Україна
Донецький окружний адміністративний суд
10 березня 2023 року Справа№200/19222/21
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бєломєстнова О.Ю.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
29.12.2021 року позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ), у якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування ОСОБА_1 індексації за період з 01.03.2018 року по 23.12.2019 року включно з урахуванням абзаців 4-6 п.5 постанови КМ України від 17.07.2003 року № 1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" та щодо невиплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 23.12.2019 року включно з урахуванням абзаців 4-6 п.5 постанови КМ України від 17.07.2003 року № 1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" із щомісячною виплатою фіксованої суми індексації 3801,13 грн. та здійснити доплату такої індексації за вказаний період з урахуванням виплачених раніше сум;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати - за період з 01.01.2016 року по день фактичної виплати індексації.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач до 23.12.2019 року перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 . Під час проходження військової служби в період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року включно відповідач безпідставно не виплачував йому індексацію грошового забезпечення. Індексацію за вказаний період в сумі 83 752,27 грн. відповідач виплатив 28.08.2021 року. При цьому, у зв'язку з ненарахуванням та невиплатою в період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року індексації, нарахування індексації в наступний період - з 01.03.2018 року по 23.12.2019 року відповідач також проводив невірно та не в повному обсязі. Вважає дії відповідача щодо виплати йому індексації у неповному розмірі (в період з 01.03.2018 по 23.12.2019) та відмови у виплаті компенсації втрати частини доходу протиправними. Наведене стало підставою його звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 04.01.2022 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
У зв'язку з введенням воєнного стану в Україні згідно з Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, рішенням Ради суддів України №9 від 24.02.2022, наказом голови Донецького окружного адміністративного суду №14/І-г від 26.02.2022 про запровадження особливого режиму роботи суду, у встановлений КАС України строк рішення по справі не було прийнято. Справу розглянуто у розумний строк після виникнення умов для цього.
Ухвалою суду від 10.08.2022 року продовжено Військовій частині НОМЕР_1 встановлений судом процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву - 15 днів з дня отримання даної ухвали, позовної заяви та доданих до неї документів. Зобов'язано сторони надати до суду додаткові докази по справі.
На пропозицію суду відповідачем не були надані витребувані документи, відзив на позовну заяву до суду не надходив.
Дослідивши подані позивачем докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 є громадянином України та особою з інвалідністю 2 групи внаслідок війни, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_4 , виданим 26.04.2006 року, та посвідченням серії НОМЕР_5 від 21.10.2020 року.
Позивач з 29.08.2016 року проходив військову службу та перебував на грошовому забезпеченні у Військовій частині НОМЕР_1 , 23.12.2019 року був виключений зі списків особового складу частини НОМЕР_1 та направлений до ІНФОРМАЦІЯ_1.
Судом встановлено, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду у справі №200/3108/21-а від 28.05.2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період його служби з 29.08.2016 року по 28.02.2018 року.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 29.08.2016 року по 28.02.2018 року з встановленням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Зазначене рішення не оскаржувалося та набрало законної сили 30.06.2021 року.
Згідно довідки-розрахунку відповідача про виплату індексації грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_1 , яка є додатком до листа відповідача від 30.11.2021 № 692/6155, індексація за період з 01.03.2018 року по 23.12.2019 року нараховувалася та виплачувалася позивачу починаючи з листопада 2018 року.
Відповідно до складного відповідачем розрахунку індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.01.2018 року (включно), який є додатком до листа відповідача від 30.11.2021 № 692/6155, нарахована та виплачена за рішенням суду індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 склала 83 752,27 грн.
На виконання вищезазначеного рішення Донецького окружного адміністративного суду 28.08.2021 року за період з 29.08.2016 року по 28.02.2018 року виплачена індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 у розмірі 65 346,03 грн. Вказана обставина підтверджується довідкою АТ КБ "Приват Банк".
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 23.12.2019 року включно з урахуванням абзаців 4-6 п.5 постанови КМ України від 17.07.2003 року №1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" та компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації, позивач за допомогою адвоката звернувся до відповідача, на що отримав лист від 30.11.2021 №692/6155 з відмовою у виплаті спірних індексації та компенсації.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
За приписами ч.ч. 1-4 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Преамбулою Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року № 1282-XII встановлено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
З урахуванням відсутності окремого закону щодо індексації грошового забезпечення військовослужбовців, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Відповідно до положень ст.1 цього Закону індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно положень ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Частиною 2 тієї самої статті визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Положеннями ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.
Згідно ст. 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Кабінетом Міністрів України 17.07.2003 року прийнято Постанову «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» № 1078 (надалі - Порядок).
Згідно з п.4 цього Порядку індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
У п.1-1 Порядку визначено, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 року № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Відповідно до п.5 Порядку у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. При цьому, у разі підвищення посадових окладів у місяці, в якому право на індексацію ще не виникло, такий місяць є базовим.
З 01.12.2015 року згідно з Постановою Кабінету Міністрів № 526 від 13.06.2012 року в редакції Постанови Кабінету Міністрів № 1013 від 09.12.2015 року Порядок доповнено пунктом 10-2.
Відповідно до нього для новоприйнятих працівників обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.
При цьому, підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Згідно з абз.4-5 п.5 Порядку якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
01.03.2018 року набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою було затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Тому базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення військовослужбовця за період з 01.03.2018 року по 23.12.2019 року (виключення зі списків особового складу частини НОМЕР_1 ) є березень 2018 року.
Рішенням Донецькго океружного адміністративного суду від 28.05.2021 року по справі №200/3108/21-а була встановлена протиправність ненараховання та невиплати індексації грошового забезпечення за лютий 2018 року. Згідно з розрахунку індексації грошового забезпечення, який є додатком до листа відповідача від 30.11.2021 № 692/6155, індексація за лютий 2018 року склала 4258,75 грн..
Як раніше зазначено, згідно з абз.4-5 п.5 Порядку якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
За даними картки особового рахунку позивача, з 01.03.2018 року його посадовий оклад був підвищений, внаслідок чого дохід збільшився.
Таке підвищення грошового доходу не перевищило суму індексації, розрахованої згідно з рішенням Донецького окружного адміністративного суду у справі №200/3108/21-а від 28.05.2021 року. Отже, індексація грошового забезпечення позивача підлягала нарахуванню та виплаті з 01.03.2018 року навіть з урахуванням збільшення доходу.
Разом з тим, як вбачається з довідки-розрахунку Військової частини НОМЕР_1 , індексація за період до листопада 2018 року позивачеві не нараховувалася та не виплачувалася.
З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що під час перебування позивача на військовій службі відповідачем протиправно не нараховувалась та не виплачувалась в повному розмірі індексація грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 23.12.2019 року.
Суд не заперечує проти обраного позивачем способу поновлення порушеного права, але викладає його з урахуванням принципу процесуальної економії: зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити в повному розмірі індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 23.12.2019 року з урахуванням абзаців 4-6 п.5 постанови КМУ від 17.07.2003 року №1078. Таке формулювання відповідає встановленим судом обставинам виникнення даного спору - охоплює підстави, з яких відповідач протиправно відмовляв у правильному нарахуванні розміру індексації грошового забезпечення.
Водночас, вимоги в частині зобов'язання щомісячної виплати фіксованої суми індексації 3801,13 грн. не можуть бути задоволені судом.
У такому разі відбувається підміна немайнового предмету спору майновим, коли спірним є не право особи на одержання індексації грошового забезпечення взагалі, а його розмір; предметом спору є не зобов'язання здійснити нарахування та виплату, а стягнення відповідних сум.
Проте, суд у межах справи, що розглядається, вирішує питання про зобов'язання нарахувати і виплатити індексацію, а не її розмір, оскільки визначаючи конкретну суму індексації на свій розсуд в спірних правовідносинах суд буде підміняти відповідача.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати суми індексації з 01.01.2016 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до статей 1, 2 Закону України "Про компенсацію громадянам частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон №2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом (тобто, з 01 січня 2001 року). Під доходами у цьому законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Суд зазначає, що Верховний Суд, приймаючи постанову від 15.10.2020 у справі №240/11882/19 вказав на те, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.
Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, згідно з яким компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 11 липня 2017 року №21-2003а16, Верховного Суду від 22 червня 2018 року у справі №810/1092/17 та від 13 січня 2020 року у справі №803/203/17.
Колегія суддів Верховного Суду, розглядаючи справу №240/11882/19, вказала, що враховуючи наявність факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 12 січня 2018 року, позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 12 січня 2018 року. Так, у випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов'язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.
Суд при розгляді цієї справи не вбачає підстав для відступу від викладеної вище правової позиції та вважає, що наведені правові норми, підлягають саме такому застосуванню.
Крім того, аналогічна позиція також була висловлена Верховним Судом у постанові від 04.04.2018 у справі № 822/1110/16, у постанові від 20.12.2019 у справі №822/1731/16, у постанові від 13.03.2020 у справі № 803/1565/17.
Судом встановлено, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі №200/3108/21-а від 28.05.2021 року відповідачем нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення за період з 29.08.2016 року по 28.02.2018 року у розмірі 65346,03 грн. Таким чином судом підтверджений факт існування певний проміжок часу невиплачених позивачеві доходів. З урахуванням їх виплати у подальшому, можливо визначити період, за який нараховується компенсація за таку невиплату.
Враховуючи це суд дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 29.08.2016 року по 28.08.2021 року (день фактичної виплати індексації).
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів (отриманої за рішенням суду індексації) в зв'язку з порушенням строків їх виплати за період з 01.03.2018 року по 23.12.2019 року, суд зазначає наступне.
За змісту позовної заяви слідує, що вказані позовні вимоги позивач пов'язує з несвоєчасною виплатою індексації грошового забезпечення, яка наразі не нараховувалася та не виплачувалася і залишається невиплаченою на час ухвалення рішення у даній справі.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Приписи вказаного Закону кореспондують приписам Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. N 159.
Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічний підхід до застосування вказаних норм права викладено Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 (справа №336/4675/17), від 21.06.2018 (№523/1124/17) та від 03.07.2018 (справа № 521/940/17), від 05.10.2018 року (справа № 162/787/16-а).
Разом з тим, як раніше було зазначено, порядок розрахунку компенсації передбачає застосування індексу інфляції в період невиплати доходу. Тобто для правильного обрахування розміру компенсації необхідним є встановлення періоду невиплати доходу, а відтак - і дату закінчення строку існування такої невиплати.
Тому не здійснення виплати індексації за спірний період перешкоджає визначенню кінцевої дати існування невиплати, що тягне за собою неможливість вірного визначення індексу інфляції при нарахування компенсації.
Крім того суд звертає увагу на те, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду у справі №200/3108/21-а від 28.05.2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 задоволено частково, зокрема було відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів в зв'язку з порушенням строків їх виплати за період за період з 29.08.2016 року по 28.02.2018 року.
Зазначене рішення не оскаржувалося та набрало законної сили.
Статтею 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини» та практику Суду як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини Справа «Брумареску проти Румунії» від 28 листопада 1999 року зазначено, що одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової певності, який вимагає, крім іншого, щоб у випадках, коли суди винесли остаточне рішення з якогось питання, їхнє рішення не підлягало сумніву.
У справі, що розглядається, суд не може ігнорувати висновки суду у справі №200/3108/21-а, оскільки вони стосуються безпосередньо позивача та обставин справи, які є ідентичними.
З огляду на обставини справи, суд вважає позовні вимоги в частині зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів в зв'язку з порушенням строків їх виплати за період з 01.03.2018 року по 23.12.2019 року передчасними, оскільки індексація грошового забезпечення відповідачем ще не виплачена.
Разом з тим, позивач не позбавлений права звернення до суду з такими позовними вимогами після нарахування та виплати йому відповідачем індексації грошового забезпечення, якщо при цьому відповідач самостійно не виплатить позивачу компесацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Надаючи правову оцінку обраному позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. TheUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).
Таким чином ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Тому достатнім, необхідним та ефективним способом захисту є:
визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 23.12.2019 року з урахуванням абзаців 4-6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, та компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 29.08.2016 року по 28.08.2021 року (день фактичної виплати індексації);
зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 в повному розмірі індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 23.12.2019 року з урахуванням абзаців 4-6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078;
зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 29.08.2016 року по 28.08.2021 року (день фактичної виплати індексації).
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до закону, тому виходячи з положень ст.139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 139, 193, 242-246, 293, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 23.12.2019 року з урахуванням абзаців 4-6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, та компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 29.08.2016 року по 28.08.2021 року (день фактичної виплати індексації).
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) в повному розмірі індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 23.12.2019 року з урахуванням абзаців 4-6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 29.08.2016 року по 28.08.2021 року (день фактичної виплати індексації).
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Повний текст судового рішення складено та підписано 10 березня 2023 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя Бєломєстнов О.Ю.