ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"09" березня 2023 р. справа № 300/467/23
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Шумея М.В.,
секретаря судового засідання - Гуменюк М.В.,
за участю представника позивача - Вдовіна Р.Т.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області до Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання дій протиправними та скасування рішення
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області звернулося до суду із позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в якому просило:
- визнати протиправними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Іваночко В.Ю. щодо винесення постанови від 01.02.2023 ВП № 70501960 про накладення штрафу;
- скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Іваночко В.Ю. від 01.02.2022 ВП № 70501960 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області штрафу в розмірі 5100,00 грн.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем протиправно винесено постанову від 01.02.2023 ВП № 70501960 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області штрафу в розмірі 5100,00 грн. Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.02.2023 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків. Позивач у встановлений судом строк усунув вказані недоліки.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.02.2023 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судовий розгляд на 09.03.2023 о 10:30 год., та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов.
Вказана вище ухвала разом із копією позовної заяви із додатками, була отримана представником відповідача особисто, на підтвердження чого в матеріалах справи містяться розписки (а.с. 31, 37).
Відповідач правом на подання відзиву не скористався та в судове засідання не з"явився.
Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень частини 1 і 2 статті 268 КАС України, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (частина 3 статті 268 КАС України). На підставі вказаного судом розглянуто справу без участі представника відповідача.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити позовні вимоги.
Розглянувши справу в порядку визначеному статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, судом встановлено наступне.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.04.2022 у справі № 300/708/22 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання до їх вчинення задоволено частково. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 починаючи з 01.01.2018 із застосуванням 74% відповідних сум грошового забезпечення та здійснити виплату з урахуванням уже виплачених сум.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.04.2022 у справі № 300/708/22 набрало законної сили 12.10.2022 року.
На підставі даного рішення державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 15.12.2022 ВП № 70501960 та направлено для виконання Головному управлінню.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в області листом від 26.12.2022 року № 0900-0902-5/44248 повідомлено державного виконавця про те, що Головним управлінням 20.10.2022 на виконання рішення суду проведено перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до рішення суду. Виплату пенсії в перерахованому розмірі здійснено з 01.11.2022 року в сумі 13884,88 грн.
Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень правління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Іваночком В.Ю. при примусовому виконанні виконавчого листа № 300/708/22, виданого Івано-Франківським окружним адміністративним судом, (виконавче провадження ВП № 70501960 від 15.12.2022) винесено постанову від 01.02.2023 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області штрафу в розмірі 5100 грн.
Позивач не погоджуючись із вказаною постановою, звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусовому виконанню за правилами вимог частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII підлягають рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів і наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Згідно з частиною 1 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 16 частини 3 статті 18 Закону №1404-VIII визначено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження накладати стягнення у вигляді штрафу на юридичних і посадових осіб у випадках, передбачених законом.
За рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною 6 статті 26 Закону №1404-VIII, перевіряє виконання рішення боржником (частина 1 статті 63 Закону №1404-VIII).
Як визначено частиною 2 статті 63 Закону №1404-VIII, у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) і попередження про кримінальну відповідальність.
За приписами частини 1 статті 75 Закону №1404-VIIІ, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника юридичну особу 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
З вищевикладеного слідує, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону №1404-VІІІ, можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
В першу чергу, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що виносячи оскаржувану постанову від 01.02.2023 державний виконавець визначив мотивацію, а саме встановлено "рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду не виконано в повному розмірі, зменшення частки безпідставне".
В контексті порушеного питання (зміни Управлінням відсоткового значення розміру грошового забезпечення, із якого обраховується основний розмір пенсії з 74% до 70%) суд нижче по тексту формує наступні висновки, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до вимог пункту "а" частини 1 статті 13 Закону №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакції на час введення в дію 01.01.1992) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Частиною 2 вказаної статті Закону №2262-ХІІ (в редакції на час введення в дію 01.01.1992) загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 75 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1,-85 процентів, до категорії 2, - 80 процентів.
До Закону №2262-ХІІ вносилися неодноразово зміни, за змістом яких значені s коментованого відсотка для вказаної категорії осіб зріс до 90, 100 і 95 відповідно.
Втім, надалі Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 за №3668-Vl, який набрав чинності з 01.10.2011, внесено зміни до частини 2 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", яким встановлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).
На момент призначення позивачу пенсії частина 2 статті 13 Закону № 2262-ХІІ діяла у редакції, яка передбачала, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
З урахуванням вислуги років позивачу призначено пенсію в розмірі 74% грошового забезпечення.
В подальшому, Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 за №1166- VII, який набрав чинності 01.04.2014, внесено зміни у частину другу статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", згідно яких цифрове значення "80" замінено цифрами "70" (максимальний розмір пенсії).
Таким чином, з 01.04.2014 положення частини 2 статті 13 Закону №2262-ХІІ щодо зазначення граничного розміру пенсії за вислугу років 80% відповідних сум грошового забезпечення втратили чинність у зв'язку з внесенням змін до редакції цієї статті Законом №1166-VII, замінивши такий граничний розмір на 70%.
Зміни до частини 2 статті 13 Закону №2262-ХІІ щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 90%, а потім 70% грошового забезпечення не можуть застосовуватися при перерахунку вже призначеної пенсії за умови, врахування однакового розмір грошового забезпечення для однієї і тієї ж категорії військовослужбовців, прирівняних до них осіб (за посадовою, званням і вислугою років).
Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.10.2019, ухваленій у зразковій справі №240/5401/18 (Пз/9901/58/18).
Адміністративна справа в частині позовних вимог позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними щодо зменшення при перерахунку пенсії до 70 відсотків суми грошового забезпечення, із якої обчислено пенсію, та зобов'язання здійснити перерахунок і виплату пенсії, виходячи із 74 відсотків відповідної суми грошового забезпечення, з 01.01.2018, - частково відповідає ознакам типової справи, визначених у рішенні суду, ухваленого за результатом розгляду Верховним Судом зразкової справи № 240/5401/18 (Пз/9901/58/18).
При ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи (частина 3 статті 291 КАС України).
Однак, суд звертає увагу сторін на те, що вказаний вище сформований висновок про право позивача на перерахунок, обчислення і виплату пенсії за вислугу років у розмірі 74% відповідних сум грошового забезпечення стосується саме забезпечення, яке визначено у попередній довідці, виданої в березні 2018 року у відповідності до положень Постанов №103, яка була чинною в період з 01.01.2018 по 30.11.2019.
Складові грошового забезпечення у такій довідці (посадовий оклад, оклад за спеціальним званням надбавка за вислугу років) визначені Ліквідаційною комісією УМВС України в Івано-Франківській області на підставі введеної в дію з 01.01.2016 року Постанови КМУ № 988.
Так, Постановою №704 з 01.03.2018 значно підвищено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів та додаткових видів грошового забезпечення (їх відсоткове значення) військовослужбовців, чого не мало місце при призначенні позивачу пенсії, і якому із старого складу відповідного забезпечення пенсію обчислено в розмірі 74% суми його грошового забезпечення.
Надалі рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 в справі №826/3858/18 визнано протиправними та нечинними, серед іншого, пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Постановою від 05.03.2019 Шостий апеляційний адміністративний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у коментованій справі без змін.
Отже, пункт 1 Постанови №103, який стосується перерахунку пенсій військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб без включення в основі такого перерахунку щомісячних додаткових видів грошового забезпечення і премії, втратив чинність з 05.03.2019.
В подальшому постановою Шостого апеляційного адміністративного суду №826/6453/18 від 29.01.2020 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.201С за №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", яким вносилися зміни у Порядок № 45 (зокрема, у пункти 1, 2, 3, 5 та додаток 2, а також доповнено цей Порядок додатком 3).
З наведеного слідує, що з 05.03.2019, з дня набрання законної сили судовим рішенням у справі №826/3858/18, пункт 1 Постанови №103 втратив чинність, а інші нормативні акти, які б надалі обмежували склад та розмір грошового забезпечення - військовослужбовців для обчислення та перерахунку пенсії, відсутні.
Також рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва у справі 826/12704/18 було скасовано п. 3 Постанови №103.
У зв'язку із вказаним спірні правовідносини додатково врегульовані правовими висновками, сформованими Верховним Судом у рішенні від 17.12.2019 і Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 24.06.2020 в зразковій справі №160/8324/19 і адміністративне провадження №Пз/9901/20/19).
У досліджуваних відносинах з 01.12.2019 суд касаційної інстанції, постановляючи рішення у зразковій справі №160/8324/19, відновив право колишнього військовослужбовця на включення до складу грошового забезпечення, із якого обчислюється пенсія, щомісячні додаткові види грошового забезпечення і премія.
Втім, потрібно зважати на те, що військовослужбовці, яким призначається пенсія з 01.04.2014, в тому числі з 01.03.2018 мають право на розрахунок її розміру, виходячи із значення саме 70% грошового забезпечення із врахуванням основних і додаткових її видів/складових, так як Уряд України з 01.03.2018 значно підвищив тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів та додаткових видів грошового забезпечення (їх відсоткове значення) такої категорії посадових осіб.
Разом з тим, в окремих випадках виникають обставини, за яких військовослужбовці, які, покликаючись на висновки, сформовані Верховним Судом у рішенні від 17.12.2019 і Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 24.06.2020 в зразковій справі №160/8324/19 (адміністративне провадження №Пз/9901/20/19), бажають отримати від уповноважених органів нову довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії із показниками основного розміру забезпечення станом на 01.01.2016, які вже виплачувалися за Постановою №988 (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років, однак із включенням до неї додаткових щомісячних її видів і премії, а також одночасно розраховують на обчислення пенсії із урахуванням такої довідки в значенні, більшого ніж 70% сум грошового забезпечення.
Відтак, може скластися ситуація за якої військовослужбовці, які до звільнення займали одну і ту ж посаду (рівнозначні посади), мають одне і те ж звання, одну і ту ж вислугу років, одинакові додаткові видрі грошового забезпечення та розмір премії, матимуть різний розмір пенсії, оскільки ті військовослужбовці, які вийшли на пенсію до 01.04.2014 і 01.01.2016 претендують та вимагають в судовому порядку відсоткове значення більше ніж 70% (до 90%), яке у спірному випадку становить 74% (хоча їх грошове забезпечення не обчислювалося за правилами Постанови №988), а ті, що отримали право на пенсію після 01.04.2014, в тому числі після 01.01.2016 не більше 70%.
Таке правове регулювання спірних відносин не є справедливим по відношенні до колишніх чи діючих військовослужбовців, що отримали/отримують право на пенсію після 01.01.2016, та створює дискримінацію у праві на належне пенсійне забезпечення однієї і тієї ж категорії громадян, в тому числі службових осіб, які розпочинали службу в Збройних силах України до і після введення в дію положень Постанови №103.
Не зменшуючи значення і роль колишніх військовослужбовців, які у встановленому порядку скористалися правом на пенсію за вислугу років чи у зв'язку із інвалідністю за положеннями Закону №2262-ХІІ, звертаємо увагу на наступне.
Інше застосування висновків суду у даній справі буде вважатися не справедливим відносно військовослужбовців, які, на час вирішення даної справи беруть безпосередню участь в бойових діях чи виконують інші завдання із захисту вітчизни держава України від ворожої агресії російської федерації, так як мають і матимуть право на обчислення пенсії, виходячи із значення до 70% розміру одного і того ж грошового забезпечення, визначеного як для останніх так і для тих, хто перебуває вже на пенсії.
В даному випадку при використанні для таких двох категорій осіб однакових показників грошового забезпечення, діючий захисник Збройних Сил України матиме менший основний розмір пенсії, ніж військовослужбовець, який перебуває на пенсії.
Визначення різних підходів до порядку обчислення розміру пенсійного забезпечення однієї категорії громадян порушує основоположний принцип судочинства рівність усіх громадян у своїх права перед законом, в тому числі у праві на справедливе встановлення пенсії, що закріплено в статтях 21, 24 Конституції України.
Таким чином, у колишнього військовослужбовця, який отримає нову довідку про склад грошового забезпечення для перерахунку пенсії (станом на листопад 2019) з 01.12.2019 на підставі Постанови №988 і у відповідності до зразкової справи №160/8324/19, відбудуться фактичні зміни у пенсійній справі останнього і відповідно в правовому регулюванні даних відносин, які визначають порядок перерахунку його пенсії, так як попередній розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій у відповідності до Постанови №103 взятий станом на 01.01.2016.
З урахуванням вказаного відпадуть процесуальні підстави керуватися і застосовувати правову позицію, викладену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.10.2019, ухваленої у зразковій справі №240/5401/18 (Пз/9901/58/18), оскільки зміняться фактичні обставини правового регулювання спірних правовідносин на підставі іншої постанови Великої Палати Верховного Суду в постанові від 24.06.2020 в зразковій справі №160/8324/19 (адміністративне провадження №Пз/9901/20/19).
З огляду на таке слід керуватися рішенням від 9 лютого 1999 року №1-рп/99 у якому Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Отож, у випадку перерахунку призначеної пенсії військовослужбовця на підставі оновленої довідки за показниками станом на листопад 2019 за правилами Постанови №988 (із включенням додаткових щомісячних видів грошового забезпечення і премії), таке право може ґрунтуватися лише на положеннях чинного на день звернення із заявою про перерахунок пенсії законодавства та не може бути реалізоване на підставі закону, який втратив чинність.
У подібних правовідносинах Верховний Суд у постанові від 20.01.2021 по справі №640/1744/20 дійшов висновку, що право на перерахунок призначеної пенсії може бути реалізовано на підставі тих норм, які діють на час виникнення обставин для такого перерахунку (звернення особи у встановленому порядку до відповідного суб'єкта владних повноважень).
Такий підхід до врегулювання спірних правовідносин, на переконання суду у даній справі, є достатньо справедливим.
Аналогічний підхід щодо обчислення розміру пенсії та відсотків від заробітку для нарахування пенсійних виплат при проведенні її перерахунку з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1-рп/99, застосований Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у відношенні до іншої категорії пенсіонерів, виплата пенсій яким здійснюється не із солідарної системи пенсійного фонду, а за рахунок коштів Державного бюджету України, зокрема колишніх співробітників органів прокуратури та суддів.
В даному випадку мова йде про позицію суду касаційної інстанції, визначеної в:
- постановах від 08.09.2021 (адміністративне провадження № К/9901/13961/20) у справі №340/3185/19 та від 20.01.2021 (адміністративне провадження №К/9901/27613/20) у справі №640/1744/20, в яких предмет спору стосувався перерахунку пенсії працівників прокуратури, що вийшли на пенсію при дії положення закону із правом на обрахунок пенсії від заробітку до 90%, а при отриманні нової довідки із значно вищим складом заробітної плати - до 70%;
- постанові від 27.09.2021 (провадження К/9901/25475/21) у справі №580/585/21, в якій предметом спору є перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із урахуванням нових довідок про розмір грошового забезпечення (із значно більшим розміром, в порівнянні до такого, який отримувався до набуття права на відставку), на час видачі яких положення спеціального закону про право відповідного обчислення розміру утримання від 80% до 90%, втратило чинність.
Верховний Суд у таких постановах переглядаючи спори про не врахування органами пенсійного фонду при перерахунку пенсії колишніх прокурорських працівників з розрахунку 90 відсотків від середнього заробітку щомісячної (чинної) заробітної плати відповідної посади працівника прокуратури, сформував правовий висновок, за змістом якого право иа перерахунок призначеної пенсії може бути реалізовано позивачем на підставі тих норм, які діють на час виникнення обставин для такого перерахунку (звернення особи у встановленому порядку до відповідного суб'єкта владних повноважень). При цьому не має значення з настанням якої обставини позивач пов'язує право на перерахунок пенсії, Постанови Уряду України №657 чи №1013, оскільки як було зазначено вище, перерахунок призначеної пенсії працівникам органів прокуратури може ґрунтуватися лише на положеннях чинного на день звернення із заявою про перерахунок пенсії законодавства та не може ґрунтуватися на законі, який втратив чинність.
Верховний Суд в складі Судової палати з розгляд справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в останній актуальних постанові від 21.12.2021 (адміністративне провадження №К/9901/15917/21) у справі №580/5962/02 дійшов таких висновків, що явно є ідентичними до спірних правовідносин, зокрема:
"24. Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № З-рп/2001, від 13.03.2012 №6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття закона чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до певного юридичного факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
25. Ураховуючи наведене, до правовідносин щодо визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло після набрання чинності Законом №1697-VII, повинні застосовуватись виключно норми цього Закону, оскільки застережень щодо застосування норми, що визначала розмір місячного заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, Закон №1697-VII не містить та не встановлює окремого порядку обчислення відсоткового розміру під час перерахунку раніше призначеної пенсії з урахуванням норми Закону №1789-ХІІ, що визначала розмір місячного заробітку у відсотках та яка діяла на момент призначення пенсії, тобто одночасного застосування норм, які передбачені різними законами."
"27. Ураховуючи наведене, розмір відсотків, який враховується під час перерахунку пенсії має бути співмірним із тим, який застосовується під час призначення пенсії працівникам прокуратури. Встановлення різних підходів до порядку обчислення відсоткового розміру під час перерахунку пенсії після набуття чинності Законом №1697-VII порушує справедливий баланс між інтересами працівників прокуратури, яким пенсія призначається відповідно до цього Закону та тими, яким вона була призначена відповідно до Закону №1789-ХІІ, ставить у нерівне становище працівників прокуратури, які отримали право на пенсію відповідно до Закону №1697-VII. "
"32. З огляду на наведене, на спірні правовідносини поширюються положення частини другої статті 86 Закону №1697-VII, у силу вимог яких пенсія працівникам прокуратури призначається (перераховується) в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати.
33. Отже, позовні вимоги позивача у частині здійснення перерахунку пенсії у розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.".
Як і у даній справі, на час отримання позивачем (колишнім військовослужбовцем) нової довідки і звернення його до органу пенсійного фонду за перерахунком пенсії кореспондуючись до коментованих висновків Верховного Суду, суд касаційної інстанції вказує, що положення статті 50-13акону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 за №1789-ХІІ, яким передбачалося право на обчислення розміру пенсії працівників прокуратури до 90% розміру заробітку, вже не були чинними, а на час перерахунку за новою довідкою таке значення не може перевищувати 70%.
У відношенні до питання перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, суд касаційної інстанції також надав правову оцінку різним відсотковим значенням суддівської винагороди, які визначалися для суддів у відставці в розмірі від 80% до 90% до 08.06.2016 (при застосуванні суддівської винагороди за правилами Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI в редакції від 07.07.2010) та від 50% (при застосуванні значно підвищеної суддівської винагороди за правилами Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII в редакції від 02.06.2016).
Зокрема, у коментованій вище постанові Верховного Суду зазначено:
"Отже, оскільки чинним Законом № 1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування щомісячного грошового утримання, то відсутні правові підстави для обрахунку щомісячного грошового утримання судді одночасно за складовими, які передбачені для різних формул обрахунку грошового утримання (розміру щомісячної суддівської винагороди) за Законом № 1402-VIII, а розміру відсотку за Законом № 2453-VI. Колегія суддів зазначає, що зворотне зумовить неоднакове визначення розміру довічного грошового утримання суддів, що вийшли у відставку відповідно до Закону №2453-VI, та тих, які вийшли або вийдуть у відставку відповідно до Закону №1402-VIII. Вказане призведе до дискримінації останніх та суперечитиме положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів".
У вказаних двох категоріях пенсіонерів (колишніх працівників органів прокуратури і суддів) Верховний Суд дійшов єдиного висновку, що у випадку перерахунку призначеної пенсії, таке право може ґрунтуватися лише на положеннях чинного на день звернення із заявою про перерахунок пенсії законодавства та не може бути реалізоване на підставі закону, який втратив чинність, в протилежному випадку порушуватиметься принцип співмірност: в одному періоду часу між правами на пенсію однієї категорії, одного виду професій за ідентичними посадами, зокрема, між особами яким пенсія перераховується, і яким вона призначається вперше.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 (провадження №14- 435цс18) у справі №755/10947/17 зазначила, що під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
У досліджуваному випадку суд має керуватись саме останніми правовими висновками, визначені Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду в постановах ухвалених 21.12.2021 (справа №580/5962/02), 27.09.2021 (справа №580/585/21), 08.09.2021 (справа №340/3185/19) і від 20.01.2021 (№640/1744/20).
Вказане узгоджується із положеннями частини 5 статті 242 КАС України.
Окрім того суд звертає увагу, що при розгляді справи про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії з 01.01.2018 судом досліджувалось питання неправомірного перерахунку з 01.01.2018 та не вирішувалось питання застосування відсотків з 01.12.2019, тому рішення прийняте у різних правовідносинах.
Повертаючись до обставин даної справи, ОСОБА_1 в період з 01.01.2018 по день звернення до суду для перерахунку пенсій отримав від уповноваженого органу дві довідки, зокрема:
- довідку про розмір грошового забезпечення у березні 2018 року у відповідності до Постанови №103 за відповідною (прирівняною) посадою за показниками станом на січень 2018 року;
- довідку про розмір грошового забезпечення від 15.06.2021 № 875 станом на листопад 2019 року.
В розумінні статті 1 першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини, майном є нараховані суми пенсії, виражені в грошовому еквіваленті (в національній валюті - гривні), а не розрахункова величина для обчислення пенсії - відповідник відсоток від сум грошового забезпечення.
Цілком ідентичною є остання (актуальна) сформована судова практика із вказаної категорії спорів, зокрема такими є постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2022 у Справі №380/7615/22, від 31.10.2022 у справі №500/2448/22, від 15.09.2022 у справі №300/546/22, 13.09.2022 у справі №300/596/22, від 25.08.2022 у справі №300/330/22, від 15.08.2022 у справі №300/8099/21, від 25.07.2022 у справі №300/3988/21, від 20.07.2022 у справі №300/895/22, від 13.07.2022 у справі №300/5475/21, від 13.07.2022 у справі №300/5365/21, від 07.07.2022 у справі №300/6777/21, від 04.07.2022 у справі №5518/21, від 17.06.2022 у справі №300/6236/21, від 24.05.2022 у справі №300/5975/21, від 06.04.2022 у справі №300/7559/21 та від 05.04.2022 у справі №300/5696/21, за змістом висновків яких позовні вимоги осіб, пенсія яких призначена за правилами Закону №2262-ХІІ підлягають до задоволенню лише до моменту зміни грошового забезпечення із включенням/урахуванням щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення та/або їх збільшення, тобто до 01.04.2019 (для колишніх військовослужбовців і прирівняних до них осіб), і до 01.12.2019 (для колишніх співробітників органів внутрішніх справ) відповідно. Апеляційний суди погоджується із правилом застосування "нова довідка (із збільшеними показниками забезпечення нові відсотки (ті, що діють на час перерахунку)".
Тому, Головним управлінням проведено перерахунок та виплату з 01.01.2018 по 30.11.2019 пенсії у розмірі 74%, а з 01.12.2019 у розмірі 70 % грошового забезпечення.
Аналізуючи викладене, можна дійти до висновку, що на момент винесення державним виконавцем постанови про накладення штрафу має бути встановлений факт невиконання боржником рішення суду у встановлений законодавством строк, з приводу якого здійснюються заходи на його виконання. При цьому обов'язковою умовою накладення державним виконавцем штрафу є невиконання судового рішення боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість, у тому числі і фінансову, виконати судове рішення, проте не зробив цього.
Фактично, виконавче провадження ВП №70501960 з виконання виконавчого листа № 300/708/22, виданого 27.10.2022 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом, відкрито 15.12.2022 року, після того, як ОСОБА_1 в добровільному порядку, до відкриття виконавчого провадження виконано рішення суду.
Згідно зі ст. 73 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", кошти Пенсійного фонду використовуються на виплату пенсій, передбачених цим Законом. Фінансування адміністративних витрат, пов'язаних з виконанням функцій, покладеним на органи Пенсійного фонду; оплату послуг з виплати та доставки пенсій; формування резерв коштів Пенсійного фонду; оплату послуг з виплати та доставки пенсій; формування резерв коштів Пенсійного фонду. Використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом, забороняється. Застосування штрафу до Головного управління як юридичної особи призведе до арешту всіх рахунків управління, що в подальшому повністю паралізує роботу Фонду та призведе до дестабілізації ситуації з отримання внесків від платників області.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно виконавчим документом.
Отже, виконавче провадження від 15.12.2022 ВП № 70501960 мало бути закінчене відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".
Відтак зважаючи на те, що Головне управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області виконало рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду, суд дійшов висновку про відсутність підстав для накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області штрафу за невиконання судового рішення, тому оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України понесені судові витрати слід залишити за позивачем.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Іваночко В.Ю. щодо винесення постанови від 01.02.2023 ВП № 70501960 про накладення штрафу.
Скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Іваночко В.Ю. від 01.02.2022 ВП № 70501960 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області штрафу в розмірі 5100 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники процесу:
позивач: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, 15 м. Івано-Франківськ, Код ЄДРПОУ: 20551088);
відповідач: Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Галицька, 45, м. Івано-Франківськ, 76019, код ЄДРПОУ: 43316386).
Суддя Шумей М.В.