ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"10" березня 2023 р. справа № 300/430/23
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шумея М.В. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій щодо обмеження максимальним розміром пенсії за вислугу років, та зобов'язання здійснити з 01.03.2022 перерахунок і виплату пенсії, в значенні її фактичного нарахування без обмеження максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум
ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі по тексту також - відповідач, ГУ УПФУ в області, Головне управління ПФУ в Івано-Франківській області, орган пенсійного забезпечення, Управління) про визнання протиправними дій щодо обмеження максимальним розміром пенсії за вислугу років, та зобов'язання здійснити з 01.03.2022 перерахунок і виплату пенсії, в значенні її фактичного нарахування без обмеження максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є пенсіонером МВС України, який отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 за №2262-XII (надалі по тексту також - Закон №2262-XII), розмір якої на час призначення пенсії (квітень 2014 року) розрахований із 59 відсотків складу грошового забезпечення ОСОБА_1 .
За позовною заявою ОСОБА_1 рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.09.2022 у справі №300/2737/21 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській областіздійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з 01.12.2019 на підставі відомостей довідки Державної установи "Територіальне медичне об'єднання МВС України по Івано-Франківській області" за №49 від 29.04.2021 без обмеження її розміру десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше проведених виплат, однак при виконанні рішення суду відповідач провів перерахунок і виплату пенсії з 01.12.2019 в розмірі 20 930,00 гривень.
ОСОБА_1 наголошує на тому, що звертається в даній справі щодо обмеження розміру його пенсії десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність саме з 01.03.2022, в результаті проведення індексації.
Позивач, із посиланням на рішення Конституційного Суду України за №7-рп/2016 від 20.12.2016, яким визнано неконституційними частину 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в частині обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, наполягає на виплаті йому перерахованої пенсії без застосування обмеження максимальним розміром, зважаючи на те, що після 2017 року положення Закону №2262-XII таких обмежень не містять.
Також, у спірних правовідносинах ОСОБА_1 просить застосувати правові висновки, сформовані Верховним Судом в постанові від 16.12.2021 у справі №400/2085/19.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.02.2023 відповідно до статті 260 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України) відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву №0900-0902-8/7611 від 22.02.2023, який разом із письмовими доказами надійшов на адресу суду 27.02.2023. Заперечуючи позовні вимоги представник Головного управління ПФУ в області зазначив, що на виконання рішення суду від 06.09.2022 у справі №300/2737/22, яке набрало законної сили за результатами апеляційного оскарження 20.12.2022, Управлінням проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом на листопад 2019 року, із застосуванням 59%. Нарахований розмір такої пенсії з усіма надбавками становив 23 626,48 гривень, однак виплачувався з 01.01.2023 в сумі 20 930,00 гривень.Так як виплати за рішеннями судів, якими зобов'язано органи Пенсійного фонду України здійсни перерахунок та виплату пенсії без обмеження строком, продовжуються до внесення змін до норм законодавства, якими керувався суд при винесенні рішення, або до зміни умов пенсійного забезпечення одержувача (постанова Верховного Суду України від 05.11.2013 у справі №о21-293а13, постанова Пленуму Вищого адміністративного суду України від 19.12.2011 №o8), то в спірному падку пенсія, в тому числі із нарахованою індексацію, фактично виплачується в сумі 20 930,00 гривень.
Поряд з іншим, відповідач також покликається на положення Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 за №3668-VI (надалі по тексту також - Закон №3668-VI), згідно з яким максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Представник Управління просить застосувати правові висновки сформовані в постанові Верховного Суду від 27.01.2021, у відповідності з якими на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних в статті 2 Закону №3668-VI, серед яких в тому числі Закон №2262-XII, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.Норма закону про обмеження максимального розміру пенсії на 2021-2022 роки не визнавалася не конституційною.
Наведені висновки застосування права узгоджуються із позицію Верхового Суду, сформованих у постановах від 26.06.2020 у справі №580/234/19, від 08.07.2020 у справі №607/7115/17, від 10.09.2020 у справі №280/5154/19 і від 24.09.2020 у справі №640/5854/19.
Відповідач також покликається нарішення Конституційного суду України від 12.10.2022 у справі №3-102/2021 (231/21, 415/21), яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) приписи статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року №3668-VIзі змінами, які поширюють свою дію на Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року №2262-XII. Зокрема, Конституційний суд України визначив, що такі законодавчі зміни не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.
Таким чином, рішенням Конституційного Суду України від 12.10.2022 у справі №3-102/2021 (231/21, 415/21) підтверджено те, що приписи статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року №3668-VI визнано неконституційними лише для осіб, які мають спеціальний юридичний статус громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року. Отже, рішення Конституційного суду України від 12.10.2022 у справі №3-102/2021 (231/21, 415/21) підтверджує дію приписів статті 2 ЗаконуУкраїни "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року №3668-VI для всіх інших категорій військовослужбовців, які отримують пенсійні виплати відповідно до норм Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".
Відтак, вимоги позивача, заявлені у позовній заяві, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, вивчивши зміст адміністративного позову і відзив на позов, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення проти них, проаналізувавши норми матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та з травня 2014 року отримує пенсію за вислугою років на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", згідно протоколу за пенсійною справою №0903003389 (МВС) від 12.05.2014.
Кабінетом Міністрів України 21.02.2018 прийнято Постанову №103.
У березні 2018 року СзППЗ Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області на виконання вимог постанов Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 за №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", та від 11.11.2015 за №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" (надалі по тексту також - Постанова №988, постанови Кабінету Міністрів України №988), на ім'я ОСОБА_1 видано довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій за №2983 від 22.03.2018, за нормами, чинними на січень 2016 року, за прирівняною посадою. Розмір забезпечення позивача становив в загальному 10 375,60 гривень, в тому числі: посадовий оклад - 3 600,00 гривень, оклад за спеціальним званням (полковник поліції) - 2 400,00 гривень, надбавка за стаж служби (вислугу років) 45% - 2 700,00 гривень, надбавка за службу в умовах режимних 15% - 540,00 гривень, премія 12,29% - 1 135,60 гривень.
Керуючись положеннями постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в квітні 2018 року позивачу з 01.05.2018, в тому числі за період з 01.01.2016, проведено перерахунок пенсії відповідно до коментованої довідки СзППЗ Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області №2983 від 22.03.2018, свідченням чого є протокол (розпорядження) перерахунку за пенсійною справою №0903003389-МВС від 11.04.2018.
В подальшому у зв'язку із визнанням в судовому порядку протиправними і нечинними окремих положень Постанови №103 Державна установа ''Територіальне медичне об'єднання МВС України в Івано-Франківській області'' 29.04.2021 видала ОСОБА_1 (за його зверненням) оновлену довідку №49 про розмір грошового забезпечення за листопад 2019 року, в примітках, якої вказано, що довідка складена враховуючи рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.05.2019 в справі №826/12704/18 та рішення Верховного Суду від 17.12.2019 у справі №160/8324/19.
Відомості у довідці №49 внесені згідно положень постанови Кабінету Міністрів України №988, за листопад 2019 року, за прирівняною посадою поліцейського (на день звільнення зі служби) - "начальник управління апарату ГУНП", за змістом якої грошове забезпечення, становить всього 29 272,57 гривень та складається з:
- посадового окладу - 3 600,00 гривень,
- окладу за спеціальним званням (полковник поліції) - 2 400,00 гривень,
- надбавка за стаж служби в поліції 45% - 2 700,00 гривень,
- надбавка за специфічні умови проходження служби в поліції 79,83% -6 945,21 гривень,
- надбавка за службу в умовах режимних обмежень 15% - 540,00 гривень,
- премія 80,86% - 13 087,36 гривень (а.с.57).
У зв'язку з відмовою органу пенсійного забезпечення провести новий перерахунок пенсії на підставі коментованої довідки, за позовом ОСОБА_1 , рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.10.2021 у справі №300/4207/21, зокрема:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо не проведення з 01.12.2019 перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі нової довідки за №49 від 29.04.2021 Державної установи "Територіальне медичне об'єднання МВС України по Івано-Франківській області" про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 із врахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, станом на листопад 2019 року;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до складеної Державною установою "Територіальне медичне об'єднання МВС України по Івано-Франківській області" нової довідки за №49 від 29.04.2021 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , із врахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, станом на листопад 2019 року, з виплатою різниці між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії (https://reestr.court.gov.ua/Review/100275931). Рішення суду набрало законної сили 12.11.2021.
Управлінням на підставі вказаного рішення суду здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , що підтверджено протоколом за пенсійною справою №0903003389-МВС, оформленого в грудні 2021 року.
Загальний нарахований розмір пенсії із усіма надбавками і доплатами склав 20724,98 гривень. В свою чергу, фактична виплати пенсії склала 19 340,00 гривень
Узв'язку із прийняттям Урядом України 16.02.2022 постанови за №118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" у відношенні до позивача з 01.03.2022 здійснено черговий перерахунок його пенсії, загальний розмір якої склав 23 626,48 гривень, в тому числі:
- 17 270,82 гривеньосновного розміру пенсії 59% від розміру грошового забезпечення 29 272,57 гривень;
- 3 937,75 гривеньнабавка за приживання в гірській місцевості;
- 2 417,91 гривеньіндексація пенсії.
Однак, виплата проводилась з урахуванняммаксимального розміру пенсії з 01.03.2022 в сумі 19 340,00 гривень.
Надалі, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.09.2022 у справі №300/2737/22, що набрало законної сили за результатами апеляційного оскарження 20.12.2022 (https://reestr.court.gov.ua/Review/95434380), серед іншого, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з 01.12.2019 на підставі відомостей довідки Державної установи "Територіальне медичне об'єднання МВС України по Івано-Франківській області" за №49 від 29.04.2021 без обмеження її розміру десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше проведених виплат.
Варто наголосити на тому, що при вирішенні адміністративної справи №300/2737/22 судом не надавалася оцінка обмеження виплати пенсії із врахуванням нарахованої індексації, так як таке питання не порушувалося ОСОБА_1 .
На виконання вищевказаного рішення суду, відповідач з січня 2023 року провів перерахунок пенсії ОСОБА_1 , однак виплата її проводиться з обмеженням її максимальним розміром в сумі 20 930,00 гривень, не заважаючи на те, що загальне нарахування пенсії складає 23 626,48 гривень.
Таким чином, відповідачем з 01.01.2022 забезпечено виплату ОСОБА_1 його пенсії в розмірі 19 340,00 гривень, з 01.03.2022 в розмірі 19 340,00 гривень, з 01.07.2022 в розмірі 20 270,00 гривень, а з 01.01.2023 виплата пенсії здійснюється у розмірі 20 930,00 гривень.
ОСОБА_1 19.01.2023 звертався до Управління із заявою від 19.01.2023 про перерахунок та виплату пенсії з 01.03.2022 в повному обсязі пенсії без обмеження її максимальним розміром.
Втім, у задоволенні такої заяви відповідач 31.01.2023 листом №522-466/С-02/8-0900/23 відмовив, мотивуючи тим, що пенсійним фондом проведено перерахунок пенсії на виконання рішення суду від 06.09.2022 у справі №300/2737/22, який становить з урахуванням усіх надбавок та підвищень 23 626,48 гривень. Однак, зважаючи на дію частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", нарахована пенсія незалежно від її розміру виплачується в максимальному значенні, що не перевищує десять прожиткових мінімумів, встановленими для осіб, які втратили працездатність. У відношенні до позивача таке значення з 01.01.2023 становить 20 930,00 гривень.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо перерахунку з 01.03.2022 в результаті проведення індексації пенсії, із застосування обмеження при виплаті пенсії (десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність), позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходив з таких мотивів і підстав та норм права.
Положеннями статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Вирішуючи позовні вимог в частині зобов'язання здійснити з 01.12.2019 виплату пенсії без обмеження максимальним розміром, суд керується наступними аргументами.
За приписами частини 4 статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 за №2262-XII (в редакції чинній на момент первинного перерахунку пенсії - 01.03.2018) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Таким чином, підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців та осіб, які мають право на отримання пенсії відповідно до Закону №2262-XII, здійсненої на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, наділеного правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців.
У даній справі не є спірними обставини із перерахунку пенсії позивача на підставі оновленої довідки №49 від 29.04.2021, розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 , визначеного у такій довідці, а також виконання рішення суду у справі №300/4207/21 чи рішення у справі №300/2737/22, в тому числі в силу вимог частини 4 статті 78 КАС України.
Спірним є застосування Управлінням положень частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", якими, як вважає відповідач, з 2011 року введено обмеження фактичної виплати пенсії десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність.
Так, законами України, якими затверджено державний бюджет України на 2019, 2020, 2021, 2022і 2023 роки визначено наступні розміри прожиткових мінімумів, встановлені для осіб, які втратили працездатність: з 01.12.2019 - 1 638,00 гривень, з 01.07.2020 - 1 712,00 гривень, з 01.12.2020 - 1 769,00 гривень, з 01.07.2021 - 1 854,00 гривень, з 01.12.2021 -1 934,00 гривень, з 01.01.2022 - 1 934,00 гривень, з 01.07.2022 - 2 027,00 гривень, з 01.12.2022 - 2 093,00 гривень. Станом на день подання позову і вирішення спору такий розмір також становить 2 093,00 гривень.
Отже, обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність ("максимальний розмір пенсії"), розрахунково складає з 01.12.2019 складає 16 380,00 гривень, з 01.07.2020 - 17 120,00 гривень, з 01.12.2020 -17 690,00 гривень, з 01.07.2020 - 18 540,00 гривень, з 01.12.2021 - 19 340,00 гривень, з 01.01.2022 - 19 340,00 гривень, а з 01.07.2022 - 22 027,00 гривень, з 01.12.2022 - 20 930,00 гривень.Станом на день подання позову і вирішення спору такий розмір також становить 20930,00 гривень.
Оскільки пенсія позивача (з надбавками) після її перерахунку на підставі оновленої довідки №49 від 29.04.2021 у розмірі 59% сум грошового забезпечення (здійсненого на виконання рішення у справі №300/4207/21) склала 20 724,98 гривні, тому з 01.01.2022 обчислений розмір пенсії ОСОБА_1 перевищує десять прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, тобто з 19 340,00 гривень.
Також, після проведеного перерахунку на виконання постанови Кабінету Міністрів України "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" від 16.02.2022 за №118 нарахований розмір пенсії позивача з 01.03.2022 склав 23 626,48 гривень (з урахуванням 2 417,91 гривень індексації). Оскільки обчислений розмір пенсії ОСОБА_1 , за доводами відповідача, перевищував десять прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність,фактична виплата її проводилась в сумі 19 340,00 гривень.
Звертаючись до правового регулювання спірних правовідносин, на застосування яких наполягає відповідач, безпосередній зміст частини 7 статті 43 Закону №2262-XII (в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 за №911-VIII чинній з 01.01.2016 по 20.12.2016) свідчить, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 за №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.
Згідно із пунктом другим резолютивної частини рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016, зокрема, частина сьома статті 43 Закону №2262-XII втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Згодом, відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 за №1774-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017, у частині сьомій статті 43 Закону № 2262-XII слова і цифри "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року".
Таким чином, буквальне розуміння змін, внесених Законом №1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016, дозволяє стверджувати, що у Законі № 2262-XII відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.
Це означає, що протягом 2017 року стаття 43 Закону №2262-XII не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Отже, внесені Законом №1774-VІІІ до частини 7 статті 43 Закону №2262-XII, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії) самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Така правова позиція щодо застосування норм права у аналогічних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №522/22798/17, від 08.08.2019 у справі №522/3271/17, від 17.05.2021 у справі №343/870/17, від 16.12.2021 у справі №400/2085/19, від 21.12.2021 у справі №120/3552/21-а і від 26.01.2022 у справі №569/2950/17.
Що стосується доводів пенсійного органу про те, що останній правомірно здійснює виплату позивачу пенсії з обмеженням її максимальним розміром, оскільки таке обмеження передбачене статтею 2 Закону №3668-VI, яка є чинною і неконституційною не визнавалася, то суд зазначає таке.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом №3668-VI, який набрав законної сили 01.10.2011.
Цим Законом №3668-VI, внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону №3668-VI.
Положення частини 7 статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону №3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 за №7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII.
Водночас положення статті 2 Закону №3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин (з 01.03.2022) наявна колізія між Законом №2262-XII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 за №7-рп/2016, та Законом №3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13.02.2019, яка ухвалена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, зроблено висновок про те, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VI.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 16.12.2021 у справі №400/2085/19, від 27.01.2022 у справі №240/7087/20 і від 18.05.2022 у справі №380/12337/20.
За наведеного правового регулювання та встановлених обставин у справі, обмеження відповідачем максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом №2262-ХІІ, є протиправним.
Щодо доводів відповідача про те, що спірні правовідносини вже були предметом оцінки Верховного Суду у постанові від 24.06.2020 (справа №580/234/19), і касаційний суд вже сформував правовий висновок в цій категорії справ, то суд вважає їх недостатньо мотивованими.
Так, у справі №580/234/19 (справа розглянута у складі палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду) вирішувалося питання перерахунку та виплати пенсії, згідно із пунктом 7 Порядку призначення і виплати пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробувального складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 за №418 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 за №713). У вказаній справі зазначено, що позивач одержує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" як працівник льотного складу. В контексті правовідносин, що склалися, Верховним Судом зроблено правовий висновок про те, що на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Законом №3668-VI від 08.07.2011, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку. Проте у справі, що розглядається та у справі №580/234/19 йдеться про застосування формально різних правових актів: Закону №2262-XII і Закону №3668-VI, та, відповідно, різних норм матеріального права.
Вказаний висновок суду відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом в постанові від 18.05.2022 у справі №380/12337/20.
При цьому такі мотиви ухвалення судового рішення у даній справі (№300/2737/22) сформовані виключно на підставі коментованих правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права, які відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України повинні бути враховані при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
В контексті спірних правовідносин суд також враховує те, що рішенням Конституційного Суду України від 12.10.2022 за №7-р(ІІ)/2022 по справі №3-102/2021 (231/21, 415/21):
- визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року№2262-XII, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року;
- приписи статті 2Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року №3668-VI зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;
- Верховній Раді України привести нормативне регулювання щодо забезпечення соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням.
Таким чином, пунктом 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 12.10.2022 за №7-р(ІІ)/2022 по справі №3-102/2021 (231/21, 415/21) зобов'язано Верховну Раді України привести нормативне регулювання у певну відповідність, а тому до приведення законодавства у відповідність із Конституцією України та Рішення Конституційного Суду України від 12.10.2022 Управління не наділене правом застосовувати висновки щодо того чи є той чи інший пенсіонер тим "хто перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року".
Станом на день ухвалення рішення у даній справі (10.03.2023) Верховна Рада України ще не виконала пункт 3 рішення Конституційного Суду України від 12.10.2022 за №7-р(ІІ)/2022 по справі №3-102/2021 (231/21, 415/21).
Зрештою, спірні приписи статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року №3668-VI втрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України 12.10.2022 Рішення №7-р(ІІ)/2022 по справі №3-102/2021.
Станом на час подання позову (07.02.2022) і вирішення даного спору (10.03.2023) визначений Конституційним Судом України строк ще не минув.
В даній справі також не підлягають застосуванню висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 05.11.2013 у справі №21-293а13, що перерахунок та виплату пенсії без обмеження строком, продовжуються до внесення змін до норм законодавства, якими керувався суд при винесенні рішення, або до зміни умов пенсійного забезпечення одержувача, оскільки, станом на 01.01.2022, 01.03.2022, 01.12.2022 та на час подання адміністративного позову у справі №300/430/23 не було внесено змін в законодавства щодо регулювання правовідносин про інші обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців, окрім тих які застосовувалися Управлінням при обчисленні і перерахунку пенсії, наслідки якої вже були предметом перевірки у справах №300/4207/21та №300/2737/22.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У даних правовідносинах слід звернути увагу на те, що так як обчислений розмір пенсії позивача на підставі нової довідки від 29.04.2021 за №49 (20 724,98 гривень), а також на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 за №118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" з 01.03.2022 перевищував десять прожиткових мінімумів, встановленими для осіб, які втратили працездатність (23 626,48 гривень), в тому числі і на час вирішення спору по суті, то спірне застосування обмеження пенсії з 01.03.2022 з у рахуванням розміру індексації (2 417,91 гривень) є протиправним.
Відтак, суд дійшов висновку, що ефективним способом відновлення порушених протиправними діями ГУ ПФУ в Івано-Франківській області прав позивача є зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 за вислугу років з 01.03.2023 згідно відомостей довідки №49 від 29.04.2021 про розмір грошового забезпечення станом на 19.11.2019, в тому числі із урахуванням індексації, відповідно до статті 63 Закону №2262-XII, без обмеження її розміру десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, враховуючи при цьому раніше виплачені за період з 01.03.2022 суми пенсії.
Підсумовуючи свої попередні висновки, суд вважає, що позов належить задовольнити повністю.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що згідно частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на задоволення позову за рахунок бюджетних асигнувань відповідача належить відшкодувати позивачу судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1 073,60 гривень, сплаченого згідно квитанції №0.0.2845798027.1 від 06.02.2023.
Сторонами не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2022 десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, при здійсненні на підставі відомостей довідки Державної установи "Територіальне медичне об'єднання МВС України по Івано-Франківській області" за №49 від 29.04.2021 про розмір грошового забезпечення станом на листопад 2019 року, перерахунку пенсії за вислугу років, призначеної згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 за №2262-XII, в тому числі із урахуванням індексації такої пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з 01.03.2022 на підставі відомостей довідки Державної установи "Територіальне медичне об'єднання МВС України по Івано-Франківській області" за №49 від 29.04.2021, в тому числі із урахуванням нарахованої індексації, без обмеження її розміру десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше проведених виплат.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 073,60 гривень (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), АДРЕСА_1 ;
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088), вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область.
Суддя Шумей М.В.