) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.
Згідно п. 6 Указу №727/8, суб'єкт малого підприємства, який сплачує єдиний податок, не є платником податків, в тому числі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Дію Указу №727/8 припинено згідно із Законом України від 04.11.2011 №4014-VІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності», який набрав чинності з 01.01.2012.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VIII, розділ XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» доповнено пунктом 3-1, яким встановлено, що до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно зі статтею 26 цього Закону включаються періоди, зокрема з 01.07.2000 по 31.12.2017 включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру.
Крім того, до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 07.07.2014 №22-1 законодавцем також внесено зміни та встановлено, що періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 01.01.1998 по 31.12.2003 зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а з 01.01.2004 по 31.12.2017 за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.
Відповідно до інформаційних баз даних ГУ ДПС в Івано-Франківській області, ОСОБА_1 з 01.01.2005 по 31.12.2010 здійснював діяльність на спрощеній системі оподаткування, що підтверджується листом від 30.01.2023 №1165/5/09-19-05-01 (а.с.63).
Позивач у спірний період здійснення підприємницької діяльності сплачував у Пенсійний фонд України внески у складі Єдиного податку, що підтверджується відомостями, що містяться у довідці за формою ОК-5 від 06.10.2022 (а.с. 37-39).
Таким чином, законодавчо визначеною умовою для зарахування до страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2004 по 31.12.2017 на спрощеній системі оподаткування є сам лише факт сплати ним страхових внесків, незалежно від їх розміру.
На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що період здійснення ОСОБА_1 підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування з 01.04.2005 по 31.12.2008, з 01.05.2009 по 31.12.2009, з 01.01.2010 по 31.12.2010, у яких позивачем сплачені страхові внески підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача у повному розмірі, незалежно від розміру сплачених внесків.
Таким чином, суд дійшов до висновку, позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до частин 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, слід стягнути з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 900,00 гривень.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. С. Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) щодо незарахування ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до страхового стажу для призначення пенсії за віком: періоду роботи з 24.01.1988 по 01.01.1991 в пільговому обчисленні з розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців, періоду здійснення підприємницької діяльності з 14.07.1994 по 30.09.1997 та періодів з 01.04.2005 по 31.12.2008, з 01.05.2009 по 31.12.2009 та з 01.01.2010 по 31.12.2010 суцільним порядком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу для призначення пенсії за віком: періоду роботи з 24.01.1988 по 01.01.1991 в пільговому обчисленні з розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців; періоду здійснення підприємницької діяльності з 14.07.1994 по 30.09.1997 та періодів з 01.04.2005 по 31.12.2008, з 01.05.2009 по 31.12.2009 та з 01.01.2010 по 31.12.2010 суцільним порядком та повторно розглянути заяву від 05.10.2021 про призначення пенсії за віком із врахуванням вказаних періодів та прийняти відповідне рішення.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. С.Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 900,00 (дев'ятсот) гривень.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Григорук О.Б.