про повернення позовної заяви
09 березня 2023 року м. Житомир справа № 240/4892/23
категорія 112030000
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Окис Т.О., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій протиправними, стягнення коштів,
установив:
24 лютого 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом, у якому просить визнати протиправними дій Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (далі - відповідач, Центр) щодо не проведення нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком та стягнення недоотриманої суми.
Ухвалою суду від 28 лютого 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строку для подання клопотання про поновлення строку звернення до суду із зазначенням документально підтверджених причин пропуску процесуального строку, що свідчать про існування обставин, які об'єктивно перешкоджали особисто позивачеві з'ясувати у 2020 році про неотримання грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у законодавчо встановленому розмірі та звернутись до суду з позовом у строки, визначені статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
На виконання вказаної ухвали позивач надав заяву про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду та поновлення цього строку, в якій посилається на неможливість своєчасного звернення до суду через обмеження, запровадженими у зв'язку з карантином, а також введенням 24 лютого 2022 року воєнного стану.
Досліджуючи поважність указаних причин, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1, 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною 3 цієї правової норми для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною 4 статті 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
При цьому, 30 вересня 2020 року - встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована, а тому перебіг строку звернення позивача до суду з цим позовом слід обраховувати з 01 жовтня 2020 року.
Аналогічну правову позицію щодо обрахунку строку звернення до суду висловлено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 10 травня 2018 року у справі №389/1042/17, від 06 лютого 2018 року у справі №607/7919/17, від 22 липня 2021 року у справі №420/718/21.
На обґрунтування заяви про поновлення строку звернення до суду позивач зазначає, що станом на момент спливу шестимісячного строку звернення до суду із позовом про зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену частину щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік діяли карантинні обмеження.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» (з наступними змінами), відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 року введено карантин та відповідні обмежувальні заходи з 12 березня 2020 року.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX (далі - Закон України № 540-IX), який набрав чинності 02 квітня 2020 року, розділ VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України доповнено пунктом 3 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).».
При цьому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18 червня 2020 року № 731-ІХ (далі - Закон України № 731-ІХ), який набрав чинності 17 липня 2020 року, внесені зміни до пункту VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України та викладено його зміст в такій редакції: «3. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.».
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 731-IX процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України № 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Вищевикладене свідчить про те, що законодавець передбачив закінчення продовжених у зв'язку із запровадженням карантину строків 06 серпня 2020 року. Водночас зауважив, що підставою для продовження таких строків є відповідна заява особи із зазначенням причини їх пропуску, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Покликаючись на введення в державі карантинних обмежень у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), ОСОБА_1 не надав суду жодного доказу на підтвердження обставин, пов'язаних із такими подіями, які мали місце у відношенні безпосередньо до нього та перешкоджали своєчасному зверненню до суду.
Саме ж лише посилання на існування певних обставин, не дає суду можливості вважати, що обмеження, впроваджені у зв'язку з карантином, були об'єктивно непереборними обставинами дотримання строку звернення до суду.
Також суд відхиляє посилання позивача на запровадження в Україні воєнного стану, оскільки строки звернення до суду спливли ще у 2021 році, а тому запровадження у лютому 2022 року в Україні воєнного стану жодним чином не вплинуло на можливість реалізації позивачем права звернення до суду.
Більш того, суд зазначає, що запровадження в Україні воєнного стану не може бути підставою для безумовного поновлення строків звернення до суду, оскільки особа яка звертається до суду з клопотанням про поновлення строку повинна вказати на об'єктивні обставини, які перешкодили своєчасному зверненню до суду через запровадження воєнного стану.
Позивачем до заяви про поновлення строку звернення до суду не надано доказів, які б об'єктивно підтверджували, що із запровадженням в Україні воєнного стану позивач був позбавлений можливості звернутися до суду за захистом порушених прав та інтересів.
Отже, вказані обставини не є об'єктивними перешкодами для своєчасної реалізації права на звернення до суду у строк,увстановлений процесуальним законом, та не можуть бути підставою для висновку про його поновлення.
Суд наголошує на тому, що одноразова виплата до 5 травня є періодичним платежем, виплачується раз на рік до 05 травня і особа, яка її отримує має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено її виплату та на підставі яких нормативно-правових актів було визначено саме такий її розмір.
При цьому, як слідує зі змісту статті 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», законодавцем чітко визначено строк, до якого особа може звернутись до відповідного органу із заявою про виплату неотриманої грошової допомоги до 5 травня, яким є 30 вересня відповідного року.
Водночас, з позовною вимогою про визнання протиправними дій щодо нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі меншому, ніж передбачено статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», зобов'язання здійснити перерахунок щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік з урахуванням розміру зазначеної соціальної виплати, визначеного у названій правовій нормі та здійснити її виплату з урахуванням фактично виплачених сум, позивач звернувся до суду лише в лютому 2023 року, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до адміністративного суду.
Суд зазначає, що з аналізу норм законодавства, слідує, що законодавче обмеження строку звернення до суду з позовом, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, зокрема, і встановленням строків на звернення до суду з відповідним позовом.
Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Окрім того, суд уважає за необхідне звернути увагу на позицію Верховного Суду, який у постанові від 08 серпня 2019 року справа № 127/13736/16-а, зазначає, що незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Європейський Суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21. грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).
З огляду на зазначене, вказані позивачем в заяві підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду визнаються судом неповажними.
Положеннями пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України установлено, що позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Ураховуючи, що позивачем пропущено строк звернення до суду з цією позовною заявою без поважних причин, тому така підлягає поверненню.
Керуючись статтями 122, 169, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду про визнання протиправними дій Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо не проведення нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік та стягнення недоотриманої суми відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій протиправними, стягнення коштів повернути особі, яка її подала.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дати її постановлення.
Суддя Т.О. Окис