09 березня 2023 року м. Ужгород№ 260/371/23
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дору Ю.Ю. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання протиправною та скасування постанови, -
Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) у якому просить: Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Міснік Н.В. про накладення штрафу від 02.01.2023 року у розмірі 10 200 грн. у виконавчому провадженні №65898512.
У позовній заяві Головне управління просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за невиконання рішення суду по виконавчому провадженню № 65898512 від 02.01.2023 року у розмірі 10 200 грн. Позивач вважає, що наведена у позовній заяві постанова про накладення штрафу від 02.01.2023 року у виконавчому провадженні № 65898512є безпідставною, необґрунтованою, винесеною без урахування усіх обставин справи, що мають значення для прийняття законного рішення, і такою, що завдає істотної шкоди законним інтересам позивача. Вказує, що Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області вжило заходів для належного виконання рішення, а відтак постанову про накладення на нього штрафу вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню, у зв'язку з чим і звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 січня 2022 року було прийнято дану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі.
07 лютого 2023 року до суду від відповідача надійшли копії матеріалів виконавчого провадження АСВП №65898512, витребувані судом та відзив, зі змісту якого вбачається, що відповідач просить у задоволенні позову відмовити. Вказує, що боржником про виплати боргу за період з 12.12.2019 по 30.09.2020 повідомлено, що різницю в сумі 110 418,15 грн. органами Пенсійного фонду України обліковано. Згідно з п. 13 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсії призначені згідно Закону України «Про прокуратуру» виплачуються органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. Повноваження Пенсійного фонду України, як виконавця бюджетних програм, визначаються перш за все статтею 23 Бюджетного Кодексу України, а саме: будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Отже, різниця за період з 13.12.2019 р. по 30.09.2020 р., буде виплачена після надходження коштів з Державного бюджету України. Після спливу строку, наданого у постанові про накладення штрафу, для виконання боржником рішення Закарпатського окружного адміністративного суду № 260/924/20, державним виконавцем, керуючись ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про накладення на боржника штрафу від 19.12.2022 ВП № 65898512, у подвійному розмірі в сумі 10200 гри., у зв'язку з тим, що боржником так і не надано відомостей про повне виконання рішення. Отже, як вбачається з вищевказаної відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, встановлено, що рішення Закарпатського окружного адміністративного суду № 260/924/20 виконано не в повному обсязі, а саме: суму у розмірі 110 418,15 грн. нараховано стягувану ОСОБА_1 , проте не виплачено. Водночас, виконання судового рішення є прямим обов'язком боржника (частина 2 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження»).
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2023 року було зупинено провадження в адміністративній справі.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 березня 2023 року було поновлено провадження в адміністративній справі.
В силу вимог ч.4 ст. 229 КАС України передбачено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.
Судом встановлено, що на виконанні у відділі ПВР перебуває виконавче провадження № 65898512, , з примусового виконання виконавчого листа № 260/924/20 від 23.06.2021, виданого Закарпатським окружним адміністративним судом, про: «зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити з 13 грудня 2019 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії на підставі довідки прокуратури Закарпатської області про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій 18/92-вих.2020 від 06.03.2020, з урахуванням раніше проведених виплат».
Дане виконавче провадження належить до категорії немайнових, а ст. 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.
На адресу відділу ПВР надійшла заява стягувача ОСОБА_1 від 23.06.2022 щодо відкриття виконавчого провадження та пред'явлено виконавчий лист № 260/924/20 від 23.06.2021.
У зв'язку з чим, державним виконавцем відділу ПВР. керуючись вимог ст. ст. З, 4, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 25.06.2021. Копію зазначеної постанови, відповідно до вимог ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», супровідним листом № 7-65898512/2334- 2335 від 25.06.2021 надіслано сторонам виконавчого провадження рекомендованою кореспонденцією, для відома та виконання.
09.07.2021 на адресу відділу ПВР надійшла відповідь Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області № 0700-0401-5/26752 від 12.07.2021 про перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , якою було проінформовано, що стягувачеві з 13.12.2019 проведено перерахунок пенсії згідно довідки прокуратури Закарпатської області від 06.03.2020 № 18/19визх.2020. В результаті проведених перерахунків, основний розмір пенсії з 13 грудня 2019 становить 16 868,18 гривень.
Разом з тим, згідно п. З ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, тому протоколом щодо призначення пенсії від 13.05.2021 вказано суму в розмірі 16 380,00 грн., починаючи з 13.12.2019, 16868,18 грн. з 01.07.2020 року.
Також, боржником у вищевказаній відповіді, щодо виплати боргу за період з 12.12.2019 по 30.09.2020 повідомлено, що різницю в сумі 110 418,15 грн. органами Пенсійного фонду України обліковано. Згідно з п. 13 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсії призначені згідно Закону України «Про прокуратуру» виплачуються органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. Повноваження Пенсійного фонду України, як виконавця бюджетних програм, визначаються перш за все статтею 23 Бюджетного Кодексу України, а саме: будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Отже, різниця за період з 13.12.2019 р. по 30.09.2020 р., буде виплачена після надходження коштів з Державного бюджету України.
Отже, як вбачається з вищевказаної відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, встановлено, що рішення Закарпатського окружного адміністративного суду № 260/924/20 виконано не в повному обсязі, а саме: суму у розмірі 110 418,15 грн. нараховано стягувану ОСОБА_1 , проте не виплачено.
У зв'язку з чим, державним виконавцем відділу ПВР. винесено постанову від 19.12.2022 ВП № 65898512 про накладення штрафу на боржника, якою зобов'язано ГУ ПФУ у Закарпатській області виконати рішення протягом десяти робочих днів, та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення, у відповідності до ст. 382 Кримінального кодексу України.
Після спливу строку, наданого у вищевказаній постанові про накладення штрафу, для виконання боржником рішення Закарпатського окружного адміністративного суду № 260/924/20, державним виконавцем, керуючись ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про накладення на боржника штрафу від 19.12.2022 ВП № 65898512, у подвійному розмірі в сумі 10200 грн.
Не погоджуючись із винесеною постановою про накладення штрафу від 02.01.2023 року, позивач звернувся до суду.
Надаючи оцінку оскарженій постанові органу державної виконавчої служби, суд керується такими мотивами.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 2 червня 2016 року №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII).
Статтею 1 Закону №1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За приписами статті 3 Закону №1404-VIII примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктами 1, 16, 22 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII передбачено, що державний виконавець має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (ч. 6 ст. 26 Закону №1404-VIII).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Згідно ч. 3 ст. 63 Закону №1404-VІІІ виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до ст. 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Аналізуючи наведені нормативні положення в контексті цієї справи, суд зауважує, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання. Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлене на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. Водночас обов'язковою умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У свою чергу, обов'язковою умовою для накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі є встановлення факту повторного невиконання рішення без поважних причин.
Отже, обов'язковою умовою для прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу у подвійному розмірі є: 1) встановлення факту невиконання боржником судового рішення без поважних причин та застосування до нього штрафу у розмірі 5100 грн; 2) повторне невиконання рішення без поважних причин.
Як встановлено судом, прийняттю спірної постанови про накладення штрафу у подвійному розмірі (10200 грн.) передувало прийняття першої постанови про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. від 19 грудня 2022 року у виконавчому провадженні № 65898512.
Так, рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 07.02.2022 року по справі №260/5699/22, яке набрало законної сили Адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання протиправною та скасування постанови задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. від 19 грудня 2022 року у виконавчому провадженні № 65898512.
Відповідно до статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Судом встановлено, що позивач вчинив всі залежні від нього дії для забезпечення виконання рішення суду. Невиконання судового рішення позивачем в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин, а накладення штрафу, у такому випадку, жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів. Відтак, часткове невиконання судового рішення, на думку суду, відбулось з незалежних від позивача причин, які є поважними у розумінні статей 63, 75, Закону України № 1404, що виключає можливість накладення штрафу на боржника. Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що постанова про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. від 19 грудня 2022 року у ВП №65898512 за невиконання рішення суду є необґрунтованою та підлягає скасуванню.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про протиправність оскаржуваної постанови від 02.01.2023 року про накладення на позивача штрафу в розмірі 10200,00 грн. за повторне невиконання без поважних причин рішення суду зобов'язального характеру у виконавчому провадженні № 65898512.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Згідно вимог частини 2 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Отже, в даному випадку судові витрати не стягуються з відповідача.
Керуючись статтями 9, 14, 90, 139, 242-246, 265, 271, 287 КАС України, суд, -
Позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4,м. Ужгород,Закарпатська область,88008, код ЄДРПОУ 20453063) до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 43316386) (пл. Шандора Петефі, буд. 14,м. Ужгород,Закарпатська область,88000) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Міснік Н.В. про накладення штрафу від 02.01.2023 року у розмірі 10 200 грн. у виконавчому провадженні №65898512.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
Судове рішення проголошується та вручається учасникам справи з урахуванням особливостей, передбачених положеннями статті 271 Кодексу адміністративного України.
У справах, визначених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд проголошує повне судове рішення. Копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.
СуддяЮ.Ю.Дору