про залишення позовної заяви без руху
08 березня 2023 року м. Житомир справа №240/5299/23
категорія 112030500
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Шуляк Л.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Управління соціального захисту населення Богунського району м.Житомира про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом, в якому просить (далі мова оригіналу):
- визнати дії (бездіяльність) відповідача 1 по неналежному нарахуванні (індексації, осучасненні, перерахунку) пенсії по о/р 171122/0629 відмові в наданні належної, повної, всебічної, обґрунтованої інформації - такими, що суперечать вимогам ст. ст.1,3,8-9,19,21,22,40,46,48,58,68,124 Конституції України, ст. ст.4, 12, 28 Конвенції про права осіб з інвалідністю;
- визнати протиправними дії відповідача 1, по зменшенню реальної соціальної виплати (пенсії) по о/р 171122/0629 ОСОБА_1 з 2013 року в 4,5 рази, такими, що порушили його право: отримати гарантований соціальний захист, заборона його зменшення, погіршення, звуження: відсутні кошти на достатні їжу, одяг, житло, соціальний розвиток - становлять реальну загрозу життю позивача, є порушенням вимог присяги держслужбовців;
- зобов'язати відповідача 1, ГУ ПФУ в Житомирській області (начальник управління Заїнчковський Іван Адамович, заступник начальника управління Макшаєва Наталія Володимирівна), до початку розгляду справи по суті, надати позивачу і суду протоколи нарахування, перерахунку, індексації, осучаснення соціальної виплати ОСОБА_1 , розрахунки коефіцієнтів стажу, заробітної плати (доходу) з 1999 р., виконати вимоги ст.ст. 1,3,8,9,19,22,40,48 58 Конституції України, ст..4,12,28 Конвенції про права осіб з інвалідністю;
- зобов'язати відповідача 1 провести доцільний (найвигідніший позивачу) перерахунок соціальної виплати-пенсії (вид, розмір, належне осучаснення, з врахуванням реального доходу 1999-2003р.р.), що має відповідати ст. 28 Конвенції про права інвалідів, ст.ст.1, 3, 8-9, 19, 22, 46, 48, 58, 68 Конституції України, ст.. 1 ЗУ «Про прожитковий мінімум»;
- відповідач 1 до початку розгляду справи по суті, має надати позивачу і суду обов'язковий розрахунок коефіцієнта з/п (доходу) за період з 01.07.2000 по 20.01.2009 по о/р 171122/0629 ОСОБА_1 , та матеріали пенсійної справи позивача, всі розрахунки. Врахувати весь заявлений трудовий стаж ОСОБА_1 , врахувати при нарахуванні соціальної виплати реальний дохід за період 01.01.99 по 31.03.05, відповідно довідки ДФС ГУ ДФС в Житомирській області Житомирської ОДПІ від 30.09.2019 р/н 987/14/06-30-51-64-03;
- стягнути нанесену матеріальну шкоду з ГУ ПФУ в Житомирській області в розмірі 720 000 грн.;
- стягнути нанесену моральну шкоду з ГУ ПФУ в Житомирській області в розмірі 15 000 000 грн.;
- визнати дії (бездіяльність) відповідача 2, відмова в наданні субсидії, відмова провести нагляд за дотриманням законності нарахування, перерахунку, осучаснення, індексації пенсійної (соціальної) виплати, такими, що порушили право позивача, передбачене ст. ст. 3, 8, 22, 48 КУ і ст.28 КІ;
- зобов'язати відповідача 2, надати суду (до розгляду справи) детальне, повне, законне роз'янення, визнаної ним належної суми субсидії з 01.11.2022, чому вважає законною суму соціальної виплати 2 500 грн, з врахуванням ненадання субсидії з 2018 року, причини невиконання нагляду за нарахуванням і виплатою пенсії позивачу, роз'яснення не врахування рішень Окружного адміністративного суду м. Київ, Постанов Київського апеляційного адміністративного суду 2015/2018 років, стосовно прожиткового мінімуму (кошика споживчого);
- стягнути з відповідача 2 матеріальну шкоду 28 397,85 грн. та моральну шкоду 36 000 грн.
Перевіряючи матеріали позовної заяви на відповідність її вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов висновку, що позовна заява не відповідає вимогам даної норми Кодексу з наступних підстав.
Відповідно до пунктів 4, 5 ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві, зокрема, зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Частиною 1 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Проте, з пункти 4, 6, 10 прохальної частини позовної заяви ОСОБА_1 не відповідають вимогам ч.1 ст. 5 КАС України.
Пунктом 9 частини першої статті 4 КАС України, встановлено, що відповідач це суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Також суд зазначає, що начальники управлінь є керівниками юридичних осіб та діють від їх імені, а тому не є відповідачами у даній справі з огляду на ст.4 КАС України.
Окрім того, відповідно до вимог ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що початок перебігу шестимісячного строку у процесуальному законі визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен був дізнатись», що містяться у частині 2 статті 122 КАС України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав, а тому сама по собі необізнаність позивача з фактом порушення його прав не є підставою для автоматичного і безумовного поновлення строку звернення до суду.
При визначенні початку перебігу строку звернення до суду суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Суд також зауважує, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.
Слід зауважити, що правовідносини, з приводу яких позивач звернувся до суду, зокрема, щодо зменшення реальної соціальної виплати (пенсії), виникли у період з 2013 року, водночас з даним позовом до суду позивач звернувся 01.03.2023, тобто з порушенням строку, визначеного статтею 122 КАС України.
Суд наголошує, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Водночас, позивач заяви про поновлення строку звернення до суду не подає.
Суд звертає увагу, що Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19 справі відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 (касаційне провадження № К/9901/1313/18) щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах. Так, зазначила, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою. Отримання позивачем листа відповідача у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
Крім того, Верховний Суд у своїх рішеннях, зокрема від 08.08.2019 у справі №127/13736/16-а, адміністративне провадження №К/9901/42788/18 зазначив, що "незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами."
Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно з ч. 2 ст. 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Враховуючи викладене, позивач має подати клопотання, в якому вказати документально обґрунтовані підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду разом із доказами поважності його пропуску.
Відповідно до п.3 ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві зазначається ціна позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
Позивач не надав обґрунтований розрахунок суми, яку просить стягнути, зокрема не вказав, з чого він виходив, якими інформаційними джерелами користувався та як саме (алгоритм обчислення) він визначав вартість матеріальних збитків та моральної шкоди, та яким чином був обчислений цей розмір позивачем.
Згідно зі статтею 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Суд звертає увагу позивача, що обставини відшкодування моральної шкоди є індивідуальними та доводяться окремо у кожній справі.
Позивачем не наведені жодні обставини та не надані жодні докази, які б свідчили про те, що рішення, дії та бездіяльність відповідачів, які оскаржуються у цій справі, призвели до заподіяння йому душевних страждань, приниження честі та гідності тощо.
Крім того, посилання позивача у позовній заяві на той факт, що ним в судовому засіданні будуть надані детальні роз'яснення сум матеріальної та моральної шкоди, у жодному разі не звільняють його від обов'язку доведення розміру моральної шкоди, заявленої до відшкодування.
Верховний Суд у численних рішеннях виклав правовий висновок про необхідність надання позивачами обґрунтованого розрахунку шкоди, заявленої до відшкодування (у тому числі моральної), та залишення позовних заяв без руху у випадку невиконання позивачами такого обов'язку.
Зокрема, такий висновок викладено (серед багатьох інших судових рішень): - в ухвалі Верховного Суду від 28.10.2021 у справі №140/10792/21 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 100679837); - в ухвалі Верховного Суду від 18.10.2021 у справі №420/15949/21 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 100408670); - в ухвалі Верховного Суду від 19.11.2020 у справі №9901/360/20 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 92972228), правомірність якого підтверджено постановою Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2021 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 96890769).
З урахуванням викладеного, з метою усунення недоліків позовної заяви позивачу необхідно надати суду обґрунтований розрахунок суми матеріальної та моральної шкоди, заявленої до відшкодування.
Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи вищевикладене, позовну заяву слід залишити без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків шляхом надання до суду:
- нової (уточненої) позовної заяви із: зазначенням уточнених позовних вимог у відповідності до ч.1 ст.5 КАС України та викладених в позовній заяві обставин справи; із зазначенням належного кола учасників справи та (або) викладенням змісту позовних вимог щодо кожного з відповідачів;
- клопотання про поновлення строку звернення до суду із зазначенням підстав та документально обґрунтованих доводів для поновлення строку звернення з вказаним позовом до суду або нового (уточненого) адміністративного позову із викладення прохальної части у відповідності до вимог вказаних в ухвалі;
- обґрунтованого розрахунку суми матеріальної та моральної шкоди, заявлених до відшкодування щодо кожного з відповідачів.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248, 256 КАС України, суд,
ухвалив :
Позовну заяву ОСОБА_1 - залишити без руху.
Позивачу усунути зазначені в ухвалі суду недоліки протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення.
У разі якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк встановлений судом, позовну заяву буде повернуто позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та у відповідності до положень статей 293, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, оскарженню не підлягає.
Суддя Л.А.Шуляк